Ухвала суду № 12608599, 23.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2767/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19.01.2010 позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Обухівському районі Київської області № 00001052301/4791 від 12 грудня 2008 року, № 0000242301/1/1992 від 04 березня 2009 року та № 0000572301/2/3154 від 04 червня 2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ в Обухівському районі Київської області проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Максимус Констракшн»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт № 2586/231/31201909 від 26.11.2008 (т. 1, а. с. 33-68).

Вказаною перевіркою було встановлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку, а саме:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1415497 грн.

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1103259.00 грн.

- п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік в сумі 1656 грн. 60 коп.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення: № 00001042301/0/4792 від 12.12.2008, яким визначено податкове зобов'язання на суму 2830994 грн. та № 00001052301/0/4791 від 12.12.2008, яким визначено податкове зобов'язання на суму 1654884 грн. (т. 1, а. с. 69-70).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 29.12.2008 звернувся з первинною скаргою до ДПІ в Обухівському районі Київської області, в якій просив скасувати вказані податкові повідомлення-рішення (т. 1, а. с. 87-95). Однак, 06.03.2009 відповідач залишив податкове повідомлення-рішення № 00001052301/0/4791 від 12.12.2008 без змін, а податкове повідомлення-рішення № 00001042301/0/4792 від 12.12.2008 скасував у частині донарахуваної суми податку на прибуток у сумі 111104 грн. 53 коп. та в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 111104 грн. 53 коп., а в іншій частині залишив без змін (т. 1, а. с. 73-86). При цьому, відповідач встановив нові граничні строки сплати податкового зобов'язання, в зв'язку з чим виніс податкові повідомлення-рішення № 00001052301/1/1991 та № 0000242301/1/1992 від 04.03.2009 (т. 1, а. с. 71, 72).

У зв'язку з цим 13.03.2009 позивач звернувся до ДПА в Київській області з повторною скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення (т. 1, а. с. 96-103).

Рішенням ДПА у Київській області про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення № 0000242301/1/1992 від 04.03.2009 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 00001052301/1/1991 від 04.03.2009 збільшено на 35100 грн. При цьому, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 00001052301/2/3155, № 0000242301/2/3156 та № 0000572301/2/3154 від 04.06.2009, які містять нові граничні строки сплати податкового зобов'язання (т. 1, а. с. 121-123).

Із вказаним рішенням позивач також не погодився і оскаржив його до ДПА України. Рішенням від 03.07.2009 ДПА України залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу –без задоволення.

Мотивами оскаржуваної постанови суду першої інстанції було те, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта полягають у тому, що позивачем порушено вимоги п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону країни «Про податок на додану вартість», тобто ТОВ «Максимус Констракшн»на думку апелянта віднесено до валових витрат витрати, які не належать до їх складу і не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а саме –будівельні роботи згідно договорів субпідряду, укладених з підприємствами: ТОВ «БФ «Вертикаль»(№ 93/197 від 03.12.07 , № 58-118 від 02.07.07, додаткова угода № 1 від 10.09.07, № 68-124 від 08.10.07, № 18 від 18.07.07, № 58-118 від 01.06.2007), ТОВ «ФСБ «Позитив», (№ 75-121 від 21.12.07, № 118-232 від 16.05.2008), ТОВ «БРФ «Тиса», (№ 97-116 від 21.03.2008, №54/108 від 15.11.2007).

Апелянт також зазначає, що підписи на угодах, актах виконаних робіт, податкових накладних та інших документах, які завірені печатками та містять реквізити ТОВ «БФ «Вертикаль», ТОВ «ФСБ «Позитив»та ТОВ «БРФ «Тиса», керівники цих товариств не ставили, договорів не укладали, актів виконаних робіт та податкових накладних не підписували.

Також, апелянт вважає, що спірні угоди є недійсними, посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції в порушення вимог п. 5 ч. 3 ст. 108 КАС України відкрито провадження у цій справі, хоча в провадженні цього ж суду розглядалась справа між тими ж сторонами про той самий предмет № 2-а-8458/09/1070 (2-а-1087/10/1070).

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Контрагентами позивача ТОВ «ФСБ «Позитив», ТОВ «БФ «Вертикаль»та ТОВ «БРФ «Тиса»податкові накладні були оформлені належним чином у відповідності до вимог п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», містять всі необхідні реквізити та є належним підтвердженням права ТОВ «Максимус Констракшн»на нарахування податкового кредиту.

Факт виконання та прийняття позивачем виконаних названими підприємствами будівельних робіт підтверджується належним чином оформленими актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, а факт розрахунків за вказані будівельні роботи підтверджується відповідними розрахунковими документами –платіжними дорученнями.

Крім того, посадовими особами ТОВ «Максимус Констракшн»за участю незалежних фахівців, а також старшого уповноваженого ВМП ДПІ в Обухівському районі Олексієнка О.І. було здійснено ряд контрольних обмірювань виконаних будівельних (демонтажних) робіт на будівельних майданчиках, замовником за якими виступало ТОВ «Максимус Констракшн», а виконавцями - вищевказані будівельні підприємства. Жодних зменшень об'ємів виконаних будівельних робіт, завищень чи занижень їх вартості перевіряючими виявлено не було, що підтверджується актами контрольного обмірювання.

Проте, відповідач в Акті зазначив наступне: «відповідно до наданих пояснень осіб, що вказані як керівники зазначених підприємств, встановлено, що підписи на угодах, актах виконаних робіт, податкових накладних та інших документах, які завірені печатками та містять реквізити ТОВ «БФ «Вертикаль», ТОВ «ФСБ «Позитив»та ТОВ «БРФ «Тиса»вони не ставили, договорів не укладали, актів виконаних робіт та податкових накладних не підписували».

Доводи апелянта про те, що підписи на угодах, актах виконаних робіт, податкових накладних та інших документах, які завірені печатками та містять реквізити ТОВ «БФ «Вертикаль», ТОВ «ФСБ «Позитив»та ТОВ «БРФ «Тиса»керівники цих товариств не ставили, договорів не укладали, актів виконаних робіт та податкових накладних не підписували спростовуються наступним.

За результатами дослідчої перевірки в порядку ст. 97 КПК України фактів, викладених в акті від 26.11.2008 № 2586/231/31201909 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Максимус Констракшн»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2007 р.»ВПМ ДГТІ в Обухівському районі Київської області прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (за відсутністю в діянні складу злочину).

Крім цього, при укладенні договорів підряду (субпідряду) із вказаними вище будівельними підприємствами реквізити для договорів отримувалися із наданих представниками цих компаній копій документів - свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість, а також із документів, що підтверджують наявність та реквізити поточного рахунку.

Отже, згідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. п. 9, 14 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 всі реквізити, які вказані у договорах, є достовірними, тобто такими, які вказані у Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій та у свідоцтві про реєстрацію платника податків на додану вартість. Тобто, реєстрація юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та в реєстрі платників податку на додану вартість свідчить про державне визнання особи, виникнення в неї правосуб'єктності (при реєстрації, як юридичної особи) та державне визнання її як особи, що є платником податку на додану вартість, тобто має право на нарахування та сплату податку на додану вартість, видачу податкових накладних, отримання бюджетного відшкодування тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що користуючись даними ЄДРПОУ і реєстру платників податку на додану вартість, ТОВ «Максимус Констракшн»добросовісно уклало підрядні договори із вказаними вище підприємствами, сплатило вартість виконаних останніми будівельних робіт, в тому числі й податок на додану вартість, отримало податкові накладні на вказану суму та на підставі цих накладних віднесло у податкових деклараціях суму сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітних періодів.

Доводи апелянта про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у тому, що ТОВ «Максимус Констракшн» до складу податкового кредиту було включено суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не підтверджені податковими накладними, в результаті чого занижено податок на додану вартість спростовуються наступним.

Виключною підставою для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ є непідтвердження вказаних сум податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками ряд реквізитів.

У наданих ТОВ «БФ «Вертикаль». ТОВ «ФСБ «Позитив»та ТОВ «БРФ «Тиса»ТОВ «Максимус Констракшн»податкових накладних є в наявності всі обов'язкові реквізити податкової накладної.

Згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

ТОВ «Максимус Констракшн»п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не порушувався, оскільки оригінали податкових накладних, складених постачальниками, є в наявності на підприємстві та зберігаються в установленому законом порядку.

Пунктами 1.7., 2.3.4. Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Працівниками ДПІ в Обухівському районі, які проводили виїзну позапланову перевірку ТОВ «Максимус Констракшн», в акті перевірки здійснено лише припущення щодо неправдивості документів, що містять реквізити контрагентів, з якими мав договірні стосунки позивач.

Одним із доказів вказаних обставин є висновок № 119 спеціаліста-економіста ТОВ «ЦПД «Правозахист»Побеленської Н.А. від 01.06.2009 року, складеного на підставі клопотання начальника ВПМ ДПІ в Обухівському районі (лист № 733/7/26-01 від 13.04.2009 року), в якому вказано, що висновки Акту нормативно не підтверджуються.

Доводи апелянта про недійсність спірних угод є безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що не було враховано апелянтом.

Більш того, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області взагалі не стосуються санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України.

Колегія суддів звертає увагу на порушення судом першої інстанції п. 5 ч. 3 ст. 108 КАС України, в якому зазначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, однак згідно до ч. 2 ст. 200 цього ж Кодексу не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. При цьому, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 у справі № 2-а-8458/09/1070 (2-а-1087/10/1070) позовну заяву ТОВ «Максимус Констракшн»залишено без розгляду у зв’язку із її відкликанням. Отже, на момент постановлення оскаржуваної постанови у цій справі у провадженні цього або іншого суду не розглядалось справ про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.11.2010.