Рішення № 12609557, 01.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.10 р.                     Справа № 36/194                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 18 Донецької філії (код ЄДРПОУ 01183764)

до відповідача Донецького обласного військового комісаріату м. Донецьк (код ЄДРПОУ 08301764)

про стягнення заборгованості в сумі 1187,30 грн., інфляції в сумі 59,86 грн. 3% річних у розмірі 23,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Зеленська С.О. за довіреністю № 2255 від 13.12.2009 р.

від відповідача: Коріняко О.В. за дорученням від 11.01.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 18 Донецької філії до Новоазовсько-Тельманівського об’єднаного районного військового комісаріату м. Новоазовськ про стягнення заборгованості в сумі 1187,30 грн., інфляції в сумі 59,86 грн. 3% річних у розмірі 23,10 грн.

Ухвалою суду від 04.08.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 36/194, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 16.09.2010 р. справа № 36/194 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Ухвалою суду від 03.11.2010 р. строк вирішення спору продовжено до 01.12.2010 р.

Ухвалою суду від 01.12.2010 р. неналежний відповідач Новоазовсько-Тельманівський ОРВК був замінений на належного відповідача Донецький ОВК. Розпочато новий розгляд справи за участю сторін в судовому засіданні.

Після здійснення судом заміни неналежного відповідача належним позивач підтримав заявлені раніше позовні вимоги у повному обсязі до Донецького ОВК.

Новий відповідач надав до суду заперечення № 893 від 28.09.2010 р., додаткові письмові пояснення № 993 від 21.10.2010 р., в яких проти позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 01.12.2010 р. представник Донецького ОВК підтримав заперечення на позов, викладені раніше.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2003 р. між ВАТ “Укртелеком” в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 18 Донецької філії та Новоазовсько-Тельманівським ОРВК був укладений договір № 3 про надання послуг електрозв’язку, згідно якого підприємство зв’язку (позивач) зобов’язалося надати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1, та безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2, а споживач зобов’язався прийняти надані послуги та оплатити їх вартість.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 7.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом 5 років.

Згідно п. 7.2 договору якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

До даного договору сторони уклали перелік послуг електрозв’язку, які надаються споживачеві, та перелік послуг електрозв’язку, які надаються безкоштовно. Вказаний договір з додатками підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 3 від 01.03.2003 р. ним за період з січня 2009 р. по червень 2010 р. були надані споживачу телекомунікаційні послуги на суму 1187,30 грн. За надані послуги позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: № 96–3 за січень 2009 р., № 96–3 за лютий 2009 р., № 96–3 за березень 2009 р., № 3.4.2009. за квітень 2009 р., № 3.5.2009. за травень 2009 р., № 3.6.2009. за червень 2009 р., № 3.7.2009. за липень 2009 р., № 3.8.2009. за серпень 2009 р., № 3.9.2009. за вересень 2009 р., № 3.10.2009. за жовтень 2009 р., № 96–3.11.2009. за листопад 2009 р., № 96–3.12.2009. за грудень 2009 р., № 96–3.1.2010. за січень 2010 р., № 96–3.2.2010. за лютий 2010 р., № 96–3.3.2010. за березень 2010 р., № 96–3.4.2010. за квітень 2010 р., № 96–3.5.2010. за травень 2010 р., № 96–3.6.2010. за червень 2010 р., оригінали яких містяться в матеріалах справи. Відповідач свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати наданих телекомунікаційних послуг не виконав, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 1187,30 грн.

Позивач в обґрунтування факту наявності заборгованості у відповідача надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.10.2010 р., згідно якого сальдо складало 1394,15 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками.

Крім суми основного боргу позивач за прострочення оплати нарахував відповідачу інфляцію в сумі 59,86 грн. 3% річних у розмірі 23,10 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отримані послуги), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в спірному договорі передбачили здійснення оплати фактично наданих телекомунікаційних послуг щомісячно до 20 числа поточного місяця, що наступає за звітним.

Виходячи з того, що останнім місяцем в спірному періоді, в якому підприємством зв’язку надавалися послуги споживачу, є червень 2010 р., останнім строком оплати за фактично отримані послуги в даному випадку є період до 20 липня 2010 р., по іншим місяцям в спірному періоді строк оплати фактично наданих послуг наступив раніше. Таким чином, строк оплати отриманих послуг для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

До суду від відповідача надійшли заперечення № 893 від 28.09.2010 р., в яких вказує на те, що заборгованість в розмірі 1187,30 грн. виникла внаслідок недостатнього фінансування витрат на послуги зв’язку. До теперішнього часу додаткові лімітні призначення для Донецької області не було виділено. Проти нарахування 3% річних та інфляції відповідач заперечує, тому як фінансування відбувається за рахунок державного бюджету, в якому згідно норм чинного законодавства не передбачається виплата штрафних санкцій.

Також відповідач надав до суду додаткові письмові пояснення № 993 від 21.10.2010 р., в яких проти позовних вимог заперечував тим, що на 2010 рік згідно кошторисних призначень, затверджених директором Департаменту фінансів МО України, на Донецьку область призначено по КПК 2101070 „Забезпечення ЗСУ зв’язком, створення та розвиток КП та АСУ” КЕКВ 1138 – 131350,00 грн., але всі призначення розподілено на листопад 2010 р. До теперішнього часу грошові кошти на рахунки Донецького ОВК не надійшли.

Заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з наступним:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, згідно ст. 625 ч. 1 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від господарсько–правової відповідальності.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті наданих телекомунікаційних послуг за період з січня 2009 р. по червень 2010 р. на суму 1187,30 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував за загальний період з січня 2009 р. по червень 2010 р. інфляцію в сумі 59,86 грн., 3% річних в розмірі 23,10 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 59,86 грн., 3% річних в розмірі 23,10 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Донецького обласного військового комісаріату (юридична адреса: 83007, м. Донецьк, вул. Буслаєва, буд. 26–а; код ЄДРПОУ 08301764; інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (юридична адреса: 01030, м. Київ, бул. Т.Шевченка, б. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Центру телекомунікаційних послуг № 1 Донецької філії (юридична адреса: 87600, Донецька область, м. Новоазовськ, вул. Кірова, 75; код ЄДРПОУ 01183764; рахунок № 260051326 в ДОД „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 335076) суму 1270,26 грн. (а саме: основний борг в сумі 1187,30 грн., інфляцію в сумі 59,86 грн., 3% річних в розмірі 23,10 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

У судовому засіданні 01.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя