Ухвала суду № 12608593, 23.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1135/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Ковризі М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 у справі за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Алмі»та приватного підприємства «Ларос»про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, -

В С Т А Н О В И В:

23.07.2009 позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з ТОВ «Будівельна компанія «Алмі»(далі –відповідач - 1) на користь державного бюджету вартості отриманих робіт та послуг за договором підряду від 1 березня 2007 р. № 1033 в сумі 4777641 грн. 36 коп., а також про стягнення з ПП «Ларос»(далі –відповідач - 2) на користь державного бюджету коштів, отриманих за цим договором, в сумі 4777641 грн. 36 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач - 1 є юридичною особою, яку 21 лютого 2006 р. зареєстровано Вишгородською РДА Київської області, та 11 травня 2007 р. –видано свідоцтво платника податків (т. 1 а. с. 9).

У період з 26 лютого по 4 березня 2009 року позивачем проведено документальну невиїзну перевірку відповідача -1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків –відповідачем - 2, за березень, травень, липень 2007 р. (т. 1 а. с. 31), за результатами якої 5 березня 2009 р. було складено акт № 178/23-2/34248929 (т. 1 а. с. 43-57).

У розділі «Висновки»акту перевірки зазначено, що: відповідачем - 1, завищено суму податкового кредиту у 2007 р. на 802277 грн. 32 коп.; господарські операції не підтверджуються в частині врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності; договір підряду не спричинив реального настання правових наслідків, з чого вбачається його нікчемність (т. 1 а. с. 56-37).

12 березня 2009 р. за результатами перевірки позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000242300/0, згідно з яким відповідачу - 1 визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1203415 грн. 98 коп., у тому числі, за основним платежем – 802277 грн. 32 коп., штрафні (фінансові) санкції –401138 грн. 66 коп. (т. 1 а. с. 58). Суму зазначеного зобов’язання відповідачем - 1 у добровільному порядку сплачено не було.

Стосовно відповідача - 2 дії, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III, позивачем не вчинялися.

Позивачем та відповідачем-1 не заперечувався та не оспорювався факт виконання передбачених договором підряду робіт на суму 4777641 грн. 36 коп., а також факт оплати відповідачем - 1 їх вартості (т. 1 а. с. 11).

Так, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження виконання підрядних робіт в сумі 4 777 641 грн 36 коп. іншою особою, а не відповідачем - 2.

Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції 23 квітня 2010 р. представник позивача підтвердив відсутність у позивача будь-яких доказів на підтвердження виконання договору підряду невідомими особами та пояснив, що позивачеві невідомо ким саме було виконано зазначені роботи (т. 1 а. с. 11).

Виконання передбачених договором підряду робіт на суму 4 777 641 грн 36 коп. та їх оплата відповідачем -1 підтверджуються наступними матеріалами справи:

- виконання робіт, зазначених у податковій накладній від 1 березня 2007 р. № 010307/3 (т. 1 а. с. 17) –довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2007 р. (т. 1 а.с. 13), актом приймання виконаних підрядних робіт за березень 2007 р. (т. 1 а.с. 14 - 16));

- виконання робіт, зазначених у податковій накладній від 1 квітня 2007 р. № 010407/11 (т. 1 а. с. 20) –актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2007 р. (т. 1 а. с. 18 - 19);

- виконання робіт, зазначених у податковій накладній від 1 квітня 2007 р. № 010407/7 (т. 1 а. с 36) –актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2007 р. (т. 1 а. с. 33 - 35);

- виконання робіт, зазначених у податковій накладній від 30 квітня 2007 р. № 300407/3 (т. 1 а. с 22) –актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2007 р. (т. 1 а. с. 21);

- виконання робіт, зазначених у податковій накладній від 1 травня 2007 р. № 10507/5 (т. 1 а. с. 24) –актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а.с. 23);

- виконання робіт, зазначених у податковій накладній від 24 травня 2007 р. № 240507/8 (т. 1 а. с. 29) –актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а. с. 25 - 28);

- виконання робіт, зазначених у податковій накладній від 24 травня 2007 р. № 240507/2 (т. 1 а. с. 32) –актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а.с. 30 - 31).

До того ж, наявні матеріали справи свідчать, що частину виконаних за договором підряду робіт у подальшому відповідачем - 1 було передано їх первинному замовнику, від якого претензій, щодо якості та обсягу виконаних робіт не надходило.

Зокрема, відповідачем - 1 було передано:

1. Товариству з обмеженою відповідальністю «Юстан» на виконання договору від 5 квітня 2007 р. № 05/04/07-3 відповідачем - 1 було передано роботи по об’єкту «Багатоповерховий житловий будинок по вул. Грушевського, 21 у м. Броварах:

- секція № 6 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а. с. 212 - 213);

- секція № 4 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а. с. 214 - 215);

- секція № 1 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а. с. 216 - 217);

- секція № 2 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а. с. 218 - 219);

- секція № 3 (електромонтажні роботи) було переданного згідно актом № 2 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2007 р. (т. 1 а. с. 220 - 221);

- секція № 1 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 р. (т. 1 а. с. 223 - 224);

- секція № 2 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 р. (т. 1 а. с. 225 - 226);

- секція № 3 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 р. (т. 1 а. с. 227 - 228);

- секція № 6 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 р. (т. 1 а. с. 229 - 230);

- секція № 5 (електромонтажні роботи) згідно з актом № 4 приймання виконаних підрядних робіт за липень 2007 р. (т. 1 а. с. 231 - 232).

На перелічені роботи відповідачем - 1 було видано податкові накладні від 10 квітня 2007 р. № 100403 (т. 1 а. с. 233) та від 17 липня 2007 р. № 170701 (т. 1 а. с. 234).

2. Приватному підприємству «Будмонтаж» на виконання договору від 23 квітня 2007 р. № 36 (т. 1 а. с. 235) відповідачем - 1 було передано роботи по об’єкту «приміщення аптеки по пр. Леніна, 2 у м. Конотопі (ремонт)», що підтверджується копією податкової накладної від 8 травня 2007 р. № 080501 (т. 1 а. с. 237) та копією рахунку фактури (т. 1 а. с. 238).

До того ж, той факт, що вчинені відповідачами у справі господарські операції були спрямовані на реальне настання відповідних юридичних наслідків, а також, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану платників податків підтверджуються і поясненнями директора відповідача - 1 від 5 червня 2009 р. № 31 (т. 1 а. с. 42).

Згідно з даними Ленінської міжрайонної податкової інспекції м. Луганська та довідкою розрахунків з бюджетом відповідачем - 2 протягом січня - липня 2007 р. податки останнім не сплачувалися (т. 1 а. с. 40 - 41).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 р. у справі № 2а-9431/08 визнано недійсним запис від 14 листопада 2006 р. № 13821020000011511 про державну реєстрацію відповідача - 2 та припинено юридичну особу відповідача - 2 (т. 1 а. с. 39).

Однак, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру щодо юридичної особи до названого реєстру внесено лише запис про наявність судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством, тоді, як запис про ліквідацію відповідача - 2 у зазначеному реєстрі відсутній (т. 1 а. с. 201 - 202).

Як вбачається із копії постанови про порушення кримінальної справи від 30 січня 2010 р., прокурором Кам’янобрідського району м. Луганська кримінальну справу порушено за фактом створення юридичної особи (відповідача - 2) без мети займатися підприємницькою діяльністю за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КАС України (т. 2 а. с. 6). Проте, 25 березня 2010 р. проведення досудового слідства у даній кримінальній справі згідно з вимогами п. 3 ст. 206 КПК України зупинено до встановлення особи, що вчинила злочин (т. 2 а. с. 7).

Кримінальні справи стосовно посадових осіб відповідача - 1 не порушувалися, що підтверджується повідомленням начальника ВПМ ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 23 квітня 2010 р. № 1315/26-34 (т. 2 а. с. 8).

Апелянт посилаючись на ст. ст. 203, 207, 208 ГК України вважає, що господарська діяльність відповідачів є фіктивною та такою, яка передбачає відмивання коштів при здійсненні безтоварних угод та ухилення від сплати податків, а правочин, укладений між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність у десять років

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з реєстраційною інформацією по платнику податків відповідача - 2 було знято з обліку 22 липня 2008 р. (т. 1 а.с. 10), тобто, на дату укладення договору підряду (1 березня 2007 р.) та у період його виконання (березень - липень 2007 р.) відповідач -2 був юридичною особою та платником податків.

Отже, твердження апелянта щодо нікчемності договору підряду у зв’язку з неподанням відповідачем - 2 фінансової звітності є помилковим.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що хоча згідно з даними Ленінської міжрайонної податкової інспекції м. Луганська та довідкою розрахунків з бюджетом відповідачем - 2 протягом січня - липня 2007 р. податки відповідачем –2 дійсно не сплачувалися (т. 1 а.с. 40 - 41), однак відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Твердження апелянта про нікчемність договору підряду з посиланням на відсутність у відповідача - 2 матеріальних та людських ресурсів для виконання передбачених ним робіт спростовується наведеними вище актами виконаних робіт, актами їх приймання та відповідними довідками.

Необґрунтованим є твердження апелянта про нікчемність договору підряду у зв’язку з відсутністю у відповідача - 2 ліцензії на виконання певних будівельних робіт, оскільки дана обставина сама по собі не може бути підставою визнання договору нікчемним, а також доказом невиконання передбачених договором робіт.

Безпідставними є й доводи апелянта щодо нікчемності договору підряду у зв’язку з припиненням юридичної особи відповідача - 2 згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 липня 2008 р., а також визнанням недійсним запису від 14 листопада 2006 р. № 13821020000011511 про державну реєстрацію відповідача –2, з огляду на наступне.

Підстави та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбачено п. 9.8. ст. 9 Закону № 168/97-ВР та п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 р. № 79, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429. Зокрема, реєстрація діє до дати її анулювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Наявна у матеріалах справи копія акта № 234 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідача - 2 свідчить, що даний акт було затверджено 29 серпня 2008 р. (т. 1 а. с. 38), тоді, як договір підряду ним було укладено 1 березня 2007 р., а роботи за договором виконувалися протягом 2007 р., тобто, до анулювання названої реєстрації.

Вищезазначене свідчить, що жодна із наведених представником позивача обставин на обґрунтування нікчемності договору підряду не може бути підставою для визнання його нікчемним.

Відповідно до статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК України. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

В свою чергу, відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, враховуючи, що спірний правочин був повністю виконаний у 2007 році, то підстав для задоволення позову щодо застосування санкцій за позовом поданим лише 23.07.2009 немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2010 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 29.11.2010.