Рішення № 12609096, 02.08.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 серпня 2010 р. Справа 9/106-10

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок-11", код ЄДРПОУ 23104943 (вул. Привокзальна, 26, м. Вінниця, 21034)

до : фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 21009)

про стягнення 14242,60 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники сторін:

позивача: Дроздов В.С. - директор, паспорт НОМЕР_2 виданий Замостянським РВ УМВС у Він. обл. 03.11.1995 року;

відповідача: не з'явився;

за участю: ОСОБА_3 - паспорт НОМЕР_3 виданий Замостянським РВ УМВС у Він. обл. 04.11.1998 року;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок-11" борг в сумі 14242,60 грн.

03.06.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/106-10 та призначено її до розгляду на 24.06.2010р.

У зв"язку з неявкою в судове засідання 24.06.2010р. представника відповідача, розгляд справи відкладено на 02.08.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.08.10р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 02.08.10р. не направив, документів витребуваних ухвалами суду від 03.06.2010р. та 24.06.2010р. не надав, причин неявки та неподання документів суду не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 20099253 від 10.07.10р. та № 20099288 від 10.07.2010р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.04.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролісок-11" та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклали договір купвлі-продажу № 21, відповідно до п. 1. якого продавець продає, а покупець купує і оплачує нафтопродукти в кількості, асортименті і по цінах, вказаних в накладних, які є невід"ємною частиною договору.

Пунктом 3 договору сторони визначили порядок проведення розрахунків за нафтопродукти, а саме: оплату поставлених нафтопродуктів покупець проводить протягом 3-х банківських днів.

Згідно вказаного договору позивач поставив відповідачу нафтопродукти на загальну суму 6599,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № 83 від 30.04.2009 року на суму 369,60 грн., № 237 від 28.11.2008 року на суму 6229,60,70 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 893036 від 08.04.2009р. та № 893035 від 30.11.2008р.(а.с. 8-9).

05.12.2008р. відповідач здійснив часкову проплату на суму 1500 грн. (виписка банку від 08.12.2008р.), крім того станом на 26.11.2008р. за відповідачем рахувалась дебіторська заборованість в сумі 680,91 грн. згідно попередніх господарських операцій між сторонами.

Таким чином, після часкових розрахунків станом на 01.03.2010р. заборгованість відповідача по вказаних накладних склала 4418,29 грн., що також стверджується відомістю розрахунків з контрагентом ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Пролісок-11"(а. с. 21).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача про стягнення 4418,29 грн. основного боргу є обґрунтованими та правомірними.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення 9824,31 грн. пені, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4 договору, сторони встановили, за несвоєчасну оплату продукції покупцю нараховується пеня у розмірі 0,5% від загальної суми не оплаченої продукції, за кожен день прострочки.

Ст. 3. Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, з розрахунку пені, поданого позивачем в позовній заяві вбачається, що пеня нарахована у розмірі 0.5% від загальної суми неоплаченої продукції за кожен день прострочки, а саме: згідно накладної № 237 від 28.11.2008р. за період з 01.01.2009р. по 01.03.10р., а згідно накладної № 83 від 30.04.2009р. строк за який нараховану пеню не захначено, лише вказано, що за 332 дні.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одже, позивачем допущено помилку під час нарахування пені, яка полягає у тому, що останнім нараховано пеню за період, що перевищує 6-місячний термін передбачений ст. 232 ГК України. Таким чином, по накладній № 237 від 28.11.2008р. пеня мала бути нарахована за період з 04.12.2008р. по 04.06.2009р., однак враховуючи ту обставину, що позивач починає нарахування пені з 01.01.2009р., періодом нарахування пені слід вважати період з 01.01.2009р. по 04.06.2009р., а по накладній № 83 від 30.04.2009р. позивач нарахував пеню за 332 дні, тоді як потрібно з 06.05.2009р. по 06.11.2009р.

Виходячи з викладеного, судом проведено розрахунок пені по накладній № 237 від 28.11.2008р. за період з 01.01.2009 року по 04.06.2009 року, згідно боргу у розмірі 4048,69 грн. та по накладній № 83 від 30.04.2009р. за період з 06.05.2009р. по 06.11.2009р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки зобов"язання.

При перерахунку пені, згідно ст. 232 ГК України та ст. 3. Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом отримано значення менші ніж вказано позивачем в обрахунку, а саме 453,33 грн. (по накладній № 237 від 28.11.2008р. за період з 01.01.2009р. по 04.06.2009р. - 412,63 грн., по накладній № 83 від 30.04.2009р. за перод з 06.05.2009р. по 06.11.2009р. - 40,70 грн.).

З урахуванням наведеного, в стягненні 9370,98 грн. пені суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 21009 (р/р НОМЕР_4 в Вінницькій філії Приватбанку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пролісок-11", код ЄДРПОУ 23104943 , вул. Привокзальна, 26, м. Вінниця, 21034 (р/р 26000051250351 ХОД АКБ УСБ м. Хмельницький) 4418,29 грн. - основного боргу, 453,33грн. - пені, 48,72 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита, 80,72грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В стягненні 9370,98 грн. пені відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 серпня 2010 р.

віддрук . прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Привокзальна, 26, м. Вінниця, 21034)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1, 21009)