Рішення № 12605520, 23.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/40623.11.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія» до

третя особаТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро індустріальна компанія»

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»

про стягнення 8464,18 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Гуримський О.В. (довіреність від 01.11.2010р.);

від відповідача 1: Годз Р.С. (довіреність від 20.09.2010р.);

від третьої особи: Бартосевич Б.В. (довіреність від 02.09.2010р.).

В судовому засіданні 23 листопада 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Незалежна страхова компанія»(позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро індустріальна компанія», третя особа Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»(третя особа), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 8464,18 грн.

Протягом перебування справи на розгляді в суді позивач зменшив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 2178,83 грн., обґрунтовуючи це тим, що третя особа сплатила на його користь страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 6285,35 грн., що підтверджується банківською випискою позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм відповідача, цивільно-страхова відповідальність якого застрахована у третьої особи за полісом № ВА/1538520.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд позовні вимоги позивача задовольнити частково, зокрема, в частині стягнення франшизи в розмірі - 510,00 грн. Участь свого представника в судове засідання забезпечив частково.

Третя особа відзиву на позовну заяву до суду не надала, участь свого представника в судове засідання забезпечила частково.

Ухвалою від 14.10.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.10.2010р. Ухвалою суду від 26.10.2010р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача та третьої особи було відкладено до 04.11.2010р., в яке представники відповідача та третьої особи також не зявились. Ухвалою від 04.11.2010р. розгляд справи було відкладено до 23.11.2010р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2006 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу ТЗМ № 623531 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір добровільного страхування або Договір).

Обєктом Договору добровільного страхування є автомобіль «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 17 травня 2007 року в місті Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував Страхувальник та автомобіля «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

В результаті ДТП автомобіль «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами ДАІ МВС України на імя Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 8296,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6020 від 30 серпня 2007 (належним чином засвідчена копія платіжки міститься в матеріалах справи). Розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом № 5391 від 30.08.2007р. (копія страхового акту в справі).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені додаткові фінансові витрати з проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5477 від 01.08.2007р. (копія документу в справі).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 20 червня 2007 року (копія постанови в справі) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 пп. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах, що було встановлено Святошинським районним судом м. Києва під час розгляду справи № 3-19319/2007 та вбачається з положень постанови відповідного суду від 20.06.2007р.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, а також встановлену Святошинським районним судом м. Києва винність гр. ОСОБА_2 в спричиненні ДТП, що мало місце 17.05.2007р., відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з третьою особою поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/1538520 (тип договору 1, належним чином засвідчена копія полісу міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Як визначено зі звіту №189 від 25.07.2007р. (копія звіту в справі), вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 17.05.2007р., складає: 6795,35 грн.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем з третьою особою полісу №ВА/1538520 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, третя особа прийняла на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

В порядку досудового врегулювання спору позивач 14.04.2008р. направив третій особі заяву № 31274 на виплату страхового відшкодування.

Судом встановлено, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди третьою особою було перераховано на користь позивача страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 6 285,35 грн., що підтверджується платіжним дорученням №869 від 15.10.2010р. (належним чином засвідчена копія платіжки міститься в матеріалах справи). Розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом від 14.09.2010р. (копія страхового акту в справі). З положень відповідного страхового акту вбачається, що розмір страхового відшкодування в порядку регресу був визначений третьою особою враховуючи розмір страхового відшкодування, який був визначений звітом №189 від 25.07.2007р. за мінусом франшизи (510,00 грн.) за полісом №ВА/1538520, тобто: 6 285,35 грн. = 6 795,35 грн. 510,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачається, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Враховуючи положення ст. ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України, положення ст. ст. 12, 22, 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також встановлену Святошинським районним судом м. Києва винність ОСОБА_2 в спричиненні ДТП, що мало місце 17.05.2007р., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 510,00 грн. франшизи за полісом №ВА/1538520.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат в розмірі 250,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Так, зі змісту страхового акту № 5391 від 30.08.2007р. не вбачається, що розміри витрат за проведення експертизи включались позивачем до загальної суми страхового відшкодування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача на користь позивача 510,00 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 59,38 грн. (5,10 грн. державного мита та 54,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відповідача) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро індустріальна компанія»(ідентифікаційний код: 35822918, адреса: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, будинок, 5) на користь Відкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія»(ідентифікаційний код: 20036721, адреса: 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, будинок, 9/2, квартира, 21, р/р 2650600004267 в ПАТ КБ «Правекс-Банк», МФО 321983) грошові кошти: основного боргу 510,00 грн. (пятсот десять гривень 00 копійок) та судові витрати: державного мита 5,10 грн. (пять гривень 10 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 54,28 грн. (пятдесят чотири гривні 28 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 29.11.2010р.