Постанова № 12608471, 08.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2010 року 14:14 № 2а-11910/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судового засідання Прокопюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "НД "Датекс"

до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.08.2010р. №№0001902311/1,0001912311/1

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю; ОСОБА_2- за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю.

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 02 серпня 2010 року №0001902311/1 та №0001912311/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковий орган під час перевірки дійшов помилкового висновку про нікчемність усної угоди, укладеної між ТОВ «НД «Датекс»та ТОВ «Будконсалтпромторг», оскільки Позивач в підтвердження виконання зобовязань від свого контрагента отримав всі необхідні первинні документи, оплатив надані контрагентом послуги та, відповідно, відобразив вказані операції в бухгалтерському та податковому обліку. Наявність вироку суду щодо засновника та керівника ТОВ «Будконсалтпромторг»не вважає достатнім доказом нікчемності укладеної угоди, так як на час укладання та виконання вказаної угоди Позивач не знав і не міг знати про наявність чи відсутність наміру засновника контрагента щодо здійснення ним підприємницької діяльності. Просив позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення обґрунтовував наявністю вироку Подільського районного суду від 14 квітня 2009 року у справі № 1-271/09 стосовно ОСОБА_4, засновника ТОВ «Будконсалтпромторг».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Будконсалтпромторг»(код ЄДРПОУ 35465247) за період з 01.04.2008 по 30.09.2008 року, про що складено Акт перевірки від 28.05.2010 року № 8176/23-11/32154284.

На підставі Акта перевірки від 28.05.2010 року № 8176/23-11/32154284 та за наслідками розгляду скарг Позивача, Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення рішення від 14 червня 2010 року № 0001902311/0 з податку на прибуток на загальну суму 118269,38 грн. (основний платіж 78846,25 грн., штрафна (фінансова) санкція 39423,13 грн.) і №0001912311/0 з податку на додану вартість на загальну суму 141325,41 грн. (основний платіж 94216,94 грн., штрафна (фінансова) санкція 47108,47 грн.) та, відповідно, №0001902311/1 і №0001912311/1 від 02 серпня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 78846,25 грн., в т.ч. по періодах: - I півріччя 2008 року на суму 47081,25 грн.; - 9 місяців 2008 року на суму 31765,00 грн. та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 94216,94 грн. в т.ч. по періодах: - квітень 2008 року на суму 13245,67 грн., - травень 2008 року на суму 16096,00 грн., - червень 2008 року на суму 8323,67 грн.. липень 2008 року на суму 22554,00 грн., - серпень 2008 року на суму 6260,00 грн., - вересень 2008 року на суму 27737, 6 грн.

Податковий орган встановив порушення за наслідками фінансово-господарських відносин між Позивачем та ТОВ «Будконсалтпромторг».

Висновок податкового органу обґрунтований тим, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2009 року у справі № 1-271/09 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України ОСОБА_4, який за матеріальну винагороду зареєстрував на своє імя ТОВ «Будконсалтпромторг», при цьому не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність. Тому, на думку, податкової інспекції, угода, укладена між Позивачем та ТОВ «Будконсалтпромторг»є нікчемною, оскільки при її укладенні не додержані загальні вимоги, визначені ст. 203 ЦК України, а саме, відсутня внутрішня воля засновника контрагента Позивача ТОВ «Будконсалтпромторг», на вчинення та виконання правочину. Так, як підписи на первинних документах, наданих Позивачу його контрагентом, здійснені від імені ОСОБА_4, вони не мають юридичної сили і доказовості, а тому Позивачем неправомірно сформований податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Будконсалтпромторг»і, відповідно, не сплачений податок з ПДВ.

Таку позицію податкового органу суд вважає помилковою з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «НД «Датекс»та ТОВ «Будконсалтпромторг»була укладена усна угода, згідно якої ТОВ «НД «Датекс»(Замовник) доручає, а ТОВ «Будконсалтпромторг»(Виконавець) зобовязується виконати роботи щодо підключення СЕККА та сервісного обслуговування обладнання виробництва ТОВ «НД «Датекс»на обєктах користувачів.

На виконання умов угоди ТОВ «Будконсалтпромторг»виписало акти виконаних робіт на загальну суму 565299,6 грн., в т.ч. ПДВ 94216,94 грн. (перелік актів виконаних робіт наведений в таблиці до акту перевірки) та податкові накладні за відповідні періоди (перелік податкових накладних наведений у таблиці на стор. 4 до акту перевірки).

В рахунок оплати за виконані роботи ТОВ «НД «Датекс»перерахувало грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Будконсалтпромторг»на загальну суму 428350,8 грн., в т.ч. ПДВ 71391,8 грн. Станом на час здійснення перевірки ТОВ «НД «Датекс»мало кредиторську заборгованість на суму 136948,8 грн.

В податковому обліку суми податку на додану вартість включені Позивачем до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ за період квітень 2008 року вересень 2008 року у розмірі 94216,94 грн.

Також Позивачем було віднесено до складу валових витрат роботи по підключенню СЕККА та сервісного обслуговування обладнання виробництва, які здійснювались ТОВ «Будконсалтпромторг», на загальну суму 315385,00 грн.

Нормами статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704.

За вказаними нормами, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом є податкова накладна, яка складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця.

Відповідно до п.6.2 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна дає право зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з абз. 10 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення, та мати обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено в абз. 1 п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, іншою ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

З вище викладеного вбачається, що необхідною умовою для віднесення платником податку до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість за результатами проведених господарських операцій є наявність податкової накладної, оформленої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Податковий орган заперечував статус наданих ТОВ «Будконсалтпромторг»документів, як первинних з тих лише підстав, що підпис на цих документах здійснений від імені ОСОБА_4

Судом встановлено і, зокрема, не заперечувалось і Відповідачем, що на час укладення та виконання угоди, ТОВ «Будконсалтпромторг»було належним чином зареєстроване в статусі господарюючого субєкта, перебувало на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 17.10.2007 р. та мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.10.2007 р.

Крім того, не заперечувалось Відповідачем і встановлено вироком Подільського районного суду м. Києва від 14.04.2009 р., що установчі документи ТОВ «Будконсалтпромторг»підписані саме ОСОБА_4, а не іншою особою. В той же час, ні Відповідачем, ні вироком Подільського районного суду м. Києва не спростована справжність підпису ОСОБА_4 на первинних документах ТОВ «Будконсалтпромторг».

Таким чином, первинні документи ТОВ «Будконсалтпромторг»на час укладання угоди та її виконання відповідали визначеним нормам.

Одночасно, суд звертає увагу на ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори зі своїми контрагентами.

Крім того, суд звертає увагу й на те, що чинне законодавство не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв та наявність внутрішньої волі у своїх контрагентів по угодах.

Податковий орган, посилаючись на вирок Подільського районного суду міста Києва від 14.04.2009 року стосовно ОСОБА_4, вказував на нікчемність правочину, укладеного між Позивачем та ТОВ «Будконсалтпромторг».

Вимоги щодо чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має встановлюватися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Господарський правочин був укладений між юридичною особою ТОВ «НД «Датекс»та юридичною особою ТОВ «Будконсалтпромторг». Як вже було зазначено, на час укладення та здійснення господарських операцій, статус цих юридичних осіб був належним чином підтверджений відповідними установчими документами. На час укладення та виконання угоди контрагент Позивача ТОВ «Будконсалтпромторг»мало всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а отже вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст. 203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Щодо відсутності наміру ОСОБА_4, як засновника ТОВ «Будконсалтпромторг» на здійснення господарської діяльності, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні чинного господарського законодавства господарське зобовязання за угодою виникло між Товариством з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс»з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будконсалтпромторг», а не фізичною особою ОСОБА_4, з іншої сторони.

Статтею 84 Господарського кодексу України визначено, що господарське товариство може відкривати рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами. Угоди, укладені засновниками товариства до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.

З системного аналізу зазначеної норми вбачається, що господарські договори, укладені після державної реєстрації товариства є такими, що укладені з товариством, а не з засновниками товариства.

Засновники ж товариства впливають на наслідки господарських договорів лише у разі укладення ними цих договорів до державної реєстрації товариства і в разі несхвалення таких договорів в подальшому товариством. Знову ж таки, правові наслідки від таких угод наступають лише для осіб, які уклали ці годи.

Господарське зобовязання за договором виникло після державної реєстрації ТОВ «Будконсалтпромторг», а отже є таким, що укладене саме з товариством. Засновник ТОВ «Будконсалтпромторг»ОСОБА_4 впливав би на наслідки укладення господарського договору лише в разі укладення такого договору до реєстрації підприємства «Будконсалтпромторг»і правові наслідки за таким договором мала лише б ця особа.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобовязаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобовязаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Отже, інтереси засновника не є тотожними з інтересами юридичної особи.

Позивачем доведено і не оспорюється Відповідачем, що господарські операції Позивача з ТОВ «Будконсалтпромторг» за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 були відображені на підставі видаткових накладних, банківських виписок, актів виконаних робіт, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних, даних бухгалтерського обліку. Тобто, Позивач вчинив всі, передбачені чинним податковим законодавством дії, а тому порушень інтересів держави і суспільства з боку Позивача не вбачається.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується товарності операцій, суд звертає увагу на ту обставину, що Відповідачем в судовому засіданні не спростована реальність виконання контрагентом Позивача своїх зобовязань за угодою.

З акту перевірки від 28.05.2010 року вбачається, що Відповідач дійшов висновків про нікчемність угоди, укладеної між Позивачем та ТОВ «Будконсалтпромторг»лише за наявності вироку Подільського районного суду м. Києва, виїзну перевірку щодо достовірності даних за господарською операцією між Позивачем та його контрагентом, як товариства «НД «Датекс», так і товариства «Будконсалтпромторг»Відповідач не проводив, не встановлював наявність технічного персоналу контрагента Позивача. З Акту перевірки не вбачається, чи здійснював податковий орган перевірку бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Будконсалтпромторг»і чи відображались операції з ТОВ «НД «Датекс» у бухгалтерському та податковому обліку товариства «Будконсалтпромторг».

Згідно вищенаведених обставин представник Відповідача у судовому засіданні пояснень не надав.

Крім того, в судовому засіданні представник Відповідача повідомив, що податковий орган не здійснював перевірку обєктів користувачів СЕККА Позивача щодо реальності виконаного зобовязання за угодою, укладеною між ТОВ «НД «Датекс»та ТОВ «Будконсалтпромторг».

На запит суду, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надала відповідь (лист №20925/7/17-621 від 25.10.2010 року, що ТОВ «Будконсалтпромторг»звітності за формою №1ДФ, з якої можливо було б встановити кількість працівників на підприємстві, не надавало.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладеного на нього законом обовязку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та скасування податкових повідомлень рішень, якими Позивачу визначені податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосовані штрафні фінансові санкції.

На розподілі судових витрат Позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс»»задоволити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва від 02 серпня 2010 року №0001902311/1 та податкове повідомлення рішення від 02 серпня 2010 року №0001912311/1.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шейко Т.І.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 10.11.2010 року.