Рішення № 12605135, 24.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.10 Справа № 27/187/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сталевар”, м. Запоріжжя

до відповідача: Казенного підприємства “Запорізький титано - магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя

про стягнення 621 326 грн. 25 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Скуратов Д.В., дов. б/н від 01.09.2010 р.

Від відповідача: Денисков О.М., дов. № 68 від 25.10.2010 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сталевар”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Казенного підприємства “Запорізький титано - магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя про стягнення 440 517 грн. 80 коп. заборгованості за договором № 1 від 01.02.2006 р., 14977 грн. 61 коп. інфляційних витрат, 15244 грн. 41 коп. 3 % річних, 150586 грн. 43 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

У судових засідання, відкритих 20.10.2010 р. та 24.11.2010 р. оголошувалися перерви на підставі статті 77 ГПК України з метою надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

24.11.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/187/10.

24.11.2010 р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 24.11.2010 р. позивач надав письмову заяву про зменшення розміру суми пені. У зв’язку з тим, що при складанні позовної заяви позивачем невірно було зазначено розмір пені у сумі 150586 грн. 43 коп. та період нарахування пені з 05.07.2009 р. по 16.05.2010 р., позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 81495 грн. 79 коп. за період з 22.03.2010 р. по 22.09.2010 р., провадження в частині стягнення пені у розмірі 69090 грн. 64 коп. припинити, на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, інформаційних витрат та 3 % річних позивач підтримав у повному обсязі.

Заява позивача про зменшення розміру суми пені прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 440 517 грн. 80 коп. заборгованості за договором № 1 від 01.02.2006 р., 14977 грн. 61 коп. інфляційних витрат, 15244 грн. 41 коп. 3 % річних, 81 495 грн. 79 коп. пені.

Представник відповідача проти позову заперечив частково, а саме в частині стягнення 69090 грн. 64 коп. суми пені, про що свідчить письмовий відзив, надісланий на адресу суду 19.10.2010 р.

Крім того, відповідач у своєму відзиві просить суд розстрочити виконання судового рішення на 6 місяців.

Позивач заперечив проти розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців, з мотивів викладених у письмових поясненнях від 22.11.2010 р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.02.2006 р. між ТОВ “Сталевар”, м. Запоріжжя (продавець) та КП “Запорізький титано - магнієвий комбінат”, м. Запоріжжя (покупець) укладено договір № 1.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю хімічні реактиви, лабораторну посуду, лабораторні меблі, аналітичне обладнання та витратні матеріали до нього, відповідно до заявок покупця, а покупець зобов’язується прийти товар та сплатити його вартість на умовах даного договору.

          Відповідно до п. 2.1 договору орієнтовна ціна договору складає 1572300 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ –262050 грн. 00 коп.

          26.12.2007 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 01.02.2006 р., відповідно до якої п. 2.4 договору викладено у наступній редакції: покупець сплачує 100 % вартості товару, по факту його поставки, відповідно до рахунків продавця на протязі 15 календарних днів.

Відповідно до додаткової угоди до договору від 01.02.2006 р. п. 8.2 договору викладено у наступній редакції: даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та дії до 31.12.2009 р.

          Відповідно до п. 5.2 договору прийомка товару здійснюється відповідно до підписаних сторонами накладних.

          На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 440517 грн. 80 коп., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000087 від 19.06.2009р. на суму 2973,40грн. (разом з ПДВ); № РН-0000090 від 23.06.2009р. на суму 17159,99грн. (разом з ПДВ); № РН-0000089 від 26.06.2009р. на суму 4515,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000091 від 07.07.2009р. на суму 49181,21грн. (разом з ПДВ); № РН-0000092 від 08.07.2009р. на суму 17403,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000093 від 08.07.2009р. на суму 19319,99грн. (разом з ПДВ); № РН-0000123 від 13.08.2009р. на суму 53552,99грн. (разом з ПДВ); № РН-0000125 від 13.08.2009р. на суму 39882,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000130 від 25.08.2009р. на суму 8303,40грн. (разом з ПДВ); № РН-0000151 від 21.09.2009р. на суму 3939,98грн. (разом з ПДВ); № РН-0000152 від 21.09.2009р. на суму 29596,22грн. (разом з ПДВ); № РН-0000154 від 23.09.2009р. на суму 1441,20грн. (разом з ПДВ); № РН-0000155 від 23.09.2009р. на суму 13997,76грн. (разом з ПДВ); № РН-0000157 від 29.09.2009р. на суму 900грн. (разом з ПДВ); № РН-0000159 від 30.09.2009р. на суму 8100,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000163 від 30.09.2009р. на суму 6145,38грн. (разом з ПДВ); № РН-0000185 від 22.10.2009р. на суму 2806,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000186 від 26.10.2009р. на суму 58831,21грн. (разом з ПДВ); № РН-0000191 від 28.10.2009р. на суму 2700,36грн. (разом з ПДВ); № РН-0000192 від 28.10.2009р. на суму 749,88грн. (разом з ПДВ); № РН-0000193 від 29.10.2009р. на суму 6336,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000194 від 29.10.2009р. на суму 6336,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000195 від 30.10.2009р. на суму 5400,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000196 від 30.10.2009р. на суму 5400,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000219 від 30.11.2009р. на суму 31344,70грн. (разом з ПДВ); № РН-0000221 від 30.11.2009р. на суму 26562,05грн. (разом з ПДВ); № РН-0000239 від 21.12.2009р. на суму 7600,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000243 від 31.12.2009р. на суму 790,08грн. (разом з ПДВ); № РН-0000047 від 02.04.2010р. на суму 6030,00грн. (разом з ПДВ); № РН-0000077 від 30.04.2010р. на суму 5220,00грн. (разом з ПДВ).

Отримання товару відповідачем підтверджується рахунками фактури та довіреностями: серія ЯНУ №772719-1457 від 19.06.2009р.; серія ЯНУ №772721-1459 від 19.06.2009р.; серія ЯНУ №772809-1547 від 30.06.2009р.; серія ЯНУ №772776-1514 від 07.07.2009р.; серія ЯНУ №772941-1679 від 13.08.2009р.; серія ЯНУ №772942-1680 від 13.08.2009р.; серія НБИ №260051-1739 від 25.08.2009р.; серія НБИ №260134-1872 від 21.09.2009р.; серія НБИ №260135-1873 від 21.09.2009р.; серія НБИ №260136-1874 від 21.09.2009р.; серія НБИ №260137-1875 від 21.09.2009р.; серія НБИ №260309-2047 від 22.10.2009р.; серія НБИ №260310-2048 від 22.10.2009р.; серія НБИ №260311-2049 від 22.10.2009р.

Відповідач оплату вартості поставленого товару не здійснив, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 440 517 грн. 80 коп.

27.08.2010 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості за договором № 1 від 01.02.2006 р.

Претензія позивача від 27.08.2010 р. залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір підряду є двостороннім договором, за яким підрядник і замовник набувають певні права та обов’язки.

Характерною ознакою договору підряду є те, що роботи підрядником виконуються на його власний ризик, а це означає, що він не має права вимагати винагороди у разі випадкової загибелі предмета підряду або неможливості завершення робіт без вини сторін (ст.855 ЦК України). Підрядник несе ризик у разі можливих раптових призупинень робіт, їх випадкових погіршень або подорожчанні тощо.

Строки початку і завершення виконання підрядних робіт та терміни передачі результатів робіт замовнику є істотними умовами договору підряду. Строки виконання роботи або її окремих етапів мають бути встановлені у договорі підряду ( ст. 846 ЦК України). При виконанні довгострокових робіт сторонами часто затверджуються графіки проведення робіт, яких має дотримуватися підрядник під загрозою штрафних санкцій або навіть припинення договору.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру, обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало поставка відповідачу товару, а обов’язком відповідача –прийняття товару та оплата його вартості на умовах, визначених договором.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          У матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2010 р., який узгоджений та підписаний обома сторона та скріплений печатками підприємств.

                    Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 977 грн. 61 коп. інфляційних витрат та 15 244 грн. 41 коп. 3 % річних.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Розглянувши розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача про стягнення з відповідача 14 977 грн. 61 коп. інфляційних витрат та 15 244 грн. 41 коп. 3 % річних підлягають задоволенню.

          Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 150586 грн. 43 коп. пені.

Під час судового розгляду справи № 27/187/10 позивач надав письмову заяву про зменшення суми пені. У зв’язку з тим, що при складанні позовної заяви позивачем невірно було зазначено розмір пені у сумі 150586 грн. 43 коп. та період нарахування пені з 05.07.2009 р. по 16.05.2010 р. (421 днів), позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені у розмірі 81495 грн. 79 коп. за період з 22.03.2010 р. по 22.09.2010 р., провадження в частині стягнення пені у розмірі 69090 грн. 64 коп. припинити, на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи заяву позивача, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 69090 грн. 64 коп. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Процесуальні наслідки відмови від суми пені у розмірі 60090 грн. 64 коп. роз’яснені судом, позивачу відомі та зрозумілі.

Пеня є договірною мірою відповідальності.

          Відповідно до п. 4.4 договору у разі несвоєчасної оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 % від простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 232 ч.6 ГК України –нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Розглянувши розрахунок суми пені та враховуючи заяву позивача про відмову від суми пені у розмірі 60090 грн. 64 коп., яка була зайво нарахована позивачем, господарський суд дійшов висновку, що пеня у сумі 81495 грн. 79 коп. за період з 22.03.2010 р. по 22.09.2010 р. підлягає задоволенню.

Крім того, у письмовому відзиві відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення строком на 6 місяців, починаючи з 01.11.2010 р.

Позивач заперечив проти розстрочення виконання судового рішення, з підстав викладених у письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи заперечення позивача та дослідивши фінансове становище обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців слід залишити без задоволення, на підставі наступного:

підставою для розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться –гроші.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони суд має право розстрочити виконання судового рішення.

Згідно з п. 2 Роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/33 “Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати інтереси сторін, їх фінансове положення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіки держави та інші обставини справи. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов’язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення ... суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).           

Важкий фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов’язку належного виконання зобов’язань перед кредитором, та не робить неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить об’єктивних підстав для надання відповідачу розстрочення виконання рішення, так як сторони мають рівні права перед законом на захист своїх порушених інтересів, відповідач своїми діями спричиняє збитки підприємству позивача.

За таких обставин, заяву відповідача у справі про розстрочення виконання судового рішення суду слід залишити без задоволення.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

За таких обставин, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

На підставі статті 85 ГПК України –24.11.2010 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82 –85, 121 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства “Запорізький титано - магнієвий комбінат” (69600 м. Запоріжжя вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 00194731, р/р 26005976712532 в ЗФ ПУМБ, МФО 313623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сталевар” (69095 м. Запоріжжя вул. Козача, буд 43 кв. 50, код ЄДРПОУ 32368945, р/р 26003055896128 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399) 440 517 (чотириста сорок тисяч п’ятсот сімнадцять) грн. 80 коп. заборгованості за договором № 1 від 01.02.2006 р., 14977 (чотирнадцять тисяч дев’ятсот сімдесят сім) грн. 61 коп. інфляційних витрат, 15244 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 41 коп. 3 % річних, 81495 (вісімдесят одна тисяча чотириста дев’яносто п’ять) грн. 79 коп. пені, 5523 (п’ять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 01 коп. державного мита, 209 (двісті дев’ять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 26.11.2010р.