Рішення № 12605547, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/24829.11.10 За позовомПриватного підприємства "Туристична агенція "Жюль верн" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн"

простягнення 18736,00 грн.

                                                  Суддя Гумега О.В.

Представники: від позивачане з"явилися від відповідачане з’явилися ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "Туристична агенція "Жюль верн" (позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карія Тур Юкрейн” (відповідач) про стягнення 18736,00 грн. заборгованості на підставі договору № 03924 на реалізацію туристичних послуг від 02.04.2010 р.

Ухвалою суду від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі № 39/248 та призначено справу до розгляду на 15.11.2010 р. о 11:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні звернувся до суду з усним клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зміну банківських реквізитів.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 28.10.2010 р. не виконав.

В ході розгляду справи виникла необхідність витребування додаткових доказів до матеріалів справи.          

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи № 39/248 було відкладено на 29.11.2010 р. о 10:20 год.

24.11.10 представник позивача подав через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

26.11.10 представник позивача подав через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Клопотання представника позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання 29.11.2010 р. повторно не з"явився, вимоги ухвал суду від 28.10.2010р. та від 15.11.2010р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/248 від 28.10.2010 р., та від 15.11.2010р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 407), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АД № 664391 від 11.11.2010 р.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 15.11.2010 р. та 29.11.2010р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.11.2010 р. та за відсутністю представників сторін, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.11.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2010 р. між Приватним підприємством «Туристична агенція «Жюль Вурн»(позивач), визначеним у якості Турагента, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Карія Тур Юкрейн” (відповідач), був укладений Договір № 03924 на реалізацію туристичних послуг (надалі –Договір).

Відповідно п. 2.1 Договору визначено, що Турагент (позивач) зобов'язувався за дорученням та від імені Туроператора (відповідача), за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого Туроператором Турпродукту і укладати договори на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами).

Згідно п.1.5 Договору термін Турпродукт, який наведений в даному Договорі, має наступне значення: це розроблений Туроператором комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві послуги. Такими послугами в складі Турпродукту можуть бути: послуги з авіаперевезення, та/або послуги з трансферу автомобілем чи автобусом до готелю та у зворотньому напрямку, та/або готельні послуги, та/або екскурсійні послуги, та/або страхові послуги, та/або додаткові послуги (оренда автомобіля, та/або послуги VIP-залів аеропортів, та/або додаткові екскурсійні послуги, та/або послуги гідів-перекладачів, та/або послуги спортивних інструкторів, та/або послуги провідників та/або інші послуги). Склад Турпродукту визначається Турагентом в Замовленні та підтверджується Туроператором в Підтвердженні замовлення.

Відповідно до п. 3.1.3 Договору сторони узгодили, що Туроператор (відповідач) після направлення Підтвердження Замовлення зобов”язаний забезпечити замовлення усіх видів послуг, що входять до Турпродукту.

Пунктом 3.1.4 Договору передбачено, що відповідно до Замовлення Турагента (позивача), підтвердженого Туроператором (відповідачем), та на підставі забезпеченого замовлення послуг, які входять до складу Турпродукту, Туроператор надає Турпродукт на реалізацію шляхом оформлення та передачі представнику Турагента документів, які необхідні для споживання Турпродукту (авіаквитків, та /або страхових полісів, та/або рахунку-фактури, та/або інших документів, визначених Туроператором залежно від складу Турпродукту).

Відповідно до п.3.2.3 Договору Турагент (позивач) зобов’язаний здійснювати переказ Туроператору (відповідачу) вартості Турпродукту в порядку та в строк, що встановлені п.5.1 Договору, та незалежно від розміру, строку фактичного одержання Турагентом такої вартості від туриста чи іншої особи та незалежно від факту реалізації Турагентом Турпродукту.

Пунктом 5.1 Договору передбачено порядок розрахунків, а саме: Турагент (позивач) здійснює повну оплату замовленого Турпродукту за відрахуванням винагороди Турагента, передбаченої пунктом 5.3 Договору, відповідно до виставленого Туроператором (відповідачем) рахунку-фактури чи повідомлення Туроператора протягом трьох банківських днів з дня їх отримання Турагентом.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФт-012492 на суму 9 368,00 грн. на оплату туристичних послуг, які були замовлені позивачем.

Позивач, на виконання умов Договору, здійснив оплату виставленого відповідачем рахунку-фактури у повному обсязі, у сумі 9 368,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач свої зобов’язання за спірним договором виконав належним чином. Відповідач не надав позивачу Турпродукт, відповідно до п. 3.1.4. Договору.

У пункті 7.1 договору зазначено, що у випадку порушення (невиконання чи неналежного виконання) своїх зобов’язань за договором однією зі сторін, сторона, що порушила своє зобов’язання, несе відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Пункт 7.5 встановлює, що у випадку невиконання з вини Туроператора своїх зобов’язань, передбачених цим договором, відповідальність Туроператора перед Турагентом та (чи) туристом обмежується подвійною вартістю Турпродукту.

Посилаючись на зазначені вище пункти договору, позивач просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 18736,00 грн. (подвійну вартість Турпродукту).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково. Договір та матеріали справи свідчать, що сторони прямо не встановили розмір штрафних санкцій, порядок їх оплати, та момент настання права вимоги, в разі порушення умов договору однією зі сторін. Пунктом 7.5 договору, лише обмежено граничну межу відповідальності туроператора перед турагентом, і цю норму не слід вважати такою, що встановлює порядок сплати та розмір відповідальності за порушення умов договору. Інших норм, які б регулювали такого роду відносини в договорі не встановлено.

Відповідно до пункту 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пункт 2 цієї ж статті встановлює, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до п.1 статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач, з метою врегулювання договірних відносин, звернувся до відповідача з претензію від 13.07.2010 р. №01/10, відповідно до якої просив повернути перераховані на рахунок відповідача кошти за спірні Турпродукти.

На підтвердження отримання відповідачем претензії, позивач надає копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.07.2010р.

Відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення. Грошові кошти не повернув, турпродукт не надав.

Зібрані у справі докази свідчать, що станом на час звернення позивача з позовом до суду борг відповідача перед позивачем становить 9 368,00 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов‘язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також те, що відповідач в судове засідання не з’явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, зокрема, відповідач не надав суду доказів на виконання своїх зобов’язань за Договором № 03924 на реалізацію туристичних послуг від 02.04.2010р., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 18736,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 9368,00 грн. Оскільки зібрані в справі докази свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем саме в сумі 9368,00 грн. Наявності заборгованості в іншому розмірі відповідач не довів.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, , послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 93,68 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 610, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 64, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Карія Тур Юкрейн”(м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 407, ідентифікаційний код 36387940; р/р № 26005571185350 в “Райффайзен Банк Аваль”у місті Києві, МФО 322904), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Туристична агенція "Жюль верн" (03028, м. Рівне, вул. Г.Мазепи, 14/2; код ЄДРПОУ 35861208; р/р № 2600901211707 в РФ ПАТ “Кредобанк”, МФО 325365) 9 368,00 грн. (дев’ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 коп.) основного боргу, 93,68 грн. (дев’яносто три гривні 68 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 01.12.2010 р.