Рішення № 12606216, 25.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 листопада 2010 року справа № 5020-12/080-7/089 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Брокер+2К»

(вул. Леніна, 33, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 120796,79 грн., розірвання договору та зобов’язання повернути (звільнити) орендоване майно.

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Ігнатенко В.В. –головний спеціаліст відділу приватизації житла, довіреність від 11.01.2010 (к/копія довіреності у справі),

Від відповідача –не з’явився.

Сутьспору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, м. Севастополь, звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Брокер+2К», м. Севастополь, про стягнення 54808,87 грн., у тому числі 49694,87 грн. заборгованості по орендній платі, 3494,03 грн. пені та 3% річних у розмірі 1619,97 грн., про розірвання договору оренди комунального майна № 112-03 від 28.07.2003, укладеного між сторонами, та зобов’язання повернути (звільнити) орендоване майно –вбудовані нежитлові приміщення триповерхової житлового будинку, загальною площею 124,75 кв. м, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, передавши вказане майно позивачу.

11.11.2010 позивач передав через канцелярію суду заяву № 679-юр від 01.11.2010, в якій збільшив позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 120796,79 грн., у тому числі 109343,79 грн. заборгованості по орендній платі, 8342,17 грн. пені та 3% річних у розмірі 3110,83 грн., а також розірвати договір оренди комунального майна № 112-03 від 28.07.2003, укладений між сторонами, та зобов’язати відповідача звільнити орендоване майно – вбудовані нежитлові приміщення триповерхової житлової будівлі, загальною площею 124,75 кв. м, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, передавши вказане майно позивачу.

Ухвалою суду від 11.11.2010 судом було прийнято збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.          

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

28.07.2003 між сторонами був укладений договір № 112-03 оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. цього договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець зобов’язувався передати, а орендар –прийняти в оренду нерухоме майно –вбудоване приміщення (окремо стоячу будівлю) загальною площею 124,75 кв. м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, яке перебуває на балансі РЕП-3 (надалі - об’єкт оренди), вартість якого складає, згідно Акту оцінки вартості (експертного висновку) від 31.07.2003 –150470 (сто п’ятдесят тисяч чотириста сімдесят) грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата складає 1477,52 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім грн. 52 коп.). за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Сума орендної плати підлягає щомісячному коригуванню орендарем при внесенні чергового платежу у відповідності з індексом інфляції, що визначається Мінстатом України (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору орендар зобов’язувався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов’язані з користуванням об’єктом оренди, у тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.

Між сторонами також були підписані протоколи узгодження змін до вищевказаного договору оренди нерухомого майна № 112-03 від 28.07.2003:

-          від 31.01.2007, згідно з яким вартість об’єкту оренди (п. 1.1. договору) склала 326221 грн., згідно звіту про експертну оцінку від 30.11.2006, а розмір орендної плати (п. 3.2. договору) був визначений на рівні 3108,63 грн.;

-          від 31.08.2007, згідно з яким розмір орендної плати (п. 3.2. договору) був визначений на рівні 5341,08 грн., а також визначено, що у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміну місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, відповідний попередньому (п. 3.3. договору);

-          від 08.08.2008, яким визначено, що договір діє до 14.07.2011 (п. 7.1. договору).

Проте, відповідач, у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов’язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати не виконував, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість по орендній платі перед позивачем за період з вересня 2007 по 31 жовтня 2010 у сумі 109343,79 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно з положеннями частини першої ст. 283 Господарського кодексу України та частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з п. 3.5. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не у повному обсязі, стягується у відповідності з законодавством за весь період заборгованості, з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, нараховано 8342,17 грн. пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 3% річних у розмірі 3110,83 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 120796,79 грн., у тому числі 109343,79 грн. заборгованості по орендній платі, 8342,17 грн. пені та 3% річних у розмірі 3110,83 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорювався відповідачем.

За приписами ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від 10.04.1992 № 2269-ХІІ істотними умовами договору оренди є, зокрема, оренда плата з урахуванням її індексації та виконання зобов’язань.

Згідно з частиною третьою ст. 26 вказаного Закону України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

З викладеним кореспондуються положення п. 7.3. договору № 112-03 від 28.07.2003, згідно з яким договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін за рішенням абітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Таким чином для розірвання договору оренди комунального майна достатньо факту порушення орендарем будь-якої з його істотних умов, у зв’язку з чим внаслідок тривалого порушення умов договору № 112-03 від 28.07.2003 в частині сплати орендної плати, позов в частині вимоги про розірвання договору оренди нерухомого майна № 112-03 від 28.07.2003 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-ХІІ у разі розірвання договору оренди,

закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з п. 2.5. договору повернення орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно має бути повернене у справному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. Прийом-передача об’єкту оренди після закінчення дії договору оренди здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця (позивача) та орендаря (відповідача). Передача майна орендарем та прийом його орендодавцем засвідчуються актом прийому-передачі, який підписується представниками сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об’єкта оренди.

Орендар зобов’язувався повернути орендоване майно при припиненні дії цього договору у належному стані, з урахуванням його зносу (п. 4.12. договору).

З урахуванням викладеного, орендоване майно підлягає поверненню орендодавцю.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також, позивачем при подачі уточнення позовних вимог було зайве сплачено 16,06 грн. державного мита, у зв’язку чим, на підставі п. 1 частини першої ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»державне мито, внесене в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, підлягає поверненню.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представника позивача про складення повного рішення 30.11.2010.

Керуючись ст. ст. 47, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Брокер+2К» (вул. Леніна, 33, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 13786278, р/р 260063012933 у СФ АКБ УСБ, МФО 324195, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) 120796,79 грн., у тому числі 109343,79 грн. заборгованості по орендній платі, 8342,17 грн. пені та 3% річних у розмірі 3110,83 грн., перерахувавши:

- до місцевого бюджету міста Севастополя на р/р 33213870700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 за кодом платежу 22080400 –105957,94 грн. основного боргу, 8074,39 грн. пені та 3% річних у розмірі 3002,89 грн.;

- до місцевого бюджету міста Севастополя на р/р 31516933700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 –3385,85 грн. основного боргу, 267,78 грн. пені та 3% річних у розмірі 107,94 грн.

3). Розірвати договір оренди нерухомого майна № 112-03 від 28.07.2003, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Брокер+2К»(вул. Леніна, 33, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 13786278).

4). Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Брокер+2К» (вул. Леніна, 33, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 13786278) звільнити орендоване майно за договором оренди № 112-03 від 28.07.2003 –вбудовані нежитлові приміщення трьохповерхового житлового будинку, загальною площею 124,75 кв. м., розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 33, і передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044) за актом прийому-передачі.

5). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Брокер+2К» (вул. Леніна, 33, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 13786278, р/р 260063012933 у СФ АКБ УСБ, МФО 324195, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509) 1292,97 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6). Повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509) з Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, ЗКПО 24035598) 16,06 грн. зайве сплаченого державного мита, перерахованого за платіжним доручення № 1206 від 04.11.2010, оригінал якого міститься у матеріалах господарської справи № 5020-12/080-7/089 (арк. справи 75).

Видати накази після набрання рішенням господарського суду міста Севастополя законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 30.11.2010.