Постанова № 12606506, 17.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2010                                                                                           № 46/91

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Вільчинська Н.І. – представник за дов. б/н від 01.10.2010 року

від відповідача - Невечеря С.Г. – представник за дов. б/н ввд 22.03.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Юнайтед Кемікалс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2010

у справі № 46/91 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Ренус Ревайвел"

до                                                   ТОВ "Юнайтед Кемікалс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 15 257,86 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Кемікалс» про стягнення 13668,00 грн. заборгованості за договором від 27.07.2009 р. № 156/09, 904,70 грн. пені, 132,42 грн. 3 % річних, 532,74 грн. інфляційної складової боргу.

Рішенням господарського суду містаКиєва від 21.05.2010 року (дата підписання – 29.06.2010 року) у справі № 46/91 (судя – Омельченко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел” 13668,00 грн. основного боргу, 897,22грн. пені, 131,30 грн. 3 % річних, 396,37 грн. інфляційної складової боргу, 150,93 грн. державного мита та 233,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, неправильним застосуванням норм процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що договором про надання послуг, укладеним між позивачем та відповідачем, не передбачено надання таких послуг як зберігання вантажу на комерційному складі, вивантаження на комерційний склад та завантаження з комерційного складу. Згідно вказаного договору відповідачем були замовлені лише послуги зі зберігання під митним контролем товарів на митному ліцензійному складі та складі тимчасового зберігання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2010 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.10.2010 року.

У судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошена перерва до 17.11.2010 року.

У судове засідання 17.11.2010 року з’явилися представники сторін.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.07.2009 р. між ТОВ “Ренус Ревайвел” (виконавець) та ТОВ “Юнайтед Кемікалс” (замовник) було укладено договір про надання послуг із зберігання на митному ліцензійному складі та надання митних послуг по декларуванню товару № 156/09 (далі — договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за плату надати замовнику послуги по зберіганню товарів замовника під митним контролем на митному ліцензійному складі (МЛС) та складі тимчасового зберігання (СТЗ) та митні послуги по декларуванню товару замовника, що переміщуються через митний кордон України (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору до послуг по зберіганню товару на МЛС/СТЗ відносяться:          

-          прийом, оформлення, розміщення, а також зберігання товару замовника, що поступають на МЛС/СТЗ виконавця;

-          сортування товару згідно з вимогами замовника;

-          завантаження, розвантаження товару;

-          здійснення кількісного обліку товару замовника, що зберігається на МЛС/СТЗ

-          переміщення товару в межах МЛС/СТЗ з метою його раціонального розміщення.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за послуги виконавця встановлюється відповідно до тарифів, зазначених у додатку № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Замовник, згідно з п. 2.6.3. договору прийняв на себе зобов'язання відшкодовувати виконавцеві витрати, пов'язані з митним оформленням товару, а також оплачувати послуги згідно з тарифами, вказаними в додатку № 2 до договору.

Згідно п. 3.3 договору рахунки виставляються виконавцем за фактом виконання послуг, які підтверджуються актами виконаних робіт. Акт виконаних робіт вважається прийнятим та не підлягає оскарженню, якщо він не був опротестований протягом 5 календарних днів з моменту його отримання.

Відповідно до п. 3.4 договору рахунки, виставлені виконавцем, підлягають оплаті Замовником протягом 10-ти банківських днів з моменту їх отримання.

У п. 8.8.1 договору закріплено, що товар може бути прийнятий на МЛС/СТЗ тільки після оформлення вантажної митної декларації (ВМД типу ІМ-74) або заяви на розміщення на СТЗ і складання приймальної накладної по кількості відповідно до товарно-супровідних документів.

Після оформлення ВМД типу ІМ-74 виконавець несе відповідальність за схоронність товару на МЛС (п. 8.8.2 договору).

У п. 8.8.4 договору сторони погодили, що видача товару проводиться після оформлення вантажної митної декларації (ВМД) типу ІМ-40) і при наявності письмового дозволу від замовника.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з оформлення декларацій, послуги терміналу, підготовки документів до відповідних державних органів, проходження карантинного контролю, зберігання товару на митно-ліцензійному складі, про що ним були оформлені акти здачі-прийому робіт № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. на суму 5 247,08 грн., № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. на суму 11 268,00 грн. та у зв’язку з чим виставлені рахунки № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. на суму 5 247,08 грн., № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. на суму 11 268,00 грн.

Як вбачається з накладної на кур’єрську доставку № 015462, рахунок № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. та акт здачі-приймання виконаних робіт № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. був отриманий замовником 11.09.2009 р.

Рахунок № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. та акт здачі-приймання виконаних робіт № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 р. був отриманий замовником 16.09.2009 р., про що свідчить відповідна відмітка в накладній на кур'єрську доставку № 015432.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти виконаних робіт замовником підписані не були.

Натомість, останній, частково оплативши рахунок № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 року у розмірі 3247,08 грн., листом від 17.09.2009 року № 090917/3 повідомив виконавця, що сумнівається в причині виникнення рахунку № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 р. та суми 2 400,00 грн. по рахунку № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 року.

З метою погашення заборгованості, позивачем 11.11.2009 року на адресу відповідача була направлена претензія від 10.11.2009 року вих. № 1110/01 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 13 668,00 грн., отримана останнім 18.11.2009 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 31770.

Відповідач у відповіді на претензію позивача зазначив, що ТОВ “Ренус Ревайвел” самовільно здійснило переміщення товару з митного ліцензійного складу на комерційний склад, на підставі чого неправомірно виставило рахунок № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 на загальну суму 11 268,00 грн. Крім того, виконавець не надав документального підтвердження факту оплати ним послуг терміналу в сумі 2 400,00 грн., виставлених згідно рахунку № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 року

Встановивши вказані обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 13668,00 грн. за договором № 156/09 від 27.07.2009 р., а тому задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір № 156/09 від 27.07.2009 р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 188 Митного кодексу України імпортом є митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

У ст. 189 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; 2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Відповідно до ст. 212 Митного кодексу України митним складом є митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання.

Для зберігання товарів у режимі митного складу використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики - митні ліцензійні склади (ст. 216 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 6.10 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Держмитслужби від 31.12.1996 р. № 592, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.97 за № 5/1809, митне оформлення товарів, що випускаються з митного ліцензійного складу відповідно до обраного митного режиму, здійснюється за умови подання декларантом митному органу ВМД, заповненої в установленому законодавством порядку, а також комплекту документів, потрібних для здійснення митного оформлення цих товарів, і сплати всіх установлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів).

В силу п. 6.1 вказаного Положення митний ліцензійний склад може використовуватися тільки для зберігання товарів, розміщених у митний режим митного складу.

Таким чином, при заявлені декларантом до митного органу ВМД, заповненої у режимі “імпорт”, проходженні всіх митних процедур та сплаті всіх установлених законодавством податків і зборів, товар випускається у вільний обіг та здійснюється його переміщення з МЛС.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2009 р. відповідач надав позивачу розпорядження № 689 на оформлення вантажно-митної декларації в режим “імпорт” (згідно з класифікатором митних режимів, затвердженим наказом ДМСУ від 12.12.2007 р. № 1048 режим “імпорт” має позначення ІМ-40 (замовлення на відвантаження з митно-ліцензійного складу).

На підставі цього розпорядження позивач надав послуги з оформлення товару відповідача у вільний обіг (заповнення та оформлення ВМД ІМ-40, підготовка та оформлення документів у відділ митної вартості, підготовка та оформлення документів у відділ номенклатури) та виставив рахунок № РЕ-0820/001 від 20.08.2009 р., який відповідач повністю оплатив 17.09.2009 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оформлений у вільний обіг товар не може знаходитись у митному режимі «митний склад», а відтак позивачем правомірно змінено режим вказаного товару на «комерційний склад».

Пунктом 4 «Тариф на розміщення, зберігання та митне оформлення вантажів» додатку № 2 до договору № 156/09 від 27.07.2009 р., підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого їх печатками, передбачено послуги зі зберігання товарів на комерційному складі та встановлено їх вартість.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем правомірно нараховано та пред’явлено до оплати відповідачу 2868,00 грн. (з ПДВ) – послуги зі зберігання товарів на комерційному складі згідно рахунку № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача, митний ліцензійний склад, на якому зберігалися товари відповідача в режимі «митний склад» розташований в зоні митного контролю Київської обласної митниці відділу митного оформлення № 5 (м. Обухів) на території ВАТ «АТП 13238» за адресою: м. Обухів, вул. Будьонного, 33.

З виданих відповідачу разових перепусток № 1465, 1470, 1472, 1473 від 06.08.2009 року, вбачається, що останній вивіз оформлений у вільний обіг товар з території ВАТ «АТП 13238» (м. Обухів, вул. Будьонного, 33).

Таким чином, позивач, змінивши режим товару з «митного складу» на «комерційний склад», не надав доказів переміщення останнього з одного приміщення в інше, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що товар з моменту його прийняття на МЛС і до видачі відповідачу зберігався за однією адресою: м. Обухів, вул. Будьонного, 33 на території ВАТ «АТП 13238».

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведені підстави нарахування та пред’явлення до сплати 3500,00 грн. – вивантаження на комерційний склад, 3500,00 грн. – завантаження на комерційний склад, загальною сумою 7000,00 грн. згідно рахунку № РЕ-0831/050 від 31.08.2009 року.

Крім того, господарським судом міста Києва стягнуто з відповідача на користь позивача 2400,00 грн. – послуги терміналу згідно рахунку № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 року.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за послуги виконавця встановлюється відповідно до тарифів, зазначених у додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору.

Послуги терміналу являються частиною послуг з декларування товару.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору № 156/09 від 27.07.2009 р. “Тариф на розміщення, зберігання та митне оформлення вантажів” вартість послуг терміналу за один транспортний засіб за 48 годин складає 600,00 грн.

Підтвердженням надання Товариству з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” послуг терміналу та внесення за відповідача платежів являються разові перепустки № 1465, № 1470, № 1472, № 1473, в яких зазначено дату та час в'їзду та вибуття на/з територію/ї ПЗМК чотирьох транспортних засобів, з товаром, що належить відповідачу, копії яких направлялися відповідачу електронним листом від 18.09.2009 р. та поштою.

За таких обставин місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги ТОВ «Ренус Ревайвел» про стягнення з відповідача 2400,00 грн. згідно рахунку № РЕ-0813/006 від 13.08.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши розмір 3 % річних та інфляційних нарахувань, заявлений позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49,43 грн. 3 % річних та 251,85 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу приписів ст. 231 вказаного Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ст. 232 вказаного Кодексу).

Відповідно до п. 13.3.1 договору у разі прострочення оплати рахунків виконавця замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від суми неоплачених рахунків за кожен день прострочення оплати.

Перерахувавши розмір пені, заявлений позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 337,82 грн. пені.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року у справі № 46/91 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Кемікалс» - частковому задоволенню.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Кемікалс» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2010 року у справі № 46/91 скасувати частково.

Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, к. 4, ідентифікаційний код 35895462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, 33, ідентифікаційний код 24893416) 5 268 (п’ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 337 (триста тридцять сім) грн. 82 коп. пені, 49 (сорок дев’ять) грн. 43 коп. 3 % річних, 251 (двісті п’ятдесят одну) грн. 85 коп. інфляційних нарахувань, 59 (п’ятдесят дев’ять) грн. 07 коп. державного мита та 91 (дев’яносто одну) грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренус Ревайвел” (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Будьонного, 33, ідентифікаційний код 24893416) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнайтед Кемікалс” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, к. 4, ідентифікаційний код 35895462) 46 (сорок шість) грн. 37 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 46/91 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді