Рішення № 12606074, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 12/140-10-4125 За позовом Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах Держави в особі: 1) Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”

2) Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд”

про визнання договорів недійсними та визнання права власності.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Габрієлян Р.Р. –довіреність від 17.08.2010р.

від позивача 1: Добров Ю.І. –довіреність від 15.01.2010р.

від позивача 2: Добров Ю.І. –довіреність від 12.01.2010р.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: не з’явився

          СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах Держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси в якій просить визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 17/03-06/1Оі1 від 22.03.2006р. „Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін”, укладений від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельником В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”; визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р. „Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін”, укладений від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельником В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс” та визнати право державної власності в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (військове містечко № 2), яке перебуває в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси, а саме6 будівлі 3 2 та 46 (штаб) загальною площею 10204 м2, вартістю 7570000 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.201ор. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/140-10-4125 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

22.10.2010р. від Військового прокурора до господарського суду Одеської області надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. 28307) в якої прокурор уточнив свої позовні вимоги та просить суд визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 17/03-06/1Оі1 від 22.03.2006р. „Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін”, укладений від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельником В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”; визнати недійсним (з моменту укладення) договір № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р. „Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін”, укладений від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельником В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”.

          Представник позивачів позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, виклеєних у наданих суду письмових поясненнях на позов, що є у матеріалах справи.

          Представники відповідачів були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, а саме, за їх юридичною адресою, підтвердженою витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданими суду прокурором, поряд з цим, в судове засідання не з’явилися, письмових пояснень та своєї позиції суду не надали, своїм правом на захист не скористалися.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши доводи представників прокуратури та позивачів, суд встановив:

22.03.2006р. між Міністерством оборони України (Сторона 1), в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового), в особі директора Мельника В.Л. та товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”(Сторона 2) був укладений договір №17/03-06/1Оі1 „Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №2 (м. Одеса, італійський бульвар 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін” (далі - договір №1).

Відповідно до п. 2.5. Договору №1 предметом договору є спільна діяльність по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Одеса, італійський бульвар, 1.

Відповідно до п. 2.6. Договору №1, на території яка підлягає забудові знаходиться нерухоме майно, яке в цілому складається із будівель № 2 та 46 (Штаб) за генеральним планом військового містечка №2, загальною площею 10204 м2. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок Сторони 1 за цим Договором. Вартість нерухомого майна за актом оцінки (та рецензією на нього) що є невід’ємною частиною цього договору становить 6000323,00 грн. без урахування ПДВ. Для цілей цього договору грошова оцінка пайового внеску (паю) Сторони 1 в цьому договорі, запропонована Стороною 2, становить: - оцінка вартості нерухомого майна, вказаного в п.2.6. договору № 1 7570000 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.2.9. договору № 1 пайовим внеском Сторони 2 за даним договором будуть його витрати на проектування та будівництво (реконструкцію) 100% площі об’єкту та кожної його складової частини та всі інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням предмету цього договору та всіх інших заходів, що його забезпечують.

Зміна та користування вкладів здійснюються за згодою сторін та зазначаються у додаткових угодах до цього договору (п.2.10. договору № 1).

Відповідно до п. 2.11. Договору №1 ТОВ „Електроплюс” зобов’язується здійснити (забезпечити здійснення) забудову 100% площі об’єкту та кожної його складової частини, відповідно до розробленої проекту.

Пунктом 3.1. договору №1 визначено, що майно, створене в результаті спільної діяльності сторін є спільною частковою власністю сторін договору відповідно до розміру пайової участі кожної із сторін.

Пунктом 3.2. договору №1 встановлено, що зміна розміру витрат по виконанню п.2.5. договору у бік збільшення/зменшення розміру паю якої-небудь із сторін даного договору, спричиняє за собою зміну розміру частки в майні, створеному згідно умов цього договору.

Пунктом 3.3. договору №1 розмір частки Сторони 2 становить об’єкт, створений в процесі виконання спільної діяльності за цим договором, за винятком частки, що належить Стороні 1 відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п.4.1. договору № 1 після завершення будівництва об’єкту сторони набувають права спільної часткової власності на майно, створено згідно умов цього договору пропорційно розміру фактично вкладених грошових коштів та майнових паїв на момент виконання цього договору.

Пунктом 10.1. Договору №1 передбачено, що за взаємною згодою сторін за договором, на будь-якому етапі виконання договору, ТОВ „Електроплюс” має право здійснити викуп - дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю) Міністерства оборони України, що полягає в укладенні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України.

Згідно з п.10.1 договору № 1 за взаємною згодою сторін, на будь-якому етапі виконання договору, Сторона 2 має право здійснити викуп –дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони 1, що полягає в укладені цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі Сторони 1 за цим договором.

Відповідно до п. 10.2. договору №1 викуп Стороною 2 складових пайової участі (паю) Сторони 1 за даним договором може бути здійснений тільки за ринковими цінами не нижчими від оціночної вартості нерухомого майна, що складає розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за цим договором (п.2.6.). Викуп Стороною 2 паю Сторони 1 за цим договором може бути здійснений шляхом укладання цивільно-правових угод (правочинів) купівлі-продажу, міни матеріальних активів тощо. Зазначені у цьому пункті цивільно-правові угоди (правочини) після їх укладення стануть невід’ємною частиною даного договору. Передача від Сторони 1 до Сторони 2 нерухомого майна, що складає розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за даним договором, здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі. Після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1 заданим договором, Сторона 1 втрачає будь-які права на нього. Після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за даним договором, сторони складають двосторонній акт про припинення даного договору.

30.03.2006р. між Міністерством оборони України, в інтересах якого діє філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового), в особі директора Мельника В.Л. та ТОВ „Електроплюс” був укладений договір №17/03-06/2Оі1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №2 (м. Одеса, Італійський бульвар, 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін»(далі - Договір №2).

Згідно з п.1 договору № 2 Сторона 2 здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Сторони 1 в інвестиційному договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 за ціною та в строки, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 2. Договору №2 Сторона 2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони 1 в інвестиційному договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 шляхом купівлі –продажу майна, розташованого на території військового містечка № 2 (м. Одеса, Італійський бульвар, 1) та становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1, а саме: Штаб, ГП-2, 46 загальною площею 10204м2. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок Сторони 1 за цим Договором. Вартість нерухомого майна за актом оцінки (та рецензією на нього) що є невід’ємною частиною цього договору становить 6000323,00 грн. без урахування ПДВ. Для цілей цього договору грошова оцінка пайового внеску (паю) Сторони 1 в цьому договорі, запропонована Стороною 2, становить: оцінка вартості нерухомого майна, вказаного в ч.1 п.2 даного договору, складає 7570000 грн. з урахуванням ПДВ. Викуп Стороною 2 пайової участі (паю) Сторони 1 в договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 здійснюється за 7570000 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3 договору № 2 встановлено, що Сторона 2 перераховує Стороні 1 кошти на рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” з формулюванням призначення платежу „Викуп паю Міністерства оборони України за договором від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1у т.ч. ПДВ” або на рахунок Державного казначейства України з формулюванням призначення платежу „Викуп паю Міністерства оборони України за договором від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 без ПДВ”.

Відповідно до п.6 договору № 2 Сторона 2 приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за договором від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 шляхом підписання акта прийому-передачі майна. Акт прийому-передачі майна стає невід’ємною частиною цього договору.

З листа Виконавчого комітету Одеської міської ради № 03-34/1295 від 01.05.2010р. Міністерству оборони України стало відомо про існування договорів № 17/03-06/1Оі1 від 22.03.2006р. та № № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р.

Листом за № 220/3649 від 15.07.2010р. Міністерство оборони України звернулося до генеральної прокуратури України з питанням щодо вжиття заходів прокурорського реагування щодо захисту інтересів Держави в особі Міністерства оборони України з приводу укладання вищенаведених договорі, зазначивши при цьому, що Міністерство оборони України ніколи не укладало оспорюваних договорів, згоди на їх укладання не надавало. На час проведення ревізії філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” у липні 2006р. цих договорів не існувало в реєстрі договорів, укладених філією.

Саме вищезазначене стало підставою для звернення Військового прокурора Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області із відповідною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до Указу Президента України „Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України” від 21.08.1997р. Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до Закону України „Про Збройні Сили України” від 6.12.1991р. організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси є установою Міністерства оборони України, майно якого відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського кодексу України перебуває у державній власності та закріплене за ним на праві оперативного управління.

До державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств (п. 1 ст. 141 ГК України).

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до покладених на Міністерство оборони України завдань, останнє здійснює державне управління в галузі Збройних Сил України та згідно положень ст.ст. 73, 136 ГК України є представником власника і виконує його функції щодо контролю за використанням, збереженням та ефективним використанням державного майна, закріпленого за Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2006р. між Міністерством оборони України (Сторона 1), в інтересах якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) на підставі довіреності Міністерства оборони України, підписаної Міністром оборони України Грищенком А.С. та товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”(Сторона 2) був укладений договір №17/03-06/1Оі1 „Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №2 (м. Одеса, італійський бульвар 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін”.

При цьому , Відповідно до п. 2.5. Договору №1 предметом договору є спільна діяльність по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Одеса, італійський бульвар, 1.

Згідно з п.10.1 договору № 1 за взаємною згодою сторін, на будь-якому етапі виконання договору, Сторона 2 має право здійснити викуп –дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони 1, що полягає в укладені цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі Сторони 1 за цим договором.

Відповідно до п. 10.2. договору №1 викуп Стороною 2 складових пайової участі (паю) Сторони 1 за даним договором може бути здійснений тільки за ринковими цінами не нижчими від оціночної вартості нерухомого майна, що складає розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за цим договором (п.2.6.). Викуп Стороною 2 паю Сторони 1 за цим договором може бути здійснений шляхом укладання цивільно-правових угод (правочинів) купівлі-продажу, міни матеріальних активів тощо. Зазначені у цьому пункті цивільно-правові угоди (правочини) після їх укладення стануть невід’ємною частиною даного договору. Передача від Сторони 1 до Сторони 2 нерухомого майна, що складає розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за даним договором, здійснюється шляхом підписання акту прийому-передачі. Після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1 заданим договором, Сторона 1 втрачає будь-які права на нього. Після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за даним договором, сторони складають двосторонній акт про припинення даного договору.

Також матеріалами справи встановлено, що 30.03.2006р. між Міністерством оборони України, в інтересах якого діє філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового), в особі директора Мельника В.Л. та ТОВ „Електроплюс” був укладений договір №17/03-06/2Оі1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №2 (м. Одеса, Італійський бульвар, 1), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін»(далі - Договір №2).

Відповідно до п. 2. Договору №2 Сторона 2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони 1 в інвестиційному договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 шляхом купівлі –продажу майна, розташованого на території військового містечка № 2 (м. Одеса, Італійський бульвар, 1) та становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1, а саме: Штаб, ГП-2, 46 загальною площею 10204м2. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок Сторони 1 за цим Договором. Вартість нерухомого майна за актом оцінки (та рецензією на нього) що є невід’ємною частиною цього договору становить 6000323,00 грн. без урахування ПДВ. Для цілей цього договору грошова оцінка пайового внеску (паю) Сторони 1 в цьому договорі, запропонована Стороною 2, становить: оцінка вартості нерухомого майна, вказаного в ч.1 п.2 даного договору, складає 7570000 грн. з урахуванням ПДВ. Викуп Стороною 2 пайової участі (паю) Сторони 1 в договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 здійснюється за 7570000 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3 договору № 2 встановлено, що Сторона 2 перераховує Стороні 1 кошти на рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” з формулюванням призначення платежу „Викуп паю Міністерства оборони України за договором від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1у т.ч. ПДВ” або на рахунок Державного казначейства України з формулюванням призначення платежу „Викуп паю Міністерства оборони України за договором від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 без ПДВ”.

Відповідно до п.6 договору № 2 Сторона 2 приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1 за договором від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 шляхом підписання акта прийому-передачі майна. Акт прийому-передачі майна стає невід’ємною частиною цього договору.

Оспорюванні договори були укладені особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а посилання в зазначених договорах на довіреність Міністра оборони України №610 від 09.03.2006р., як на документ, яким директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельник В.Л. наділений відповідними повноваженнями на укладення договору, спростовується текстом довіреності.

Як вбачається з зазначеної довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за № 610, Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України Гриценка А.С. уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України „Укроборонбуд” Мельника В.Л. укладати за кошти суб'єктів господарювання, серед іншого, й правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла лише на підставі рішення Міністра оборони України та за письмовим погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України.

Будь-яких рішень про надання Міністром оборони України директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельнику В.Л. повноважень на укладання оспорюваних договорів матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, правочин вважається схвалений, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено матеріалами справи оспорюванні договори, як правочини, укладені директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельником В.Л. від імені Міністерства оборони України, в дійсності Міністерством оборони України не схвалені, будь-яких дій, що свідчать про прийняття Міністерством оборони України зобов'язань за цими договорами до виконання, Міністерством оборони України до цього часу не вчинено, що підтверджується листом заступника Міністра оборони України за №220/3649 від 15.07.2010 р..

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в супереч вимогам ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, оспорюванні договори №17/03-06/1Оі1 від 22.03. 2006р. та № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р., укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності цього правочину.

Крім того, надаючи правову оцінку оспорюваним договорам, суд дійшов до висновку, що договір від 30.03.2006р. № 17/03-06/2Оі1 має ознаки договору купівлі продажу, адже, в ньому передбачені всі істотні умови договору купівлі-продажу, а це означає, що фактично предметом оспорюваного договору є придбання Стороною 2 у Сторони 1 об’єкту нерухомості –будівель Штабу, що передбачено ст.655 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму..

Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер та укладається переважно на те майно, яке є в наявності та підготовлено для відчуження. При цьому покупець повинен сплатити вартість майна.

Всі перелічені ознаки, які властиві договору купівлі-продажу, також присутні й в договорі № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р.:

- відповідно до п. 2. якого Сторона 2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони 1 в інвестиційному договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 шляхом купівлі –продажу майна, розташованого на території військового містечка № 2 (м. Одеса, Італійський бульвар, 1) та становить розмір пайової участі (паю) Сторони 1, а саме: Штаб, ГП-2, 46 загальною площею 10204м2. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок Сторони 1 за цим Договором. Вартість нерухомого майна за актом оцінки (та рецензією на нього) що є невід’ємною частиною цього договору становить 6000323,00 грн. без урахування ПДВ. Для цілей цього договору грошова оцінка пайового внеску (паю) Сторони 1 в цьому договорі, запропонована Стороною 2, становить: оцінка вартості нерухомого майна, вказаного в ч.1 п.2 даного договору, складає 7570000 грн. з урахуванням ПДВ. Викуп Стороною 2 пайової участі (паю) Сторони 1 в договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 здійснюється за 7570000 грн. з урахуванням ПДВ..

- за сплату Міністерству оборони України суми в розмірі 7570000 грн. з урахуванням ПДВ ТОВ „Електроплюс” набуває право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на оперативному обліку у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси –Штаб, ГП-2, 46, розташовані за адресою: м. Одеса, Італійській бульвар, 1 загальною площею 10204 м2.

- за умовами договору № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р. нерухоме майно переходить у власність ТОВ” Електроплюс” (тобто присутня ознака безповоротного відчуження майна).

Таким чином, за своєю правовою природою договір № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р. - це фактично договір купівлі-продажу нерухомого державного майна, яке належить Державі в особі Міністерства оборони України.

Суд вважає за доцільне зазначити наступне, відповідно до вимог ст.ст.1, 3, 6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, п.6 „Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. нежитлові будівлі Штабу, ГП-2, 46, розташовані за адресою: м. Одеса, Італійській бульвар, 1 є державною власністю - військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України.

Будь-яких рішень щодо відчуження окремих об'єктів нерухомості військового містечка №2, Міністерством оборони України або Кабінетом Міністрів України, в межах наданих їм повноважень, на час розгляду справи в суді не приймалося.

Отже, на думку суду, оспорюванні договори були укладені з численними порушеннями норм чинного законодавства України.

Частинами. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину вказаних вимог є підставою недійсності правочин (ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, (ст. 236 Цивільного кодексу України).

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення (п. 3 ст. 207 Господарського кодексу України).

Крім того, згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Підсумовуючи вищенаведене, у суду є всі підстави для визнання недійсними договору № 17/03-06/1Оі1 від 22.03.2006р. та договору № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р., укладених між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”.

В частині позовних вимог до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачами по справі не надано суду жодного належного та припустимого доказу того, що між ними та відповідачем 2 існує будь-який спір з приводу оспорюваних договорів.

В оспорюваних договорах Мельник В.Л. виступав не як директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд”, а як фізична особа, що діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені Міністерства оборони України, а тому суд дійшов до висновку що провадження у справі в частині позовних вимог до Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” повинно бути припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 44,49, 75, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження по справі в частині позовних вимог до Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” –припинити.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір № 17/03-06/1Оі1 від 22.03.2006р. „Про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін”, укладений від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельником В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”.

4. Визнати недійсним договір № 17/03-06/2Оі1 від 30.03.2006р. „Про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 22.03.2006р. № 17/03-06/1Оі1 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об’єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін”, укладений від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” Мельником В.Л. та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електроплюс”.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроплюс” (71500, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 22, код ЄДРПОУ 32540017) на користь Державного бюджету України (код платежу за бюджетною класифікацією 22090200, символ звітності 095, р/р 31114095700008, банк одержувача –ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460) витрати по сплаті державного мита в сумі 170 (сто сімдесят) грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроплюс” (71500, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 22, код ЄДРПОУ 32540017) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк - ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу за бюджетною класифікацією 22050003, символ звітності 264) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 29.11.2010р.

Суддя