Постанова № 12606549, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 17/144-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Шевченко І.В.;

від відповідача – Олійник С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.09.2010

у справі № 17/144-10 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Юніфарм Україна"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Артур-К"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 501 843,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Юніфарм Україна” звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” про стягнення 501843,05грн. заборгованості, з яких: 455696,10 грн. основного боргу, 40039,40 грн. пені та 6107,55 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Чайки, вул. В. Чайки, 4; код ЄДРПОУ 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніфарм Україна” (08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски, вул. Промислова, 9; код ЄДРПОУ 34248172) 455696 (чотириста п’ятдесят п’ять тисяч шістсот дев’яносто шість гривень) 10 коп. заборгованості, 4556 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят шість гривень) 96 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять гривень) 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю „Юніфарм Україна” подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині відмови в стягненні пені та 3% річних та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголошує на тому, що судом не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи та винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Юніфарм Україна” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 17/144-10. Розгляд справи призначено на 16.11.2010 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 27.09.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголошує на тому, що в жодній із зазначених позивачем накладних не вказано номер договору, згідно якого вона була виписана, отже позивачем не надано доказів заборгованості ТОВ «Артур-К» саме згідно договору купівлі-продажу № 1149ю від 01 січня 2008 року, так як у видаткових накладних відсутнє посилання безпосередньо на договір.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 17/144-10. Розгляд справи призначено на 16.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського змінювався склад колегії суду.

23.11.2010 року представником відповідача подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.11.2010 року оголошено перерву до 30.11.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Юніфарм Україна” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (Покупець) 01.01.2008 року було укладено договір купівлі-продажу № 1149ю, згідно якого продавець зобов’язався передати товар для продажу, а покупець - прийняти товар та провести його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід’ємною частиною договору.

Ціна на товари, зазначена в накладній, вказується в національній валюті України. Асортимент товару, що постачається, визначається згідно поданої заявки покупця. Загальна вартість товару, що передається вказується в накладній (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору покупець зобов’язаний до 8 числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації. Строк дії даного договору з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2008 р. (п. 7.1. договору).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Юніфарм Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” 08.01.2009 року укладено додаткову угоду № 2 до договору № 1149ю від 01.01.2008 року, якою сторони погодились продовжити строк дії договору № 1149ю від 01.01.2008 року до 31.12.2009 року включно.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 537192,18 грн., а саме: згідно товарно-транспортних накладних № ВФ-0000647 від 12.05.2009 року на суму 53796 грн., № ВФ-0000713 від 19.05.2009р. на суму 54285,16 грн., № ВФ-0000753 від 27.05.2009 року на суму 19033,76 грн., № ВФ-0000780 від 02.06.2009 р. на суму 30787,76 грн., № ВФ-0000844 від 09.06.2009 р. на суму 28757,02 грн., № ВФ-0000875 від 17.06.2009 р. на суму 40824 грн., № ВФ-0000918 від 23.06.2009 р. на суму 6039,44 грн., № ВФ-0000976 від 01.07.2009 р. на суму 23547,76 грн., № ВФ-0001035 від 14.07.2009 р. на суму 15348,60 грн., № ВФ-0001103 від 22.07.2009 р. на суму 17332,12 грн., № ВФ-0001139 від 29.07.2009 р. на суму 13302,24 грн., № ВФ-0001178 від 05.08.2009 р. на суму 18836,20 грн., № ВФ-0001222 від 12.08.2009 р. на суму 7681,36 грн., № ВФ-0001254 від 18.08.2009 р. на суму 5085,54грн., № ВФ-0001335 від 01.09.2009р. на суму 3658,80грн.,№ ВФ-0001739 від 08.10.2009р. на суму 36030,60грн., № ВФ-0001794 від 16.10.2009р. на суму 14059,08грн., № ВФ-0001844 від 26.10.2009р. на суму 46237,92грн., № ВФ-0001896 від 06.11.2009р. на суму 54342,79 грн., № ВФ-0001973 від 23.11.2009 р. на суму 4544,12 грн., № ВФ-0002172 від 04.12.2009 р. на суму 40700,03 грн., № ВФ-0002237 від 14.12.2009р. на суму 2961,58 грн., отриманий представниками відповідача - Малетою Сергієм Івановичем на підставі довіреностей. Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 501843,05грн. заборгованості, з яких: 455696,10 грн. основного боргу, 40039,40 грн. пені та 6107,55 грн. 3 % річних за договором купівлі-продажу № 1149ю від 01.01.2008 р. згідно товарно-транспортних накладних № ВФ-0000647 від 12.05.2009 р., № ВФ-0000713 від 19.05.2009 р., № ВФ-0000753 від 27.05.2009 р., № ВФ-0000780 від 02.06.2009 р., № ВФ-0000844 від 09.06.2009 р., № ВФ-0000875 від 17.06.2009 р., № ВФ-0000918 від 23.06.2009 р., № ВФ-0000976 від 01.07.2009 р., № ВФ-0001035 від 14.07.2009 р., № ВФ-0001103 від 22.07.2009 р., № ВФ-0001139 від 29.07.2009 р., № ВФ-0001178 від 05.08.2009р., № ВФ-0001222 від 12.08.2009 р., № ВФ-0001254 від 18.08.2009 р., № ВФ-0001335 від 01.09.2009 р., № ВФ-0001739 від 08.10.2009 р., № ВФ-0001794 від 16.10.2009 р., № ВФ-0001844 від 26.10.2009 р., № ВФ-0001896 від 06.11.2009 р., № ВФ-0001973 від 23.11.2009 р., № ВФ-0002172 від 04.12.2009 р., № ВФ-0002237 від 14.12.2009 р.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи станом на 26.02.2010 року заборгованість відповідача за договором становила 496196,10грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

З банківських виписок вбачається, що відповідач частково оплатив поставлений йому за договором товар на суму 40500 грн. На момент судового розгляду справи заборгованість відповідача за договором складає 455696,10 грн. та визнається відповідачем.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації продукції.

Представником відповідача не надано суду звітів про хід реалізації товару та його залишки, отриманого останнім від позивача згідно спірних видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2009 р. у справі № 54/101-09.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів, що строк виконання зобов’язання за договором в частині його оплати ще не настав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення відповідачем умов договору в частині оплати товару, що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу та стягнення 455696,10 грн. основного боргу.

Окрім цього, відповідач в гарантійному листі від 29.03.2010 року № 315 сам зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур-К» має прострочену заборгованість перед позивачем.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Розділом 4 “Порядок розрахунків” встановлено, що строк реалізації товару сторонами у договорі не погоджений, а момент виникнення зобов’язання відповідача по оплаті товару згідно пунктів 4.1., 4.2. Договору залежить від обсягів і термінів його реалізації.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, оскільки позивачем належними та допустимими доказами у не доведено конкретного моменту виникнення у відповідача зобов’язання по оплаті товару, отриманого по спірним товарно-транспортним накладним, а тому нарахування за вказаний позивачем період пені та 3 % річних є необґрунтованим та не підтвердженим документально, і відповідно суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення 40039,40 грн. пені та 6107,55 грн. 3 % річних є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду від 19.04.2006 р. у справі № 7/485.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Київської області від 27.09.2010 року у справі № 17/144-10.

          Доводи наведені позивачем та відповідачем в апеляційних скаргах колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 27.09.2010 року у справі № 17/144-10 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

          2. Справу № 17/144-10 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

02.12.10 (відправлено)