Рішення № 12609487, 29.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.10 р.                     Справа № 17/197                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М Лтд», м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 26’480,16 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Клименко Ю.В. – довіреність

від відповідача : Манерова Ю.В. – довіреність

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Параллель-М Лтд», звернулось з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», про стягнення 26’480,16 грн. збитків завданих нестачею вантажу під час перевезення. У тому числі позивач вимагає стягнути з відповідача:

- вартість втраченого під час перевезення бензину, марки А-95,

- вартість провізного тарифу та послуг охорони стосовно втраченого вантажу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми Статуту залізниць України (далі – «Статут»), залізничну накладну № 42134563, комерційний акт АА № 020621/13/1 від 14.06.2010р. та інші докази, що знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач надав відзив (а.с. 48-49), у якому проти позову заперечує з посиланням на те, що вантаж завантажено засобами вантажовідправника без участі залізниці. Наполягає на тому, що відправник не скористався наданим йому правом відмови від транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу, у зв’язку з чим уся відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталося внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Крім того відповідач заперечує проти вартості вантажу, якого недостає, адже вартість, визначена позивачем не є вартістю вантажу у вантажовідправника (у розумінні ст. 115 Статуту).

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.11.2010р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, встановив:

12.06.2010р. зі станції Лелеківка Одеської залізниці вантажовідправником – ЗАТ «Рур-Груп СА» за залізничною накладною № 42134563 (а.с. 46-47) на адресу позивача на станцію призначення – Рутченково, Донецької залізниці, під охороною залізниці, у вагонах – цистернах №№ 73316743 та 74006123 був відправлений вантаж – «Бензин автомобільний А-95».

Під час транспортування на станції П’ятихатки-Стикова, Придніпровської залізниці, була встановлена течія вантажу із цистерни № 74006123 через її несправність, про що працівниками цієї станції був складений акт загальної форми № 2871 від 13.06.2010р. та акт про технічний стан вагону № 11 від 13.06.2010р. (а.с. 50-51). Зокрема, в акті про технічний стан вагону зазначалося, що вантаж витікав з котла трьома струмками в нижній частині котлу цистерни під шкворневою балкою рами, першого по ходу руху візка. Несправність виникла під час експлуатації.

Через знаходження цистерни під контактною електромережею маса вантажу на станції П’ятихатки-Стикова перевірена не була.

14.06.2010р. під час перевірки вантажу у зазначеній цистерні на станції П’ятихатки була виявлена нестача вантажу у ній у кількості 03,009 тн., про що працівниками цієї станції були складені: акт загальної форми № 10319 від 14.06.2010р. та комерційний акт АА № 020621/13/1 від 14.06.2010р.

Зазначеним комерційним актом підтверджено, що витікання вантажу із цистерни сталося з котла трьома струмками в нижній частині котлу цистерни під шкворневою балкою рами, першого по ходу руху візка; через несправність цистерни, яка виникла під час її експлуатації.

Вантаж із пошкодженої цистерни був перевантажений у справну цистерну № 73979510, у якій і бу доставлений до станції призначення – Рутченково. Виходячи з розділу «Є» комерційного акту АА № 020621/13/1 від 14.06.2010р. під час перевірки маси вантажу на кінцевій станції Рутченково різниці між даними акту та фактичними даними не виявлено.

Дійсна вартість вантажу, що перевозився з згаданою накладною (у розумінні п. «а» ст. 114 Статуту) була сплачена позивачем постачальнику та – становить 7’141,67 грн. (без ПДВ) за тону, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 25-35)

Позивач просить стягнути суму недостачі із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу у загальній кількості 03,009т (без урахуванням норми недостачі) та вартості перевезення і послуг з охорони вантажу у загальному розмірі 26’480,16 грн.

Господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача згаданої суми через нестачу вантажу підлягає частковому задоволенню у сумі 16’882,90 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу (ЦК)України за договором перевезення перевізник зобов’язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджено комерційним актом.

Виявлені на проміжній станції несправність вагону - цистерни, розбіжності між накладною та фактичними даними при перевірці свідчить про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу. Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Приписи статті 31 Статуту залізниць України встановлюють, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

У відповідності до статті 32 Статут залізниць України та п.4 Правил Приймання вантажів до перевезення, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов, тобто визначити придатність вагону лише у комерційному відношенні, а не визначати технічну справність вагону.

Згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв’язку з цим є правомірним припущення: як би відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення це було б виявлено.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно пункту 27 Правил приймання вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (Правила), вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 16’882,90 грн. із розрахунку: 03,009т (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 2,0%) х 7’141,67 грн. (вартість 1т.) + ПДВ)).

У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити, адже Статут передбачає можливість стягнення із залізниці вартості перевезення виключно у випадку втрати вантажу. Стягнення із залізниці вартості послуг з охорони вантажу у разі його нестачі Статутом взагалі не передбачено

Заперечення відповідача щодо вартості вантажу, що перевозився судом до уваги не прийняте, виходячи з наступного.

За приписами п. «а» ст. 114 Статуту у разі недостачі вантажу залізниця має відшкодувати дійсну вартість вантажу, якого невистачає.

Частиною 1 ст. 115 Статуту встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Виходячи з пояснень позивача, підтверджених листами ТОВ «ТНК-ВР Коммерс» (постачальник вантажу) та ЗАТ «Тур груп С.А.» (відправник вантажу) вбачається, що власником вантажу, відправленого № 74006123 ЗАТ «Рур Груп С.А.» був ТОВ «ТНК-ВР Коммерс. ЗАТ «Рур Груп С.А.» за відповідними договором здійснював лише зберігання вантажу. Тобто – вартість вантажу на час його знаходження у відправника була саме тією, за яку вантаж був проданий позивачу.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно суми задоволених вимог..

З огляду на вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260360300019 у Донецькій філії АБ „Експрес-банк”, МФО 335838, ЄДПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М Лтд» (юридична адреса: 83045, м. Донецьк, вул.. Олімпієва, 2 «б»: поштова адреса: 83037, м. Донецьк, вул. Петровського 4/8:, ЄДРПОУ 24316073; рахунок № 26001959969593 у Донецькій філії ПАТ «Перший український міжнародний банк», МФО 335537) 16’882,90 грн. збитків (вартість нестачі вантажу); 168,32 грн. – відшкодування витрат по оплаті державного мита, 150,47 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя                               

(повний текст рішення оформлений та підписаний 03.12.2010р.)