Ухвала суду № 12608603, 23.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-1134/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Алмі»та приватного підприємства «Барід-Сен»про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2009 позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з ТОВ «Будівельна компанія «Алмі»(далі –відповідач - 1) на користь державного бюджету вартості отриманих робіт та послуг за договором підряду від 1 серпня 2007 р. № 01082 в сумі 601196 грн. 72 коп., а також про стягнення з ПП «Барід-Сен»(далі –відповідач - 2) на користь державного бюджету коштів, отриманих за цим договором, в сумі 601196 грн. 72 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 провадження у справі в частині позовних вимог ДПІ у Вишгородському районі Київської області до ПП «Барід-Сен»про стягнення вартості, отриманого за договором підряду від 1 серпня 2007 р. № 01082, закрито, а у задоволенні позову ДПІ у Вишгородському районі Київської області до ТОВ «Будівельна компанія «Алмі»про стягнення вартості, отриманого за договором підряду від 1 серпня 2007 р. № 01082, відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач - 1 є юридичною особою, яку 21 лютого 2006 р. зареєстровано Вишгородською РДА Київської області, та яка перебуває на обліку у позивача як платник податків (т. 1 а. с. 9).

У період з 26 лютого по 4 березня 2009 року позивачем проведено документальну невиїзну перевірку відповідача -1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків –відповідачем - 2, за період серпень - листопад 2007 р. (т. 1 а. с. 31), за результатами якої 5 березня 2009 р. було складено акт № 178/23-2/34248929 (т. 1 а. с. 31 - 38).

У розділі «Висновки»акту перевірки зазначено, що: відповідачем - 1, завищено суму податкового кредиту у 2007 р. на 220545 грн. 16 коп.; господарські операції не підтверджуються в частині врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності; договір № 1 не спричинив реального настання правових наслідків, з чого вбачається його нікчемність (а. с. 38).

Висновків щодо нікчемності договору № 2 зазначений розділ акта перевірки не містив (т. 1 а. с. 18).

12 березня 2009 р. за результатами перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232300/0, згідно з яким відповідачу - 1 визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 330817 грн. 74 коп., у тому числі, за основним платежем –220545 грн. 16 коп., штрафні (фінансові) санкції –110272 грн. 58 коп. (т. 1 а. с. 39). Суму зазначеного зобов’язання відповідачем - 1 у добровільному порядку сплачено не було.

Стосовно відповідача - 2 дії, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III, позивачем не вчинялися у зв’язку з тим, що на обліку у відповідача відповідач - 2 не перебував та не мав заборгованості перед бюджетом Вишгородського району Київської області (т. 2 а. с. 44 - 45).

Позивачем та відповідачем-1 не заперечувався та не оспорювався факт виконання передбачених договором № 1 робіт на суму 601196 грн. 72 коп., а також факт оплати відповідачем - 1 їх вартості.

Передбачені договором № 1 роботи на суму 601196 грн. 72 коп. було виконано, після чого їх вартість в сумі 601196 грн. 72 коп. було оплачено відповідачем - 1.

Крім того, наявні матеріали справи свідчать, що виконані за договором № 1 роботи у подальшому відповідачем - 1 було передано їх первинним замовникам товариству з обмеженою відповідальністю «Київ - Інстал»та товариству з обмеженою відповідальністю «Юстан».

Так, зазначений факт стосовно ТОВ «Київ - Інстал»по об’єкту «Реконструкція двоповерхового гуртожитку під службове житло з реконструкцією інженерних мереж і благоустроєм в смт. Іванків Київської області, Житомирського прикордонного загону, в/ч 1495»(договір від 12 квітня 2007 р. № 124 (т. 1 а. с. 194) підтверджується такими документами: довідкою щодо вартості підрядних робіт за вересень - грудень 2007 р. (т. 1 а. с. 195), актом № 4 приймання виконаних робіт за вересень - грудень 2007 р. (т. 1 а. с. 196 - 203), підсумковою відомістю ресурсів (видатки –по факту) (т. 1 а. с. 204 - 206), довідкою щодо вартості підрядних робіт (т. 1 а. с. 207), актом № 3 приймання виконаних робіт за серпень 2007 р. (т. 1 а. с. 208 - 209), підсумковою відомістю ресурсів (видатки –по факту) (т. 1 а. с. 210 - 212), довідкою щодо вартості підрядних робіт за серпень 2007 р. (т. 1 а. с. 213), актом № 2 приймання виконаних робіт за серпень 2007 р. (т. 1 а. с. 214 - 216), підсумковою відомістю ресурсів (видатки –по факту) (т. 1 а. с. 217 - 218), довідкою щодо вартості підрядних робіт за липень 2007 р. (т. 1 а. с. 219), актом № 1 приймання виконаних робіт за липень 2007 р. (т. 1 а. с. 220 - 221), підсумковою відомістю ресурсів (видатки –по факту) (т. 1 а. с. 222 - 218).

Виконання перелічених робіт було оплачено ТОВ «Київ - Інстал», що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку відповідача - 1 (т. 1 а. с. 223 - 228) та податковими накладними (т. 1 а. с. 229 - 236);

Вищезазначені факт стосовно ТОВ «Юстан»по об’єкту «Комплекс електромонтажним робіт по житловому будинку по вул. Грушевського, 21 в м. Бровари»(договір від 5 квітня 2007 р. № 05/04/07 (т. 1 а. с. 237) підтверджується такими документами: довідкою щодо вартості підрядних робіт за серпень 2007 р. (т. 1 а. с. 239), актом № 5 приймання виконаних робіт за серпень 2007 р. (т. 1 а. с. 240 - 241), актом № 5 приймання виконаних робіт за серпень 2007 р. (т. 1 а. с. 242 - 251), довідкою щодо вартості підрядних робіт за серпень 2007 р. (т. 1 а. с. 252), актом № 7 приймання виконаних робіт за жовтень 2007 р. (т. 2 а. с. 1 - 12), актом № 8 приймання виконаних робіт за листопад 2007 р. (т. 2 а. с. 13 - 14), довідкою щодо вартості підрядних робіт за листопад 2007 р. (т. 2 а. с. 25).

Виконання перелічених робіт було оплачено ТОВ «Юстан», що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по особовому рахунку відповідача - 1 (т. 2 а. с. 26 - 34).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15 лютого 2008 р. у справі № 22/100 «б»було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс відповідача - 2, а також його було ліквідовано як юридичну особу (т. 2 а. с. 38 - 39), а 31 березня 2008 р. Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську складено акт про анулювання реєстрації відповідача - 2, як платника податку на додану вартість (т. 1 а. с. 28 - 29).

Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, особу відповідача - 2 було припинено (т. 2 а. с. 46).

Апелянт посилаючись на ст. ст. 203, 207, 208 ГК України вважає, що господарська діяльність відповідачів є фіктивною та такою, яка передбачає відмивання коштів при здійсненні безтоварних угод та ухилення від сплати податків, а правочин, укладений між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність у десять років

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача - 2 коштів у сумі 601196 грн. 72 коп., перерахованих за виконання робіт, передбачених договором № 1, судом першої інстанції вірно закрито провадження справі, враховуючи наступне.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15 лютого 2008 р. у справі № 22/100 «б»було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс відповідача - 2, а також його було ліквідовано як юридичну особу (т. 2 а. с. 38 - 39), а 31 березня 2008 р. Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську складено акт про анулювання реєстрації відповідача - 2, як платника ПДВ (т. 1 а. с. 28 - 29).

До того ж, згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, особу відповідача - 2 було припинено (т. 2 а. с. 46).

В свою чергу, відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 157 КАС України, в якій зазначено, що про закриття првадження у справі суд постановляє ухвалу, однак згідно до ч. 2 ст. 200 цього ж Кодексу не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Стосовно ж постанови суду в частині відмови у задоволенні позову ДПІ у Вишгородському районі Київської області до ТОВ «Будівельна компанія «Алмі»про стягнення вартості, отриманого за договором підряду від 1 серпня 2007 р. № 01082, то колегія суддів вважає, що в цій частині воно також підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

В свою чергу, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, враховуючи, що спірний правочин був повністю виконаний у 2007 році, то підстав для задоволення позову щодо застосування санкцій за позовом поданим лише 23.07.2009 немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.11.2010