Постанова № 12607973, 18.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2010 року Справа № 2а-8091/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Пляшкової К.О.,

при секретарі:Зацепіній Ю.В.,

за участю

представника позивача:Кувічки Л.Є. (довіреність № 15/3-39 від 25.01.2010),

відповідача:ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Біловодського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 6830,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Біловодського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 6830,83 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 звернулась до Біловодського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи 16.04.2007, коли й була зареєстрована. В день звернення до служби зайнятості ОСОБА_2 надано профінформаційну послугу в ході якої їй надано консультацію про послуги, які надає служба зайнятості, права та обов'язки безробітних тощо. 23.04.2007 при присвоєнні статусу безробітної ОСОБА_2 власноручно поставила підпис, що на вказану дату не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності.

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними мають право на допомогу по безробіттю. За період з 23.04.2007 по 16.04.2008 ОСОБА_2 нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 6830,83 грн.

В ході самоперевірки позивачем встановлено, що під час перебування на обліку, як безробітної, ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 02.09.2005 номер запису № 23630000000000298 по 07.04.2008 номер запису 23630060003000298. Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 17.01.2007 номер запису 23630050001000298 внесено рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, ОСОБА_2 не мала підстав на отримання статусу безробітної та отримувати допомогу по безробіттю.

На підставі даних, отриманих в ході розслідування страхового випадку, директором Біловодського районного центру зайнятості 11.08.2010 прийнято рішення щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю з ОСОБА_2 в сумі 6830,83 грн. Копію наказу від 11.08.2010 № 212 направлено поштою ОСОБА_2

Отримавши відповідний наказ ОСОБА_2 мала протягом п'ятнадцять днів з дня отримання наказу добровільно погасити заборгованість.

До теперішнього часу незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 6830,83 грн. ОСОБА_2 не відшкодовано.

У звязку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 6830,83 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повнму обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судовому заіданні позовні вимоги не визнала, про що надала письмові заперечення (а.с.20), у яких зазначила, що повертати отриману суму допомоги вона відмовляється, оскільки позивачу при наданні їй статусу безробітного, було відомо, що відповідач 17.01.2007 подала заяву до державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності. З цього часу, відповідач вважала, що вона вже не є приватним підприємцем, так як податки вже не сплачувала та податкову звітність не надавала. Також, відповідач зауважила, що питання про повернення незаконно отриманих коштів виникло більш ніж через три роки після надання статусу безробітного та виплати коштів. Відповідач вважає, що з її боку відсутня будь-яка вина та протиправність дій при наданні статусу безробітного та виплати коштів у розмірі 6830,83 грн. У задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд встановив таке.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 23.04.2007 до Біловодського РЦЗ звернулася ОСОБА_2 із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с.27). Оглядом заяви встановлено, що відповідачем зроблено підпис під зазначенням про те, що на час звернення вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними мають право на допомогу по безробіттю.

За період з 23.04.2007 по 16.04.2008 відповідачем отримано допомогу по безробіттю у сумі 6830,83 грн., що підтверджено розрахунком нарахованої допомоги по безробіттю ОСОБА_2, довідкою щодо виплат допомоги по безробіттю та додатком до ПК про прийняття рішення щодо нарахувань та платежів (а.с.11, 25, 33).

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Біловодський районний центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та виконує покладені на нього функції, серед яких є проведення розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженим наказом Міністретсва праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 № 60/62, визначено, що розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості), у разі, коли:

За результатами звіряння або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що їх проводили.

Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Біловодським районним центром зайнятості проведено звірку, за результатами якої складено акт № 3 від 04.08.2010 (а.с.6).

Розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 02.09.2005 по 07.04.2008 та перебувала на обліку у центрі зайнятості з 16.04.2007 по 17.04.2008. Отримувала допомогу по безробіттю з 23.04.2007 по 16.04.2008.

Як зазначено у висновках акту перевірки на день надання статусу безробітного ОСОБА_2 була зайнятою особою, тому не мала права на отримання статусу та матеріальних виплат.

На підставі акту перевірки директором Біловодського районного центру зайнятості прийнято наказ № 212 від 11.08.2010, яким наказано ОСОБА_2 протягом 15 календарних днів з дня отримання копії наказу повернути незаконно отримане матеріальне забезпечення у сумі 6830,83 грн. У разі неповрення коштів у встановлений строк стягнення здійснити у судовому порядку відповідно до законодавства (а.с.10).

З повідомлення центру поштового звязку № 3 на ім'я директора Біловодського РЦЗ вбачається, що рекомендований лист, яким було спрямовано копію наказу № 212 від 11.08.2010, отримано ОСОБА_2 14.08.2010 (а.с.29).

Відповідачем вимоги наказу № 212 від 11.08.2010 не виконано, незаконно отримане матеріальне забезпечення у розмірі 6830,83 грн. позивачу не повернуто.

Врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовін вимоги є обґрунтованими.

Що стосується заперечень відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.7-8) вбачається, що державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням здійснено 07.04.2008 за № 2363006 0003 000298.

Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_2 при отриманні статусу безробітного та отриманні відповідних виплат була зареєстрована фізичною-особою підприємцем.

Посилання відповідача на той факт, що 17.01.2007 державним реєстратором здійснено запис про внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, як на підставу того, що на час реєстрації у центрі зайнятості, вона вже не була приватним підприємцем, з огляду на положення ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визнаються судом необґрунтованими.

Що стосується посилань відповідача на той факт, що пройшов досить тривалий час з моменту отримання віплат до моменту прийняття рішення про повернення цих виплат, суд зазначає, що системним аналізом Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, строки давності не застосовуються.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що рішення про повернення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття наказ № 212 від 11.08.2010 відповідачем у встановленому законодавством порядку не оскаржено та є чинним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Біловодського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 6830,83 грн., - задовольнити повіністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Біловодського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Козюменського, 17, реквізити для перерахунку платежу: відділення Держказначейства в м. Луганську, МФО 804013, код 13392734) незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 6830,83 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять гривень вісімдесят три копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 23 листопада 2010 року.

СуддяК.О. Пляшкова