Ухвала суду № 12609047, 22.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

УХВАЛА

22.11.2010Справа №2-31/5011-2010 за заявою кредитора Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя, (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 14а),

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СВ Таврида», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Обська, 1, кв. 60; ідентифікаційний код 36275467),

за участю КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Набережна, 32),

про банкрутство,

Суддя А.В.Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора – не з’явився

від боржника – не з’явився

від КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» – не з’явився

Обставини справи: Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2010 р. порушено провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СВ Таврида» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за наслідками розгляду заяви Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя, залучено до участі у розгляді справи КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор обґрунтовує тим, що боржник має борг в сумі 881,76грн. та з другого кварталу 2009 року не подає податкової звітності.

Розгляд справи ухвалами суду від 26.10.2010 та 09.11.2010 відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Кредитор та боржник у судове засідання не з’явились, витребуваних судом документів не представили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надіслав лист, проте що боржник не є клієнтом банку.

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України участь у судовому засіданні це право сторони, а явка сторін судом обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-СВ Таврида» (ідентифікаційний код 36275467) зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності 21.11.2008 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради і знаходиться на обліку як платник страхових внесків в Управлінні ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя.

Заяву про порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитор обґрунтовує тим, що боржник має борг зі сплати страхових внесків в сумі 881,76грн. та з другого кварталу 2009 року не подає податкової звітності.

Для ініціювання справи про банкрутство боржника за спрощеною процедурою кредитор вказує на ознаку неподання податкової звітності більше року.

Дану обставину кредитор підтверджує довідкою ДПІ в м. Сімферополі від 20.07.2010, згідно якої з другого кварталу 2009 року ТОВ «Тандем-СВ Таврида» не надає податкову звітність ( а.с. 11).

Безспірність грошових вимог до боржника кредитор обґрунтовує вимогою про сплату боргу № Ю-1455 від 07.09.10 на суму 881,76 грн.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані кредитором докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для введення подальшої процедури банкрутства, оскільки ініціюючим кредитором на момент звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою та за час судового розгляду цієї заяви не надано суду належних доказів наявності безспірних грошових вимог до боржника та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості кредитором.

Так, стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, але не звільняє кредитора від доказування належними доказами неможливості задоволення боржником його вимог, безспірності вимог кредитора відповідно до положень статті 7 зазначеного Закону.

Згідно з ч.7 ст.7 Закону у разі звернення до суду кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.7, ч. 8 ст.7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором своїх вимог документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється статтею 52 Закону, в площині безспірності грошових вимог, а саме –справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого частиною 3 статті 6 Закону, встановленого для їх погашення, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо складу грошового зобов'язання, передбаченого статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Згідно з ч. 10 ст. 7 Закону про банкрутство, яка встановлює загальні вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство, до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Стаття 1 вказаного Закону дає поняття неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.

Вимоги кредиторів до боржника набувають характеру безспірних, якщо вони визнані боржником, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (ч. 8 ст. 1 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, грошові вимоги ініціюючого кредитора ґрунтуються на вимозі про сплату боргу № Ю-1455 від 07.09.10 на суму 881,76 грн. ( а.с. 14).

Але, вказана вимога не була отримана боржником, про що свідчить ксерокопія конверта, де зазначено, що адресат за зазначеною адресою не проживає ( а.с. 15), а відтак вимоги кредитора в сумі 881,76 грн. не набули статусу безспірних.

Відповідно до статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та передбачає її виконання державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Такої ж позиції дотримується і Вищий Господарський суд у своїх постановах від 06.02.2008 р. у справі № 4/235б, від 15.06.2010 р. у справі П38/3579-09.

Враховуючи, що кредитором не надано суду доказів відповідно до п. 10 ст. 7 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про прийняття кредитором заходів для отримання заборгованості з обов’язкових платежів у встановленому Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” порядку, а відтак кредитор не довів той факт, що боржник є неплатоспроможним.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Неподання доказів, що підтверджують доводи, зазначені у заяві кредитора, на день порушення провадження у справі або на день засідання суду має наслідком припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Задачею чинного законодавства України про банкротство є відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта, а не його банкротство і ліквідація.

Відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушення господарськими судами провадження у справі про банкрутство, можливе при наявності певного предмету спору, в іншому випадку, при відсутності предмету спору, провадження у справі підлягає припиненню.

Предметом спору в справах про банкрутство є неплатоспроможність боржника, що має бути підтверджена ініціюючим кредитором відповідними документами, які повинні бути надані заявником на момент порушення провадження у справі про банкрутство.

Також думки дотримується Вищий Господарський суд України в своєї постанові від 15.09.10 р. у справі № Б38/70-10.

Оскільки при зверненні до суду з заявою про банкрутство боржника - ТОВ «Тандем-СВ Таврида» та у попередньому засіданні ініціюючий кредитор не надав господарському суду належних та допустимих доказів безспірності грошових вимог до боржника, які є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд дійшов до висновку про безпідставність вимог кредитора, що зумовлює припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що стаття 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить вичерпного переліку підстав припинення провадження по справі про банкрутство.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в правах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином суд дійшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника та припинення у зв'язку із цим провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 6, 7, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.34, п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №5002-31/5011-2010 припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.