Рішення № 12605092, 02.12.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2010 р.Справа № 14/1367

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: Костроміна О.М. - дов. №1/10 від 04.01.2010р.

від відповідача: Єщенко І.О. - директор

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна" (м. Херсон)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САМ ФІШ" (смт. Новогуйвинське Житомирського району Житомирської області)

про стягнення 18008,90 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 18008,90 грн., з яких: 15711,00 грн. основного боргу, 1893,71 грн. пені, 94,27 грн. інфляційних нарахувань, 309,92 грн. 3% річних.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву (а.с.67) в якому вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15711,00грн. визнає у повному обсязі. Щодо стягнення сум штрафних санкцій просить суд прийняти рішення на власний розсуд.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, 31.12.2009р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Пані Крістіна" - продавець/постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САМ ФІШ" - покупець (відповідач у справі) було укладено договір постачання №6/10/ПК та додаток до нього (а.с.57-58).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується постачати (передавати) продовольчі товари (майонез, кетчупи, томатну пасту, гірчицю) ТМ "Пані Крістіна", "HOLIDAY", "Золота Корона" далі по тексту "Товар" у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах договору.

Перехід права власності відбувається у момент прийому-передачі товару та підписання видаткових накладних (п.3.7. договору).

Згідно п.4.2. договору сторони погодили, що розрахунки за кожну партію товару яка постачається, здійснюється у безготівковому порядку та/або за готівку: на умовах відстрочки платежу на протязі 21 календарних днів.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 69422,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000015 від 05.01.2010р., №РН-0000199 від 01.02.2010р. (а.с.59,61) та податковими накладними (а.с.60,62).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 15711,00 грн.

09.07.2010р. позивач направив відповідачу претензію (вимогу) (а.с. 28) про сплату боргу, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком №5409 (а.с.29), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 15711,00 грн., що підтверджується довідкою позивача №106 від 01.12.2010р.(а.с.63), актом звірки підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками станом на 01.11.2010р. (а.с.68) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована пеня, яка згідно розрахунку позивача за період з 23.02.2010р. по 20.10.2010р. (240 днів) (а.с. 3) складає 1893,71 грн.

Пеня нарахована відповідно до п. 6.4 договору від 31.12.2009р.

Проте, при визначенні періоду, за який нарахована пеня, позивачем не було враховано вимоги п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені повинне було здійснюватися з 23.02.2010р. по 23.08.2010р.(182 дні).

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму пені за період

з 23.02.2010р. по 23.08.2010р.:

- за період з 23.02.2010р. по 07.06.2010р.: (15711,00,00 (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 105 (кількість прострочених днів) = 926,52 грн.;

- за період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.: (15711,00,00 (сума боргу) х 19% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 30 (кількість прострочених днів) = 245,35 грн.;

- за період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р.: (15711,00,00 (сума боргу) х 17% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 33 (кількість прострочених днів) =241,48 грн.;

- за період з 10.08.2010р. по 23.08.2010р.: (15711,00,00 (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 14 (кількість прострочених днів) =93,41 грн.

За таких умов, за вказаний період, сума пені складатиме 1506,76 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача (а.с.3), розмір 3% річних складає 309,92 грн., інфляційних нарахувань 94,27 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд вважає, що вказані суми нараховані обґрунтовано, відповідно до чинного законодавства та укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач позов визнав (відзив на позовну заяву а.с. 67).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 15711,00 грн. основного боргу, 1506,76 грн. пені, 94,27 грн. інфляційних нарахувань, 309,92 грн. 3% річних. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САМ ФІШ", 12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Заводська,2, ідентифікаційний код 32746536 на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Пані Крістіна", 73000, м. Херсон, проспект Текстильників,5, ідентифікаційний код 23135010 - 15711,00 грн. заборгованості, 1506,76 грн. пені, 94,27 грн. інфляційних нарахувань, 309,92 грн. 3 % річних, 176,22 грн. витрат по сплаті державного мита, 230,93 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: 03.12.2010р.