Рішення № 12604190, 17.11.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

17.11.2010Справа №2-24/2845-2010 За позовом Фонду майна АР Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17, ідентифікаційний код 00036860)

До відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18)

в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 11, ідентифікаційний код 22236588)

За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь (95000, АР Крим, м. Сімферополь, Привокзальна площа, 1).

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 34 205,67 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Белікчі О. В. – представник, довіреність від 13.10.2009р. №98-Д, службове посвідчення.

Від відповідача – Мандзюк М. В. – представник, довіреність б/н від 29.12.2009р.

Від третьої особи - не з’явилася.

Обставини справи:

Фонд майна АР Крим звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 34 205,67 грн. та про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" повернути державне нерухоме майно – частину приміщення, загальною площею 32,6 кв.м., розташоване у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь – пасажирській на Привокзальній площі, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь – структурного підрозділу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" за актом приймання-передачі Державному підприємству "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати за договором оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь від 05.08.2005р., а також щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору.

Вважаючи, що внаслідок порушення відповідачем умов договору право Фонду майна АР Крим, держави в цілому, а також право третьої особи по справі - балансоутримувача нерухомого майна порушено, а також вважаючи, що у позивача виникло право на неустойку за безпідставне користування майном за період з 15.05.2008р. по 06.07.2009р., посилаючись на норми чинного законодавства, позивач просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Державного бюджету України 34 205,67 грн., а також зобов’язати відповідача повернути орендоване майно Державному підприємству "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28.05.2010р. позов Фонду майна АР Крим прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

Вказаною ухвалою до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державне підприємство "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь.

Представником відповідача було заявлено клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи, яке судом було задоволене та ухвалою від 22.06.2010 р. строк розгляду справи було продовжено.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити, вважаючи що повідомлення позивача про необхідність узгодження з балансоутримувачем Державного підприємства "Придніпровська залізниця" не породжує жодних правових наслідків для орендаря - Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", оскільки позивач не є орендодавцем нерухомого майна - частини приміщення, загальною площею 32,6 кв.м., розташоване у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь – пасажирській на Привокзальній площі, 1.

Позивач у судовому засіданні представив суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ВАТ «Укртелеком», м.Київ, в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» на користь Державного бюджету України неустойку за безпідставне користування майном за період 15.05.2008 по 23.07.2010 у сумі 71 827,11 грн. та зобов'язати ВАТ «Укртелеком», м.Київ, в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», повернути державне нерухоме майно - частину приміщення, загальною площею 32,6 кв.м, розташоване у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь - пасажирський на Привокзальній площі, 1, Балансоутримувачу - вокзалу Сімферополь, - структурному підрозділу ДП «Придніпровська залізниця». Підставою для збільшення суми стягнення стало продовження безпідставного користування відповідачем об’єктом оренди за період з 15.05.2008р. по 23.07.2010р. та нарахування йому нестойки у зв’язку з цим. Суд прийняв заяву Фонду майна АР Крим про збільшення позовних вимог до розгляду. Відповідач у запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог повідомив про те, що позивачем не наведено підстав для обґрунтування періоду стягнення, оскільки 17.12.2009 р. відповідачем було укладено з Представництвом фонду державного майна України договір оренди вищевказаного нерухомого майна №145/2009 – А/100 вх. – 21. Крім того зауважив на те, що позивачем складено розрахунок з порушенням норм ст.. 258 ЦК України, відповідно до якої позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки. На підставі викладеного, просить у позові відмовити.

Позивач надав суду заяву яка названа «про зменшення позовних вимог» від 21.09.2010р. вих. №08-14/7106, згідно якої просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" неустойку за безпідставне користування майном за період з 15.05.2008р. по 16.12.2009р. в сумі 36228,53 грн. та припинити провадження у справі, щодо вимог у частині повернення майна за договором оренди від 05.08.2005р.

Заява обґрунтована тим, що спочатку відповідачу було нараховану суму неустойки за безпідставне користування майном за період з 15.05.2008р. по 23.07.2010р., однак в зв’язку з тим, що 17.12.2009р. відповідачем був укладений договір оренди спірного нерухомого майна із Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі №145/2009-А, позивач дійшов висновку зменшити період нарахування неустойки, а саме з 15.05.2008р. по 16.12.2009р., що спричинило і зменшення розміру останньої.

Cуд зазначає, що в позовній заяві позивачем було заявлено до стягнення суму неустойки в розмірі 34205,67 грн. за період з 15.05.2008р. по 06.07.2009р., а в зазначеній заяві останній просить стягнути з відповідача суму неустойки в розмірі 36228,53 грн., яка розрахована за період з 15.05.2008р. по 16.12.2009р., що фактично є збільшенням розміру позовних вимог, адже із збільшенням періоду розрахунку неустойки відповідно і збільшилась її сума.

Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Позивач у поясненнях по справі від 08.10.2010 р. повідомив про те, що датою початку нарахування неустойки за безпідставне користування майном було визначено з 15.05.2008 р.. оскільки відповідачем 14.05.2008 р. було отримано листа, в якому позивач запропонував у строк до 29.05.2008 р. надати узгодження з Балансоутримувачем на продовження дії договору оренди. Відповідач такого узгодження не надав, тому відповідно до ст.. 764 ЦК України, договір вважається таким, що припинив свою дію з моменту отримання відповідачем вищевказаного листа і йому була нарахована неустойка з наступного дня, тобто з 15.05.2008 р. При таких обставинах, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за безпідставне користування майном за період з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р. у розмірі 36228,53 грн., яку він вважає зменшенням розміру позовних вимог.

Також позивач заявою від 18.10.2010 р. відмовився від позовних вимог в частині повернення майна за договором оренди від 05.08.2005 р. Вказане обґрунтовує тим, що 17.12.2009 р. відповідачем було укладено договір оренди державного нерухомого майна з Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі №145/2009-А, яке раніш було предметом оренди по договору оренди від 05.08.2005 р.

Відповідач у відзиві на заяву про зменшення позовних вимог повідомив про те, що відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору оренди, він повинен був повернути орендоване майно балансоутримувачу, але третя особа листом від 24.06.2008 р. №НГ 9/753 погодила укладення договору оренди з Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі. Також вказав, що позов було подано поза межами строку позовної давності, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, згідно з якою позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки. Періодом стягнення заявлено з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р., але позовна заява направлена до суду тільки у серпні 2010 р., тому просить суд застосувати строки позовної давності.

Позивач у поясненнях по справі від 10.11.2010 р. повідомив про те, що відповідно до ст.. 786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму. Але предметом позовних вимог по даній справі є стягнення неустойки за безпідставне користування майном, а не стягнення збитків. На підставі вказаного позивач вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню положення ч. 2 ст.. 786 ЦК України та строк позовної давності складає 3 роки.

Відповідач у поясненнях від 16.11.2010 р. повідомив про те, що оскільки сторонами не було досягнено згоди у письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов’язання відповідача, то застосування до в відповідача відповідальності у вигляді неустойки є неправомірним.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського пресувального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

05 серпня 2005 р. між Фондом майна АР Крим ( орендодавець ) та відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі начальника Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ( орендар ) був укладений договір оренди державного нерухомого майна № 213 - ЦОППУ .

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець на підставі наказу Фонду майна АР Крим від 29.07.2005 р. №657 «Про передачу державного нерухомого майна – частини приміщення загальною площею 32,6 кв. м., розташованого у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь - пасажирський на привокзальній площі,1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь – структурного підрозділу державного підприємства «Придніпровська залізниця», в оренду ВАТ «Укртелеком» і затвердження висновку субєкта оціночної діяльності» передає державне нерухоме майно – частину приміщення загальною площею 32,6 кв. м., розташованого у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь - пасажирський на привокзальній площі,1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь – структурного підрозділу державного підприємства «Придніпровська залізниця», а Орендар приймає майно в термінове платне користування за актом приймання – передачі. Майно передається в оренду з метою розміщення міжміського телефонного переговорного пункту.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору орендар вступає в строкове платне користування майном на строк, зазначений у цьому договорі, з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання – передачі майна.

05.08.2005 р. обумовлене вказаним договором майно було передано балансоутримувачем відповідачу по справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання – передачі державного майна, який був підписаний представниками балансоутримувача та відповідача, завірений відповідними печатками та погоджений з Фондом майна АР Крим ( а. с. 15 ).

Відповідно до п. 5.10 вказаного договору у разі припинення дії або розірвання договору орендар зобов’язується повернути орендоване майно балансоутримувачу в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. У разі погіршення стану чи втрати ( повної або часткової ) орендованого майна з вини орендаря компенсувати балансоутримувачу заподіяні збитки. У разі закінчення ( припинення ) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету або Балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно з актом приймання – передачі.

Відповідно до п. 10.1 вказаного договору він діє з 05.08.2005 р. до 03.07.2006 р.

Відповідно до п. 10.6 вказаного договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії про припинення дії або зміну умов цього договору, договір вважається продовженим, за погодженням балансоутримувача, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Суду не було надано доказів наявності після 03.07.2006 р. заяв сторін про припинення дії вказаного договору, в зв’язку з чим він вважався продовженим відповідно до 01.06.2007 р., що не заперечується сторонами по справі.

Судом встановлено, що між сторонами по справі була укладена додаткова угода №1 від 31.05.2007 р. до вказаного договору, відповідно до якої сторони зокрема, п. 5.10. договору виклали у наступній редакції: «у разі припинення дії або розірвання договору орендар зобов’язується повернути орендоване майно балансоутримувачу в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу. У разі погіршення стану чи втрати ( повної або часткової ) орендованого майна з вини орендаря компенсувати балансоутримувачу заподіяні збитки. У разі закінчення ( припинення ) дії цього договору орендар сплачує до Державного бюджету або Балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна згідно з актом приймання – передачі, який надається орендодавцю у 10 – ти денний термін після підписання».

Також п. 10.6 договору оренди було викладено у наступній редакції: «Якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутністю заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніш встановлений договором за погодженням Балансоутримувача».

Оскільки після 01.06.2007 р. також заяв сторін про припинення дії вказаного договору не було, вищевказаний договір вважався продовженим відповідно до 29.04.2008 р.

Позивач направив відповідачу лист вих.. №03/1300 від 12.05.2008 р., відповідно до якого повідомив відповідача про те, що у разі ненадання в строк до 29.05.2008 р. погодження балансоутримувача на продовження дії договору, вказаний договір вважається таким, що припинив своє дію.

Оскільки у вказаний строк відповідачем не було надано доказів погодження балансоутримувача у встановлений строк, позивачем було направлено відповідачу претензію від 06.11.2008 р. про повернення нерухомого майна та сплату неустойки за безпідставне користування орендованим майном.

Відповідно до останньої заяви, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за безпідставне користування майном за період з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р. у розмірі 36228,53 грн.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав.

В силу статті 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.

Відповідач у відзиві на позов посилався на той факт, що позивач по справі не є орендодавцем спірного майна на дату припинення договору, в зв’язку з чим його звернення не породжує жодних правових наслідків для орендаря, оскільки саме Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі виступає орендодавцем державного майна, розташованого на території АР Крим.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до Положення «Про Фонд майна», затвердженого Постановою Уряду АР Крим від 02.11.1995 р. №325, Фонд майна, у межах повноважень, визначених Фондом державного майна України і делегованих Верховною Радою АР Крим, реалізує державну політику в сфері приватизації державного майна, майна, що належить АР Крим і комунальної власності, а також здійснює повноваження орендодавця державного майна і майна, що належить АР Крим.

Укладення договорів оренди державного майна у 2005 р. Фонд майна АР Крим здійснював на підставі наказу Фонду державного майна України від 23.03.2005 р. №596 «Про завдання щодо забезпечення надходження орендної плати до Державного бюджету у 2005 р.», згідно з яким з метою забезпечення виконання завдання, встановленого у Додатку 1 до цього наказу, Фонду майна АР Крим було надано право бути орендодавцем державного майна, розташованого в АР Крим.

Посилання відповідача на те, що Фонд майна АР Крим на дату припинення договору не був орендодавцем спірного майна, у зв’язку з чим вимоги про надання узгодження балансоутримувача на продовження строку договору оренди не породжували правових наслідків для орендаря, є безпідставним, оскільки фактичне припинення дії договору оренди здійснюється після вчинення фактичних дій щодо такого припинення – передачі майна за актом приймання – передачі. Але майно за актом приймання – передачі балансоутримувачу повернуто не було, що підтверджується матеріалами справи.

Також відповідно до Наказу від 28.02.2007 р. №38 –р «Про орган приватизації в АР Крим», Регіональному відділенню Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополь було надано повноваження щодо здійснення політики у сфері управління, приватизації та оренди державного майна, що розташоване на території АР Крим, тобто Регіональним відділенням було отримано право на укладення нових договорів оренди, а не право виступати правонаступниками за раніш укладеними Фондом майна АР Крим договорами оренди.

Також відповідно до п. 5 Наказу Фонду державного майна України від 31.01.2007 р. №159 «Про визначення орендодавця на території АР Крим» Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополь має право виступати орендодавцем за договорами оренди державного майна, що були укладені Фондом майна АР Крим та ним передані за актом приймання – передачі. При цьому Фонд державного майна України чітко обумовив момент виникнення правонаступництва – підписання акту приймання – передачі. На цей час відповідного акту між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополь та Фондом майна АР Крим не складено, тому Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополь не має права виступати орендодавцем за договорами оренди державного майна, що були укладені Фондом майна АР Крим.

Позивач доводить, що договір оренди від 30.08.2005 р. припинив свою дію, оскільки відповідач у встановлений листом від 12.05.2008 р. строк не надав відповідного погодження Балансоутримувача щодо продовження дії договору.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Суду не було надано доказів того, що відповідач повернув отримане в оренду майно.

Більш того, з пояснень представників сторін вбачається, що відповідач користувався орендованим майном весь час до укладення нового договору оренди з Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі №145/2009-А від 17.12.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Однак необхідно зауважити на той факт, що позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р.

Однак слід враховувати той факт, що коли мова йде про юридичних осіб – суб’єктів господарювання, слід приймати до уваги положення ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже стягувати неустойку з суб’єкта господарювання можна лише тільки за шість місяців.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про стягнення неустойки ( постанова Верхового суду України від 10.10.2006 р. у справі №13/757 ) та Вищий господарський суд України у постановах від 18.02.2010 р. по справі №9/582, від 19.01.2010 р. по справі №11/59, від 03.11.2010 р. по справі №35/140-10.

З урахуванням вказаного, розмір нараховування неустойки за безпідставне користування орендованим майном обмежений часом та розміром нарахування Господарським кодексом України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач мав право нараховувати неустойку за безпідставне користування орендованим майном у відношенні відповідача тільки за період з 30.04.2008 р. ( тобто з наступного дня після спливу строку дії договору оренди від 05 серпня 2005 р., з урахуванням того, що строк його дії вже двічі продовжувався ) та по 30.10.2008 р.

Таким чином, нарахування неустойки за період з 31.10.2008 р. по 16.12.2009 р. є безпідставним та не заснованим на законі.

Також позивач просить застосувати позовну давність по даній справі, оскільки вважає, що вона пропущена позивачем.

З вказаного суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням вказаного, враховуючи те, що перебіг позовної давності розпочався з 30.04.2008 р. та, відповідно, закінчився 30.04.2009 р., а позивач звернувся до суду з вказаним позовом тільки 25.05.2010 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції ГС АР Крим.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за безпідставне користування майном за період з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р. у розмірі 36228,53 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просив суд зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" повернути державне нерухоме майно – частину приміщення, загальною площею 32,6 кв.м., розташоване у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь – пасажирській на Привокзальній площі, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь – структурного підрозділу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" за актом приймання-передачі Державному підприємству "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь.

Однак позивач заявою від 18.10.2010 р. відмовився від позовних вимог в частині повернення майна за договором оренди від 05.08.2005 р. Вказане обґрунтовує тим, що 17.12.2009 р. відповідачем було укладено договір оренди державного нерухомого майна з Представництвом регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі №145/2009-А, яке раніш було предметом оренди по договору оренди від 05.08.2005 р.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається у адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

В даному випадку заява про відмову від позову підписана Головою Фонду майна АР Крим Шиміним Ю. В.

Таким чином, суд приймає відмову від позову, тому що відмова від позову є правом позивача та не приймати її до уваги у суду не має підстав.

Крім того, відповідно до закріпленого ст.129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі розглядати вимоги, якщо заявник не бажає їх розгляду.

Відповідності до ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Про необхідність дотримання принципу диспозитивності вказується у Постанові Верховного суду України від 20.05.2002 р. №02/132 ( справа №Д12/12 ), а в постанові пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 р. «Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя» вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.

При таких обставинах справи, суд приймає відмову позивача від позову в даній частині і вважає за необхідне провадження по справі в частині зобов’язання Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" повернути державне нерухоме майно – частину приміщення, загальною площею 32,6 кв.м., розташоване у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь – пасажирській на Привокзальній площі, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь – структурного підрозділу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" за актом приймання-передачі Державному підприємству "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь, припинити по п. 4 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що рішення у повному обсязі буде складено 22.11.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22.11.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 4 ст. 80, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за безпідставне користування майном за період з 15.05.2008 р. по 16.12.2009 р. у розмірі 36228,53 грн. відмовити.

2.          В частині зобов’язання Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" повернути державне нерухоме майно – частину приміщення, загальною площею 32,6 кв.м., розташоване у головному корпусі залізничного вокзалу станції Сімферополь – пасажирській на Привокзальній площі, 1, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь – структурного підрозділу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" за актом приймання-передачі Державному підприємству "Придніпровська залізниця" в особі структурного підрозділу - вокзалу станції Сімферополь, провадження по справі припинити по п. 4 ст. 80 ГПК України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.