Рішення № 12610022, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/38429.11.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ»

до Житлово-будівельного кооперативу «КРИСТАЛ-23»

про стягнення 144345,72 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Омельченко А.А. –дов. № 296 від 01.10.10 р.

                     Сологуб В.Л. – дов. № 311 від 01.10.10 р.

                     Залерцов М.О. –дов. № 170 від 01.07.10 р.

від відповідача: Кіщук Т.В. –дов. № 20/23 від 23.09.10 р.

Боримський Л.П. –голова правління

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «КРИСТАЛ-23»про стягнення 133248,43 грн. основного боргу, 5496,55 грн. інфляційних нарахувань, 1817,53 грн. трьох процентів річних та 3783,21 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 00536/4-03 від 24.04.02 р. щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення.

Ухвалою суду від 18.08.10 р. було порушено провадження у справі № 37/384 та призначено її розгляд на 22.09.10 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

21.09.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким ЖБК «КРИСТАЛ-23»просив відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ»; 22.09.10 р. –зустрічна позовна заява, яка ухвалою суду від 22.09.10 р. була повернута без розгляду на підставі п.п. 3 та 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.10 р. частково надав документи на виконання вимог ухвали суду від 18.08.10 р.

Представники відповідача у судовому засіданні 22.09.10 р. надали суду усні пояснення по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, судом було оголошено перерву в судовому засіданні 22.09.10 р. до 06.10.10 р. та зобов’язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 18.08.10 р.

30.09.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові докази у справі.

У судовому засіданні 06.10.10 р представники відповідача заявили клопотання про витребування у позивача додаткових доказів у справі.

Представник позивача заперечень не навів.

Дослідивши матеріали справи № 37/384, судом було задоволено вищезазначене клопотання та оголошено перерву у судовому засіданні 06.10.10 р. до 18.10.10 р. для витребування у позивача додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 18.10.10 р. представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 37/384, яке суд задовольнив.

Приймаючи до уваги клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, судом було відкладено розгляд справи № 37/384 на 01.11.10 р., зобов’язано позивача надати суду докази пред’явлення до банківської установи платіжних доручень.

25.10.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 01.11.10 р. представник позивача надав суду письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.11.10 р. заявив суду письмове клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд задовольнив клопотання відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні 01.11.10 р. до 15.11.10 р. для підготовки залу судового засідання до технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 15.11.10 р. представник відповідача заявив письмове клопотання про об’єднання справ № 7/477 та 37/384, які розглядаються Господарським судом м. Києва. Зазначене клопотання було відхилене.

Представники позивача у судовому засіданні 15.11.10 р. надали усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Враховуючи наведене, судом було оголошено перерву в судовому засіданні 15.11.10 р. до 29.11.10 р. для дослідження доказів у справі.

          У судовому засіданні 29.11.10 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

          Представник відповідача у судовому засіданні 29.11.10 р. надав суду письмові пояснення по суті спору та просив у задоволенні позовних вимог ВАТ «АК «КИЇВВОДОКАНАЛ»відмовити.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «КРИСТАЛ-23»(абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 00536/4-03 від 24.04.02 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов’язується розраховуватися за зазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 р. № 65.

У відповідності до п. 3.1. договору № 00536/4-03 від 24.04.02 р., кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об’ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Згідно з п. 3.2. вищевказаного договору, якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців, кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Відповідно до п. 3.3. договору № 00536/4-03 від 24.04.02 р., кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Згідно з п. п. 3.4. та 3.6. договору № 00536/4-03 від 24.04.02 р., абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи; постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента; щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору; оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника; оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами не забороненими чинними нормативними актами.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Позивач пояснив суду, що ним сумлінно виконуються покладені на нього договором № 00536/4-03 від 24.04.02 р. і чинним законодавством обов’язки, однак відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг з водопостачання та водовідведення.

Таким чином, за період з 01.02.09 р. до 01.05.10 р. відповідачу було надано послуг на суму 169837,49 грн., а сплачено ним (з урахуванням авізо, перерахунків та знижки) за зазначений період 36589,06 грн., в зв’язку з чим у ЖБК «КРИСТАЛ-23»виникла заборгованість перед ВАТ «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ»у розмірі 133248,43 грн.

За таких обставин ВАТ «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ»звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «КРИСТАЛ-23»про стягнення 133248,43 грн. основного боргу, 5496,55 грн. інфляційних нарахувань, 1817,53 грн. трьох процентів річних та 3783,21 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 00536/4-03 від 24.04.02 р. щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо наданих послуг з водопостачання та водовідведення за договором № 00536/4-03 від 24.04.02 р. від відповідача не надходило, тоді як відповідач за отримані послуги розрахунок здійснив не в повному обсязі.

30.09.10 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшов розгорнутий розрахунок позовних вимог станом на 01.06.10 р., у відповідності до якого заборгованість відповідача за спірний період з 01.02.09 р. до 01.05.10 р. за холодне водопостачання та водовідведення становить 90855,58 грн. та за гаряче водопостачання (постачання води на підігрів) 42392,85 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у розгорнутому розрахунку, суду не надав.

Слід зазначити, що умовами договору № 00536/4-03 від 24.04.02 р. не передбачено надання послуг з гарячого водопостачання (постачання води на підігрів), у зв’язку з чим в задоволенні вимог позивача щодо стягнення 42392,85 грн. за гаряче водопостачання (постачання води на підігрів) суд відмовляє.

Стосовно позовних вимог щодо холодного водопостачання та водовідведення за спірний період судом було встановлено, що обґрунтованим та доведеним є борг в частині стягнення за період з 01.02.09 р. до 01.05.10 р. в розмірі 90855,58 грн., який підлягає задоволенню.

ВАТ «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ»просило стягнути з ЖБК «КРИСТАЛ-23»5496,55 грн. інфляційних нарахувань, 1817,53 грн. трьох процентів річних та 3783,21 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 00536/4-03 від 24.04.02 р. щодо оплати послуг водопостачання та водовідведення.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2. договору № 00536/4-03 від 24.04.02 р., за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

З огляду на те, що позивач не надав суду належних доказів сплати відповідачем спожитих послуг з водопостачання та водовідведення за договором № 00536/4-03 від 24.04.02 р., в зв’язку з чим встановити періоди заборгованості відповідача за невиконання грошового зобов’язання за даним договором не є можливим, то за таких обставин, суд відмовляє позивачеві в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5496,55 грн. інфляційних нарахувань, 1817,53 грн. трьох процентів річних та 3783,21 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, позов ВАТ «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ»до Житлово-будівельного кооперативу «КРИСТАЛ-23»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 257, 258, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «КРИСТАЛ-23»(02232, м. Київ, вул. Бальзака, 61-А, код ЄДРПОУ 22865381) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 90 855 (дев’яносто тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 58 коп. основного боргу, 908 (дев’ятсот вісім) грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита та 148 (сто сорок вісім) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

           Суддя           Гавриловська І.О.