Постанова № 12606526, 23.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2010                                                                                           № 46/371

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача:                    Роздольський І.О. – довіреність №5780-1/1 від 27.10.2010 р.

відповідача:                    Хіцевич О.Ю. довіреність №133 від 19.05.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2010

у справі № 46/371 ( .....)

за позовом                               Державної іпотечної установи

до                                                   Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"

про                                                   стягнення 384957,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 р. у справі №46/371 позов Державної іпотечної установи про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” 384357,41грн. задоволений повністю. Вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” на користь Державної іпотечної установи 374733 грн. 53 коп. основного боргу, 10223 грн. 88 коп. пені, 3 849 грн. 58 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Відповідач вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 18.10.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 09.11.2010 р.

09.11.2010 р. розгляд справи відкладений на 23.11.2010 р. в зв’язку з неявкою представника позивача.

23.11.2010 р. в судове засідання з’явились представники сторін.

19.11.2010 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла заява позивача про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з тим, що відповідач сплатив йому суму заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказану заяву.

Судова колегія зазначає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає в зав’язку з наступним.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Також апеляційною інстанцією, за змістом ст. 101 ГПК України, приймаються додаткові докази, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, переглядаючи в апеляційному порядку судові акти, суд апеляційної інстанції не досліджує обставин, які мали місце після прийняття відповідного рішення судом, та не приймає докази в підтвердження таких обставин, а перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з урахуванням обставин, що мали місце на момент його прийняття.

При цьому, у разі фактичного виконання рішення у відповідній частині, у випадку видачі наказу, відповідач не позбавлений права звернутися до суду в порядку, визначеному ст. 117 ГПК України, і просити визнати наказ у відповідній частині таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

31.01.2008 р. між Державною іпотечною установою та Відкритим акціонерним товариством “Родовід Банк” (банк) укладено договір відступлення права вимоги № 86/08 (далі-договір), відповідно до якого позивач набув права вимоги за договором про іпотечний кредит № 77.2/СЖ-413.07.1 від 13.12.2007 р., укладеним між Відкритим акціонерним товариством “Родовід Банк” та Башкірем Ю.Б.

Згідно з умовами договору (п. п. 1.2, 5.1) Державною іпотечною установою на рахунок відповідача було перераховано 389 334,84 грн.

Пунктом 1.3 договору передбачено право позивача здійснити зворотне відступлення права вимоги банку за умови настання певних обставин, зокрема, передбачених п.п. 2.3.1. – на наступний робочий день з дня прострочення Позичальником (Башкір Ю.Б.) сплати чергового платежу за іпотечним кредитом та відсотків, згідно умов кредитного договору, протягом двох місяців.

27.04.2010 р. у зв’язку з настанням обставини, передбаченої п. 2.3.1 договору, позивачем на адресу відповідача листом № 2423-1 було направлено повідомлення (вимогу) про відступлення права вимоги, відповідно до якої банк повідомлявся про те, що з 29.04.2010 р. вважаються відступленими права вимоги за іпотечним кредитом, набуті позивачем відповідно до договору відступлення права вимоги №86/08 від 31.01.2008 р. та вказувався рахунок і сума заборгованості за відступлені права - 382 530 (триста вісімдесят дві тисячі п’ятсот тридцять) грн. 50 коп., яку банк повинен перерахувати позивачу не пізніше 06 травня 2010 р.

30.04.2010 р. банк отримав зазначене повідомлення, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 5.3 договору банк зобов’язаний у термін, зазначений у вимозі, але у будь-якому разі не пізніше трьох робочих днів з дня набрання чинності п. 1.3 договору, сплатити Установі (позивачу) повну суму в оплату зобов’язань за зворотне відступлення права вимоги, яка (сума) визначена Установою у вимозі відповідно до п. 1.4 договору.

Відповідно до акту взаємозвірки розрахунків між сторонами станом на 21.08.2010 р. загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 366933,76грн., а з урахуванням суми пені 377933,76 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окрім вищеописаних обставин прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем, заборгованість Публічного акціонерного товариства “Родовід банк” перед Державною іпотечною установою підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 21.08.2010 р.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 366933,76грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 10223,88 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У ст. 611 Цивільного кодексу України закріплено, що у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

У п. 6.5 договору сторони погодили, що у разі невиконання банком своїх зобов’язань, передбачених п. 5.3 цього ж договору, банк сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від суми несплаченої заборгованості, визначеної вимогою.

Зважаючи на викладені норми законодавства, а також умови договору сторін, заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що взагалі суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Однак, при прийнятті рішення, суд першої інстанції хоч і посилався на акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, не прийняв до уваги дані викладені в ньому, тому помилково визнав обов’язок відповідача сплатити позивачу суму основної заборгованості не 366933,76грн., а 374733,53 грн.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення має бути змінено в частині суми основної заборгованості, тобто апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 р. у справі №46/371 змінити в частині стягнення суми основної заборгованості, зменшивши її з 374733,53 грн. на 366933,76грн.

В решті вимог – рішення залишити без змін.

Стягнути з Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, ідентифікаційний код 33304730) на користь Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 14349442) 37 (тридцять дві) грн. 72 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Справу №46/371 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

29.11.10 (відправлено)