Ухвала суду № 12603697, 10.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2010 р.                               м. Київ                                        К-927/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

За участю: секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача: Арікової Ю.А.

відповідача: Кірсанова Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008

у справі №2а-4313/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008, позов ТОВ «Компанія «Опціон»задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 26.02.2008 №0000041600/0.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме п.6.2 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, судові рішення –без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року, за результатами якої складено акт №1021/16-0/34332444 від 15.02.2008.

За висновками акта перевірки підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 1057667 грн., а також зменшено залишок від’ємного значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 131271 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041600/0 від 26.02.2008, яким на підставі п.6.2 ст.6, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1057667 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ДП «Восток-Агромаш»ТОВ «Фірма «Восток»10.09.2007 було укладено договір комісії № П2-0-ВА-1, згідно умов якого ДП «Восток-Агромаш»ТОВ «Фірма «Восток»зобов'язалось реалізувати товар позивача та виконати інші зобов'язання, пов'язані з цією реалізацією, в тому числі й зобов'язання з митного оформлення поставки товару.

ДП «Восток-Агромаш»ТОВ «Фірма «Восток»на виконання умов договору комісії було вивезено за межі митної території України товар на суму 310094,82 грн., що підтверджується вантажно-митною декларацією за формою МД-2 № 800000001/7/112849 від 22.10.2007.

Згідно положень п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування. Підпунктом 6.2.1 цієї статті встановлено перелік операцій, які у тому числі оподатковуються за нульовою ставкою, а також визначено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно абзаців 7-8 Податкового роз'яснення щодо порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 418 від 05.09.2002, у разі, якщо за експортним контрактом з нерезидентом продукція у звітному періоді не вивозиться за межі митних кордонів України, а відвантажується до місця формування експортних вантажів для наступної відправки за кордон, податкові зобов'язання у платника податку - експортера за нульовою ставкою у цьому звітному періоді не виникають, лише після фактичного перетину товарами митного кордону України (завершення оформлення вивізної вантажної митної декларації) платником податку - експортером визначаються податкові зобов'язання за нульовою ставкою податку на додану вартість.

З метою підтвердження факту перетину товарами митного кордону України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 № 243 «Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції»платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), повинен мати оригінал п'ятого основного аркушу («примірник для декларанта») вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), на якому митним органом за зверненням платника податку вчинено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України та засвідчено гербовою печаткою митного органу і підписом відповідальної особи, який разом з розрахунком експортного відшкодування подається до податкового органу.

З вантажно-митної декларації № 800000001/7/112849 від 22.10.2007 вбачається, що митні органи України здійснили оцінку відповідності оформлення цієї декларації чинному митному законодавству України, не знайшли зауважень та дозволили вивіз товару на суму 310094,82 грн.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірне застосування позивачем нульової ставки до об’єкту оподаткування за експортними операціями та про відсутність у відповідача підстав для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 62018,97 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення відповідачем суми податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2007 року на 1201590 грн., стали висновки акта перевірки, що позивачем придбано у пов’язаної особи - ТОВ «Алгоритм»за договором купівлі-продажу від 15.10.2007 нерухомого майна - корпус № 1 «Б», що знаходиться в Харківській області, м. Дергачі, вул. Петровського, 163 «Б», загальною площею 12758,97 кв.м., за ціною 5100000,00 грн., в тому числі ПДВ 850000,00 грн., яка не відповідає рівню звичайних цін, оскільки згідно довідки Дергачівського комунального підприємства технічної інвентаризації «Інвенрос», балансова вартість будівлі складає 812215 грн.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг), згідно пп.1.20.2 цієї статті, використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що довідка про балансову вартість будівлі не підтверджує встановлення справедливих ринкових цін на ідентичний товар на цьому рівні, а, отже, відповідачем не доведено що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін.

Крім того, відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язаною особою є юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

За підтвердження факту володіння ТОВ «Компанія з управління активами «Форвард»часткою в статутному фонді позивача, що дорівнює 19.9 %, та часткою в статутному фонді ТОВ «Алгоритм»в розмірі 19,98 %, доводи відповідача про укладення договору купівлі-продажу будівлі між пов’язаними особами, є безпідставними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було придбано майно за договором купівлі-продажу №П-Алг-Опц-1 від 01.10.2007 у ТОВ «Алгоритм» на загальну суму 1246000,00 грн., у т.ч. ПДВ –207666,67 грн., та №П-В-ОПЦ-1 від 01.10.2007 у ТОВ «Фірма «Восток»на суму 1838200,00 грн., у т.ч. ПДВ –306366,67 грн., передача якого здійснена за актами прийому-передачі до цих договорів від 01.10.2007.

Відповідач під час перевірки дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Алгоритм»та ТОВ «Фірма «Восток» права вчинювати дії пов’язані зі зміною права власності на майно, з тих підстав, що воно знаходиться у заставі у ВАТ «Кредит промбанк»згідно договорів застави №07/059/301/06-КЛТ від 02.06.2006 та №07/059/302/06-КЛТ від 02.06.2006, у зв’язку з чим позивачем допущено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищено суму податкового кредиту у жовтні 2007 року на 1201590 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується отримання ТОВ «Алгоритм»та ТОВ «Фірма «Восток»згоди ВАТ «Кредитпромбанк»на продаж майна що знаходиться у заставі згідно листів ВАТ «Кредитпромбанк»від 28.09.2007 №5406/06-6.6-02ХВ та від 28.09.2007 №5390/06-6.6-02ХВ, тобто така згода була отримана до укладення договорів на відчуження, висновки судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту є правильними.

Укладення ТОВ «Алгоритм»та ТОВ «Фірма «Восток»02.10.2007 з ВАТ «Кредитпромбанк»додаткових угод до договорів застави, не є доказом відсутності згоди банку на відчуження майна, що знаходилось у заставі, до часу укладення цих угод, оскільки даними угодами сторони підтверджують відсутність взаємних претензій за договорами застави, чим спростовуються доводи відповідача, що зазначене майно не є предметом здійснення операцій з купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2008 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко