Рішення № 12609558, 02.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.10 р.                     Справа № 15/219                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” м. Буча (код ЄДРПОУ 30568931)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32091937)

про стягнення основного боргу в сумі 219112,26 грн., інфляції в сумі 52367,83 грн., 3% річних у розмірі 13903,12 грн., пені в сумі 26437,15 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” м. Донецьк

до дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” м. Буча

про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 130287,00 грн., 3% річних у розмірі 9545,24 грн., інфляції в сумі 51888,55 грн.

за участю представників сторін:

від ДП “ЮТЕМ-Інжиніринг”: Король С.В. за довіреністю № 1–ДВ від 11.01.2010 р.

від ТОВ “Технобуд”: Волосян Л.В. за довіреністю б/н від 28.09.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” м. Буча до товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 219112,26 грн., інфляції в сумі 52367,83 грн., 3% річних у розмірі 13903,12 грн., пені в сумі 26437,15 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/219, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою від 07.10.2010 року прийнято зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” до дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 130287,00 грн., 3% річних у розмірі 9545,24 грн., інфляції в сумі 51888,55 грн. до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 15/219.

Ухвалою суду від 16.11.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 06.12.2010 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог первісний позивач посилається на наступні обставини:

18.04.2007 р. сторони уклали договір № 14м–оф на поставку матеріалів, виробів та металоконструкцій (продукції), згідно якого продавець (первісний позивач) зобов’язався передати, а покупець (первісний відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити на умовах даного договору матеріали, вироби та металоконструкції для будівництва збагачувальної фабрики ВАТ „УК „Шахта „Красноармійська–Західна № 1” в кількості та номенклатурі, в строки та за ціною з супровідними документами на підставі заявок та оформлених сторонами додаткових угод, що є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 180 календарних днів з моменту відвантаження продукції. Розрахунки можуть бути проведені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в односторонньому порядку на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 9.2 договору за безпідставну затримку в оплаті поставленої продукції покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 13.1 договору він вступив в силу з моменту його підписання та діяв до 31.12.2008 р., а по фінансовим та гарантійним зобов’язанням – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань по даному договору.

Спірний договір поставки підписаний сторонами та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

З письмових пояснень № 427–202 від 02.11.2010 р. первісного позивача вбачається, що додаткові угоди до договору 14м–оф від 18.04.2007 р. на поставку матеріалів, виробів та металоконструкцій (продукції) не укладалися, письмові замовлення на поставку продукції відсутні у зв’язку з тим, що такі замовлення приймалися від первісного відповідача на підставі усних заявок.

На виконання умов вказаного договору первісний позивач за період з 11.05.2007 р. по 02.11.2007 р. поставив первісному відповідачу продукцію за видатковими накладними на загальну суму 5043269,42 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача на видаткових накладних, а також податковими накладними, розрахунками коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Завірені копії видаткових накладних та довіреностей, оригінали податкових накладних та розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до них додані до позову.

В позовній заяві первісний позивач вказує, що первісний відповідач частково повернув товар згідно накладних на повернення та на підставі заяв здійснив часткове зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 4824157,16 грн., в результаті чого за розрахунком первісного позивача заборгованість первісного відповідача станом на день подачі позову до суду склала 219112,26 грн. Завірені копії накладних на повернення та заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог містяться в матеріалах справи.

Первісний позивач, вважаючи, що первісний відповідач не виконав свої зобов’язання за договором поставки (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач по первісному позову надав до суду письмові пояснення № 380–202 від 01.10.2010 р. про помилкове включення в розрахунок заборгованості як суми зменшення заборгованості за продукцію, отриману згідно договору поставки № 14м–оф від 18.04.2007 р., заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.08.2007 р. на суму 19808,46 грн., тому як вказане зарахування було проведено в рамках договору підряду № 14–оф від 18.04.2007 р., укладеного між тими ж сторонами.

За вказаних обставин первісний позивач надав до суду заяву № 379–202 від 01.10.2010 р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з первісного відповідача основний борг на суму 238920,72 грн. (сума збільшилася), інфляцію в розмірі 59969,10 грн. (сума збільшилася), 3% річних в сумі 16691,00 грн. (сума збільшилася). Загальна сума позову склала 342017,97 грн. (в тому числі пеня на суму 26437,15 грн.).

Факт направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу по первісному позову підтверджується фіскальним чеком № 9404 від 04.10.2010 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом первісного позову є вимога первісного позивача щодо стягнення з первісного відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 14м–оф від 18.04.2007 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Первісний відповідач надав до суду відзив від 12.11.2010 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:

По–перше, первісний відповідач посилається на те, що ніби він не отримував від первісного позивача заяви про збільшення позовних вимог, у зв’язку з чим не має можливості надати правовий аналіз та перевірити правильність розрахунку позивача по первісному позову.

По–друге, товар, отриманий за спірним договором поставки № 14м–оф від 18.04.2007 р., використовувався первісним відповідачем для виконання робіт згідно укладеного між сторонами договору підряду № 14–оф від 18.04.2007 р. для будівництва збагачувальної фабрики ВАТ „УК „Шахта „Красноармійська–Західна № 1”. Даний договір підряду був розірваний сторонами в листопаді 2007 р., що підтверджується листом відповідача № 11 від 08.11.2007 р., листом позивача № GC0487А5 від 16.11.2007 р., завірені копії яких додані до відзиву. Первісний відповідач стверджує, що останні підрядні роботи за вказаним договором підряду були виконані ним в жовтні 2007 р. Товар за останньою спірною видатковою накладною № РН–Инж1–000223 на суму 227388,50 грн. був отриманий первісним відповідачем 02.11.2007 р., тобто після закінчення виконання будівельних робіт, у зв’язку з чим така поставка на його думку була здійснена не в рамках договору № 14м–оф від 18.04.2007 р. В позовній заяві первісний позивач просив суд стягнути з первісного відповідача основний борг на суму 219112,26 грн., який утворився внаслідок неповної оплати товару саме за видатковою накладною № РН–Инж1–000223 від 02.11.2007 р. За вказаних обставин первісний відповідач вважає, що строк оплати для нього не наступив, тому встановити дату виконання грошового зобов’язання та відповідно дату прострочення виконання цього зобов’язання неможливо. З урахуванням вищевикладеного неможливо нарахувати штрафні санкції. Крім того, первісний відповідач заперечує проти нарахування пені у зв’язку зі спливом строку позовної давності. До відзиву додана заява від 12.11.2010 р. про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 26437,15 грн.

До суду від первісного позивача надійшла заява № 418–202 від 01.11.2010 р. про відмову від позову в частині стягнення пені на суму 26437,15 грн. Вказана заява підписана директором підприємства позивача по первісному позову, який діє на підставі статуту. В даному випадку відмова первісного позивача від позову в частині стягнення пені не суперечить законодавству та не порушує чиї–небудь права і охоронювані законом інтереси, тому згідно ст.ст. 22, 78 ГПК України приймається судом.

Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 26437,15 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відмовою первісного позивача від позову та прийняттям відмови судом на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

Заперечення первісного відповідача стосовно того, що строк оплати отриманого за видатковою накладною № РН–Инж1–000223 від 02.11.2007 р. товару для нього не наступив у зв’язку зі здійсненням поставки поза договором № 14м–оф від 18.04.2007 р., суд не приймає до уваги на підставі наступного:

Первісний позивач надав до суду письмові пояснення № 491–202 від 01.12.2010 р. про підписання листа № GC0487А5 від 16.11.2007 р. щодо розірвання договору підряду керівником групи управління проектом „Красноармійськ” – Мацом Тарасом Анатолійовичем, який не мав повноважень на укладення, зміну чи розірвання господарських договорів. Свої доводи первісний позивач підтверджує наступними документами: витягом з протоколу засідання Правління ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” № 71 від 12.05.2006 р., витягом з протоколу Загальних зборів акціонерів ВАТ “Південтеплоенергомонтаж” № 16 від 19.04.2006 р., положенням № 1/07 про Групу управління проектом „Будівництво збагачувальної фабрики ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська – Західна № 1” ДП ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж”, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, в даних письмових поясненнях первісний позивач вказує на те, що шляхом обміну листами № 11 від 08.11.2007 р., № GC0487А5 від 16.11.2007 р. сторонами був порушений порядок розірвання договору, погоджений ними в тексті самого договору підряду.

Первісний відповідач надав до суду письмові пояснення від 01.12.2010 р., в яких первісні позовні вимоги заперечував наступним:

По–перше, спірний договір поставки первісний відповідач вважає неукладеним на підставі того, що сторони нібито не погодили істотні умови щодо предмету договору та його ціни. Але з матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору поставки первісний позивач поставив первісному відповідачу товар за видатковими накладними, а первісний відповідач вказаний товар прийняв та частково оплатив. Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). За таких обставин заперечення первісного відповідача про неукладеність спірного договору поставки не приймається судом до уваги, тому як не може визнаватися неукладеним договір, який сторонами фактично виконувався.

По–друге, оформлення видаткової накладної № РН–Инж1–000223 від 02.11.2007 р. нібито відбулося без фактичного отримання товару покупцем, у зв’язку з чим первісний відповідач наполягає на витребуванні у первісного позивача товарно–транспортних або залізничних накладних, а також на виклику в порядку ст. 30 ГПК України представника замовника будівництва збагачувальної фабрики ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська – Західна № 1” – ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод”, який надавав будівельний майданчик для здійснення підрядних робіт з метою встановлення фактичних обставин справи щодо передачі (вивозу, ввозу) матеріальних цінностей на будівельний майданчик при будівництві збагачувальної фабрики ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська – Західна № 1”. Також первісний відповідач вказує на допечатування первісним позивачем у своїх екземплярах спірних видаткових накладних умови продажу товару.

В матеріалах справи містяться завірені копії спірних видаткових накладних, на яких міститься напис „з оригіналом згідно”, зазначена посада та підпис особи первісного позивача, яка завірила таку копію. Даний напис засвідчений відбитком печатки позивача по первісному позову.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), затвердженої наказом № 55 від 07.04.2003 р. Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи.

На підставі викладеного суд приймає завірені належним чином копії видаткових накладних як належні письмові докази у даній справі згідно ст. 36 ГПК України.

В судовому засіданні 02.12.2010 р. представником ДП “ЮТЕМ-Інжиніринг” був наданий для огляду та судом оглянутий оригінал видаткової накладної № РН-Инж1-000223 від 02.11.2007 р., на якій в графі “відвантажив” міститься підпис та відтиск печатки ДП “ЮТЕМ-Інжиніринг”, в графі “отримав” міститься підпис особи, яка отримала товар. Представником ТОВ “Технобуд” також був наданий для огляду та судом оглянутий оригінал видаткової накладної № РН-Инж1-000223 від 02.11.2007 р., на якій в графі “відвантажив” міститься підпис та відтиск печатки “Група управління проектом “Будівництво збагачувальної фабрики шахти “Красноармійська-Західна 1” ДП “ЮТЕМ-Інжиніринг”, в графі “отримав” міститься підпис особи, яка отримала товар, що підтверджується протоколом судового засідання від 02.12.2010 р.

Заперечення первісного відповідача стосовно неотримання ним товару від первісного позивача за видатковою накладною № РН–Инж1–000223 від 02.11.2007 р. не приймається судом до уваги, тому як в оригіналах даної накладної, представленої обома сторонами, в графі „Отримав” міститься підпис представника покупця, уповноваженого за довіреністю на отримання товару від постачальника. Видаткова накладна є супроводжуючим документом, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товарно–матеріальні цінності, що передаються, відправляються або транспортуються. Таким чином, видаткова накладна виконує функцію передатного акту, який є підставою для списування товарно–матеріальних цінностей у продавця і оприбуткування їх у покупця, для здійснення розрахунків та ведення первинного обліку. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що виклик в порядку ст. 30 ГПК України представника замовника з метою встановлення фактичних обставин справи щодо передачі (вивозу, ввозу) матеріальних цінностей на будівельний майданчик, а також витребування у постачальника товарно–транспортних або залізничних накладних є необґрунтованим, у зв’язку з чим клопотання первісного відповідача стосовно вказаного питання суд відхиляє.

Таким чином, наявні в матеріалах справи первинні документи (видаткова накладна, довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей, податкова накладна) свідчать про фактичну передачу постачальником та отримання покупцем товару за спірною видатковою накладною № РН–Инж1–000223 від 02.11.2007 р.

По–третє, первісний відповідач заперечував проти визначення строку оплати отриманого товару протягом 180 календарних днів з моменту його відвантаження, посилаючись на таке:

Згідно п. 7.2 договору поставки за продукцію, проведену по договору підряду на будівництво збагачувальної фабрики ВАТ „Вугільна компанія „Шахта „Красноармійська – Західна № 1” при закритті робіт за місяць вартість матеріалів сплачується протягом 15 днів в місяці, наступному за розрахунковим.

Оскільки закриття робіт за листопад 2007 р. не відбулося, то нема підстав для відрахування 15 днів на оплату поставленої продукції згідно видаткової накладної від 02.11.2007 р.

Але вказана умова договору на думку суду не може бути застосована до порядку оплати товару, отриманого за накладною № РН–Инж1–000223 від 02.11.2007 р., тому як останні підрядні роботи були виконані в жовтні 2007 р., а товар отриманий тільки в листопаді 2007 р., у зв’язку з чим вважати цей товар проведеним по договору підряду нема підстав. Тому правильним є застосування загального строку оплати за отриманий товар згідно п. 7.2 договору поставки.

Остання спірна видаткова накладна підписана сторонами 02.11.2007 р., тобто в період дії договору поставки. Висновок стосовно того, що товар за всіма накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 14м–оф від 18.04.2007 р. суд робить виходячи з того, що в заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог та у довіреностях на отримання товарно–матеріальних цінностей у травні–червні 2007 р. є конкретні посилання на те, що поставка товару відбувалася на виконання договору № 14м–оф від 18.04.2007 р. Підставою поставки в податкових накладних (в тому числі в податковій накладній № Инж1–11006 від 02.11.2007 р. до останньої видаткової накладної) вказаний саме договір № 14м–оф від 18.04.2007 р. Крім того, в письмових поясненнях № 380–202 від 01.10.2010 р. первісний позивач вказує, що будь-які інші договори купівлі–продажу (поставки), в тому числі в усній формі або у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами між сторонами не укладалися. Первісний відповідач свої заперечення такого ствердження первісного позивача не довів належними доказами. Чинним законодавством допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Усна домовленість про купівлю–продаж повинна доводитися шляхом взаємного підтвердження обома сторонами наявності між ними згоди. В даному спорі первісний позивач заперечує факт наявності між сторонами будь–яких усних договорів купівлі–продажу (поставки). Факт укладення договору у спрощений спосіб повинен доводитися листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, шляхом обміну якими сторони досягли згоди щодо істотних умов договору. Такі листи, факсограми, телеграми, телефонограми тощо в матеріалах справи відсутні. Сама тільки відсутність письмових заявок покупця на придбання товару згідно договору № 14м–оф від 18.04.2007 р. не свідчить про здійснення позадоговірної поставки та не підтверджує доводи первісного відповідача, а також не спростовує настання строку оплати протягом 180 календарних днів з моменту відвантаження продукції, передбаченого п. 7.2 договору поставки.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у травні–листопаді 2007 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 21.09.2010 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по цих партіях товару.

Під час перевірки обґрунтованості розрахунку суми позову судом було встановлено, що в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують факт поставки товару на загальну суму 5043269,42 грн., погашення заборгованості на загальну суму 4824157,70 грн. (без врахування взаємозаліку однорідних вимог на суму 19808,46 грн.), у зв’язку з чим неоплаченим залишився товар вартістю 219111,72 грн. (5043269,42 грн. – 4824157,70 грн. = 219111,72 грн.). Саме такий розмір основного боргу суд вважає обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що первісний відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар у встановлений строк, поставлений згідно договору № 14м–оф від 18.04.2007 р. в сумі 219111,72 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню на вказану суму. В частині стягнення основного боргу на суму 19809,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За прострочення виконання грошового зобов’язання первісний позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за період з 04.06.2008 р. по 01.10.2008 р. первісному відповідачу інфляцію в сумі 59969,10 грн. та 3% річних в розмірі 16691,72 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору поставки для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку первісного позивача судом встановлено, що інфляція та 3% річних нараховуються на основний борг в сумі 238920,72 грн. тоді, як фактично основний борг складає 219111,72 грн., про що судом було вказано вище. Таким чином, розрахунок первісного позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції за період визначений самим первісним позивачем з 04.06.2008 р. по 01.10.2008 р. складає: 219111,72 грн. х 128,74% = 62972,71 грн. За розрахунком первісного позивача сума інфляції складає 59969,10 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого первісного позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 59969,10 грн.

За власними розрахунками суду сума 3% річних за період визначений самим первісним позивачем з 04.06.2008 р. по 01.10.2008 р. складає: (219111,72 грн. х 3% : 211 днів : 366 днів) + (219111,72 грн. х 3% : 639 днів : 365 днів) = 15297,43 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 16691,72 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 15297,43 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 1394,29 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по первісному позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на первісного відповідача, в частині відмови від позову та відмови в задоволенні позовних вимог – на первісного позивача.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю “Технобуд” посилається на наступні обставини:

18.04.2007 р. сторони уклали договір № 14–оф підряду на виконання будівельно–монтажних робіт при будівництві збагачувальної фабрики ВАТ „УК „Шахта „Красноармійська–Західна № 1”, згідно якого підрядник (позивач по зустрічному позову) зобов’язався в межах договірної ціни виконувати в строк власними та залученими силами та коштами будівельно–монтажні роботи по облаштуванню фундаментів, передбачені проектною документацією, здійснювати випробування змонтованого обладнання, брати участь в здачі об’єкту замовнику, ліквідувати недоліки, дефекти, що виникли з його вини та виявлені в ході прийому робіт та в гарантійні строки експлуатації об’єкту, а генпідрядник (відповідач по зустрічному позову) зобов’язався оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Пунктом 5.9 вищевказаного договору передбачено, що проміжний платіж в розмірі 85% за виконані підрядником роботи, генпідрядник здійснює через 25 днів після підписання акту виконаних робіт та довідки (форми КБ–3) з урахуванням перерахування коштів за ці роботи замовником.

Згідно п. 5.10 цього ж договору проміжний платіж в розмірі 10% за виконані підрядником роботи, генпідрядник здійснює через 25 днів після підписання акту про завершення робіт по відповідному етапу за умови перерахування коштів від замовника.

Відповідно до п. 5.11 договору остаточні розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються згідно п. 16.6 договору.

Пунктом 16.6 договору передбачено, що фінансовою гарантією виконання умов договору підрядником є грошова застава в розмірі 5% від встановленої договірної ціни по конструктивам будівель та споруд або етапам, яка утримується генпідрядником при прийомі виконаних робіт, що оформлюється відповідним актом, який підписується обома сторонами. Вказана застава повертається підряднику по закінченні 90 днів після підписання акту робочої комісії по здачі об’єкту, якщо у генпідрядника відсутні претензії до виконаних робіт.

Згідно п. 9.5 договору на відшкодування витрат генпідрядника за послуги, що надаються підряднику, останній щомісячно по окремим рахункам проводить відрахування генпідряднику в розмірі 4,74 грн. за кожну нормативну чоловіко–годину. Кількість нормативних чоловіко–годин визначається на підставі актів виконаних робіт за відповідний період.

Договір підряду № 14–оф від 18.04.2007 р. підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія міститься в матеріалах справи.

Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що згідно умов договору підряду № 14–оф від 18.04.2007 р. за період з червня по жовтень 2007 р. він виконав будівельно–монтажні роботи на загальну суму 4116736,80 грн., що підтверджується актами прийому виконаних підрядних робіт, підсумковими відомостями ресурсів (витрати по факту), розрахунками загально виробничих видатків до актів КБ–2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідач за зустрічним позовом частково оплатив виконані підрядні роботи на загальну суму 409356,98 грн. та на підставі заяв здійснив часткове зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 3577092,82 грн., в результаті чого за розрахунком позивача по зустрічному позову заборгованість склала 130287,00 грн. (21725,40 грн. (за вересень 2007 р.) + 108561,60 грн. (жовтень 2007 р.) = 130287,00 грн.). Завірені копії платіжних доручень та заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог містяться в матеріалах справи.

Позивач в зустрічному позові вказує, що строк оплати для генпідрядника по акту прийому виконаних підрядних робіт за вересень 2007 р. в розмірі 85% настав в період до 23.10.2007 р., по акту за жовтень 2007 р. – в період до 26.11.2007 р. За вказаних обставин зустрічний позивач вважає свої майнові права порушеними, на підставі чого просить суд стягнути із зустрічного відповідача заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 130287,00 грн., 3% річних у розмірі 9545,24 грн., інфляцію в сумі 51888,55 грн.

Зустрічний відповідач надав до суду відзив № 399–202 від 11.10.2010 р. на зустрічну позовну заяву, в якому підтвердив факт укладення між сторонами договору підряду № 14–оф від 18.04.2007 р., виконання зустрічним позивачем будівельно–монтажних робіт на загальну суму 4116736,80 грн. Крім того, у відзиві зустрічний відповідач посилається на здійснення ним часткової оплати робіт на суму 499356,98 грн. та вказує про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3577092,82 грн. При цьому у відзиві на зустрічний позов наводить власний розрахунок заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 40287,00 грн. Вказану суму зустрічний відповідач вважає фінансовою гарантією, строк оплати якої згідно п. 16.6 договору підряду не настав, у зв’язку з чим проти зустрічних позовних вимог заперечує. Також у відзиві зустрічний відповідач посилається на те, що на підставі п. 9.5 договору підряду ним були надані зустрічному позивачу генпідрядні послуги на загальну суму 97302,72 грн., в обґрунтування чого надав до суду завірені копії актів за червень 2007 р. на суму 19808,46 грн., за серпень 2007 р. на суму 45712,56 грн., за вересень 2007 р. на суму 22908,42 грн., за жовтень 2007 р. на суму 8873,28 грн. Вказані акти підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками печатки. Сума наданих генпідрядних послуг була погашена шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 97302,72 грн. за заявами від 13.07.2010 р. на суму 8873,28 грн., від 20.08.2007 р. на суму 19808,46 грн., від 01.10.2007 р. на суму 68620,98 грн.

Зустрічний позивач надав до суду уточнення від 12.11.2010 р. зустрічної позовної заяви, де посилається на наступні обставини: підрядник виконав підрядні роботи на загальну суму 4116736,80 грн., генпідрядник частково їх оплатив на загальну суму 499356,98 грн., а також зменшив заборгованість шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3577092,82 грн. Таким чином, за розрахунком зустрічного позивача основний борг склав 117781,26 грн. (9219,66 грн. (за вересень 2007 р.) + 108561,60 грн. (жовтень 2007 р.) = 117781,26 грн.). Крім того, за обліком позивача по зустрічному позову зменшення суми заборгованості зустрічного відповідача на підставі актів про надання послуг з генпідряду від 31.08.2007 р. на суму 45712,56 грн., від 30.09.2007 р. на суму 22908,42 грн., від 31.10.2007 р. на суму 8873,28 грн. відсутнє, оскільки вказані акти уповноваженим представником підрядника не підписувалися, печаткою не завірялися. За вказаних обставин зустрічний позивач зменшує суму зустрічного позову та просить стягнути з зустрічного відповідача заборгованість за виконані підрядні роботи в сумі 117781,26 грн., 3% річних у розмірі 8925,19 грн., інфляцію в сумі 51633,18 грн. (нові розрахунки містяться в матеріалах справи).

Факт направлення уточнення зустрічної позовної заяви зустрічному відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 9621 від 16.11.2010 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені зустрічні позовні вимоги.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

02.12.2010 р. зустрічний позивач надав до суду клопотання від 01.12.2010 р. про витребування у зустрічного відповідача для огляду актів про надання послуг з генпідряду від 31.08.2007 р. на суму 45712,56 грн., від 30.09.2007 р. на суму 22908,42 грн., від 31.10.2007 р. на суму 8873,28 грн.

Доводи зустрічного позивача про те, що акти про надання послуг з генпідряду за серпень, вересень та жовтень 2007 р. не підписані з його боку уповноваженою особою та не завірені печаткою суд не приймає до уваги, а клопотання від 01.12.2010 р. відхиляє у зв’язку з наступним:

В матеріалах справи містяться належним чином завірені копії всіх спірних актів генпідряду, які є належними доказами в розумінні ст. 36 ГПК України. Крім того , в судовому засіданні 02.12.2010 р. представником ДП “ЮТЕМ-Інжиніринг” були надані для огляду та судом оглянуті оригінали актів наданих послуг по Генпідряду за червень 2007 р., за серпень 2007 р., за вересень 2007 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 02.12.2010 р.

Підписи представників підрядника на вказаних актах скріплені печаткою підприємства як юридичної особи. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об’єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток, а також законністю користування ними покладається на керівників господарських об’єднань. Печатки повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток керівники господарських об’єднань зобов’язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, зустрічний позивач до суду не надав.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що скріплення відбитком печатки підпису представника зустрічного позивача свідчить про обізнаність керівництва підприємства та уповноваження представника на підписання акту про надання послуг з генпідряду із зустрічним відповідачем.

Посилання представника ТОВ „Технобуд” на нібито підроблення посадовими особами ДП “ЮТЕМ-Інжиніринг” або іншими особами окремих документів, а саме: спірних видаткових накладних та актів генпідряду, судом взагалі не приймається до уваги, тому як дії, направлені на підроблення документів, містять ознаки злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України. Такий факт повинен доводитися у межах досудового слідства по кримінальній справі, бути встановлений обвинувальним вироком суду. Кожна особа має право згідно закону звертатися до правоохоронних органів із заявою про злочин. Доказів реалізації такого права ТОВ „Технобуд”, порушення кримінальної справи за його заявою та обвинувального вироку суду не надано.

Крім того в матеріалах справи міститься заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2007 р., в пункті 1.1 якої вказано про наявність заборгованості зустрічного позивача перед зустрічним відповідачем згідно договору № 14–оф від 18.04.2007 р. на суму 68620,98 грн. (22908,42 грн. + 45712,56 грн.). З умов договору підряду № 14–оф від 18.04.2007 р. вбачається, що у підрядника виникає грошове зобов’язання перед генпідрядником по оплаті послуг відповідно до п. 9.5 даного договору. Заява від 01.10.2007 р. підписана представниками обох сторін та скріплена печатками, у зв’язку з чим приймається судом до уваги як належний письмовий доказ згідно ст. 36 ГПК України.

Також в матеріалах справи є заява від 13.07.2010 р. за підписом зустрічного відповідача, в пункті 1.1 якої вказано про наявність заборгованості зустрічного позивача перед зустрічним відповідачем згідно договору № 14–оф від 18.04.2007 р. на суму 8873,28 грн. В п. 1.2 даної заяви зазначено про наявність заборгованості зустрічного відповідача перед зустрічним позивачем відповідно до спірного договору підряду станом на день підписання заяви на суму 248254,38 грн. (в тому числі фінансова гарантія в розмірі 40287,00 грн.). Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Факт направлення зустрічним відповідачем заяви від 13.07.2010 р. зустрічному позивачу підтверджується фіскальним чеком № 7535 від 14.07.2010 р., завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують факт виконання підрядних робіт на загальну суму 4116736,80 грн., часткової оплати робіт на загальну суму 499356,98 грн., погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 3577092,82 грн., у зв’язку з чим неоплаченими залишилися підрядні роботи вартістю 40287,00 грн. (4116736,80 грн. – 499356,98 грн. – 3577092,82 грн. = 40287,00 грн.). Саме такий розмір основного боргу по зустрічному позову суд вважає обґрунтованим.

Зустрічний відповідач надав до суду розрахунок суми фінансової гарантії на загальну суму 40287,00 грн. В даному розрахунку він застосовував показники фінансових гарантій за кожний місяць у спірному періоді, виходячи з розміру, погодженому сторонами в підписаних ними довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ–3. При цьому перевіркою розрахунку загальної суми фінансової гарантії судом встановлено, що сума боргу у розмірі 40287,00 грн. за виконані підрядні роботи не перевищує 5% від загальної суми вартості виконаних підрядних робіт за актами форми КБ–2в та довідками форми КБ–3.

Умовами договору підряду встановлений остаточний строк оплати виконаних підрядних робіт (фінансової гарантії) протягом 90 днів після підписання акту робочої комісії по здачі об’єкту, якщо у генпідрядника відсутні претензії до виконаних робіт. Згідно п. 15.1 договору підряду після закінчення передбачених даним договором робіт, що входять в зобов’язання підрядника, здійснюється здача окремих об’єктів та об’єкта в цілому замовнику та генпідряднику по акту робочої комісії. Згідно п. 15.2 того ж договору здача–прийомка робіт після закінчення будівництва об’єкта здійснюється відповідно до діючого порядку та оформлюється актом робочої комісії. Стаття 2 пункт 2.1 спірного договору підряду передбачають обов’язок підрядника приймати участь у здачі об’єкту замовнику. В матеріалах справи відсутній такий акт здачі об’єкту (акт робочої комісії) за участю підрядника, генпідрядника та замовника. Із усних пояснень представників сторін в судовому засіданні вбачається, що підрядник у період після жовтня 2007 р. припинив виконання підрядних робіт за договором підряду, оскільки сторони вважали цей договір розірваним шляхом обміну листами в листопаді 2007 р. У закінченні виконання підрядних робіт на об’єкті будівництва підрядник згідно договору № 14–оф від 18.04.2007 р. участі не приймав, акт про здачу об’єкту (акт робочої комісії) між підрядником, генпідрядником та замовником не складався та не підписувався, у зв’язку з чим строк виконання грошового зобов’язання по оплаті фінансової гарантії на умовах договору № 14–оф від 18.04.2007 р. для зустрічного відповідача не наступив. За вказаних обставин зустрічні позовні вимоги суд вважає необґрунтованими, тому задоволенню вони не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при відмові в задоволенні зустрічного позову покладаються на зустрічного позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 60; 78; 80 ч. 1 п. 4; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги по первісному позову задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Технобуд” (юридична адреса: 83017, м. Донецьк, вул. Владичанського, буд. 21; поштова адреса: 83017, м. Донецьк, пр. Ілліча, буд. 44–а; код ЄДРПОУ 32091937; рахунок 260005369 в Райффайзен банк „Аваль м. Донецьк, МФО 335076) на користь дочірнього підприємства “ЮТЕМ-Інжиніринг” відкритого акціонерного товариства “Південтеплоенергомонтаж” (юридична адреса: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Калова, 21; код ЄДРПОУ 30568931; рахунок 260082288555 в АТ „УкрСиббанк” у м. Харків, МФО 351005) суму 294378,25 грн. (а саме: основний борг на суму 219111,72 грн., 3% річних в розмірі 15297,43 грн., інфляцію в сумі 59969,10 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 2943,78 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 203,13 грн.

Припинити провадження у справі по первісному позову в частині стягнення пені в сумі 26437,15 грн. у зв’язку з відмовою первісного позивача від позову та прийняттям відмови судом.

Відмовити у задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 19809,00 грн., 3% річних в розмірі 1394,29 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог по зустрічному позову.

У судовому засіданні 02.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя