Рішення № 126060605, 24.03.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 742/3624/24

Номер провадження 2/585/199/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі

головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Зубко К. В.,

розглянув впорядку загального позовногопровадження, у відкритому судовому засіданні справу в режимі відеоконференції, справу № 742/3624/24, провадження № 2/585/199/25, про стягнення коштів в порядку суброгації.

Учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

представники позивача: Сакун Анна Олегівна, яка діє на підставі Довіреностей № 271223-5/с від 27 грудня 2023 року, № 111224-10/с від 11 грудня 2024 року, Пиріг Крістіна Олександрівна, яка діє на підставі Довіреності № 030924-3/с від 03 вересня 2024 року, № 111224-7/с від 11 грудня 2024 року.

представник відповідача - адвокат Фесик Ігор Анатолійович, який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серії СВ № 1094230 від 16 липня 2024 року.

Стислий виклад позицій учасників справи:

ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», представник позивача - Сакун А. О., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку суброгації.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 05.01.2024 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземного транспорту № 003/24-Т/Ц1, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля «Порше», д/н НОМЕР_1 .

11.03.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля «Порше», д/н НОМЕР_1 , та автомобіля «Мерседес», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Мерседес», д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , що стверджується постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 30.04.2024 року у справі № 289/839/24.

Страховик поніс збитки, виплативши страхове відшкодування в сумі 111058,00 грн. відповідно до рахунку № НОМЕР_3 .

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мерседес», д/н НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ «СК «Княжа», Поліс (218953168), ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до зазначеного товариства.

СК «Княжа» здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі 59893,60 грн. за вирахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу, застосованого до вартості запасних частин, передбачених рахунком № D065.

Отже, обов`язок щодо відшкодування різниці між понесеною шкодою і належним страховим відшкодуванням у розмірі 51164,40 грн. покладається безпосередньо на відповідача (111058,00 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 59893,60 грн. (вартість ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) = 51164,40 грн.).

На адресу відповідача було направлено досудову вимогу з метою добровільного вирішення спору, однак станом на дату звернення до суду з позовною заявою, жодних коштів сплачено не було. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 51164,40 грн майнової шкоди в порядку суброгації та 3028,00 грн. судового збору.

Представник відповідача - адвокат Фесик І. А. подав відзив на позов,в якомузазначає,що відповідачне визнаєяк розмірзавданої шкодиу зв`язкуз ДТП,так іобсяг заміненихзапчастин тавартість виконанихробіт.Відповідач визнає,що узв`язку зДТП автомобіль«Порше»,д/н НОМЕР_1 ,отримав такіушкодження:деформація лівоїчастини задньогобамперу,деформація лівогозаднього крила,деформація аркизаднього лівогокрила,пошкодження лако-фарбового покриття вказаних деталей кузова, що підтверджується схемою місця ДТП та фотокартками пошкоджень, які додаються до відзиву на позов, які зроблені на місці ДТП. Схема наслідків ДТП підписала власником автомобіля «Порше» та відповідачем. Після складання всіх матеріалів, власник автомобіля «Порше» поїхав власним ходом.

До матеріалів справи на підтвердження виконаних робіт по відновленню автомобіля, позивач надав акт виконаних робіт № D065, який є недопустимим доказом, оскільки відповідач не погоджується, що такі роботи як шиномонтаж, балансування заднього лівого колеса та реставрація, шліфування, фарбування диску були виконані у зв`язку з ДТП. Також відповідач не погоджується з заміною гуми на автомобіль. На фотокартках чітко зафіксовано, що автомобіль не зазнав таких ушкоджень, як розрив заднього лівого колеса та подряпини заднього лівого колісного диску. Автомобіль «Порше» після ДТП поїхав своїм ходом. Розрив покришки виключає таку можливість. При спільному огляді автомобіля не було виявлено таких пошкоджень, як розрив заднього лівого колеса. Вперше згадування про наявність такого пошкодження з`явилось в Акті огляду транспортного засобу від 15.03.2024 року, який нібито оглядався в м. Києві невідомою і не уповноваженою особою Пилипенко А. В. Відповідач вважає, що наданий позивачем Акт огляду транспортного засобу є недопустимим доказом, оскільки складений не уповноваженою особою, не містить підпису власника авто та не містить заповнення всіх реквізитів, які є обов`язковими, Акт не містить визначення місця, де оглядався автомобіль, не містить підпису власника, що він погоджується на ремонт ТЗ на запропонованій станції СТО. Ремонт автомобіля «Порше» був виконаний на станції СТО, яка не мала права проводити такі ремонтні роботи по договору страхування від 05.01.2024 року.

До матеріалів позовної заяви не надано договорів, укладених ФОП Тер- ОСОБА_3 з офіційним дилером на ремонт автомобіля «Порше», а тому СТО не є авторизованим. Відсутність вказаних договорів свідчить, що страхове відшкодування здійснено не у відповідності до договору страхування, а тому позивач позбавлений можливості звертатися до суду з позовом про стягнення грошових коштів в порядку суброгації.

В позовній заяві позивач вказує, що страховик поніс збитки, виплативши страхове відшкодування в суму 111058,00 грн., проте до позовної заяви додано платіжну інструкцію від 29 березня 2024 року на суму 85208 грн.. А по договору страхування страховик повинен був виплатити страхове відшкодування на рахунок авторизованої СТО (п. 27.11.1 Договору).

Відповідач не погоджується з тим, що він має відшкодувати шкоду, завдану ДТП при наявності в нього страхового Полісу (218953168) з СК «Княжа». У відповідності до страхового Полісу (218953168) відповідальність осіб, які керують автомобілем «Мерседес», д/н НОМЕР_2 , була застрахована в розмірі 160000 грн. Цієї суми вистачило б для відшкодування завданої шкоди.

Відповідач також не погоджується з коефіцієнтом фізичного зносу - 0,55. До матеріалів позову не додано розрахунку коефіцієнту зносу, зробленого представником СК «Княжа». Заперечуючи проти визначення коефіцієнту зносу в такому розмірі, відповідач посилається на п.п. 7.37, 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом МЮУ від 22.11.2023 року. Так, згідно доданого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Порше» вбачається, що автомобіль 2019 року випуску, що свідчить про строк експлуатації автомобіля до семи років, тому коефіцієнт зносу для такого КТЗ дорівнює нулю.

Відповідач вважає, що надані позивачем документи: акт огляду транспортного засобу від 15.02.2024 року, акт виконаних робіт № D065, наряд замовлення № D065, розрахунок страхового відшкодування від 28 березня 2024 року не можуть бути прийняті судом, як доказ по цивільній справі. Акт виконаних робіт № D065 та наряд замовлення № D065 не містять ні дати складання, ні підпису особи, яка склала, ні печатки ФОП. Акт виконаних робіт це документ, який повинен бути підписаний двома сторонами договору підряду і підтверджує, як факт виконання робіт, так і обсяг виконаних робіт та замінених запчастин. Тому для того, щоб документ набрав юридичну силу акт повинен містити підписи виконавця та підписи особи, яка приймала виконані роботи.

Розрахунок страхового відшкодування від 28 березня 2024 року також не містить підпису директора департаменту врегулювання збитків, що свідчить про недопустимість цього документу, як доказу.

За таких обставин вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с.41-43).

Представником позивача Сакун А. О. подано заперечення на відзив, в якому вона зазначає наступне:

З метою спростування посилань відповідача щодо пошкоджень, завданих транспортному засобу марки «Порше», д/н НОМЕР_1 , позивач надає фото огляду пошкодженого автомобіля, на яких чітко вбачається пошкодження шини та пошкодження диску. На фото вбачається пошкодження верхнього шару гуми в районі кордової основи, що не дало колесу відразу спуститися. Пошкодження гуми та диску знаходяться в районі удару при ДТП.

Працівники поліції в схемі ДТП вказують загальні, видимі пошкодження автомобіля, на підставі яких неможливо встановити вартість відновлювального ремонту. Реальним доказом характеру пошкоджень та вартості відновлювального ремонту є саме Акт огляду пошкодженого автомобіля, фото фіксація пошкоджень, рахунок СТО, платіжне доручення та акт виконаних робіт.

На посилання відповідача щодо огляду не уповноваженою особою, зазначає, що ОСОБА_4 - співробітник відділу врегулювання ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в чиї посадові обов`язки входить саме огляд автомобілів та прийняття документів у клієнтів компанії (копія наказу про прийняття на роботу надається).

Щодо посилань відповідача на п. 27.11.1 Договору, а саме те, що ремонт авто проводиться на базі авторизованої СТО, то варто зазначити, що відповідно заяви на виплату страхового відшкодування страхувальник зазначив, що страхове відшкодування просить перерахувати на СТО згідно виставленого рахунку та розрахунків Страховика. Вартість робіт і вартість запчастин на авторизованій станції значно вища ніж на СТО, яке фактично проводило відновлювальний ремонт. Сторони договору дійшли згоди щодо вибору СТО, що жодним чином не вплинуло збільшення вартості ремонту та понесених витрат.

Щодо проведення взаємозаліку зарахування частини страхового відшкодування в розмірі 25850,00 грн., на сплату страхового платежу, то виплата була здійснена шляхом виплати 85208,00 грн. на СТО, де фактично проводився відновлювальний ремонт та 25850 грн. шляхом проведення взаємозаліку на сплату частини страхового платежу у відповідності до п. 27.25 Договору. До позовної заяви було надано картку рахунку про зарахування даних коштів в якості сплати страхового платежу з договором страхування наземного транспорту № 003/24-Т/Ц1.

Щодо коефіцієнту фізичного зносу зазначає, що СК «Княжа» здійснила виплату СВ в розмірі 59893,60, грн. за вирахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу застосованого до вартості запасних частин, передбачених рахунком № D065.

Відповідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: «у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином СК «Княжа» розрахувала коефіцієнт фізичного зносу та застосувала його до вартості запчастин відповідно до витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом.

З урахуванням ст. 1194 ЦК України та позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 22.04.2021 року по справі № 759/7787/18, просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с.57-59).

У судовомузасіданні представниквідповідача -адвокат ФесикІ.А. також зазначив, що представником позивача не підтверджено її повноваження на представництво. ЦПК України передбачено, що юридичну особу у справі може представляти керівник, член виконавчого органу, інша особа, уповноважена діяти від її імені на підставі статуту, положення, трудового договору. Самопредставництво юридичної особи можливе і по довіреності, але це повинно бути зазначено у Статуті. Адвокат, який звернувся до суду з указаним позовом має довіреність, але немає договору і представник не зазначений у Статуті.

Також зазначив, що відповідач повинен нести відповідальність в межах, які виходять за межі страхового відшкодування. Відповідачем не визнаються ті ремонті роботи, які були проведені. Після ДТП з участю учасників, при складанні схеми були зафіксовані усі пошкодження. Автомобіль «Порше» після ДТП міг вільно пересуватися, отже розриву покришки не було. На наступний день власник «Порше» в страховій компанії написав заяву і теж нічого не вказав про покришку.

Коли автомобіль оглядався 15.03.2023 року - було вже вказано про розрив покришки. Вважає, що Акт огляду складено неуповноваженою особою. В Акті немає підпису власника. Отже, є сумнів, що 15.03.2023 року автомобіль оглядався взагалі.

Страхова компанія «Княжа» виплатила страхове відшкодування з урахуванням коефіцієнту зносу, а не повну шкоду. Коефіцієнт зносу розрахований відповідно до Наказу від 22.11.2003 № 142/5/2092 «Про затвердження методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів». Перша реєстрація автомобіля «Порше» - 2019 року, тобто на час ДТП автомобілю не було 5 років. Отже коефіцієнт зносу = 0. В цьому разі СК «Княжа» повинна була відшкодувати всю суму завданої шкоди. Відповідач сплати франшизу, отже СК «Княжа» мала сплатити всю суму. Акт виконаних робіт не має дати складання, підписів сторін, відомостей про те, що роботи були виконані і прийняті.

Позивач надав лише платіжну інструкцію на 88000 грн., але не на 111000 грн.. Тобто страхове відшкодування виплачено на одну суму, а позивач просить стягнути іншу.

Крім того вважає, що СТО не є ліцензійною, яка згідно Договору може проводити ремонтні роботи.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

26 грудня 2024 року судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с.97).

21 січня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.112).

Представники позивача ОСОБА_5 та Сакун А. О. подали клопотання про розгляд справи без участі представника ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі наявних у справі доказів (а.с. 107 зв., 116 зв., 122 зв.-123).

Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Під час розгляду справи судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

05.01.2024 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземного транспорту № 003/24-Т/Ц1, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов`язання відшкодувати Страхувальнику збитки, які є наслідком настання певних подій: викрадення автомобіля «Porsche Cayenne», д/н НОМЕР_1 , збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій (а.с.6-14).

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 30.04.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. В постанові зазначено, що 14 березня 2024 року о 17 год. 30 хв. на 78 км автодороги Київ-Чоп поблизу с. Кочерів Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MERSEDES-BENZ SPRINTER 316, д/н НОМЕР_2 , з причепом «WEEKEND W350A», д/н НОМЕР_4 , не дотримався інтервалу та здійснив зіткнення вказаним причепом з транспортним засобом «Porsche Cayenne», д/н НОМЕР_1 , внаслідок чого останній отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 ПДР (а.с.18-19).

15.03.2024року ОСОБА_2 подав заявупро настаннястрахової події-ДТП,внаслідок якоїводій автомобіляMERSEDES-BENZSPRINTER316CDI, НОМЕР_2 ,допустив зіткненняз автомобілем«PorscheCayenne»,д/н НОМЕР_1 ,який стоявна узбіччі.Також зазначено,що пошкодженобампер заднійі крилозаднє ліве. (а.с.15). Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , власником автомобіля «Porsche Cayenne», 2019 року випуску, д/н НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 (а.с.16).

До матеріалів справи додано схему місця ДТП, яка сталася 14 березня 2024 року о 17 год. 30 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 78 км поблизу с. Кочерів. Вказані також пошкодження автомобіля «Порше»: деформація лівої частини заднього бампера, деформація заднього лівого крила, деформація арки заднього лівого крила, пошкодження ЛФП. (а.с.17).

Наведені докази не можуть беззаперечно вказувати на відсутність пошкодження колеса та покришки автомобіля «Порше», оскільки при складанні схеми і написанні заяви пошкодження автомобіля зазначаються попередні, явно виражені, тобто їх перелік не є вичерпним, на що вказує Наряд-замовлення № D065 на автомобіль «Porsche Cayenne», д/н НОМЕР_1 , дата прийому замовлення -15.03.2024 р., термін виконання робіт - 25.03.2024 року, список робіт: зняття /встановлення/розбір/збір заднього бамперу; фарбування заднього бамперу; зняття/встановлення накладки задньої арки (ліва); фарбування накладки задньої арки (ліва); зняття/встановлення заднього колеса; шиномонтаж, балансування заднього лівого колеса; реставрація/шліфування/фарбування диску; мийка авто; заміна підкрильника (задній лівий) - сума 24530 грн. Список запчастин: підкрильник задній лівий VAG, бампер задній оригінал VAG, накладка задньої лівої арки оригінал VAG, гума Continental WinterContact TS 860 S - сума 94198 грн. Разом 118728 грн. (а.с.22).

Відповідно страхового акту № 006.00449824-1 та розрахунку страхового відшкодування від 28.03.2024 року, розмір страхового відшкодування за договором складає 111058,00 грн. (а.с.20,21).

Згідно Акту виконаних робіт № D065 на автомобілі «Porsche Cayenne» проведено наступні роботи: зняття /встановлення/розбір/збір заднього бамперу; фарбування заднього бамперу; зняття/встановлення накладки задньої арки (ліва); фарбування накладки задньої арки (ліва); зняття/встановлення заднього колеса; шиномонтаж, балансування заднього лівого колеса; реставрація/шліфування/фарбування диску; мийка авто; бампер задній оригінал VAG, накладка задньої лівої арки оригінал VAG, гума Continental WinterContact TS 860 S, на суму 111058 грн. (а.с.23).

Відповідно Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) на автомобілі «Porsche Cayenne», д/н НОМЕР_1 , наявні пошкодження: бампер задній - розрив пластику (заміна, окраска); розширювач крила заднього лівого розрив пластику (заміна, окраска); диск колісний зад. лівий -подряпини (ремонт, окраска); покришка колеса зад. лівого розрив (заміна) (а.с.24).

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 29.03.2024 року, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило ФОП ОСОБА_6 85208,00 грн. Призначення платежу: Страх. виплата ОСОБА_2 . Акт № 006.00449824-1 від 28.03.2024 р. зг.рах. № D065 від 27.03.2024 р. (а.с.25).

Відповідно картки рахунку НОМЕР_6 , ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» нараховано страхового відшкодування за договором Дог.стр. № 003/24-Т/Ц1 від 05.01.2024 року ОСОБА_2 , Страх. акт 006.00449824-1 від 28.03.2024 р. (а.с.26).

Відповідно листа ПрАТ «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» від 04.04.2024 року, розглянуто матеріали Претензії № 020424-84/В від 02 квітня 2024 року стосовно ДТП, яка сталася 14 березня 2024 року за участю автомобіля «Porsche Cayenne», д/н НОМЕР_1 , та автомобіля MERSEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників належних транспортних засобів ЕР-218953168 (далі - Поліс). Франшиза згідно Полісу становить 3200,00 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування:

Визначення та оцінка реального розміру збитків проводилась на підставі Акту виконаних робіт № D065, ФОП ОСОБА_6 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який було розраховано згідно п. 7.39 б) «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» представником ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», оскільки автомобіль «Porsche Cayenne», д/н НОМЕР_1 , відновлювався ремонтом.

Відповідно до Акту виконаних робіт № D065, ФОП ОСОБА_6 , вартість складових, що підлягають заміні - 87208,00 грн., вартість матеріалів та робіт - 23850,00 грн. Коефіцієнт фізичного зносу, що розраховано представником ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» - 0,55. З урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,55) та складові, що підлягають заміні, розмір матеріального збитку становить 63093,60 грн. Належна сума страхового відшкодування в порядку регресу 59893,60 грн. буде перерахована згідно Претензії ПАТ «СК «Арсенал Страхування» (а.с.27).

Факт перерахування ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» страхового відшкодування одержувачу - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в розмірі 59893,60 грн. стверджується платіжним дорученням № ЗР038704 від 09.04.2024 року (а.с.28).

12.04.2024 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на адресу ОСОБА_1 направлено Претензію на суму 51164,40 грн. з метою досудового врегулювання спору (а.с.29).

До матеріалів справи представником відповідача додано фотокартку транспортного засобу з д.н. НОМЕР_1 , на якому маються ушкодження, фотокартки причіпу з д/н НОМЕР_4 , на якому маються автомобілі (а.с.46-51).

До матеріалів справи представником позивача надано суду фотокартки транспортного засобу «Порше» з наявними пошкодженнями, в тому числі пошкодженнями гуми та диску (а.с. 60-74).

Згідно Наказу (розпорядження) ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» № 66-к від 12 квітня 2016 року, ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду фахівця Департаменту врегулювання збитків, табельний номер 30902 (а.с.75).

З наведеного вбачається, що між сторонами склались правовідносини з приводу відшкодування шкоди.

Норми права, застосовані судом:

Статтею 2ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Визначення ст.16ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів це забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст.5ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (який діяв на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно ст.108Закону України«Про страхування»від 18листопада 2021року страховик,який здійснивстрахову виплатуза договоромстрахування майна,має правовимоги доособи,відповідальної зазаподіяні збитки,у розміріздійсненої страховоївиплати таінших пов`язанихіз неюфактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

З позиції викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/8982/17 (ЄДРСРУ № 73532974) 20 квітня 2018 року слідує, що основною характерною ознакою суброгації є збереження того зобов`язання, яке виникло із заподіяння шкоди і у зв`язку з яким було виплачене страхове відшкодування, й зміна в ньому кредитора. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого (29 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/2351/17 (ЄДРСРУ № 71884547) та від 05 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/3165/17 (ЄДРСРУ № 73277937).

Відповідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Мотиви суду

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Щодо повноважень представника позивача:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цієї норми права на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Представник відповідача посилався на те, що представник позивача не підтвердив свої повноваження належним чином, а саме: особа, яка звернулася до суду з даним позовом, має довіреність, але не має договору на представництво та не зазначена у Статуті.

Згідно ч. 3 ст. 58 ЦПК України юридична особа незалежно від її порядку створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно п. 1 ч. 1 ЦПК України повноваження представника сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи.

Формальний підхід до оцінки довіреності фактично порушує основне право особи на доступ до суду та захист своїх прав адже кожна особа має право звертатися до суду через представника, якщо це передбачено законом.

Сутність та правова природа загального цивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї особи.

Аналіз практики Верховного Суду говорить про те, що довіреність, видана на особу, не може бути підтвердженням повноважень особи здійснювати самопредставництво.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі №917/751/19 від 09.06.2020 р. дійшов висновку, що надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи.

Роблячи такий висновок, судом було зазначено, що за загальним правилом цивільного законодавства самопредставництво - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) або уповноваженого члена колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Довіреності № 271223-5/с від 27 грудня 2023 року, № 111224-10/с від 11 грудня 2024 року, № 030924-3/с від 03 вересня 2024 року, № 111224-7/с від 11 грудня 2024 року, видані ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» в особі Голови правління Авдєєва С. О., що діє на підставі Статуту Товариства, на ОСОБА_7 , Пиріг К.О. (а.с. 30, 55, 76, 89, 108, 117, 124).

Відповідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.09.2015 року, керівником ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» є Авдєєв С. О. (а.с.31).

Вищевказаними довіреностями ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» в особі Голови правління Авдєєва С. О., уповноважує Сакун А. О., Пиріг К. О., в тому числі, представляти інтереси Товариства в місцевих судах, апеляційних судах, Верховному Суді (відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») незалежно від спеціалізації, як учасника процесу/заінтересованої особи, з правами, наданими Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення.

В метою реалізації повноважень, визначених довіреністю Представник має право бути представником Товариства, від імені Товариства брати участь у переговорах, подавати та підписувати заяви, повідомлення, вимоги, претензії, довідки, акти, та інші документи; подавати, отримувати, та засвідчувати вірність копій будь-яких необхідних документів, в тому числі але не виключно засвідчувати вірність копій цієї довіреності, подавати та підписувати усі судові процесуальні документи, в тому числі, але не виключно, позовні заяви, апеляційні скарги, клопотання, заяви, пояснення, відзиви, заперечення, відповіді на відзиви, тощо; ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень,подавати докази, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення протни заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими процесуальними правами, наданими Товариству та/або Представнику чинним законодавством України, в тому числі, але не виключно: Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення; підписувати та подавати виконавчі документи на примусове виконання рішення; отримувати виписки та витяги в органах державної реєстрації (всіх без виключення адміністративно-територіальних одиниць України) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; подавати та отримувати будь-які заяви, звернення, скарги, листи, рішення, ухвали, клопотання, постанови, довідки, акти та інші документи; виконувати всі інші дії, пов`язані із виконанням повноважень визначених цією довіреністю.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. При цьому здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї (постанова Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі № 360/1742/18).

За своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі № 923/876/16).

Дослідивши наявні в справі докази на підтвердження повноважень представника позивача, й надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку, що представники позивача Сакун А. О. має відповідні повноваження для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд приходить також до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходить з того, що у вказаній справі право вимоги перейшло до страховика у порядку суброгації, а не регресу, оскільки перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

З таких обставин до позивача, у межах фактично здійсненої страхової виплати, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому кошти в розмірі завданої шкоди підлягають стягненню з відповідача, як винної у ДТП особи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

У постанові ВерховногоСуду Українивід 02грудня 2015року усправі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція також викладена в Постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18.

Розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 111058,00 грн., при цьому Полісом № 218953168 покрито частину шкоди на суму 59893,60 грн., тому залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає 51164,40 грн. (111058,00 грн. - 59893,60 грн.).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 51164 грн. 40 коп. матеріальної шкоди в порядку суброгації.

При цьому суд не може взяти до уваги посилання представника відповідача на те, що огляд транспортного засобу проведено не уповноваженою особою, оскільки вказане спростовується Наказом № 66-К від 12 квітня 2016 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на посаду фахівця Департаменту врегулювання збитків (а.с.75).

Посилання представника відповідача на те, що автомобіль «Порше» не зазнав технічних ушкоджень у виді розриву заднього лівого колеса та подряпин диску колісного, спростовується наданими представником позивача фотокартками транспортного засобу «Порше» з наявними пошкодженнями, в тому числі пошкодженнями гуми та диску (а.с. 60-74).

Представником відповідачане наданодостатніх доказівна підтвердженнясвоїх заперечень.З доданихдо відзивуна позовнузаяву копійфотокарток неможливовстановити наявністьчи відсутністьвказаних пошкодженьна місціДТП.(а.с.45-51).Також представникомвідповідача ненадано доказівна підтвердженнятого факту,що автомобіль«Порше» отримавпошкодження увиді розривупокришки таподряпини колісногозаднього дискупісля ДТП.

Відповідач заявив про незгоду із розміром шкоди, яку вимагає стягнути на свою користь позивач, вказуючи на їх недоведеність з огляду на неналежність поданих позивачем доказів.

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зроблено висновок про те, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, а тому Акт огляду транспортного засобу від 15.02.2024 року, наряд-замовлення № D065, Акт виконаних робіт № D065, та розрахунок страхового відшкодування є належними та достатніми доказами, які підтверджують дійсний розмір завданої шкоди автомобілю «Porsche Cayenne», д/н НОМЕР_1 , та витрат, які було понесено для його відновлювального ремонту.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача щодо застосування неналежного коефіцієнту зносу, оскільки з розрахунку страхового відшкодування від 28 березня 2024 року вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу = 0 (а.с.21). При цьому, зазначення у Листі про прийняте рішення (а.с.27) коефіцієнту 0,55 не може бути прийнято як доказ, так як лист носить суто інформаційний характер.

Згідно п. 27.11 Договору страхування наземного транспорту № 003/24-Т/Ц1, страхове відшкодування здійснюється з урахуванням зазначених у розділі 17 Договору умов:

27.11.1 «на базі авторизованої СТО» - страхове відшкодування для відновлення пошкодженого ТЗ, визначено згідно п. 27.10 Договору, здійснюється за рахунок авторизованої СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно з вимогами заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів.

27.11.2 «на базі СТО на вибір страховика» - страхове відшкодування для відновлення пошкодженого ТЗ, визначене згідно з п. 27.10 Договору здійснюється на рахунок СТО, обраної Страховиком. При цьому Страховик гарантує якість ремонту на вибраній СТО, а саме зобов`язуються по обґрунтованим претензіям Страхувальника відшкодувати витрати, пов`язані з усуненням дефектів внаслідок неякісного ремонту ТЗ.

Відповідно заяви на виплату страхового відшкодування страхувальник зазначив, що страхове відшкодування просить перерахувати на СТО згідно виставленого рахунку та розрахунків Страховика (а.с.15).

Таким чином, сторони договору дійшли згоди щодо вибору СТО, що жодним чином не порушило умови Договору.

Інші доводи сторін, висновків суду також не спростовують. При цьому суд звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Також судом застосовані норми процесуального права, передбачені ст. ст. 17,18, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України.

Суд вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322) 51164 (п`ятдесят одну тисячу сто шістдесят чотири) грн. 40 коп. матеріальної шкоди в порядку суброгації та 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», місцезнаходження: 03056, Україна, Київська область, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова