Рішення № 12610004, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/44529.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА»          

Простягнення 301006, 24 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Тіхов Д.Г., дов. № б/н від 26.05.2010 р.

Від відповідача: Опенько О.В., дов. № б/н від 30.06.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА»про стягнення 273210, 85 грн. основного боргу, 23218, 53 грн. неустойки, 811, 52 грн. інфляційного збільшення боргу та 3765, 34 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р.

Ухвалою суду від 17.09.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/445 та призначено її розгляд на 25.10.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 25.10.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2010 р. надав витребувані документи частково, зокрема, не надав суду довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.09.2010 р., яке підтверджує отримання 24.09.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА»ухвали про порушення провадження у даній справі від 17.09.2010 р.

Враховуючи наведене, з метою витребування документів у справі, у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 17.09.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 25.10.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 15.11.2010 р.

У судовому засіданні 15.11.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2010 р. надав довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

Представник відповідача повідомив, що позовні вимоги визнає, але у зв’язку із скрутним фінансовим станом просив розстрочити виконання рішення, а також підтримав подані ним через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 15.11.2010 р. клопотання про залучення документів до матеріалів справи, клопотання про зменшення розміру неустойки та про розстрочку виконання рішення на три місяці та клопотання про оголошення повного тексту рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення документів, а саме, копій свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «ОСНОВА», довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та статуту ТОВ «ОСНОВА», до матеріалів справи, суд його задовольняє та залучає зазначені документи до матеріалів справи.

Що стосується клопотання про зменшення розміру неустойки та про розстрочку виконання рішення на три місяці та клопотання про оголошення повного тексту рішення, суд повідомив, що вони будуть вирішені в ході судового розгляду справи.

У зв’язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 15.11.2010 р., представники сторін надали суду клопотання про проводження строку вирішення даного спору, яке суд з метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи задовольнив, та продовжив строк вирішення даного спору до 30.11.2010 р.

У судовому засіданні 15.11.2010 р. було оголошено перерву до 29.11.2010 р., зобов’язано сторін надати суду докази їх скрутного фінансового стану.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду повторно повідомив, що позовні вимоги визнає, та надав клопотання про зменшення розміру неустойки та про розстрочку виконання рішення.

Проти задоволення клопотання в частині розстрочки виконання рішення позивач заперечень не навів, проти зменшення розміру неустойки заперечив.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд задовольнив його частково.

В частині клопотання про зменшення розміру неустойки суд відмовляє у зв’язку з тим, що відповідачем не надано доказів його скрутного фінансового стану.

Що стосується розстрочки виконання рішення, суд задовольняє клопотання в цій частині з наступних підстав.

          Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/445 від 29.11.2010 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА»(лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р., відповідно до умов якого лізингодавець зобов’язався придбати у свою власність транспортний засіб (майно) згідно зі встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоодержувач зобов’язався прийняти його на умовах даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором лізингу.

У відповідності до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачі) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 2.1. договору фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р., майно набувається лізингодавцем у продавця на умовах договору купівлі-продажу для подальшої передачі його в лізинг.

Пунктом 2.3. зазначеного договору встановлено, що вартість майна, яке передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму, що еквівалентна 522800, 00 у.о., в тому числі НДС в розмірі 20 % - 87133, 33 у.о., яка виражена в гривнях України.

Відповідно до пункту 3.1. договору фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р., передача лізингодавцем майна, а також необхідного устаткування та документів, які є невід’ємною частиною майна, та прийняття якого лізингоотримувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинно бути здійснено протягом 5 (п’яти) робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець сповіщає лізингоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення по факсу.

В пункті 3.4. вищевказаного договору зазначено, що лізингодавець передає майно та документи лізингооодержувачу в місці передачі майна за договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 3.7. договору фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р., з моменту підписання акту здачі-приймання майна право володіння і користування переходить до лізингоотримувача, та зобов’язання лізингодавця щодо передачі майна у фінансовий лізинг лізингоотримувачу вважаються виконаними.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу –транспортний засіб, про що свідчить акт здачі-приймання майна від 28.04.2005 р. (додаток № 2 до договору фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р.)

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов’язання за вищевказаним договором.

У відповідності до п. 5.2. договору фінансового лізингу, термін фінансового лізингу складається із періодів, які зазначені в додатку № 1 до даного договору № 124/11/2005 від 25.11.2005 р.

Пунктом 6.1. вищезазначеного договору встановлено, що протягом усього терміну дії договору право власності на майно належить лізингодавцю. Право володіння і користування майном в об’ємах та на умовах договору належить лізингоодержувачу.

Згідно з пунктами 7.1. та 7.2. договору фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р. та додатковою угодою № 124/11/2005 від 14.04.2005 р. до даного договору, сторони домовились, що валютою договору є «у.о.». Під умовною одиницею мається на увазі сума, що виражена в гривнях України і дорівнює одному євро за курсом, встановленим НБУ для одного євро на дату 14.04.2006 р. чи за курсом , встановленим НБУ для одного євро на дату, яка встановлена для проведення лізингового платежу у відповідності до графіку внесення платежів (додаток № 1 до даного договору).

В пункті 7.3. даного договору вказується, що загальна сума усіх лізингових платежів, що має сплатити лізингоодержувач лізингодавцю, становить 678101, 77 у.о., включаючи НДС у розмірі 20 % від суми, що сплачується для погашення вартості майна 85133, 33 у.о.

У відповідності до пункту 7.4. № 124/11/2005 від 25.11.2005 р., лізингоодержувач зобов’язався перераховувати на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, зазначені в додатку № 1 до даного договору –графіку внесення платежів. Авансові платежі перераховуються протягом трьох банківських днів, починаючи з відповідної дати, яка встановлена для проведення такого авансового платежу згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 7.8. зазначеного договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок сплати лізингових платежів в об’ємі та у терміни, встановлені у графіку внесення платежів, незалежно від виставлення чи отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом терміну фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно з пунктом 13.1.3. договору фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р., лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити право користування та володіння майном, якщо лізингоотримувач прострочив лізинговий платіж більше ніж на 30 днів чи більше двох разів допустив затримку платежу більше ніж на 15 банківських днів.

Пункт 5.3. договору фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р. передбачає, що термін дії договору відраховується від дати його підписання сторонами та припиняється після виконання сторонами взятих на себе зобов’язань, а також в інших випадках, встановлених законом чи договором.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА»взяте на себе зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконав, на виконання умов договору № 124/11/2005 від 25.11.2005 р. грошові кошти своєчасно та у повному обсязі не сплатив, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 273210, 85 грн. основного боргу, а також 23218, 53 грн. неустойки, 811, 52 грн. інфляційного збільшення боргу та 3765, 34 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання за договором фінансового лізингу № 124/11/2005 від 25.11.2005 р. не виконав, у зв’язку з чим, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»становить 273210, 85 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА» 273210, 85 грн. суми основного боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 23218, 53 грн. суми неустойки, нарахованої у зв’язку із простроченням сплати чергових лізингових платежів, що передбачено пунктом 9.5. договору № 124/11/2005 від 25.11.2005 р., у якому зазначено, що у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені договором строки не здійснює оплати встановлених у договорі платежів, то лізингодавець має право вимагати виплату неустойки у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п’ять днів прострочення і 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а лізингоодержувач зобов’язується сплатити її.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення неустойки, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»підлягає неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього –23218, 53 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 811, 52 грн. інфляційного збільшення боргу та 3765, 34 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 124/11/2005 від 25.11.2005 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 273210, 85 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 811, 52 грн. інфляційного збільшення боргу та 3765, 34 грн. трьох відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»підлягає задоволенню повністю.

Представником відповідача у судовому засіданні було надано суду клопотання про зменшення розміру неустойки та про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд задовольнив його частково.

В частині клопотання про зменшення розміру неустойки суд відмовляє у зв’язку з тим, що відповідачем не надано належних доказів неможливості виконати рішення у даній справі.

Що стосується розстрочки виконання рішення, суд задовольняє клопотання в цій частині з наступних підстав.

          Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити клопотання відповідача частково та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення, суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/445 від 29.11.2010 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

          Таким чином, суд визнає за можливе розстрочити виконання рішення на 2 місяці.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСНОВА»(вул. Ковпака, 17, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАСКА ЛІЗИНГ»(вул. Димитрова, 5, корп. 2, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 33104543) 273 210 (двісті сімдесят три тисячі двісті десять) грн. 85 коп. основного боргу, 23 218 (двадцять три тисячі двісті вісімнадцять) грн. 53 коп. неустойки, 811 (вісімсот одинадцять) грн. 52 коп. інфляційного збільшення боргу, 3 765 (три тисячі сімсот шістсот п’ять) грн. 34 коп. трьох відсотків річних, 3 010 (три тисячі десять) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення на 2 місяці та стягнувши заборгованість наступним чином:

          - грудень 2010 р. –136605 (сто тридцять шість тисяч шістсот п’ять) грн. 42 коп. основного боргу, 11609 (одинадцять тисяч шістсот дев’ять) грн. 26 коп. неустойки, 405 (чотириста п’ять) грн. 76 коп. інфляційного збільшення боргу, 1882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн. 67 коп. трьох відсотків річних, 3010 (три тисячі десять) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

          - січень 2011 р. –136605 (сто тридцять шість тисяч шістсот п’ять) грн. 42 коп. основного боргу, 11609 (одинадцять тисяч шістсот дев’ять) грн. 26 коп. неустойки, 405 (чотириста п’ять) грн. 76 коп. інфляційного збільшення боргу, 1882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн. 67 коп. трьох відсотків річних.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.