Рішення № 126044898, 30.01.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9382/24-ц

пр. 2-2533/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Громадської організації «Проти придурків та ідіотів», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (далі - відповідач, ПрАТ «ВФ Україна»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Громадської організації «Проти придурків та ідіотів» (далі - ГО «Проти придурків та ідіотів»), в якому просить: визнати протиправними дії ПрАТ «ВФ Україна» щодо відмови у наданні відповіді на заяву ОСОБА_1 від 28.08.2022 року; зобов`язати ПрАТ «ВФ Україна» розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2022 року у встановленому законом порядку; стягнути з ПрАТ «ВФ Україна» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 35 500,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 28.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «ВФ Україна» із зверненням «28.08.22 ВФ МЄ заява повернення коштів», в якому вказував, що являється користувачем мобільного телефонного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» абонентський номер НОМЕР_1 , який на його ім`я офіційно зареєстрований.

В зверненні вказував, що 04.07.2022 року направляв відповідні звернення, відповіді на які не отримав, проте 24.08.2022 року на телефон споживача надійшло повідомлення про подарунок в сумі 120 грн. в разі оплати 40 грн. Споживач оплатив 40 грн., яких було достатньо для підключення пакету вибраного оператором не погодженого та непотрібного споживачу. Однак пакет так і не було підключено.

Виходячи з вище викладеного на підставі і в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», просив розглянути звернення від 04.07.2022 року та забезпечити надання відповіді, підписаної керівником ПрАТ «Київстар» або особою, яка виконує його обов?язки, як визначено ч. 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», яку направити на адресу позивача, вказану в зверненні; забезпечити надання пакету запропонованих послуг згідно з оплатою та подарунковими. У разі відмови, повернути 40 грн. на картковий рахунок ОСОБА_1 , який відкрито у ТВБВ № 10005/078 ОПЧ, Житомирське обласне управління АТ «Ощадбанк» поточний рахунок № НОМЕР_2 , рахунок установи уповноваженого банку № в ТВБВ N?10005/078 ОПЧ, код банку 311647 код згідно з ЄДРПОУ 09311380.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2024 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ВФ Україна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ГО «Проти придурків та ідіотів», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.07.2024 року відкладено розгляд справи на 10.10.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2024 року відкладено розгляд справи на 30.01.2025 року.

11.10.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку із безпідставністю позову. Зазначає, що згідно матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог Позивачем до позовної заяви в якості показу долучено файл під назвою «28.08.22 ВФ МЄ заява повернення скрін.png) (Додаток 2 до позовної заяви). Позивачем при направленні відповідної заяви було допущено помилку та некоректно зазначено електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, замість коректної ІНФОРМАЦІЯ_1 , як наслідок ПрАТ «ВФ Україна» не отримувало вищевказаної заяви. Вказане спростовує твердження позивача про порушення його прав відповідачем, як наслідок вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав вимоги позову, просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд встановив, що 28.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «ВФ Україна» із зверненням «28.08.22 ВФ МЄ заява повернення коштів», в якому вказував, що являється користувачем мобільного телефонного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» абонентський номер НОМЕР_1 , який на його ім`я офіційно зареєстрований.

В зверненні вказував, що 04.07.2022 року направляв відповідні звернення, відповіді на які не отримав, проте 24.08.2022 року на телефон споживача надійшло повідомлення про подарунок в сумі 120 грн. в разі оплати 40 грн. Споживач оплатив 40 грн., яких було достатньо для підключення пакету вибраного оператором не погодженого та непотрібного споживачу. Однак пакет так і не було підключено.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Правовідносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та абонентами здійснюються на підставі норм цивільного законодавства України та Закону України «Про телекомунікації», Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295.

Споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг ( п. 6 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації»), а оператори телекомунікацій зобов`язані надавати споживачам вичерпну інформацію, необхідну для укладення договору, а також щодо телекомунікаційних послуг, які вони надають.

Відповідно до п. 5 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295 (далі - Правила) - оператори, провайдери надають споживачам послуги відповідно до Законів України «Про телекомунікації», «Про захист прав споживачів», цих Правил, інших нормативно-правових актів та нормативних документів у сфері телекомунікацій.

Відповідно до п. 35 Правил, споживачі під час замовлення та/або отримання послуг мають право на безоплатне отримання від оператора, провайдера вичерпної інформації про зміст, якість, вартість та порядок надання послуг.

Частиною ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено поняття публічної інформації, як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання субєктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону відповідно до ст. 13 визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Приписами ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Як визначено у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач не надав йому відповідь на його звернення від 28.08.2022 року, яке було скеровано позивачем на електронну адресу відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем було долучено до позовної заяви в якості доказу файл під назвою «28.08.22 ВФ МЄ заява повернення скрін.png» додаток 2 до позовної заяви.

Разом із тим, як вбачається із додатку-2 позивачем скеровано листа на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 замість правильної vodafone@vodafone.ua, отже ПрАТ «ВФ Україна» не отримувало вищевказаної заяви, що спростовує твердження позивача про порушення його прав відповідачем.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Закону України «Про звернення громадян» відповідачем не було порушено, оскільки відповідачем не було отримано звернення позивача, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити, що оскільки вказана вимога є похідною від вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, у задоволення якої відмовлено, в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.

В той же час, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Як визначено у ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення.

У порушення процесуального обов`язку позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено у чому саме вона полягає, не обґрунтовано її розмір, не доведено, що шкода була завдана саме протиправними діями відповідача, та наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Однак, всупереч вказаним вимогам, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факт заподіяння йому моральної шкоди.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено у ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Аналізуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 5, 15, 20 Законом України «Про звернення громадян», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Громадської організації «Проти придурків та ідіотів» про зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 11.02.2025 року.

Суддя Є.С. Хайнацький