Постанова № 12608296, 24.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 листопада 2010 р. № 2-а- 12906/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Архіпова С.В., при секретарі судового засідання Солуянова Н.В.

за участю:

представника позивача Поліщук О.Л., Лаврінова В.П.,

представника відповідача- Кучеренко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БЕЛ-ГЕР»

до Купянської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Закрите акціонерне товариство «Компанія «БЕЛ-ГЕР», реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «БЕЛ-ГЕР» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Купянської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області (надалі по тексту відповідач) та просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0000031800/0 від 06.10.2010р. та № 0000041800/0 від 06.10.2010р.

В подальшому подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої частково погодився з оскаржуваними в даній справі податковими повідомленнями рішеннями та просив скасувати їх частково: податкове повідомлення рішення № 0000031800/0 від 06.10.2010р. в частині донархування податку на прибуток в сумі 14550,88 грн. (за основним платежем 2860,00грн., за штрафними санкціями 1340,00 грн.), податкове повідомлення рішення № 0000041800/0 від 06.10.2010р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 18885,55 грн. (за основним платежем 600,00 грн., за штрафними санкціями 277,12 грн.).

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що частково не погоджується з податковими повідомленнями рішеннями, які оскаржують ся в даній справі, вважаючи їх такими, що порушують його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність, вважаючи оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення цілком законними та обґрунтованими.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р. За результатами перевірки складено акт від 24.09.2010р. № 1170/18-00383001, згідно якого виявлено низку порушень. Зокрема, виявлено, що позивач відніс до складу валових витрат витрати, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Позивачем з Українським державним інститутом по проектуванню важкого машинобудування «Укрдіпроважмаш» укледено договір № 35/094/111 від 04.12.2009р. з розробки робочого проекту технічного переоснащення ділянки з переробки круп на частині вільної площі цеху розливу. Перевіркою було встановлено, що позивач здійснив передоплату за даним договором шляхом перерахування коштів на суму 9864,00 грн., проте, як зазначає відповідач, при проведенні перевірки не надав підтверджуючих документів з розробки технічного переоснащення та документів на підтвердження реальності виконання угоди.

За таких обставин відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідачем під час перевірки виявлено, що позивач включив до складу валових витрат відсотки, сплачені (нараховані) ним як позичальником за договором позики від 18.06.2007р. № СК-102, укладеним з Компанією з управління активами ТОВ «Спагія» на користь венчурного інвестиційного фонду(пайового і корпоративного ІСІ), активами якого вона керує.

Доходячи висновку про необґрунтованість віднесення до складу валових даних витрат, відповідач посилався на вимоги ст. 34 Закону України «Про інститут суспільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», згідно яких позики за рахунок венчурного фонду можуть надаватись тільки юридичним особам, учасникам яких є такий венчурний фонд. Особам позичальникам за такими договорами позики можуть бути тільки повязані особи з числа емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів ІСІ. Проте засновниками позивача є фізичні особи, не повязані жодним чином з ТОВ КУА «Спагія».

Також перевіркою встановлено, що позивач відніс до податкового кредиту вартість послуг, отриманих з ремонту обсмажувально охолоджувальної установки згідно податкової накладної від 30.06.2010р. № 404, отриманої від ТОВ «Східтехсервіс» на суму 70300,00 грн., а тому числі ПДВ 11716,67 грн. (договір підряду на ремонт обладнання від 12.04.2010р. № 54).

При встановленні порушення в даному випадку відповідач виходив з приписів п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

При цьому відповідач вважав наявність у позивача податкових накладених не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту, оскільки позивачем не дотримано при цьому обовязкових умов для виникнення такого права виникнення обєкту оподаткування не передбачено вимогами ст.3, п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки він безпідставно відніс до складу податкового кредиту податкові накладені, отримані від ТОВ «Східтехсервіс» на суму 11716,67 грн.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення від 06.10.2010р. № 0000031800/0 про донарахування податку на прибуток на суму 18570, 88 грн. (основний платіж 6851,25 грн. та штрафні санкції 11719,63 грн.), № 0000041800/0, згідно якого донараховано податок на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в межах, визначених заявою про зменшення позовних вимог, суд виходить з того, що позивач в ході розгляду справи визнав правомірними висновки відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат з попередньої оплати за договором № 35/094/111 від 04.12.2009р. з розробки робочого проекту технічного переоснащення ділянки з переробки круп на частині вільної площі цеху розливу, укладеним з Українським державним інститутом по проектуванню важкого машинобудування «Укрдіпроважмаш».

Також позивачем визнано правомірність висновків відповідача щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат на навчання арбітражного керуючого за договором з ДП «Економіко-правовий центр» на загальну суму 937,50 грн. (основний платіж 625,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 312,50 грн.)

Щодо висновків відповідача стосовно неправомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ , висновки щодо неправомірності його формування визнано позивачем в частині витрат на навчання арбітражного керуючого за зазначеним вище договором.

Таким чином, щодо висновків відповідача, з якими позивач не погоджується, суд зазначає, що як встановлено судом, позивач відніс до складу валових витрат за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. витрати в розмірі 6099,00 грн., сплачені як відсотки, сплачені (нараховані) позивачем як позичальником за договором позики № СК 102, укладеним 18.06.2007р. з компанією з управління активами ТОВ «Спагія» на користь венчурного інвестиційного фонду, активами якого вона керує.

В звязку з цим хибними вбачаються висновки відповідача щодо наявності в діях позивача порушення при віднесенні сплачених відсотків до складу валових витрат з огляду не те, що відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями ( утому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються в звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні підтверджено, що отримана позивачем від ТОВ компанія з управління активами «Спагія» позика використовувалась позивачем у власній господарській діяльності для поповнення обігових коштів, в тому числі для сплати податків, обовязкових платежів, закупівлі сировини.

При цьому посилання відповідача на норми Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди») стосуються саме права ТОВ КУА «Спагія» надавати позивачу позику, проте не спростовують право відносити суму сплачених відсотків за кредитом до складу валових витрат позивача відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Сам факт отримання позики відповідачем не заперечується.

Також судом вбачається, що відповідач при виявленні порушення та прийнятті податкового повідомлення рішення невірно застосував норми Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди»), доходячи висновку, що ТОВ КУА «Спагія» не мало права надавати позивачу позику, оскільки вони не є повязаними особами у визначенні, наведеному в п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до вимог ч.5 ст. 34 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди») позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватись тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд. Судом вбачається, що ТОВ КУА «Спагія» є учасником (акціонером) позивача, оскільки володіє 1 акцією, або 0,0876 % статутного капіталу.

Таким чином вбачається, що ТОВ КУА «Спагія» на законних підставах мало право надати позивачу позику, уклавши відповідний договір, що і було дотримано.

Щодо висновків відповідача про необґрунтованість формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за податкової накладною, виданою ТОВ «Східтехсервіс» в звязку з договором підряду на виконання робіт з ремонту обсмажувально-охолоджувальної установки, суд відзначає наступне.

Як встановлено при розгляді справи відповідно до умов договору підряду на ремонт обладнання « 54/12-04 від 12.04.2010р., між позивачем («Замовник») та ТОВ «Східтехсервіс» («Підрядник»), останній виконав роботи з ремонту обсмажувально-охолоджувальної установки №4 загальною вартістю 70300,00 грн., в тому числі ПДВ 11716,67 грн.

Факт виконання підрядником робіт та їх прийняття замовником підтверджується відповідним актом здачі приймання робіт від 30.06.2010р., яким підписано повноважними представниками сторін. В звязку з наведеним підрядником ТОВ «Східтехсервіс» позивачу видано податкову накладну № 404 від 30.06.2010р. на суму 70300,00 грн., в тому числі ПДВ 11716,67 грн. На лист позивача №167 від 20.09.2010р. щодо причин не включення до податкової декларації, виданої позивачу податкової декларації, позивачем від ТОВ «Східтехсервіс» отримано засвідчені копії аркушів податкової декларації з ПДВ від 30.08.2010р. та додатку №5 до податкової декларації за червень 2010 року з відміткою про прийняття ДПІ в Шевченківському районі м. Києва.

В звязку з наведеним суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, щодо даних обставин відповідачем не доведено суду належним чином правомірність своїх висновків щодо неврахування договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Східтехсервіс» та наслідків його виконання як підстави для нарахування позивачем податкового кредиту з ПДВ за наявності податкової накладної, оформленої належним чином.

Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіривши відповідно до зазначених норм податкові повідомлення рішення відповідача, що оскаржуються в даній справі в межах позовних вимог, суд вважає встановлені в судовому засіданні порушення з боку відповідача достатніми для скасування податкових повідомлень-рішень частково відповідно до уточнених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Купянської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області № 0000031800/0 від 06.10.2010р. в частині донархування податку на прибуток в сумі 14550,88 грн. (за основним платежем 2860,00грн., за штрафними санкціями 1340,00 грн.), № 0000041800/0 від 06.10.2010р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 18885,55 грн. (за основним платежем 600,00 грн., за штрафними санкціями 277,12 грн.).

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БЕЛ-ГЕР» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3.40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29 листопада 2010 року.

Суддя Архіпова С.В.