Рішення № 12606068, 22.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2010 р.Справа № 20/115-10-3969 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" до відповідача: ChossiCo LTD

про стягнення 12 015, 62 євро

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Кулева О.В.- за довіреністю б/н від 01.10.2010 року;

від відповідача: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ChossiCo LTD про стягнення заборгованості за контрактом № 81 від 01.01.2010 року у розмірі 12015,62 євро, з яких 8367,27 євро –основний борг, а 3648,35 євро –штрафні санкції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем укладеного між сторонами контракту на поставку лакофарбової продукції № 81 від 01.01.2010 року в частині оплати за поставлену позивачем продукцію. У зв’язку з викладеним, за несвоєчасну та неповну оплату рахунків-фактур, згідно умов контракту, позивачем були нараховані штрафні санкції на заборгованість відповідача у розмірі 3648,35 євро, що разом із сумою основного боргу становить 12015,62 євро. Зазначені обставини й зумовили звернення ТОВ "Емпілс-Україна" з відповідним позовом до господарського суду Одеської області з огляду на те, що у контракті сторонами було врегульовано, що усі спори за цим контрактом регулюються матеріальним правом України у господарському суді Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2010 року було порушено провадження у справі № 20/115-10-3969 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" до відповідача ChossiCo LTD про стягнення 12 015,62 євро.

У судовому засіданні 22.11.2010 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 10 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, яка визначає засоби для того, щоб судові або несудові документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк, не обмежується можливість надіслання судових документів безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, а також можливість для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

З метою процесуальної економії судового розгляду справи, враховуючи можливість позивача, як заінтересованої в судовому процесі особи, повідомити відповідача про час та місце розгляду справи, усі процесуальні документи були надіслані позивачем на юридичну адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи авіанакладними про надіслання поштової кореспонденції, факт вручення якої відповідачу підтверджується, зокрема, листом ЗАТ „ДХЛ Інтернешнл Україна” від 18.10.2010 року, у зв’язку з чим відповідач є належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 5 Закону України „Про міжнародне приватне право” визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно до ст. 43 Закону України „Про міжнародне приватне право” сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Крім того, у відповідності до ст. 76 Закону України „Про міжнародне приватне право”, яка встановлює підстави визначення підсудності справ судам України, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

З огляду на викладене, враховуючи, що у пунктах 10.1. та 10.3. контракту № 81 від 01.01.2010 року сторони передбачили, що будь-який спір, що виникне за даним контрактом, підлягає розгляду господарським судом Одеської області та будь-які правовідносини спори, що виникнуть із дії даного контракту, регулюються діючим матеріальним правом України, вказаний спір підлягає розгляду господарським судом Одеської області із застосуванням до спірних правовідносин діючого права України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" (постачальник) та ChossiCo LTD (покупець) був укладений контракт № 81 на поставку лакофарбової продукції на 2010 рік, відповідно до якого ТОВ "Емпілс-Україна" зобов’язалось поставити, а ChossiCo LTD прийняти у власність та оплатити лакофарбову продукцію в порядку та на умовах, визначених у контракті та специфікації, що є невід’ємною частиною контракту.

У відповідності до п. 3.1 контракту ціна на продукцію встановлюється постачальником у євро та відображається у специфікації та рахунках-фактурах на оплату відповідної продукції. У пункті 3.2. контракту сторони узгодили валюту контракту та валюту платежу –євро.

У пункті 12.5 контракту сторони визначили строк його дії –до 31.12.2010 року. Закінчення строку дії контракту не звільняє сторони від виконання зобов’язань по розрахункам та не виключає відповідальність, передбачену контрактом.

15.03.2010 року сторони уклали додаткову угоду до контракту № 81 від 01.01.2010 року, в якій домовилися тимчасово змінити умови контракту, але тільки у відношенні партії продукції, що поставляється у відповідності до специфікації № 1 від 15.03.2010 року та зазначена у рахунку-фактурі № 256 від 15.03.2010 року.

Так, у пункті 1.1. додаткової угоди сторони узгодили, що покупець здійснює оплату партії продукції, зазначеної у специфікації, на протязі 45 календарних днів з дня оформлення експортної митної декларації включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у пункті 5 угоди.

Згідно до п. 1.2 додаткової угоди покупець вважається таким, що виконав зобов’язання по оплаті продукції, поставленої по специфікації (рахунку), з моменту зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п. 1.3. додаткової угоди поставка продукції здійснюється постачальником на умовах СРТ - Хасково, Болгарія, згідно з правилами Інкотермс 2000.

У відповідності до п. 2 додаткової угоди у всьому іншому, що не передбачено даною угодою, сторони керуються умовами контракту.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами контракту та додаткової угоди від 15.03.2010 року до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" на підставі експортної митної декларації від 23.03.2010 року (а.с.19-22) та товарно-транспортної накладної від 23.03.2010 року № 0000501 (а.с.23) поставило відповідачу продукцію, визначену у специфікації № 1 від 15.03.2010 року до контракту (а.с.17) та рахунку-фактурі № 256 від 15.03.2010 року (а.с.18), на загальну суму 10431,77 євро (111780,30 грн.).

Разом з тим, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, в сумі 2064,50 євро. Так, 29.07.2010 року відповідач сплатив ТОВ "Емпілс-Україна" 1581,50 євро згідно з рахунком-фактурою № 256 від 15.03.2010 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 31171 від 29.07.2010 року (а.с.24), та 26.08.2010 року відповідач сплатив 483,00 євро згідно з рахунком-фактурою № 256 від 15.03.2010 року, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 26925 від 26.08.2010 року (а.с.25).

Таким чином, за ChossiCo LTD залишилась заборгованість перед позивачем за поставлений йому товар у розмірі 8367,27 євро.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, оскільки поставка товару та виникла заборгованість ChossiCo LTD підтверджується наявними матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" про стягнення з ChossiCo LTD основного боргу за контрактом № 81 від 01.01.2010 року у розмірі 8367,27 євро обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до п. 8.1. контракту № 81 від 01.01.2010 року за невиконання своїх зобов’язань по даному контракту сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Згідно до п. 8.4. контракту за несвоєчасну або неповну оплату рахунків-фактур постачальника на оплату продукції покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 0,3% від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вказаних умов договору та норм законодавства, позивачем на суму заборгованості відповідача, з урахуванням часткової сплати, були нараховані штрафні санкції, загальна сума яких, згідно розрахунку позивача, який було перевірено судом, становить 3648,35 євро.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" про стягнення з ChossiCo LTD штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну оплату поставленої продукції у розмірі 3648,35 євро також підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 120,16 євро та на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ChossiCo LTD (Болгарія, Софія, 1111, р-н Слатіна, кв. Гео Мілев, вул. „101”, буд. 3, офіс № 5, EIN 200754963, р/р BG 08 RZBB 91551027382703, Raiffeisen BANK) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емпілс-Україна" (м. Одеса, Лінія-6, буд. 1 (вул. Лиманчик-2), код ЄДРПОУ 32835704, р/р 26003321002301 в АБ „Південний”, м. Одеса, МФО 328209) суму основного боргу за контрактом № 81 від 01.01.2010 року у розмірі 8367 /вісім тисяч триста шістдесят сім/ євро 27 центів, що станом на день подання позову еквівалентно 84327 /вісімдесят чотири тисячі триста двадцять сім/ грн. 10 коп., штрафні санкції в розмірі 3648 /три тисячі шістсот сорок вісім/ євро 35 центів, що на день подання позову еквівалентно 36768 /тридцять шість тисяч сімсот шістдесят вісім/ грн. 84 коп., державне мито у сумі 120 /сто двадцять/ євро 16 центів та витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повне рішення складено 29.11.2010р.