Рішення № 12609381, 03.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.10р.Справа № 35/313-10(22/190-09) За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо -

збагачувальний

комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 254 662 грн. 68 коп.

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: Овчинніков Б.С., начальник юр. сектору, дов. № 724 від 20.07.2010р.

Від відповідача: Степашкіна А.В., представник, дов. № 9590/12 від 01.11.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 16.11. до 30.11.2010р.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача плату за користування вагонами в листопаді 2008р. - 254 662,68 грн, посилаючись на порушення Відповідачем Статуту залізниць України, п. 33 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 щодо несвоєчасного забирання вагонів на свої під’їзні колії, та договір №ПР/ДН-2-06-1555/НЮп-198 від 22.12.2006р.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.07.2010р. постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2010р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2009р. у справі № 22/190-09 скасовано, та справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2010р. справу №22/190-09 передано на розгляд судді Широбоковій Л.П.

При новому розгляді справи представник позивача вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав новий розрахунок суми позову, куди входить плата за користування вагонами, плата за зберігання вантажів та плата за маневрові роботи на загальну суму 229359,60 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість, оскільки позивачем порушено порядок подання вантажів, а саме не надавалися повідомлення про надходження вантажу на його адресу, акти загальної форми складені з порушенням Правил складання актів, без участі представника вантажоодержувача, не містять всіх необхідних для нарахування плати даних про вантаж, не підписані начальником станції Терни. Також посилається та пропуск позовної давності, яку просить застосувати до цих відносин.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року N2453-VI) в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (надалі позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі відповідач) було укладено договір з додатками та додатковими угодами №ПР/ДН-2-06-1555/НЮп-198 від 22.12.2006р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії Відкритого акціонерного товариства " Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни, Рядова Придніпровської залізниці.

Предметом регулювання договору є взаємовідносини залізниці та комбінату щодо експлуатації під’їзних, що належать власнику (відповідачу).

В листопаді 2008р. на адресу відповідача надійшли власні порожні вагони на своїх осях, які залізниця затримала на станції Терни Придніпровської залізниці, посилаючись на відмову одержувача вантажу прийняти ці вагони. Про знаходження вагонів на ст. Терни позивач склав акти загальної форми ГУ-23 №2310, №2317, №1676, №2304, №2108, №2307, №2313, №2314, №2315, №2317, №2320-2327, №2319, №2323, №2318, №2311,№2312, №2309, №2308.

Всього за затримку цих вагонів відповідачу нарахована плата та збір за зберігання в загальній сумі 254662,68 грн з ПДВ, яка включена у відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 №24119154 від 24.11.2008р., №24119155 від 24.11.2008р., №20119151 від 20.11.2008р., №20119150 від 20.11.2008р., №201190320 від 20.11.2008р. Вказані відомості відповідач підписав із застереженнями щодо спірних сум, вказавши, що з нарахуваннями не згоден, оскільки вони не відповідають положенням ст. 46 Статуту залізниць України, в зв'язку з чим залізниця не здійснила списання спірної суми з особового рахунку відповідача, що і стало підставою позову.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Стаття 46 Статуту залізниць України (надалі Статут) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Порожні вагони, що прибули на адресу відповідача, мали статус вантажу, та відповідач повинен був прийняти їх на свої під’їзні колії в установлені Статутом та договором строки.

Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, ванта-жоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

На виконання положень п. 4 Правил користування вагонами і контейнерами сторони у п. 5 додаткової угоди №1 до договору визначили, що вагони власнику здаються за повідомленнями з реєстрацією в книзі повідомлень ф. ГУ-2.

Залізницею не доведено, що затримка вагонів на станції примикання відбулася саме з вини вантажоодержувача. Як вбачається із акту звірки позицій сторін, що наданий суду 30.11.2010р., актів загальної форми, витягу із книги повідомлень ф. ГУ-2 залізниця не вчасно повідомляла відповідача про прибуття вагонів на його адресу, разом з тим нараховувала плату раніше часу надіслання повідомлення (акти №2325, №2321, №2108, №2304, №2308, №2309, №2310, №2311, №2313), по більшості актів загальної форми відсутні повідомлення вантажоодержувача в порядку, передбаченому договором, про прибуття вантажу на його адресу (акти №2326, №2327, №2329, №2317, №2307, №2311, №2312, №2314, №2314, №2315, №2317, №2318, №2319, №2320 №2321, №2322, №2323, №2324), що відповідно до ст. 42 Статуту залізниць України є підставою для звільнення вантажоодержувача від плати за користування вагонами та нарахування збору за зберігання.

Частина актів не надавалася на підпис представникам вантажоодержувача, не містить всіх необхідних даних, визначених Правилами, не підписана начальником станції, а, отже, ці акти не можуть бути доказами саме вини відповідача в затримці і неприйнятті вагонів та за цими актами не може бути стягнена з відповідача плата за користування вагонами та збір за зберігання.

Таким чином, суд доходить висновку, що залізницею не доведена вина вантажоодержувача в затримці вагонів за вище наведеними актами загальної форми.

Зважаючи на встановлене, вимоги позивача необґрунтовані, та в позові слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 908 Цивільного кодексу України, ст.ст. 46, 119 Статуту залізниць України господарський суд, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Повне рішення складено 03.12.2010р.