Рішення № 12605090, 02.12.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" грудня 2010 р. Справа № 20/1428

Господарський суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача Вишневський А.Ю.(довіреність від 31.07.10)

від відповідача не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Баядєра" (м. Горлівка, Донецька область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1

про стягнення 3533,82 грн.

Розпорядженням голови господарського суду від 01.12.10 справу передано на для розгляду судді Тимошенку О.М.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 3533,82грн., з яких: 2170,86грн. заборгованості за поставлений товар, 1085,43грн. штрафу, 110,53грн. пені, 167,00грн. 24% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки №2377 від 25.06.2010р., з оплати отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, подав довідку підприємства №109 від 02.12.10 про те, що станом на 02.12.10 борг відповідача становить 2170,86грн., акт звірки та лист відповідача від №64 від 11.11.10 в якому відповідач не заперечує щодо наявності у нього заборгованості перед позивачем виклавши причини по яких не може виконати вимог договору (15-18).

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином. Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2010 року між Приватним підприємством "Баядєра" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір поставки №2377, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити алкогольну продукцію та товари народного споживання на умовах, визначених в цьому договорі.

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2170,86грн., що підтверджується видатковою накладною №320326 від 26.06.2010р. та податковою накладною від 26.06.10 (а.с.10-11).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 4.1 вищезазначеного договору, встановлено, що розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати відповідачем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, за поставлений товар відповідач мав розрахуватись до 10.07.10.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався, що підтверджується довідкою позивача №109 від 02.12.10 та актом звірки розрахунів підписаний сторонами (а.с.15,17).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2170,86грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2.1 договору просить стягнути з відповідача пеню та 24% річних , що згідно розрахунку позивача , за період з 11.07.10 по 05.11.10, становить відповідно 110,53грн. та 167,00 грн.(а.с.4).

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно п.7.2.1 договору поставки №2377 від 25.06.2010, за несвоєчасну оплату товару відповідач додатково сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок пені та річних, вважає його правильним , тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, пунктом 7.2.2. вищезазначеного договору, сторони встановили, що у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Згідно розрахунку позивача (а.с.4) сума штрафу складає 1085,43грн.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, вважає його правильним , тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Баядєра" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, ідентифікаційний код 13491057) - 2170,86 грн. заборгованості, 1085,43 грн. штрафу, 110,53грн. пені, 167,00грн. 24% річних, 102,00грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідомленням)