Постанова № 12607616, 29.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2010 р. Справа №2а-13870/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котарева Г.М. ,

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта"

до Державноъ податковоъ інспекціъ в м. Алушті АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін

від позивача Науменко Д.В. за довіреністю №3/01-07 від 11.01.2010 року;

від відповідача Радін А.О. за довіреністю № 2559/р від 16.07.2010 року.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» ( далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.09.2010 року №0011421503/0, від 18.10.2010 року № 0011421503/1 про застосування до КРП «ВПВКГ м. Алушти» штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, у сумі 94348,96грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке визначено у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, внаслідок чого помилково встановив порушення позивачем термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання та незаконного нарахування останньому штрафних санкцій.

Ухвалами суду від 29.09.2010 року відкрито провадження у справі та закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував і просив в задоволенні позову відмовити, вказав, що кошти, які перераховував позивач зараховувались відповідно до ст. 7 Закону №2181.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 03348028, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 13.05.1994 року (а.с. 33-34).

06.09.2010 року, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства Кримським республіканським підприємством “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта за період з 19.11.2008 року по 18.08.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1311/15-3/03348028 від 06.09.2010 року (а.с. 16-18).

У зазначеному акті відповідач зафіксував порушення позивачем, зокрема вимог п.7.6 ст.7 Інструкції про порядок нарахування та уплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства фінансів України, державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року №231/539/118/219, зареєстрованою Міністерством юстиції України від 19.10.1999 р. № 711/4004 та на підставі п.п. 17.1.7.пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань на 587 календарних днів граничного строку сплати податкового зобов'язання.

На підставі зазначеного акту прийняті і направлені платнику податкові повідомлення-рішення: від 20.09.2010 року №0011421503/0, від 18.10.2010 року № 0011421503/1 про застосування до КРП «ВПВКГ м. Алушти» штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, у сумі 94348,96грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. (а.с. 19-21)

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані частково і підлягають частковому задоволенню з наступних питань.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181).

Стаття 1 Закону № 2181 визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань визначений у ст. 4 вказаного Закону №2181, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Пунктом 5.3.1 ст. 5 Закону №2181 визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченогоп.п.4.1.4 п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків.

Пунктом 4.1.4 цього Закону № 2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4. ст. 5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону №2181 зобов'язаний сплатити штраф.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно акту №1311/15-3/03348028 від 06.09.2010 року позивачу визначено податкове зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року за терміном сплати 19.11.2008 року в сумі 106900,28 грн., та податкове зобов'язання за спеціальне використання водних ресурсів за 2008 рік терміном сплати 19.02.2009 року в сумі 82470,43 грн.

За даними акту перевірки, податковим органом на погашення податкового зобовязання КРП "ВПВКГ м. Алушти" зі збору за спеціальне використання водних ресурсів були спрямовані:

- вилучені у позивача готівкові кошти на суму 60770,24 гривень;

-кошти, сплачені платіжними дорученнями самостійно позивачем на суму 127927,63 гривень.

За таких обставин, суд перевіряє обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки щодо правильності самостійного змінення призначення платежу податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем платіжним дорученням № 1419 від 18.12.2009 року сплачено 25000,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 4 квартал 2008 року по строку 17.12.2009 року (а.с. 26); платіжним дорученням № 1099 від 24.09.2009 року сплачено 15000,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 4 квартал 2008 року по строку 24.09.09 р. (а.с. 29); платіжним дорученням №1955 від 31.05.2010 року сплачено 10000,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 1 квартал 2010 року по строку 31.05.2010 р. (а.с. 10); платіжним дорученням № 2081 від 29.06.2010 року сплачено 100,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 4 квартал 2009 року по строку 29.06.2010 року (а.с. 11); платіжним дорученням № 2080 від 29.06.2010 року сплачено 14900,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 4 квартал 2009 року по строку 29.06.2010 року (а.с. 12); платіжним дорученням № 2083 від 30.06.2010 року сплачено 10000,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 1 квартал 2010 року по строку 30.06.2010 року (а.с. 13); платіжним дорученням №790 від 22.07.2010 року сплачено 50000,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 4 квартал 2009 року по строку 31.05.2010 року (а.с. 14); платіжним дорученням № 920 від 18.08.2010 року сплачено 50000,00 грн., у графі «призначення платежу» визначено податок на воду за 2 квартал 2010 року по строку 18.08.2010 року (а.с. 15)

Як вбачається з акту № 1311/15-3/03348028 від 06.09.2010 року відповідач самостійно змінив призначення платежів визначене позивачем у зазначених платіжних дорученнях, а саме:

- зарахував на погашення узгодженої суми податкового зобов'язання, граничний термін сплати якого 19.11.2008 року, платіжні доручення - № 1419 від 18.12.2009 року, №1955 від 31.05.2010 року, № 2081 від 29.06.2010 року, № 2080 від 29.06.2010 року;

- зарахував на погашення узгодженої суми податкового зобов'язання, граничний термін сплати якого 19.02.2009 року, платіжні доручення - № 2080 від 29.06.2010 року, № 2083 від 30.06.2010 року, №790 від 22.07.2010 року, № 920 від 18.08.2010 року.

Суд зазначає, що такі дії податкового органу не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III.

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податкового зобов'язання зі збору за спеціальне водовикористання, виконав своє зобовязання зі сплати податку за визначеним ним періодам, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу України»,не мав права самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах.

Судом встановлено, що позивач частково перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати збору за спеціальне водовикористання місцевого значення за 4 квартал 2008 року, 4 квартал 2009 року, 1-2 квартали 2010 року, визначивши це у графі «призначення платежу» відповідних платіжних документів.

Отже, судом встановлено, що відповідач неправомірно, всупереч вимогам Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу, визначеного в платіжних документах, за податковими зобовязаннями позивача зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, та неправомірно зарахував на погашення податкового боргу за попередні періоди платежі за розрахунками, що призвело до зарахування на погашення податкового зобов'язання по терміну сплати 19.11.2008 року та 19.02.2009 року суми 127927,63 грн., без врахування призначення платежу, сплаченої позивачем. У зв'язку з чим, відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 50% в суму 63963,82 грн (127927,63 грн. х 50%).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушти АР Крим від 20.09.2010 року №0011421503/0 про застосування до КРП «ВПВКГ м. Алушти» штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, у сумі 94348,96грн. є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 63963,82 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 72КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки обставини щодо вилучення готівкових коштів на погашення податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів не оспорюються і сторонами не заперечуються, з огляду на додані до матеріалів справи докази, у суду не виникає сумнівів щодо їх достовірності та обґрунтованості.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Щодо обставин спрямування вилучених податковим органом у позивача готівкових коштів на погашення податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року на суму грн., відображених в акті перевірки, суд зазначає, що відповідач діяв правомірно відповідно до ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктів 9, 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 538 від 15.04.2002 року.

Судом встановлено, що вилучені у позивача готівкові кошти були спрямовані на погашення податкового боргу позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 9 місяців 2008 року в порядку, визначеному п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто на погашення попереднього податкового боргу, а не поточних податкових зобовязань.

Відповідно до п.1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 20.09.2010 року №0011421503/0 про застосування штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, у сумі 94348,96грн. без вимоги про визнання їх протиправними.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 20.09.2010 року №0011421503/0, від 18.10.2010 року № 0011421503/1 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 63963,82 грн.

Судом 29.11.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. ст. 160, 163 КАС України постанову складено у повному обсязі і підписано 03.12.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушта від 20.09.2010 року №0011421503/0, від 18.10.2010 року № 0011421503/1 про застосування до КРП «ВПВКГ м. Алушти» штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення, в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 63963,82 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.