Постанова № 12606560, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 07/777

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мінько С.К.;

від відповідача – Кецкало А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Уманський елеватор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2010

у справі № 07/777 ( .....)

за позовом                               Приватне підприємство "Сорго"

до                                                   Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Уманський елеватор"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області заявлено позов про встановлення приватному підприємству “Сорго” постійного платного земельного сервітуту та іншим особам на право проїзду автомобільними транспортними засобами через земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор”, і знаходиться за адресою: вул. Енергетична, 11, м. Умань, Черкаська область по наявному шляху загальною площею 0,0928 га. і протяжністю 369,82 м. до нежитлових будівель приватного підприємства “Сорго” за адресою: вул. Енергетична, 7, м. Умань, Черкаська область згідно з розробленою приватним підприємством “Геоплан” схемою земельного сервітуту з урахуванням режиму роботи дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор”. Плату за земельний сервітут приватне підприємство “Сорго” просить встановити у розмірі 50 відсотків витрат дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор” на сплату земельного податку за земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, та на обслуговування і ремонт наявного на ній шляху.

          Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2010 року позов задоволено. Встановлено приватному підприємству “Сорго” платний земельний сервітут на право проїзду автомобільними транспортними засобами через земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор”, і знаходиться за адресою: вул. Енергетична, 11, м. Умань, Черкаська область по наявному на цій земельній ділянці шляху загальною площею 0,0928 га. і протяжністю 369,82 м. до нежитлових будівель приватного підприємства “Сорго”, розташованих на орендуємій ним земельній ділянці по вулиці Енергетичній, 7 у м. Умані площею 15909 кв. м., на строк оренди цієї земельної ділянки згідно з розробленою приватним підприємством “Геоплан” схемою земельного сервітуту та режимом роботи дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор”.

          Встановлено плату за земельний сервітут приватного підприємства “Сорго” у розмірі 50 відсотків витрат дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор” на сплату земельного податку за земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, та витрат на обслуговування і ремонт наявного на цій земельній ділянці шляху.

          Стягнуто з дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор” (вул. Старицького, 7, м. Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 00952580) на користь приватного підприємства “Сорго” (вул. Руднєва, 112/1, м. Черкаси, 18018, ідентифікаційний код 30284895) 85 грн. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 1548 грн. витрат на проведення експертизи.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 01.10.2010 року Дочірнє підприємство ДАК «Хліб Україна» «Уманський елеватор» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове яким відмовити в задоволені позовних вимог.

          Скаржник не погоджується з винесеним рішенням суду та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Висновки, що викладені у ньому, не відповідають фактичним обставинам справи, в рішенні суду неправильно застосовані норми матеріального права, що обґрунтовується наступним.

          Закон конкретно визначив, що проїзд транспортними засобами по чужій земельній ділянці може бути лише за наявності на ній шляху (не по будь-якій земельній ділянці і не в будь-якому напряму, а саме по наявному шляху).

          Запропонований позивачем спосіб проїзду на території відповідача не є єдиним та безальтернативним. Не надала об’єктивного висновку з цього приводу і судова експертиза. Наявність вільної території у відповідача передбачає можливість влаштування іншого проїзду транспортних засобів.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2010 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 07/777.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 27 вересня 2004 року фізична особа –підприємець Слюсар Олександр Олексійович, як продавець, і приватне підприємство “Сорго”, як покупець уклали договір купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, згідно з яким продавець продав покупцю, а останній купив нежитлові будівлі та споруди розташовані по вулиці Енергетичній, 7 у м. Умані Черкаської області загальною площею 2507,6 кв. м., у тому числі: металевий склад з прибудовами “А” площею 1782 кв. м., металевий склад “Б” площею 696 кв. м., цегляну прохідну з прибудовами “В” площею 29,6 кв. м., огорожу № 1, ворота № 2, замощення ІІІ.

          Того ж дня –27.09.2004 року договір купівлі –продажу нежитлових будівель та споруд від 27.09.2004 року був посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Очеретяною В.В. і зареєстрований нею в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить витяг із цього реєстру від 27.09.2004 року № 145473. І у цей же день Уманським виробничим підрозділом Черкаського обласного об’єднаного бюро технічної інвентаризації було зареєстровано право власності приватного підприємства “Сорго” на придбане ним за договором купівлі – продажу від 27.09.2004 року нерухоме майно і виданий відповідний витяг про цю реєстрацію від 27.09.2004 року № 4861718.

          3 квітня 2007 року Уманська міська рада, як орендодавець, в особі секретаря цієї ради Кирилюк Л.М. і приватне підприємство “Сорго”, як орендар, в особі директора підприємства Крамара С.І. уклали договір оренди землі і склали акт приймання – передачі земельної ділянки в натурі, згідно з якими орендодавець передав орендарю, а останній прийняв в оренду строком на п’ять років земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:03:002:0032 для обслуговування виробничих, адміністративних та складських приміщень по вулиці Енергетичній, 7 у м. Умані площею 15909 кв. м. за рахунок земель Уманської міської ради.

          Враховуючи, що договір оренди від 03.04.2007 року не визнаний недійсним, приватне підприємство “Сорго” є законним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:03:002:0032 по вулиці Енергетичній, 7 у м. Умані площею 15909 кв. м. на умовах оренди.

          Із земельною ділянкою, яку орендує приватне підприємство “Сорго”, межує земельна ділянка державного підприємства “Уманський елеватор” площею 6,2985 га по вул. Енергетичній, 11, м. Умань, яка перебуває у його постійному користуванні, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ЧР №23-171, виданим 07.07.1998 року Уманською міською радою.

           Як вбачається з матеріалів даної справи, приватним підприємством “Сорго” заявлено позов про встановлення постійного платного земельного сервітуту на право проїзду автомобільними транспортними засобами через земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор”, і знаходиться за адресою: вул. Енергетична, 11, м. Умань, Черкаська область по наявному шляху загальною площею 0,0928 га. і протяжністю 369,82 м. до нежитлових будівель приватного підприємства “Сорго” за адресою: вул. Енергетична, 7, м. Умань, Черкаська область згідно з розробленою приватним підприємством “Геоплан” схемою земельного сервітуту з урахуванням режиму роботи дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор”. Плату за земельний сервітут приватне підприємство “Сорго” просить встановити у розмірі 50 відсотків витрат дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор” на сплату земельного податку за земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, та на обслуговування і ремонт наявного на ній шляху.

          В обґрунтування позову позивач зазначив, що наявний на орендуємій ним земельній ділянці проїзд з вул. Енергетична, 7 у м. Умані Черкаської області не забезпечує йому можливості реалізувати функції, для яких надавалася в оренду земельна ділянка, зокрема для обслуговування виробничих, адміністративних та складських приміщень, розташованих на цій земельній ділянці, через відсутність доступу до них автомобільного транспорту. При цьому ці потреби позивач не може задовольнити у будь-який інший спосіб, окрім як через земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор”.

          Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що встановлення земельного сервітуту призведе до порушення режиму роботи державного підприємства, його виробничої діяльності та до виробничих втрат. Про наявність такого шляху з твердим покриттям свідчать і надані обома сторонами фотографії земельної ділянки, щодо якої позивач вимагає встановлення земельного сервітуту. Запропонований позивачем спосіб проїзду на території відповідача не є єдиним та безальтернативним. Не надала об’єктивного висновку з цього приводу і судова експертиза. Наявність вільної території у відповідача передбачає можливість влаштування іншого проїзду транспортних засобів.

          Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до відповідача з проханням укласти договір, проте відповіді надано не було.

          Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.

Статтею 99 вказаного Кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема і право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту .

          Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, зі змісту цієї статті випливає, що сервітут може бути встановлений в інтересах особи, яка його вимагає, лише за умов, якщо її потреби у користуванні чужим майном не можуть бути задоволені іншим законним способом.

Тобто, встановлення земельного сервітуту допустимо тільки у випадку неможливості чи значного утруднення користування своєю земельною ділянкою без встановлення земельного сервітуту. Слід зазначити, що приписи ст.ст.98,100 Земельного кодексу України не визначають поняття вигідного для сторони порядку встановлення сервітуту, а, навпаки, передбачають, що земельний сервітут має бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

З кадастрового плану земельної ділянки ПП «Сорго» Уманської міської ради вбачається, що земельна ділянка передана в оренду ПП «Сорго» містить власний проїзд з вул. Енергетична, 7 у м. Умані Черкаської області.

          Як вбачається з матеріалів справи, договором оренди 3 квітня 2007 року, передбачено, що передана в оренду земельна ділянка має лише один недолік, що може перешкоджати її ефективному використанню, це інженерні комунікації, а щодо відсутності проїзду нічого не зазначалось.

          Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Як вбачається з матеріалів справи, за результатами експертизи зроблено висновок від 05.08.2010 року №516/563- БТ, в якому експерт встановив, що проїзд транспортних засобів до виробничих, адміністративних та складських приміщень приватного підприємства «Сорго», які знаходяться за адресою: вул. Енергетична, 7 м. Умань Черкаської області, у інший спосіб ніж по наявному шляху загальною площею 0,0928га і протяжністю 369,82 м через земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Уманський елеватор», і знаходиться за адресою: вул. Енергетична, 11 м. Умань Черкаська область не можливий. Проте, на розгляд експерта не було винесено щодо можливості, влаштування або переобладнання (нового) проїзду до майна позивача, з певними матеріальними затратами для такого переобладнання. Тобто судовим експертом зроблено загальний висновок про те, що до майна відповідача відсутній вже обладнаний проїзд, проте питання чи може позивач за власні кошти облаштувати собі проїзд до свого майна, на розгляд експерта не виносилось.

          З огляду на викладене, колегія суддів, на підставі ч. 5 ст. 42 ГПК України розцінює даний висновок експерта на ряду з іншими доказами.

          Колегія суддів оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності прийшла до наступних висновків.

          Позивач просив встановити земельний сервітут відносно земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП ДАК «Хліб України» «Уманський елеватор» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЧР № 23-171 від 07.07.1998 року на право проїзду автотранспортних засобів приватного підприємства «Сорго» та інших осіб (контрагентів, покупців, постачальників приватного підприємства «Сорго»).

          Відсутні докази переоформлення права постійного користування земельною ділянкою з державного підприємства «Уманський елеватор» на ДП ДАК «Хліб України» «Уманський елеватор». Відповідно відсутня можливість встановлення земельного сервітуту відносно саме відповідача.

          Земельний сервітут може бути встановлений тільки в інтересах позивача, а не в інтересах необмеженого кола юридичних або фізичних осіб (контрагентів, покупців, постачальників приватного підприємства «Сорго»).

          В матеріалах справи відсутні докази можливості приватного підприємства «Геоплан» розробити схему по встановленню земельного сервітуту.

          Враховуючи вимоги Земельного кодексу України, що земельний сервітут може бути встановлений якщо вказаний в схемі по встановленню сервітуту шлях проїзду автотранспортних засобів є єдиним і безальтернативним та найменш обтяжливим для власника власника земельної ділянки. Колегія суддів, вважає можливим, враховуючи розмір земельної ділянки, не зайнятими нежитловими будівлями та спорудами, облаштування позивачем іншого проїзду до свого майна.

          Колегія суддів, враховуючи, що ДП ДАК «Хліб України» «Уманський елеватор» надає послуги із зберігання зерна, формування ресурсів та продуктів первинної переробки на регіональному та загальнодержавному рівні.

          Тому встановлення земельного сервітуту на його території можливе за умови його без альтернативності встановлення іншим способами.

          В договорі оренди землі від 03.04.2007 року для ефективного обслуговування виробничих, адміністративних та складських приміщень приватного підприємства «Сорго» зазначено недоліками лише інженерні комунікації, а не відсутність належного в’їзду до нежилих будівель та споруд.

          Але колегія суддів, вважає помилковим твердження відповідача на обов’язковість наявного (тобто фактично існуючого шляху).

          П. б ст. 99 Земельного кодексу України не передбачає обов’язковість наявного (тобто фактично існуючого шляху). Перелік визначених в ст. 99 Земельного кодексу України земельних сервітутів не є вичерпним, що дозволяє встановлення інших земельних сервітутів.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, про наявність підстав для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 01.10.2010 року у справі № 07/777.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.10.2010 року у справі № 07/777 скасувати та прийняти нове рішення.

          В позові відмовити.

          Стягнути з приватного підприємства “Сорго” (вул. Руднєва, 112/1, м. Черкаси, 18018, ідентифікаційний код 30284895) на користь дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб України” “Уманський елеватор” (вул. Старицького, 7, м. Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 00952580) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

          2. Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

          3. Справу № 07/777 повернути до господарського суду Черкаської області.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.12.10 (відправлено)