Рішення № 12609036, 22.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2010Справа №2-32/5356-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Комунального підприємства «Сучасні технології» (98020, АР Крим, м. Судак, с. Грушівка, вул.. Радянська, 46 ідентифікаційний код 33954887)

Про стягнення 27265, 39 грн.

За участю представників:

Від позивача – Антипенко М.О., довіреність № 437-Д від 09.08.2010р. у справі

Від відповідача – Дергачова Г. О. – директор.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство „Крименерго” звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Комунального підприємства «Сучасні технології», в якій просить стягнути з відповідача 27265, 39 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.11.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

У судовому засіданні 16.11.2010р. оголошено перерву в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором № 677 від 23.03.2007р. поставки електричної енергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 25965, 78 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 452, 53 грн. – 3% річних, 847, 08 грн. – інфляційних втрат.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.11.2010р. позовні вимоги визнав частково, крім 4000, 00 грн., які були вже оплачені відповідачем під час розгляду справи у господарському суді.

19.11.2010р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, у зв’язку із частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

13.03.2007 р. між ВАТ «Крименерго» (Постачальник) (позивач) та Комунальним підприємством «Сучасні технології» (Споживач) (відповідач) укладено договір № 677 про постачання електричної енергії. (а.с. 10-13).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно Преамбулі пункту 2 Договору під час виконання цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватись чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 1 Договору передбачено, що Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійсню інші платежі згідно з умовами дійсного Договору та додатків до Договору, що є невід’ємними частинами.

Відповідно до пункту 7,2 Договору перевірка стану розрахунків за електроенергію здійснюється за розрахунковий період щомісячно, та оформлюється двостороннім Актом звірки, який Споживач зобов’язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.

Пунктом 1 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються відповідно до пункту 6.6 ПКЕЕ. Розрахункова дата ( день, коли Споживач надає Акт про обсяги спожитої електроенергії, а Постачальник виставляє остаточний рахунок) встановлюється 15 числа кожного місяця.

Оплата здійснюється одним платежем по фактичним показникам приладів обліку в дату оплати.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Сторони не представили доказів розірвання вказаного договору або зміни його умов, у той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.

Відповідно до пункту 23 ПКЕЕ оплата спожитої електричної енергії, в тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється споживачем шляхом зарахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. Кошти від застосування штрафних санкцій до споживача, в тому числі пеня за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, а також плата за надання споживачу додаткових послуг зараховуються на поточний рахунок енергопостачальника.

На підставі показань про спожиту електричну енергію Постачальником виставлялись рахунки на оплату електричної енергії ( а.с. 15- 27).

Пункт 2 статті 509 Цивільного кодексу України вказує, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 діючого Кодексу.

Одночасно, пунктом 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з закону чи іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Таким нормативно-правовим актом є Правила користування електричною енергією.

У судовому засіданні 16.11.2010р. представником відповідача було додано платіжне доручення № 334 від 11.11.2010р. на суму 4000, 00 грн. ( а.с. 41).

З матеріалів справи вбачається, що вказана заборгованість погашена відповідачем після звернення позивача із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку. (згідно штампу поштового відділення на конверті 01.11.2010р.).

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 4000, 00 грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена.

Відповідач не представив суду обґрунтованих доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 21965, 78 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми за спожиту електричну енергію в розмірі 21965, 78 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 452, 53 грн. 3% річних та 847, 08 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджена сума інфляційних втрат за період з вересня 2009р. по березень 2010р. в розмірі 847, 08 грн. визнана відповідачем у відзиві, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 452, 53 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 6 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 78, пунктом 1-1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Сучасні технології» (98020, АР Крим, м. Судак, с. Грушівка, вул.. Радянська, 46 ідентифікаційний код 33954887) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 21965, 78 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

3.          Стягнути з Комунального підприємства «Сучасні технології» (98020, АР Крим, м. Судак, с. Грушівка, вул.. Радянська, 46 ідентифікаційний код 33954887) на користь Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400) 847, 08 грн. інфляційних втрат, 452, 53 грн. 3% річних, 282, 24 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В іншій частині провадження у справі припинити.

5.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників у судовому засіданні 22.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 22.11.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.