Рішення № 12610031, 25.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/366 25.10.10

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

Про стягнення 5745,97 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача Мартинів О.І. (за дов.)

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»про стягнення 5745,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту № 6373-а/08зп від 31.10.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «TOYOTA», а тому позивач відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, застрахована ЗАТ «СК «Інкомстрах»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі № 17/366 та призначено розгляд останньої на 11.10.2010 р..

Представник відповідача у судове засідання не зявився, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 25.10.2010 р..

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

31.10.2008 р. між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Веско»(після зміни назви та правонаступництва ПАТ «СК «АХА Україна») та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 6373-а/08зп (далі - Договір).

Відповідно до пункту 5 Договору предметом останнього є страхування автомобіля марки TOYOTA 4 RUNNER, реєстраційний номер НОМЕР_2, на випадок настання подій, а саме: до страхових випадків відносяться дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб у будь-якому місці знаходження автотранспортного засобу; стихійні явища; пожежа чи самозаймання автотранспортного засобу; незаконне заволодіння.

Як встановлено судом, 21.03.2009 р. у м. Севастополі на вул. Ревякіна було скоєне ДТП за участю застрахованого автомобіля TOYOTA 4 RUNNER та автомобіля ВАЗ, що знаходився під керуванням ОСОБА_5.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Нахимовського районного суду м. Севастополя від 13.04.2009 р. у адміністративній справі № 3-1244/09 р., відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

14.04.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля TOYOTA 4 RUNNER звернувся до позивача з заявою про пошкодження транспортного засобу.

Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля TOYOTA 4 RUNNER (реєстраційний номер НОМЕР_2), що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 5331,00 грн., що підтверджується рахунком ПП «Лобачов»№ 2 від 09.04.2009 р. та актом виконаних робіт № 11 від 02.04.2009 р., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № 6373-а/08зп від 31.10.2008 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 5331,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1636 від 16.04.2009 р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток межах суми 5331,00 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується постановою Нахимовського районного суду м. Севастополя від 13.04.2009 р. у адміністративній справі № 3-1244/09р.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована ЗАТ «СК «Інкомстрах».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA 4 RUNNER з урахуванням фізичного зносу, становить 5331,00 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 4821,00 грн. (5331,00 грн. (сума виплаченого позивачем страхового відшкодування) 510 грн. (сума франшизи).

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Заявою № 4706-09 від 05.08.2009 р., що отримана відповідачем та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4821,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регресну вимогу позивача не задовольнив, кошти не перерахував.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4821,08 грн. підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Перевіривши розрахунок пені позивача за період з 30.10.2009 р. по 27.04.2010 р., суд визнає його вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 487,38 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків у розмірі 327,83 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування та 3% річних у розмірі 109,76грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобовязань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву «Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання», а дана глава міститься у розділі І «Загальні положення про зобовязання» книги пятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобовязань, тобто до порушення грошових зобовязань, незалежно від визначених статтею 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України та пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у відповідача виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення, в якому відповідача (боржник) зобов'язано вчинити на користь ПАТ «СК «АХА Україна»(кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідачем у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних збитків у сумі 327,83грн. та трьох процентів річних в сумі 109,76 грн. за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Суд приймає розрахунок боргу, пені, трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 102 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 64, рахунок 26503011967980 у ТОВ Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300131, код 31282951) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок Років Радянській Україні, 57-В, код 26183400, р/р 26502011332557 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 4821,00 грн., 487,38 грн. пені, 327,83 грн. інфляційних збитків, 109,76 грн. трьох процентів річних, 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 03.12.2010 р.