Рішення № 12609430, 01.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.10 р.                     Справа № 36/29                               

Господарський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Курило Г.Є.

Суддів Лейби М.О.

Риженко Т.М.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом:          Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк

до відповідача:          Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь

про стягнення 2005186,68грн.

Представники:

Від позивача: Нежигай І.О.

Від відповідача: Садіков В.В.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 06.04.2010р. по 15.04.2010р.

з 15.04.2010р. по 27.04.2010р.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Завод коксохімобладнання”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь, про стягнення 2005186,68грн., в т.ч. 1863697,82 грн. – заборгованість за товар, 37273,96 грн. – індекс інфляції, 11029,01грн. – 3% річних, 93184,89 грн. – пеню.          

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ухвалу про порушення справи про банкрутство №27/20Б від 16.03.2009р., постанову про визнання боржника (ВАТ „Завод коксохімобладнання”) банкрутом №27/20Б від 29.10.2009р., договір №617/06-302-юр/06 від 27.03.2006р., додатки та додаткові угоди до даного договору, рахунки-фактури №СФ-0001405 від 25.09.2008р., №СФ-0001425 від 30.09.2008р., №СФ-0001300 від 27.08.2009р., №СФ-0001301 від 27.08.2009р., видаткові накладні №РН-0001405 від 25.09.2008р., №РН-0001425 від 30.09.2008р., №РН-0001300 від 27.08.2009р., №РН-0001301 від 27.08.2009р., податкові накладні, корегування рахунків-фактур №СФ-0001405 від 25.09.2008р., №СФ-0001425 від 30.09.2008р., №СФ-0001300 від 27.08.2009р., №СФ-0001301 від 27.08.2009р., розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.10.2009р. по 28.10.2009р.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 24.02.2010р. порушив провадження у справі № 36/29.

Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву №617/128 від 22.03.2010р. проти позовних вимог заперечує оскільки позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору відповідно до норм чинного законодавства України, позовна заява підписано особою, яка не має права її підписувати.

23.03.2010р. від відповідача надійшло клопотання №617/130 від 23.03.2010р. відповідно до якого останній просить суд залишити без розгляду позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк у справі №36/29, оскільки згідно з положенням Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” процесуальний статус ліквідатора в окремому позовному провадженні (справі №36/29) не міститься, тобто ліквідатору не надане право на звернення до суду від імені Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк з позовною заявою. В судовому засіданні 23.03.2010р., відповідно до ухвали від 23.03.210р., у задоволенні означеного клопотання судом відмовлено.

Також відповідачем надане клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні до вирішення головою суду клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи. Судом відкладено розгляд справи.

На підставі клопотання відповідача №617/127 від 22.03.2010р. та відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису з 06.04.2010р.

23.03.2010р. на адресу господарського суду Донецької області надійшло клопотання №617/126 від 22.03.2010р. відповідача про призначення колегії суддів для розгляду справи №36/29.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.03.2010р. розгляд справи здійснювався колегіально у складі суддів: головуючого судді Будко Н.В., суддів Курило Г.Є., Левшиної Г.В.

25.03.2010р. позивач надав до канцелярії господарського суду заяву про забезпечення позову б/н від 24.03.2010р., відповідно до якої останні й просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову Відкритого акціонерного товариства «Завод коксохімобладнання» до відповідача - Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю від 23.02.2010 №б/н у справі №36/29 про стягнення заборгованості за договором, шляхом накладання арешту на грошові кошти останнього, які знаходяться на відомому Позивачу поточному рахунку відповідача - №26009900175258 у філії «ПУМБ» у м. Маріуполі, МФО 335742, та інших рахунках, а також на пакети акцій та майно промислових підприємств, що належать відповідачу. Заборонити відповідачеві - Зовнішньоекономічному підприємству „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження його рухомого та нерухомого майна, зокрема щодо укладання правочинів купівлі-продажу, дарування, міни, передачі до статутного капіталу третіх осіб, застави, (оренди), безоплатного користування, тощо, а також відчуження пакетів акцій та промислових підприємств, що йому належать.

23.03.2010р. відповідач надав до канцелярії господарського суду клопотання про об’єднання справ №36/29 та 27/20б. Клопотання залишено без задоволення.

Відповідно до доповнень до відзиву на позовну заяву №617/163 від 02.04.2010р. відповідач доповнив відзив на позовну заяву наступними підставами, а саме відповідач вважає додаткову угоду №9 від 15.10.2009р. до договору такою, що укладена всупереч вимогам чинного законодавства України, що є підставою для визнання її судом недійсною, та також відповідач просить суд припинити провадження по справі №36/29. Суд відмовляє в задоволенні клопотання про припинення провадження по справі в зв’язку з безпідставністю.

06.04.2010р. відповідач надав до канцелярії господарського суду клопотання №617/153 від 02.04.2010р. про залучення ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” до участі у справі №36/29 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

06.04.2010р. відповідач надав до канцелярії господарського суду клопотання №617/160 від 02.04.2010р. та №617/155 від 02.04.2010р. про витребування доказів, відповідно до якого останній просить суд витребувати від позивача доказів надання рахунків відповідачу відповідно до умов договору №617/06-302 від 27.03.2006р., надати для огляду відповідачу оригінали документів, які є додатками до позовної заяви. Суд задовольнив означені клопотання відповідача ухвалами від 10.03.2010р. 23.03.2010р.

06.04.2010р. відповідач надав до канцелярії господарського суду клопотання №617/154 від 02.04.2010р. про зупинення провадження по справі №36/29, оскільки ухвалою від 22.01.2010р. Донецького апеляційного господарського суду порушене апеляційне провадження на постанову від 29.10.2009р. господарського суду Донецької області у справі №27/20б, тому відповідач вважає, що ліквідатор Відкритого акціонерного товариства «Завод коксохімобладнання» не має повноважень на представництво банкрута до вирішення справ №27/20б, оскільки зазначеною постановою арбітражного керуючого призначено ліквідатором та наділено повноваженнями щодо представництва банкрута.

На адресу господарського суду 08.04.2010р. надійшла апеляційна скарга №617/152 від 02.04.2010р. відповідача на ухвалу від 23.03.2010р. Суд ухвалою від 09.04.2010р. відмовив в прийнятті апеляційної скарги №617/152 від 02.04.2010р. відповідача на ухвалу господарського суду від 23.03.2010р. у справі №36/29.

Зовнішньоекономічне підприємство „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь звернулось до господарського суду Донецької області з заявою №617/173 від 09.04.2010р. про відвід судді Левшиної Г.В. від розгляду справи №36/29. Суд ухвалою від 13.04.2010р. відмовив у задоволенні заяви №617/173 від 09.04.2010р.

У судовому засіданні відповідач надав клопотання №617/203 від 27.04.10р. про зупинення провадження по справі №36/29, у зв’язку порушенням господарським судом Донецької області пов’язаної з нею іншої справи №15/87пд за позовом Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь, до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк, про визнання додаткової угоди №9 від 15.10.09р. до договору №617/06-302 від 27.03.06р. недійсною. До даного клопотання відповідач додав копію ухвали господарського суду Донецької області від 19.04.10р. про порушення провадження по справі №15/87пд. Суд ухвалою від 27.04.2010р. зупинив провадження у справі №36/29.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 17.09.2010р. справу №36/29 було передано для розгляду головуючому судді Курило Г.Є., суддям Риженко Т.М., Лейба М.О.

16.11.2010р. від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження по справі №36/29, в зв’язку з тим, що 16.06.2010р. господарським судом Донецької області було прийняте рішення по справі №15/87пд, а постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. рішення залишено без змін. Суд ухвалою від 22.11.2010р. поновив провадження у справі №36/29.

01.12.2010р. відповідачем до канцелярії суду надане клопотання №617/648 від 01.12.2010р. про оголошення перерви в засіданні суду до вирішення господарським судом Донецької області питання, щодо прийняття позовної заяви Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк про визання додаткової угоди №9 від 15.10.2009р. до договору №617/06-302 від 27.03.2006р. недійсною та порушення провадження по справі.

01.12.2010р. відповідачем до канцелярії суду надане клопотання №617/647 від 01.12.2010р. про призначення судової експертизи за додатковою угодою №9 від 15.10.2009р. до договору №617/06-302 від 27.03.2006р.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №617/06-302-юр/06 від 27.03.2006р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 22.08.2006р.) продавець (позивач) зобов’язався поставити пересувні міксери, системи управління міксерами і комплект ЗІП (продукція), відповідно додатка №1, відповідно з технічними вимогами, вказаними в додатку №5 на поставку і кресленнями, що розроблені генеральним проектувальником (компанія Vitkovice Heavy Machinery a.s.) і затвердженими Кінцевим споживником (ВАТ „Алчевський металургійний комбінат”), а покупець (відповідач) прийняти і оплатити продукцію відповідно з додатком №4а. Всі вищезазначені додатки є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 18.05.2006р.) вказані ціни розраховані виходячи з встановленого курсу НБУ на момент підписання даного договору рівного 604,4345 грн. за 100 євро. Продавець має право на перегляд розрахованих цін на продукцію за специфікаціями до даного договору в зв’язку з змінами цін на сировину, комплектуючі матеріали, послуги, енергоносії і інш. обставинами. Ціна продукції і сума договору підлягає уточненню і узгодженню по факту виготовлення першого комплекту, а подалі щоквартально. Всі зміни оформлюються додатковими угодами до даного договору.

Датою поставки кожної одиниці продукції вважається дата передачі перевізником покупцю останнього місця одиниці продукції на склад кінцевого споживача, що підтверджується штампом кінцевого споживача в отриманні на товаросупровідних документах (п.4.5. договору).

Загальна сума договору на момент підписання складає 157755177,75 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 26292529,63 грн. (п. 2.2. договору в редакції додаткової угоди №9 від 15.10.2009р.).

Додатками до договору сторони визначали найменування, характеристики, кількість, вартість, технічні вимоги, графіки поставки і оплати продукції.

Фактично у даних додаткових угодах сторонами змінено вартість окремих видів продукції виходячи з зміни курсу євро на дату підписання додаткової угоди.

Як встановлено судом, вищезазначені додаткові угоди та додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором виконував належним чином, в тому числі, поставив відповідачу продукцію: міксер пересувний МП-350 (комплект №№10, 11, 12, 13), в підтвердження чого в матеріалах справи містяться видаткові накладні №РН-0001405 від 25.09.2008р., №РН-0001425 від 30.09.2008р., №РН-0001300 від 27.08.2009р., №РН-0001301 від 27.08.2009р., які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені штампами обох підприємств.

Додатковою угодою №9 від 15.10.2009р. до договору сторони, враховуючи додаткові витрати, що спричинені різницею в курсах НБУ євро до гривні станом на 31.01.2007р. і на дату виконання платежів за поставку імпортних вузлів міксерів пересувних МП-350 і інжинірингу, а також виконання платежів при митному очищенні цих вузлів, погодились збільшити вартість міксерів пересувного МП-350 №10 - №13 на 1863697,82 грн.

Також згідно з п. 2 додаткової угоди №9 від 15.10.2009р. до договору відповідно з даною додатковою угодою №9 сторони погодили здійснити корегування податкової і бухгалтерської документації.

Відповідач у жовтні 2009 р. скористався податковим кредитом на підставі здійснених 15.10.2009 р. розрахунку № 57 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 08.04.2008 № 312, розрахунку № 58 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 25.04.2008 № 330, розрахунку № 59 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 27.06.2008 № 539, розрахунку № 60 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 03.06.2008 № 465, про що свідчать документи податкової звітності.

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.08.2006р. покупець здійснює оплату за поставку продукції відповідно з графіком оплати Додатка №4, що є невід’ємною частиною договору, протягом 5 банківських днів від дати виставленого продавцем рахунку за кожним етапом оплати.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Докази направлення корегування рахунків-фактур №СФ-0001405 від 25.09.2008р., №СФ-0001425 від 30.09.2008р., №СФ-0001300 від 27.08.2009р., №СФ-0001301 від 27.08.2009р. на загальну суму 1863697,82 грн. відповідачу, наявні в матеріалах справи, а саме супровідний лист №17/11 від 17.11.2009р. з додатками (рахунками) та фіскальний чек Укрпошти №4862 від 17.11.2009р.

На підставі вищевикладеного, на момент подачі позовної заяви строк оплати товару згідно умов договору є таким, що настав.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати товару належним чином не виконав, відповідно до умов договору. У зв’язку з викладеним, у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 1863697,82 грн., яка підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірки, підписаним та скріпленим печатками обох сторін, та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м.Донецьк в частині стягнення основного боргу в розмірі 1863697,82 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 23.10.2009р. по 02.01.2010р. 3% річних в сумі 11029,01 грн., інфляційні в сумі 37273,96грн. та пеню в сумі 93184,89 грн.

Судом встановлено, що позивачем невірно встановлений період розрахунку 3 % річних, інфляційних витрат та пені за період з 23.10.2009р. по 02.01.2010р. потрібно рахувати з 28.11.2009р., а саме від дати направлення відповідачу корегування рахунків-фактур з урахуванням поштопробігу + 5 банківських днів.

Перевіривши арифметично розрахунок інфляційних витрат, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що належна до стягнення сума інфляційних витрат в розмірі 16773,28 грн. за грудень 2009р. Суд здійснював розрахунок з урахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ, що викладені в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 11029,01 грн. за період з 28.11.2009р. по 02.01.2010р. підлягають частковому задоволенню в розмірі 5514,50грн.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У випадку порушення умов оплати проти встановлених даним договором, покупець виплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% вартості, не оплаченої в строк продукції за кожний календарний день прострочки, але не більш 5% вартості (п. 10.3 договору).

Статтями 1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, наразі розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Норми статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є імперативними та такими, що кореспондуються з нормами статей 231-232 Господарського кодексу України.

Суд вважає, що умови пункту 10.3. договору можуть бути застосовані судом лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України, тобто, нарахування штрафних санкцій (пені) повинно здійснюватися з моменту виникнення права вимоги по 02.01.2010р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі підлягають частковому задоволенню в розмірі 37682,44 грн.

Стосовно тверджень відповідача того, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спору відповідно до норм чинного законодавства України, суд зазначає наступне.

Для забезпечення судового захисту Конституція України у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Вище наведене підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 у справі N1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України - є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Стосовно тверджень відповідача того, що позовна заява підписано особою, яка не має права її підписувати, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. було порушено провадження по справі про банкрутство №27/20б відносно Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк, постановою господарського суду Донецької області від 29.10.2009р. по справі №27/20б Відкрите акціонерне товариство „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Козловську Д.В.

Згідно ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної – банкрута, а отже ліквідатор має право підписувати та подавати позовні заяви.

Стосовно тверджень відповідача того, що додаткова угода №9 від 15.10.2009р. до договору укладена всупереч вимогам чинного законодавства, що є підставою визнання її недійсною, суд зазначає наступне.

Відповідно до рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. по справі №15/87пд за позовом Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк про визнання додаткової угоди № 9 від 15.10.2009 р. до договору № 617/06–302 від 27.03.2006 р. недійсною, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. по справі №15/87пд рішення господарського суду Донецької області від 16.06.2010р. по справі №15/87пд залишено без змін.

В зв’язку з вищевикладеним твердження відповідача стосовно того, що додаткова угода №9 від 15.10.2009р. є недійсною судом до уваги не приймається.

06.04.2010р. відповідач надав до канцелярії господарського суду клопотання №617/153 від 02.04.2010р. про залучення ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” до участі у справі №36/29 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Розглянувши дане клопотання суд не вважає, що рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки ВАТ „Алчевський металургійний комбінат” щодо однієї з сторін, в зв’язку з чим відмовляє в задоволенні означеного клопотання.

Щодо клопотання відповідача, про зупинення провадження у справі, то таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наслідки розгляду справи № 27/20б ніяким чином не вплинуть на рішення у даній справи.

25.03.2010р. позивач надав до канцелярії господарського суду заяву про забезпечення позову б/н від 24.03.2010р., відповідно до якої останній просить суд вжити заходів щодо забезпечення позову Відкритого акціонерного товариства «Завод коксохімобладнання» до відповідача - Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 23.02.2010р. №б/н у справі №36/29 про стягнення заборгованості за договором, шляхом накладання арешту на грошові кошти останнього, які знаходяться на відомому позивачу поточному рахунку відповідача - №26009900175258 у філії «ПУМБ» у м. Маріуполі, МФО 335742, та інших рахунках, а також на пакети акцій та майно промислових підприємств, що належать відповідачу, а саме:

- 19,8% ВАТ "Донецькгірмаш" (Донецьк, Україна). Пакет акцій складає 9001316 шт., загальною вартістю 2250329 грн. (номінальна вартість однієї акції -0,25 грн.) - Реєстратор: ТОВ "Об'єднана реєстраційна компанія".

- 20,315% ВАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (Горлівка, Донецька обл., Україна). Пакет акцій складає 171873 шт., загальною вартістю 1718730 грн. (номінальна вартість однієї акції - 10 грн). Реєстратор: "Реєстр-Акціонер".

- 77,6361% ВАТ "Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування" (Слов'янськ, Донецька обл., Україна). Пакет акцій складає 6036891 шт., загальною

1509222 грн. (номінальна вартість однієї акції - 0,25 гри.). Реєстратор: ПАТ Комерційний банк "Приватбанк".

Заборонити відповідачеві - Зовнішньоекономічному підприємству „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріупольвчиняти будь-які дії, направлені на відчуження його рухомого та нерухомого майна, зокрема щодо укладання правочинів купівлі-продажу, дарування, міни, передачі до статутного капіталу третіх осіб, застави, (оренди), безоплатного користування, тощо, а також відчуження пакетів акцій та промислових підприємств, що йому належать, а саме:

- 19,8% ВАТ "Донецькгірмаш" (Донецьк, Україна). Пакет акцій складає 001316 шт., загальною вартістю 2250329 грн. (номінальна вартість однієї акції -25 грн.) - Реєстратор: ТОВ "Об'єднана реєстраційна компанія".

- 20,315% ВАТ "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" (Горлівка, Донецька обл., Україна). Пакет акцій складає 171873 шт., загальною вартістю 1718730 грн.

номінальна вартість однієї акції - 10 грн). Реєстратор: "Реєстр-Акціонер".

- 77,6361% ВАТ "Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування" Слов'янськ, Донецька обл., Україна). Пакет акцій складає 6036891 шт., загальною вартістю 1509222 грн. (номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн.). Реєстратор: ПАТ Комерційний банк "Приватбанк".

Судом заява не задовольняється з огляду на наступне.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Одночасно, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює мотивованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

При вивченні позову та наданих до нього документів, враховуючи суму позову, суд дійшов висновку, що загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду відсутня, а задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення економічної та фінансової діяльності юридичної особи – відповідача.

Оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, відсутній зв’язок між заходами до забезпечення позову (накладання арешту на пакети акцій та майно промислових підприємств, що належить відповідачу, заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження його рухомого та нерухомого майна, зокрема щодо укладання правочинів купівлі-продажу, дарування, міни, передачі до статутного капіталу третіх осіб, застави, (оренди), безоплатного користування, тощо, а також відчуження пакетів акцій та промислових підприємств, що йому належать) і предметом позовної вимоги.

Крім того, позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

01.12.2010р. відповідачем до канцелярії суду надане клопотання №617/648 від 01.12.2010р. про оголошення перерви в засіданні суду до вирішення господарським судом Донецької області питання, щодо прийняття позовної заяви Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк про визання додаткової угоди №9 від 15.10.2009р. до договору №617/06-302 від 27.03.2006р. недійсною та порушення провадження по справі.

Відповідачем не надано доказів, що судом порушено провадження по справі за позовом Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк про визнання додаткової угоди №9 від 15.10.2009р. до договору №617/06-302 від 27.03.2006р. недійсною.

Суд також приймає до уваги, що розгляд справи згідно ухвал суду неодноразово відкладався та триває з 24.02.2010р.

Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, клопотання відповідача судом залишено без задоволення.

01.12.2010р. відповідачем до канцелярії суду надане клопотання №617/647 від 01.12.2010р. про призначення судової експертизи за додатковою угодою №9 від 15.10.2009р. до договору №617/06-302 від 27.03.2006р.

Розглянувши та надав правову оцінку зазначеному клопотанню, суд прийшов до висновку про його необґрунтованість, незаконність та недоведеність, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, предметом доказування по справі є наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а не недійсність додаткової угоди №9 від 15.10.2009р. до договору №617/06-302 від 27.03.2006р.

Крім того, в рішенні № 15/87 пд, яке є преюдицільним для цієї справи, суд відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки вирішення спору між сторонами про визнання угоди недійсною можливо на підставі наявних у справі документів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі судові витрати покладаються сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м. Донецьк до відповідача Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Маріуполь, задовольнити частково.

Стягнути з Зовнішньоекономічного підприємства „Азовімпекс” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр. Леніна, 68, п/р 26009900175258 в філії „ПУМБ” у м.Маріуполі, МФО 335742, ЄДРПОУ 23605421) на користь Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” (83030, м.Донецьк, вул.Майська, 86, ЄДРПОУ 00191543, п/р 26008368922004 у ДРУ КБ Приватбанк м.Донецьк, МФО 335496) суму основного боргу в розмірі 1863 697,82 грн., пеню в розмірі 37682,44грн., 3% річних в розмірі 5514,50грн., інфляційні витрати в розмірі 16773,28 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 19236,68 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 03.12.2010р.

Суддя                               

Повний текст рішення буде складено та підписано 03.12.2010р.