Рішення № 12605568, 15.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/23815.11.10 За позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»

До                    товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»

Про                    стягнення 323662,11 грн.

          Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача Хорунжий А.О. (за дов.)

Від відповідача Полонський Р.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 323662,11 грн. за договором № ОР-19/02 від 14.02.2007 р., а саме: 237554,00 грн. основного боргу, 25940,90 грн. пені, 11199,14 грн. трьох процентів річних, 48968,07 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/238 та призначено її до розгляду на 16.06.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 р. розгляд справи відкладався на 05.07.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача у судове засідання та невиконанням вимог ухвали суду.

У судовому засідання 05.07.2010 р. оголошено перерву до 14.07.2010 р..

З наданих сторонами по справі пояснень та наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ухвалою Господарського суду м. Києва № 15/504-б від 24.11.2009 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус».

Постановою Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого –Чекштуріну Тетяну Миколаївну (ліцензія серії АВ № 158470 від 14.12.2006 р.) та зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 02.12.2010 р..

Акціонерний банк «Діамант»та публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. у справі № 15/504-б.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2010 р. касаційну скаргу акціонерного банку «Діамант»та публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»задоволено, постанову Господарського суду міста Києва від 02.12.2009 р. у справі № 15/504-б скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 р. справа № 15/504-б прийнята до провадження судді Копитової О.С., присвоєно їй номер 15/504-б–28/168-б та призначено до розгляду на 01.07.2010 р..

Враховуючи вищевикладене, суд ухвалою від 14.07.2010 р. зупинив провадження у цій справі до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі Господарського суду міста Києва № 15/504-б-28/168-б.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 р. у справі 15/504-б-28/168-б було припинено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.11.2010 р..

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14.02.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»(замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІВІК»(виконавцем) укладено договір № ОР-19/02 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пунктів 1.1., 1.2., 1.3) позивач зобов’язався передати у власність відповідача обладнання для монтажу систем вентиляції, кондиціонування, опалення, водопроводу, каналізації і автоматики (далі –обладнання); виконати власними силами, засобами та матеріалами роботи з монтажу та пусконаладки систем вентиляції, кондиціонування, опалення, внутрішнього водопостачання, каналізації і автоматики (далі –роботи) відповідно до вимог проектної документації, розробленої товариством з обмеженою відповідальністю «Комфорт Проект»за замовленням відповідача та погодженої відповідачем, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити обладнання та роботи відповідно до умов Договору.

Перелік обладнання та склад робіт визначається на підстав додатків до Договору (пункт 1.3).

Роботи виконуються на об’єкті відповідача: Офісно-житловий комплекс по вул. Крутий узвіз, 7 в місті Києві.

Розрахунки за обладнання здійснюються замовником протягом п’яти банківських днів з моменту отримання від позивача письмового повідомлення про наявність обладнання на складі позивача (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що поточні розрахунки за роботи здійснюються відповідачем відповідно до щомісячних актів виконаних робіт протягом п’яти банківських днів з дати їх підписання сторонами.

Судом встановлено, що до вказаного Договору сторони уклали додатки, а саме: «Специфікація обладнання»(додаток № 2 до Договору), «Приблизний кошторис та монтаж»(додаток № 3 до Договору), «Зведений кошторис»(додаток № 4 до Договору), «Протокол узгодження ціни та обладнання»(додаток № 8 до Договору), «Протокол узгодження ціни обладнання»(додатки № 8/1, 8/2,8/3 до Договору).

Відповідно до умов вказаного Договору позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей серія ЯМЮ №819044 від 15.06.2007р., серія ЯОЖ № 264103 від 23.07.2007 р., обладнання на загальну суму 47592,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 15.06.2007р. № 320, від 23.07.2007р. № 450, підписані повноважними представниками позивача та відповідача по справі, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач також на підставі Договору виконав роботи на загальну суму 1232216,23 грн., а відповідач їх прийняв, що підтверджується актами виконаних робіт від 28.02.2007 р., від 28.04.2007 р., від 31.05.2007 р., від 31.07.2007 р., від 28.09.2007 р., від 31.10.2007 р., від 28.12.2007 р., від 28.01.2008 р., від 28.02.2008 р., від 31.03.2008 р., від 30.04.2008 р., від 30.05.2008 р., 27.06.2008 р., від 31.07.2008 р., від 29.08.2008 р., від 30.09.2008 р., від 30.10.2008 р., від 28.11.2008 р. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт, підписаними повноважними представниками позивача та відповідача по справі.

Таким чином, загальна вартість виконаних робіт та поставленого обладнання за договором становить 1279808,23 грн.

Відповідач частково погасив заборгованість в сумі 1042254,23 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість в сумі 237554,00 грн.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами по справі виникли правовідношення щодо поставки обладнання та виконання робіт (надання послуг), тому суд застосовує приписи глав 54, 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлений договором (ст. 903 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, відповідач був зобов’язаний здійснити розрахунки за обладнання протягом п’яти банківських днів (пункт 3.2. Договору), а за виконані роботи - протягом п’яти банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт (пункт 3.3. Договору).

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору не оплатив повністю та своєчасно поставлене позивачем обладнання та надані позивачем послуги (виконані роботи). Матеріалами справи підтверджується, що сума основного боргу відповідача за вказаним Договором становить 237554,00 грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем договірних зобов’язань в частині оплати поставленого обладнання та виконаних робіт і відповідачем будь-яких доказів на спростування таких тверджень позивача не надано, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 237554,00 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що відповідач поставлене йому обладнання та виконані позивачем роботи у визначений Договором строк не оплатив, тому з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню інфляційні збитки в сумі 48968,07 грн., а також три проценти річних за період з 04.12.2008 р. по 21.05.2010 р. в сумі 11199,14 грн., за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.4 Договору за порушення відповідачем строків розрахунків, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період , у який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що відповідач свої зобов’язання не виконав та не здійснив розрахунки у визначений Договором, тому з нього, на підставі п.5.4.Договору, підлягає стягненню пеня в сумі 25940,90 грн., за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Заперечення відповідача щодо неможливості розгляду цієї справи до розгляду Господарським судом міста Києва заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»справи про визнання товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»банкрутом не приймаються судом з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 №04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарські суди у встановленому ГПК України порядку мають приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 ст. 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз’яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст. 14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів того, що господарським судом міста Києва розглядається справа про визнання банкрутом відповідача по справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міком-Хаус»(м. Київ, вул. Боженка, 86 літера «Б», рахунок 2600811735 в АППБ «Аваль»міста Києва, код 32046706) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІВІК»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23; 03115, м. Київ, вул. Крамського, 14/34; рахунок 260073119 у ТОВ «Фортуна-банк», МФО 300904, код 32046706) 237554,00 грн. основного боргу, 25940,90 грн. пені, 11199,14 грн. трьох процентів річних, 48968,07 грн. інфляційних збитків, 3236,62 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова