Рішення № 12605304, 25.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/7925.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО "

до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

треті особи 1) Державне казначейство України;

                     2) Світовий банк по Україні, Білорусі та Молдові, регіон Європи та

Середньої Азії          

про стягнення 114 269,92 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Большакова Н.В.

Від відповідача не з’явились

Від третіх осіб не з’явились

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про стягнення 113 400,00 грн. основного боргу та 869,92 грн. процентів річних.

Ухвалою суду від 31.05.2010 р. порушено провадження у справі № 54/79.

Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Ухвалою від 09.07.10р. суд відклав розгляд справи на 08.09.2010р. та залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне казначейство України.

Розпорядженням від 11.10.10р., в зв’язку з тривалим перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи, справу №54/79 Заступником Голови Господарського суду міста Києва було передано на розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 12.10.10р. суд розгляд справи призначив на 26.10.2010р., зобов'язав: позивача - надіслати Державному казначейству України копію позовної заяви та доданих до неї документів, докази направлення надати суду; Державне казначейство України - надати суду письмові документально обґрунтовані пояснення по суті спору; відповідача - виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.05.10р.

В судовому засіданні 26.10.10р. представником третьої особи надано відзив на позов.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, проте від відповідача 26.10.10р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов та клопотання про залучення до участі у розгляді справи іншого відповідача –Світовий банк по Україні, Білорусі та Молдові, регіон Європи та Середньої Азії, та в зв’язку з цим оголосити перерву в судовому засіданні.

Ухвалою від 26.10.10р. суд відклав розгляд справи на 09.11.2010 р. та зобов’язати позивача письмово висловити свою думку щодо клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача –Світовий банк по Україні, Білорусі та Молдові, регіон Європи та Середньої Азії.

Представником позивача в судовому засіданні 09.11.10р. надано суду письмові заперечення стосовно клопотання про залучення іншого відповідача.

Суд погодився з запереченнями позивача, а також оскілки позивач зазначає, що заявляє вимоги тільки до відповідача - Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, оскільки вважає що його права порушені саме цим відповідачем, то судом було відхилено клопотання відповідача про залучення Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові, регіон Європи та Середньої Азії в якості іншого відповідача, як нормативно та документально необґрунтоване у відповідності до ст. 24 ГПК України.

В судовому засіданні 09.11.10р. представником відповідача було подано друге клопотання щодо Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові, регіон Європи та Середньої Азії, а саме щодо залучення його в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Також представником Позивача в судовому засіданні 09.11.10р. заявлено усне клопотання про витребування від відповідача письмових доказів та пояснень, щодо того, на якій підставі за наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 113 400,00 грн. по Договору від 14.07.09р., відповідач після закриття Гранту повернув залишки невикористаних коштів Світовому банку у листопаді 2009 року та позакривав рахунки, а також зобов’язати відповідача надати докази щодо того –яку саме суму невикористаних коштів було повернуто.

Ухвалою від 09.11.10р. суд розгляд справи відклав на 25.11.2010р., залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Світовий банк по Україні, Білорусі та Молдові, регіон Європи та Середньої Азії, зобов’язав позивача направити на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви та всіх додатків до позову, докази чого подати в судове засідання, та зобов’язав залучену третю особу надати суду документально обґрунтовані пояснення на позов. Також даною ухвалою суд зобов’язав відповідача надати письмові пояснення, щодо того, на якій підставі за наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 113 400,00 грн. по Договору від 14.07.09р., Відповідач після закриття Гранту повернув залишки невикористаних коштів Світовому банку у листопаді 2009 року та позакривав рахунки, та надати докази щодо того –яку саме суму невикористаних коштів було повернуто.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам та третім особам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони та треті особи були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представник Позивача у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Відповідача у судових засіданнях підтримував викладені у відзиві обставини, та просив в позові відмовити в повному обсязі.

Представником Третьої особи-1 в судовому засіданні 26.10.10р. подано відзив на позов, відповідно до якого надано пояснення по суті спору.

Представники Третьої особи-2 в судове засідання 25.11.10р. не з’явились, клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 25.11.10р. від третьої особи-2 не надходило. Про поважні причини неявки в судове засідання 25.11.10р. повноважного представника третьої особи-2 суд не повідомлений. Третя особа-2 пояснення на позов станом на 25.11.10р. не подала.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25.11.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Пояснення Третьої особи-2, та викладене в них клопотання про відкладення розгляду справи судом до уваги при винесенні рішення не приймаються, оскільки подані до суду через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва 26.11.10р. –тобто після оголошення вступної та резолютивної частин рішення по справі (25.11.10р.).

Дослідивши матеріали справи та надані пояснення, оглянувши надані оригінали документів, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторською фірмою «БДО Баланс-Аудит»(Позивач) та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України (Відповідач) був укладений Договір №КР-LСS.01 «АУДИТ ГРАНТУ № ТF 056155 ВІД УРЯДУ ЯПОНІЇ НА ЦІЛІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ КІОТСЬКОГО ПРОТОКОЛУ»(надалі - Договір).

«Товариство з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «БДО Баланс-Аудит»»є попереднім найменуванням Товариство з обмеженою відповідальністю «БДО», а саме 21.07.2009р. Відповідач вніс зміни до установчих документів, пов'язані зі зміною найменування, що підтверджується наданим суду витягом зі Статуту Відповідача.

Згідно Договору (п. 6.4. Спеціальних умов Договору) загальна вартість наданих послуг складає 151 200 грн. Відповідно до Договору, послуги надавалися Відповідачеві та повинні оплачуватись ним двома окремими частинами. Першу частину послуг вартістю 113 400 грн. Відповідач зобов’язався оплатити протягом 45 днів з моменту прийняття ним Проміжного Звіту, підписання акту прийому-здачі послуг та надання відповідного рахунку до сплати.

Акт виконаних робіт (прийому здачі послуг), складений на підставі Договору та Проміжного Звіту (про що зазначено в самому акті), підтверджує надання Відповідачеві Проміжного Звіту, встановлює погодження сторін, що послуги надані якісно, в повному обсязі та своєчасно, був підписаний сторонами 30.09.2009р. (надалі – Акт виконаних робіт).

Рахунок-фактура на сплату послуг на підставі Договору, Проміжного звіту та Акту виконаних робіт від 30.09.2009р., відповідно до опису вкладення у цінний лист та Повідомлення про вручення поштового відправлення був направлений відповідачу поштою 27.01.10р., та отриманий ним 04.02.2010 р. (надалі - Рахунок-фактура, Рахунок на оплату послуг), що також не заперечується самим Відповідачем.

Відповідач не визнає позовні вимоги, та зокрема зазначає, що оскільки Рахунок на оплату послуг був наданий Відповідачу 04.02.2010, то оплата виконаної першої частини робіт по Договору (п. 6.4. Спеціальних умов Договору), яка складає 113 400, 00 грн. мала бути сплачені в строк до 22.03.2010, тобто вже після закриття Гранту.

Відповідач також зазначає, що на момент підписання Акту виконаних робіт на рахунку Відповідача в Державному казначействі України по Гранту ТF 056155 не було достатніх коштів для оплати по Договору. І також, за відсутністю кошторисних призначень на суму Договору, кредиторська заборгованість в Держказначействі не була зареєстрована. Після закриття Гранту Відповідачем було повернуто залишки невикористаних коштів Світовому банку у листопаді 2009 року і закрито рахунки. Після чого між Відповідачем та Світовим банком ведеться листування з приводу виділення Відповідачу коштів на оплату послуг по Договору.

Згідно з пунктом 12.3. Порядку обслуговування .державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 № 89 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.06.2004 року за №716/9315919/7207, органи Державного казначейства України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного зобов'язання та фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань.

Зобов'язання розпорядників коштів державного бюджету за видатками реєструються органами Державного казначейства України відповідно до вимог пункту 8 статті 51 Бюджетного кодексу України за процедурами, регламентованими Порядком обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства, затвердженим наказом Державного казначейства України від 09.08.2004 №.136, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1068/9667.

Державне Казначейство України в наданих суду поясненнях зазначає, що в 2009 році та станом на 01.09.2010 року Відповідачем документи для реєстрації в обліку Договору до Державного казначейства України не надавалися; Відповідачем не надано суду доказів протилежного.

Також Відповідачем не надано суду письмових доказів та пояснень, щодо того, на якій підставі за наявності діючого Договору від 14.07.09р., Відповідач після закриття Гранту повернув залишки невикористаних коштів Світовому банку у листопаді 2009 року та позакривав рахунки.

Позивач на відзив Відповідача зазначає, що Рахунок на оплату послуг на суму на суму 113 400 грн. надавався Відповідачеві два рази: у вересні 2009 р. разом з Проміжним звітом та Актом виконаних робіт під час здачі результатів першої частини послуг, що підтверджується витягом з книги реєстрації рахунків на оплату Позивача за період 01-24 вересня 2009р., та другий раз - 04.02.2010 р., разом із запитом Позивача про врегулювання питання оплати (лист №45 від 26.01.2010 р.), де вказано, що рахунок надається повторно.

Проте Позивачем не надано доказів та не доведено, що особа, прізвище якої вказано в Книги реєстрації рахунків Позивача, є представником Відповідача та уповноважена ним на отримання таких рахунків, та зокрема отримала Рахунок на оплату послуг на суму на суму 113 400 грн.

Відповідачем також не визнається, і з надано листування між Відповідачем та Третьою особою-2 (Світовим банком) прямо не вбачається, що Рахунок та оплату послуг по Договору на суму на суму 113 400 грн. Відповідачем було отримано раніше, ніж поштою 04.02.10р.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) –це вид комерційного рахунку, і окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ (Регіональна митниця, Наказ "Про затвердження Технологічної схеми митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням ВМД" від 15.10.2002 N 766).

Відповідно до п. 6.4 Договору, оплата здійснюється на банківський рахунок Позивача відповідно до графіку виплат визначеному в Спеціальних умовах до Договору.

Першу частину послуг вартістю 113 400 грн. Відповідач зобов’язався оплатити протягом 45 днів з моменту прийняття ним Проміжного Звіту, підписання Акту прийому-здачі послуг та надання відповідачеві Рахунку до сплати (п. 6.4. Спеціальних умов Договору).

Проаналізувавши умови Договору та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактура - є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити надані послуги по Договору у чітко визначеній в Договорі сумі. Необґрунтованими є також доводи Відповідача про те, що Позивач прострочив момент виставлення ним, як виконавцем, рахунку-фактури, оскільки з дослідженого змісту Договору не вбачається, що сторони погодили порядок вручення згаданих рахунків. (дана правова позиція також підтверджується Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.09р. по справі №37/405 та Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.09р. №12/149).

Враховуючи наведене, судом відхиляються посилання Відповідача, що ним не було здійснено оплату по Рахунку, оскільки Рахунок надано несвоєчасно.

Судом також відхиляються посилання Відповідача на неоплату послуг по Договору в сумі 113 400 грн. в зв’язку з відсутністю на рахунку Відповідача в Державному казначействі України по Гранту ТF 056155 достатніх коштів для оплати по Договору, оскільки положеннями Договору та закону (зокрема ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України) встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства, і невжиття Відповідачем відповідних заходів щодо оплати послуг по Договору не звільняє його від обов’язку виконувати Договір належним чином.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач порушив умови Договору, а саме не оплатив надані по Договору та за Акту від 30.09.09р. послуги в сумі 113 400 грн., що призвело до виникнення заборгованості по Договору.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми заборгованості, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з оплати наданих по Договору послуг в сумі 113 400 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

П. 6.5 Спеціальних умов до Договору встановлено річний відсоток, що застосовується до прострочених виплат - 5% річних.

Суд погоджується та вважає обґрунтованим наданий Позивачем розрахунок 5% річних, за період прострочення в 56 днів, що наведений в позові, і відповідно до якого Позивач нарахував Відповідачу 869,92 грн. –5% річних.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеної суми річних, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми 5% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 6.5 Договору в сумі 869,92 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (м. Київ, вул. Урицького, 35; ідентифікаційний код 00013735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, 4; ідентифікаційний код 20197074) стягнення 113400 (сто тринадцять тисяч чотириста) грн. основного боргу, та 869 (вісімсот шістдесят дев’ять) грн. 92 коп. –5 % річних, 1142 (одна тисяча сто сорок дві) грн. 70 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 30.11.10р.