Рішення № 12605497, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/8929.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНБ Україна" до 1) Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство"

2) Державного підприємства "Укрриба"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маш"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Пром"

про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2009 р. про дострокове розірвання договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р. та договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 р. та № 21/09 від 01.12.2009 р.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача Козак І.М. –представник на підставі довіреності № б/н від 30.09.2010 р.

Від відповідача-1 Лучинкін Є.С. - представник на підставі довіреності № б/н від 20.09.2010 р.

Від відповідача-2 не з"явилися

Від відповідача-3 не з"явилися

Від відповідача-4 не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АНБ-Україна»(Позивач) 24.03.2010 р. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство»(Відповідач 1), Державного підприємства «Укрриба»(Відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маш»(Відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Пром»(Відповідач-4) про визнання недійсною додаткової угоди від 01.10.2009 року про дострокове розірвання договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31 грудня 2003 року, укладеної між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, та договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 року та № 21/09 від 01.12.2009 року, укладених між Відповідачем-2 та Відповідачем-3, Відповідачем-4 відповідно.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірна угода від 01.10.09 р, відповідно до якої було достроково розірвано договір зберігання з правом користування майном № 10 від 31 грудня 2003 року та передано Відповідачем-1 Відповідачу-2 із зберіганням з правом користування спірних гідротехнічних споруд, а також укладені в подальшому між Відповідачем-2 та Відповідачем-3 та між Відповідачем-2 та Відповідачем-4 спірні договори №20/09, №21/09 від 01.12.2009 року відповідно та передача Відповідачем-2 Відповідачу-3, Відповідачу-4 із зберіганням з правом користування спірних гідротехнічних споруд, були фактично укладені з порушенням норм матеріального права, спірні додаткова угода та договори порушують принцип вільного руху капіталів, товарів та послуг на території України, передбачені ст. 6 Господарського кодексу України, та є такими, що зупиняють та унеможливлюють господарську діяльність (в т.ч. виробничий процес) Відповідача-1. А тому Позивач, будучи акціонером Відповідача-1 з відповідними правами його учасника (в т.ч. і щодо отримання дивідендів, і щодо управління справами підприємства), звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки останні були порушені посадовими особами Відповідача-1 шляхом здійснення діяльності з перевищенням повноважень, без погодження з органами управління Відповідача-1, що суперечить установчим документам Відповідача-1 та є підставою відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання судом правочину недійсним. Позивач також вважає, що Відповідач-2 уклав з Відповідачем-3 та Відповідачем-4 договори № 20/09, № 21/09 від 01.12.2009 року внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, що, в свою чергу, є підставою відповідно до ст. 229 Цивільного кодексу України для визнання судом правочину недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 року за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 39/89 та призначено розгляд справи на 12.04.10 року об 11:10 год.

26.03.2010 року Позивач через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову. Заяву позивача про забезпечення позову судом задоволено частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 р. у справі № 39/89, на підставі ст. ст. 65, 66, 67, 86 ГПК України, вжито заходи до забезпечення позову.

09.04.2010 р. Відповідач-2 через відділ діловодства суду подав клопотання № 07-9/259 від 08.04.2010 р. про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

12.04.2010 р. представник Позивача через відділ діловодства суду подав заяву про відкладення розгляду справи. Судом заяву задоволено.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні 12.04.2010 р. подав усне клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Представник Відповідача-4 в судовому засіданні подав усне клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 14.05.2010 р. о 11:10 год.

Розгляд справи, призначений на 14.05.2010 р., не відбувся у зв‘язку із оскарженням Відповідачем-4 в апеляційному порядку ухвали суду від 30.03.2010 р. та направленням справи № 39/89 до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.03.2010 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Пром"- без задоволення.

29.06.2010 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог № б/н від 29.06.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи було призначено на 06.09.2010 р. о 11:50 год.

Розгляд справи, призначений на 06.09.2010 р., не відбувся у зв‘язку із оскарженням Відповідачем-4 в касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. та направленням справи № 39/89 до Київського апеляційного господарського суду для направлення до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.09.2010 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Пром" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. і ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2010 р. у справі № 39/89 скасовано, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 р., на підставі ст. 86 ГПК України, розгляд справи призначено на 15.11.2010 р. о 10:30 год.

Представник Позивача в судове засідання 15.11.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 26.10.2010 р. не виконав.

Представники Відповідача-1, Відповідача-3, Відповідача-4 в судове засідання 15.11.2010 р. не з"явились, вимоги ухвали суду від 26.10.2010 р. не виконали.

Представник Відповідача-2 в судове засідання 15.11.2010 р. з"явився, проте вимоги ухвали суду від 26.10.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 29.11.2010 о 09:50 год.

26.11.2010 р. представник Відповідача-2 подав через відділ діловодства суду клопотання № 07-20/21 від 26.11.2010 р. про перенесення розгляду справи, призначеного на 29.11.2010 р. о 09:50 год., у зв»язку з неможливістю забезпечити явку представника ДП «Укрриба»в судове засідання (надалі –Клопотання).

Розглянувши в судовому засіданні 29.11.2010 р. подане Відповідачем-2 Клопотання, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

Ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. про призначення розгляду справи на 29.11.2010 р. о 9:50 год. була відправлена Відповідачу-2 18.11.2010 р., що підтверджується відміткою на зворотньому боці даної ухвали суду. Крім того, про дату та час судового засідання, призначеного на 29.11.2010 р. о 9:50 год., представник Відповідача-2 був безпосередньо повідомлений в судовому засіданні 15.11.2010 р., а саме Клопотання, подане Відповідачем-2 через відділ діловодства суду саме в день судового засідання 29.11.2010 р., також свідчить про обізнаність Відповідача-2 про судове засідання, а рівно про те, що Відповідач-2 мав можливість підготуватись до судового засідання 29.11.2010 р. та направити свого повноважного представника для участі в даному судовому засіданні.

Стаття 28 ГПК України не визначає представників юридичних осіб, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації, як єдиних представників останніх в суді. Безпосередньо представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Клопотання про перенесення розгляду справи фактично підписане представником Відповідача-2 за довіреністю № 07-13/515 від 21.07.2010 р. Наведена довіреність видана провідному юрисконсульту Атаманчуку А.П. Державним підприємством «Укрриба»в особі директора Попкова П.В. А таке свідчить про реальну можливість здійснити своє представництво в суді безпосередньо на рівні керівництва Відповідача-2 або за участю іншого представника, враховуючи при цьому, що відповідно до ст. 69 ГПК України строк вирішення спору господарським судом обмежений двох –місячним терміном від дня одержання позовної заяви, та лише у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п»ятнадцять днів.

Крім того, суд враховує, що ніяких доказів на підтвердження неможливості забезпечити явку представника ДП «Укрриба»в судове засідання 29.11.2010 р. у Клопотанні не вказано та у якості додатків до останнього не додано (наказ по підприємству про відрядження тощо). Фактично до Клопотання додана тільки ксерокопія ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 р. по справі № 2/18-247, яка не засвідчена у відповідності до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) та не приймається у якості належного доказу.

Суд також приймає до уваги, що Відповідач - 2 не був позбавлений права у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 59 ГПК України після одержання ухвали про порушення провадження у справі № 39/89 від 26.03.2010 р. надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Однак фактично своїм правом Відповідач-2 не скористався, оскільки станом на 29.11.2010 р. відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи до суду не подав та не надіслав.

При цьому суд зазначає і ту обставину, що порядок перенесення розгляду справи приписами Господарського процесуального кодексу України не врегульований. Зокрема, стаття 77 ГПК України визначає підстави для відкладення розгляду справи. Однак і наведена стаття ГПК України встановлює не обов’язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених в ній випадків.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, подане Відповідачем-2 Клопотання розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу.

Представники Відповідача-3 та Відповідача-4 в судове засідання не з»явились, відзив на позов з підтверджуючими документами не подали і не надіслали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/89 від 15.11.2010 р., були направлені Відповідачу-3 та Відповідачу-4 за поштовими адресами, вказаними у позовній заяві, при цьому матеріали справи містять повідомлення про вручення поштових відправлень, які підтверджують отримання Відповідачем-3 та Відповідачем-4 поштових відправлень за поштовими адресами останніх.

За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/89 Відповідач-3 та Відповідач-4 були повідомлені належним чином, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин їх відсутності в судовому засіданні 29.11.2010 р. до суду не надходило.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю Відповідача-2, Відповідача-3 та Відповідача-4, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник Позивача в судовому засіданні 29.11.2010 р. подав для залучення до матеріалів справи документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, в т.ч. витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АД № 662387) стосовно ТОВ «АНБ Україна»станом на 28.11.2010 р.

Представник Позивача в судовому засіданні 29.11.2010 р. також подав клопотання про виключення Відповідача-3 та Відповідача-4 зі складу відповідачів у справі № 39/89, обґрунтовуючи таке наказом Державного підприємства «Укрриба»від 05.03.2010 р. № 11-ОД «Про анулювання договорів», відповідно до якого договори зберігання з правом користування з ТОВ «Сервіс Маш»№ 20/09 від 01.12.2009 р. та з ТОВ «Сервіс Пром» № 21/09 від 01.12.2009 р. анульовані, як такі, що не відбулися з моменту укладення.

Відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред»явлено позовну вимогу.

Стаття 22 ГПК України надає позивачу, зокрема, право відмови від позову або зменшення розміру позовних вимог.

Клопотання Позивача про виключення Відповідача-3 та Відповідача-4 зі складу відповідачів у справі № 39/89 не може розцінюватись судом ані як відмова від позову, ані як зменшення розміру позовних вимог. При цьому, питання виключення відповідача зі складу відповідачів нормами Господарського процесуального кодексу України не врегульоване. А тому наведене клопотання Позивача суд відхиляє.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні 29.11.2010 р. подав документи для залучення до матеріалів справи, а саме: Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Відповідача-1 (серія А00 № 734305), витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (серія АЕ № 188369) стосовно Відкритого акціонерного товариства "Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (скорочене найменування - ВАТ "Хмельницькрибгосп") станом на 25.11.2010 р., Статут ВАТ "Хмельницькрибгосп", довідку про відкриття рахунків в ХОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», протокол № 01/10-2009 позачергового засідання Наглядової ради ВАТ "Хмельницькрибгосп" від 01.10.2009 р.

Представник Відповідача-1 в судовому засіданні 29.11.2010 р. також подав заяву про визнання позову повністю у зв»язку з тим, що дострокове розірвання Договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31 грудня 2003 року у відповідності до спірної додаткової угоди від 01.10.2009 року до цього договору порушує права акціонерів та працівників ВАТ "Хмельницькрибгосп", оскільки передані ним Відповідачу-2 на виконання вище наведеної додаткової угоди спірні гідротехнічні споруди використовуються Відповідачем-1 в його господарській діяльності та є невід»ємною частиною технологічного циклу, відмова від користування якими фактично паралізує та припиняє господарську діяльність Відповідача-1. Відповідач-1 також вважає, що прийняття одноособово (самостійно) Коцюбою В.М. рішення щодо припинення Договору зберігання з правом користування майном № 10 від 31 грудня 2003 року, без погодження з Наглядовою радою Товариства, є діями, що порушують Статут Товариства, норми ст. 161 Цивільного кодексу України, п. і) ч. 5 ст. 41, ст. 47 Закону України «Про господарські товариства», що призвело до порушення прав акціонерів та Товариства в цілому. А тому Відповідач-1 вважає, що вимоги акціонера ВАТ "Хмельницькрибгосп" –Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна»підлягають задоволенню.

Представник Позивача в судовому засіданні 29.11.2010 р. позовні вимоги підтримав з урахуванням поданої суду заяви про збільшення позовних вимог № б/н від 29.06.2010 р., а саме: просив суд визнати недійсною додаткову угоду від 01.10.2009 р. про дострокове розірвання договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р. та зобов»язати Державне підприємство "Укрриба" повернути у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину, нерухоме майно –технологічні гідроспоруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, шляхом передачі Відкритому акціонерному товариству «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» нерухоме майно –технологічні гідроспоруди, які розміщені в Хмельницькій області, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, згідно переліку, наведеному у заяві про збільшення позовних вимог № б/н від 29.06.2010 р.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 роз’яснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Заяву про збільшення позовних вимог № б/н від 29.06.2010 р. прийнято в судовому засіданні 29.11.2010 р. до розгляду у якості заяви про зміну предмета позову.

В судовому засіданні 29.11.2010 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалася за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи Відповідачем-2, Відповідачем-3 та Відповідачем-4 не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.11.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника Позивача та Відповідача-1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.12.2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство»(Відповідач-1) та Державним підприємством «Укрриба»(Відповідач-2) укладено Договір зберігання з правом користування № 10, відповідно до якого Відповідач-2 (Замовник за договором) передав, а Відповідач-1 (Зберігач за договором) прийняв на зберігання з правом користування згідно Акту приймання- передачі від 31.12.2003 р., нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди), яке знаходиться на балансі Відповідача-2 та розташоване за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони (надалі –Договір № 10 від 31.12.2003 р.).

Зокрема, у Акті приймання передачі державного нерухомого майна від 31.12.2003 р. (додаток № 1 до договору № 10 від 31.12.2003 р., копія якого додана до позовної заяви) зазначено, що Замовник передає, а Зберігач приймає нерухоме майно для зберігання з правом використання в кількості 53 гідротехнічних споруд, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони згідно наступного Переліку (надалі –Перелік):

№ п/п№ інв.Найменування об'єктуРік ведення в експлуатаціюБалансова

вартість,

грн.

1.4-2Став с. Немиренці1967729330,20

2.4-3Став с. Деркачі1968869514,05

3.4-34Став с. В.Погоріла1965100768,35

4.4-35Став с. Н.Погоріла196597560,01

5.4-36Став с.Новоселиця197321578,75

6.4-37Став с.Сковородки1976253867,80

7.4-54Став "Пустяк"1995117052,61

8.4-55Став "Кантівка"19711587742,69

9.4-56Став с. Пилява1970462629,05

10.4-63Став с. Теліженці1967300539,50

11.4-68Виросний став № 101968189526,00

12.4-104Став Лятецький1972593084,53

13.1-202Наг. Став Анаставці В.1968607478,81

14.1-205Зональний риборозплідник 1119541406455,86

15.1-207Зональний риборозплідник 119542843168,30

16.1-304Став №1 с.Березна1974253823,51

17.1-305Став №2 с.Березна19741350043,13

18.1-306Став №3 с.Березна1974796555,51

19.1-307 Став Браженці 1973219881,80

20.1-309Став Онацьківці197337510,75

21.1-310Став №4 с.Березна197351945,10

22.1-311Став Кустівці197319136,11

23.1-348Наг. Став с. Моломоленці19712435625,26

24.1-353Наг. Став с. Анаставці Низ19621586382,16

25.3-544Став Моначани насосною станцією19721527908,59

26.3-549Став Сарнів197265850,00

27.3-554Став Тарноруда №119721222433,18

28.3-556Став Тарноруда №21977467269,65

29.3-557Став Тарноруда №31976486924,66

30.3-560Став Поляни1972697160,35

31.3-561Став Лозова1972687073,40

32.2-640Наг. Став с. Антоніни1922108944,23

33.2-656Вир. Став Ключівка з № 2-656\1 - № 2- 656/101922102054,89

34.2-657Наг. Став М.Пузирки192231631,96

35.2-658Виросний став М.Пузирки 3 №2-658/1-№2-658/3192210300,00

36.2-663Виросний став с. Тріски3 №2-663/1-№2-663/2192270541,22

37.2-669Наг. Став с. Кузьмин1922247617,04

38.2-694Наг. Став Росолівці84933,38

39.2-698Виросний став с. Манівці1922508737,55

40.2-702Виросний став Кульчини192222236,87

41.2-704Наг. Став Сахнівці1922151417,78

42.2-720Виросний русловий став Гуральня1949 11124,76

43.2-721Виросний русловий став Ґуральня Верх1961 6922,92

44.2-722Виросний став дамб Гуральня19517884,79

45.2-723Став для посадки матеріалу19519049,15

46.2-724Зимувал Зозул.Верх.19624568,87

47.2-725Зимувал Зозул. Нижн.19486216,28

48.2-726Наг. Русло ставу Пустак196139352,22

49.2-727Верховина ставу Пустяк19617684,40

50.2-728Нагульне русло став Зозул. В.194916779,96

51.2-730Літньо-маточний став195329872,76

52.1-842Став Юхимівці19821478739,41

53.1-843Наг. Став Мар'янівка19713079448,34

Всього28121878,45 Позивачу стало відомо, що 01.10.2009 р. Відповідач-1 (в особі директора Коцюби Віталія Макаровича) та Відповідач-2 (в особі директора Негоди Володимира Федоровича) уклали Додаткову угоду до Договору зберігання з правом користування № 10 від 31 грудня 2003 року, відповідно до якої на підставі ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та п. 6.4. Договору № 10 від 31.12.2003 р. сторони припинили Договір зберігання з правом користування майном № 10 від 31 грудня 2003 року за згодою сторін з 01.10.2009 р. (надалі –Додаткова угода від 01.10.2009 р.).

На виконання вище наведеної Додаткової угоди до Договору № 10 від 31.12.2003 р. між Відповідачем-2 (Замовник) та Відповідачем-1 (Зберігач) було укладено Акт приймання – передачі гідротехнічних споруд від 01.11.2009 р. (надалі –Акт приймання –передачі від 01.11.2009 р.), відповідно до якого, у зв’язку з розірванням Договору зберігання з правом користування за № 10 від 31.12.2003 р., Зберігач передав, а Замовник прийняв із зберіганням з правом користування майно (гідротехнічні споруди) згідно Переліку, яке розташовано за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони.

Позивач, будучи акціонером Відповідача-1, що підтверджується Випискою про стан рахунку у цінних паперах № 004000 від 22.03.2010 р., з відповідними правами акціонера (в т.ч. і щодо отримання дивідендів, і щодо управління справами підприємства), звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки останні, на його думку, були порушені посадовими особами Відповідача-1 шляхом здійснення діяльності з перевищенням повноважень, без погодження з органами управління Відповідача-1, що суперечить установчим документам Відповідача-1 (п.п. 8.2.3, 8.4 Статуту Відповідача-1) та є підставою відповідно до ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 229 Цивільного кодексу України для визнання судом правочину недійсним.

Позивач також вважає передачу спірних гідротехнічних споруд, здійснену внаслідок укладення Додаткової угоди від 01.10.2009 р. до Договору № 10 від 31.12.2003 р., незаконною, здійсненою в порушення п.п. 8.2.3, 8.4 Статуту Відповідача-1, ст. 654 Цивільного кодексу України та такою, що унеможливлює господарську діяльність (в т.ч. виробничий процес) Відповідача-1, а тому також просить суд зобов»язати Державне підприємство «Укрриба»(Відповідача-2) повернути у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину, нерухоме майно –технологічні гідроспоруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, шляхом передачі Відкритому акціонерному товариству «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»нерухоме майно –технологічні гідроспоруди, які розміщені в Хмельницькій області, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, згідно переліку, наведеному у заяві про збільшення позовних вимог № б/н від 29.06.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Правочином, відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно зі статтею 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Як встановлено в ході розгляду справи, Позивач згідно Виписки про стан рахунку в цінних паперах № 004000 від 22.03.2010 р. є акціонером Відповідача-1 з часткою 24,542% у Статутному капіталі Відповідача -1 та відповідно має всі права як акціонер Відповідача-1.

Позивач, будучи акціонером Відповідача-1, звертається до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки вони, на думку позивача, порушені посадовими особами Відповідача-1 шляхом здійснення діяльності, яка суперечить установчим документам Відповідача-1, чиниться з перевищенням повноважень, без погодження із Наглядовою радою та Загальними зборами Відповідача-1, з порушенням норм чинного законодавства України.

Відповідно до п. 38 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р, № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»учасники товариства (акціонери),а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий органтовариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Судам необхідно враховувати, що прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів (статті 145, 159 ЦКУ, стаття 41 Закону «Про господарські товариства»), є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому порядку недійсними.

Відповідно до п. 8.1 Статуту Відкритого акціонерного товариства «Хмельницькрибгосп»(Відповідач-1, надалі - Товариство) у Товаристві створюються та функціонують: 1) Вищий орган Товариства – загальні збори; 2) Наглядова рада; 3) Одноосібний орган –директор; 4) Ревізійна комісія (надалі –Статут).

Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства (п. 8.2.1 Статуту), до компетенції яких належать дії, визначені у п. 8.2.3 Статуту, зокрема, погодження операцій розпорядження майном Товариства, балансова вартість якого перевищує 25% залишкової вартості основних фондів.

Наглядова рада є органом управління Товариством, що представляє інтереси акціонерів в проміжках між загальними зборами акціонерів і контролює та регулює діяльність директора Товариства (п. 8.3.1 Статуту). Компетенція Наглядової ради визначена у п. 8.3.4 Статуту, в т.ч. і щодо погодження проведення операцій розпорядження майном Товариства, вартість якого перевищує 5% залишкової вартості основних фондів Товариства.

Згідно п. 8.4.1 Статуту керівництво поточною діяльністю Товариства здійснюється одноособовим органом –директором, до компетенції якого належать всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до компетенції Вищого органу та Наглядової ради (п. 8.4.2 Статуту).

У п. 8.4.4 Статуту визначений перелік дій директора, які останній має право здійснювати за погодженням з Наглядовою радою, в т.ч. прийняття рішень щодо відчуження майна Товариства, залишкова вартість якого перевищує 5% залишкової вартості основних фондів.

Крім того, вищенаведений пункт 8.4.4 Статуту містить перелік дій директора, які останній здійснює самостійно, в т.ч. імені Товариства укладає цивільно-правові угоди та договори на суму, що не перевищують 25 % від залишкової вартості основних фондів, а також здійснює розпорядження майном Товариства, залишкова вартість якого не перевищує 5 % залишкової вартості основних фондів.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

По матеріалам справи судом встановлено, що всупереч п. 8.2.3, 8.3.4, 8.4,4 Статуту та ст. 654 Цивільного кодексу України, питання розірвання Договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р. Директором Відповідача-1 п. Коцюбою В.М. не було погоджено Наглядовою радою та Загальнимизборами акціонерів Відповідача-1, хоча первісна балансова вартість спірних гідроспоруд складає 28121878, 45 грн., вартість майна згідно експертної оцінки станом на 05.12.2003 р. становить 2558500,00 грн. (відповідає даним Акту приймання –передачі від 31.12.2003 р.), що значно перевищує 25 % від залишкової вартості основних фондів.

Крім того, відповідно до Протоколу № 01/10-2009 позачергового засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько - рибоводне підприємство»від 01.10.2009 року пана Коцюбу Віталія Макаровича відсторонено від виконання обов’язків директора Товариства з 01.10.2009 р., тобто останній не мав права представляти Відповідача-1 у відносинах з третіми особами. Наведене додатково підтверджує відсутність у пана Коцюби Віталія Макаровича повноважень щодо укладення Додаткової угоди від 01.10.2009 р. до Договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р., а рівно повноважень на підписання Акту приймання-передачі від 01.11.2009 року, відповідно до якого, у зв’язку з розірванням Договору зберігання з правом користування за № 10 від 31.12.2003 р., Відповідач-1 передав Відповідачу-2 із зберіганням з правом користування спірні гідротехнічні споруди згідно Переліку, які розташовані за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Полянський, Хмельницький, Волочиський, Красилівський, Ізяславський райони.

Згідно вищенаведеного Протоколу № 01/10-2009 від 01.10.2009 року на посаду виконуючого обов’язки директора Товариства був призначений п. Каневський В.В.

Таким чином, судом встановлено, що в момент укладення Додаткової угоди від 01.10.2009 р. та підписання Акту приймання-передачі від 01.11.2009 р. на виконання даної угоди, п. Коцюба В.М., який підписав вказані документи з боку Відповідача-1, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності стосовно вчинення вказаних правочинів.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судом встановлено, що Наглядова рада та Загальнізбори акціонерів Відповідача-1 не погоджували, а також в подальшому не схвалювали в законний спосіб укладення оспорюваної Додаткової угоди від 01.10.2009 р.

Фактично Наглядова рада та Загальнізбори акціонерів Відповідача-1 не наділяли повноваженнями п. Коцюбу Віталія Макаровича на підписання оспорюваної Додаткової угоди від 01.10.2009 р.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Крім того, позивач вважає, що оскаржувана Додаткова угода від 01.10.2009 р. була вчинена під впливом помилки, що у відповідності до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України є підставою для її визнання судом недійсною.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що оспорюваний правочин укладений особою, що не мала відповідного обсягу повноважень.

За таких обставин, позивачем не доведено суду підставність твердження про те, що спірна Додаткова угода від 01.10.2009 р. була укладена в результаті помилки особи, яка вчинила цей правочин, щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

А відтак, суд приходить до висновку, що Додаткова угода від 01.10.2009 р. до Договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р. підлягає визнанню недійсною у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи наведену правову норму та з урахуванням висновку про недійсність Додаткової угоди від 01.10.2009 р. до Договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р., суд погоджується з доводами позивача про необхідність зобов’язати Державне підприємство «Укрриба»повернути у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину, нерухоме майно –технологічні гідроспоруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, шляхом передачі Відкритому акціонерному товариству «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»нерухомого майна –технологічних гідроспоруд, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах згідно Переліку.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно визнання недійсною повністю Додаткової угоди до Договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р., укладеної 01.10.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»та Державним підприємством "Укрриба" та стосовно зобов’язання Державного підприємства «Укрриба»повернути у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину, нерухоме майно –технологічні гідроспоруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, шляхом передачі Відкритому акціонерному товариству «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» нерухомого майна –технологічних гідроспоруд, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах згідно Переліку, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 року та № 21/09 від 01.12.2009 року, укладених між Відповідачем-2 (ДП «Укрриба») та Відповідачем-3 (ТОВ «Сервіс Маш»), між Відповідачем-2 (ДП «Укрриба») та Відповідачем-4 (ТОВ «Сервіс Пром») відповідно.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Державного підприємства «Укрриба»від 05.03.2010 р. № 11-ОД «Про анулювання договорів»договори зберігання з правом користування з ТОВ «Сервіс Маш»№ 20/09 від 01.12.2009 р. та з ТОВ «Сервіс Пром» № 21/09 від 01.12.2009 р. анульовані як такі, що не відбулися з моменту укладення.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність предмету спору в частині визнання недійсними договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 року та № 21/09 від 01.12.2009 року, у зв»язку з чим припиняє провадження в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи, Відповідач-1 визнав позовні вимоги, а Відповідач-2, Відповідач-3 та Відповідач-4 в судове засідання не з»явилися, належних доказів на спростування фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суду не надали та не надіслали.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита у розмірі 340,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. господарський суд покладає на Відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 21, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 59, 75, п. 1-1) ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині визнання недійсними договорів зберігання з правом користування № 20/09 від 01.12.2009 р. та № 21/09 від 01.12.2009 р. у зв»язку з відсутністю предмета спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсною повністю Додаткову угоду до Договору зберігання з правом користування № 10 від 31.12.2003 р., укладену 01.10.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»та Державним підприємством "Укрриба".

4. Зобов’язати Державне підприємство «Укрриба»(04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, ідентифікаційний код 25592421) повернути у стан, що існував до моменту укладення спірного правочину, нерухоме майно –технологічні гідроспоруди, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах, шляхом передачі Відкритому акціонерному товариству «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»(31530, Хмельницька область, Летичівський район, селище міського типу Меджибіж, вул. Чкалова, буд. 58, ідентифікаційний код 00476808) нерухомого майна –технологічних гідроспоруд, які розміщені за адресою: Хмельницька область, Волочиському, Красилівському, Старокостянтинівському, Хмельницькому, Летичівському, Полонському, Ізяславському районах згідно наведеного переліку:

№ п/п                     Рік ведення в Балансова№ інв.Найменування об'єктуРік введення в експлуатацію

1.4-2Став с. Немиренці1967

2.4-3Став с. Деркачі1968

3.4-34Став с. В.Погоріла1965

4.4-35Став с. Н.Погоріла1965

5.4-36Став с. Новоселиця1973

6.4-37Став с. Сковородки1976

7.4-54Став "Пустяк"1995

8.4-55Став "Кантівка"1971

9.4-56Став с. Пилява1970

10.4-63Став с. Теліженці1967

11.4-68Виросний став № 101968

12.1-104Став Лятецький1972

13.1-202Наг. Став Анаставці В.1968

14.1-205Зональний риборозплідник 111954

15.1-207Зональний риборозплідник 11954

16.1-304Став №1 с. Березна1974

17.1-305Став №2 с. Березна1974

18.1-306Став №3 с. Березна1974

19.1-307Став Браженці1973

20.1-309Став Онацьківці1973

21.1-310Став №4 с. Березна1973

22.1-311СтавКустівці1973

23.1-348Наг. Ставе. Моломоленці1971

24.1-353Наг. Став с. Анаставці Низ1962

25.3-544Став Моначани1972

насосною станцією 26.3-549Став Сарнів1972 27.3-554СтавТарноруда№11972

28.3-556СтавТарноруда№21977

29.3-557СтавТарноруда№31976

30.3-560Став Поляни1972

31.3-561Став Лозова1972

32.2-640Наг. Став с. Антоніни1922

33.2-656Вир. Став Ключівка1922

З №2-656/1-№2-656/10 34.2-657Наг. Став М.Пузирки1922 35.2-658Виросний став М.Пузирки1922

3 №2-658/1-№2-658/3 36.2-663Виросний став с.Тріски1922 З №2-663/1-№2-663/2 37.2-669Наг. Став с. Кузьмин1922 38.2-694Наг. Став Росолівці 39.2-698Виросний став с.Манівці1922 40.2-702Виросний став Кульчини1922 41.2-704Наг. Став Сахнівці1922

42.2-720Виросний русловий став1949

Ґуральня 43.2-721Виросний русловий став1961 Ґуральня Верх 44.2-722Виросний став дамб Гуральня1951 45.2-723Став для посадки матеріалу1951 46.2-724Зимувал Зозул.Верх1962

47.2-725Зимувал Зозул. Нижн.1948

48.2-726Наг. Русло ставу Пустак1961

49.2-727Верховина ставу Пустяк1961

50.2-728Нагульне русло став. Зозул. В.1949

51.2-730Літньо-маточний став1953

52.1-842Став Юхимівні1982

53.1-843Наг. Став Мар'янівка1971 5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство»(31530, Хмельницька область, Летичівський район, селище міського типу Меджибіж, вул. Чкалова, буд. 58, ідентифікаційний код 00476808), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНБ Україна»(01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 16; ідентифікаційний код 24375466) 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 6.          Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 01.12.2010 р.