Ухвала суду № 12603683, 10.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 року                               м. Київ                                        К-23857/08

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2007

у справі № 2-а-1649/07

за позовом Закритого акціонерного товариства «Селидівський експериментальний завод»

до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008, позов ЗАТ «Селидівський експериментальний завод» задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Селидівської ОДПІ №0000392342/0 від 04.07.2007 про заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 16439 грн. та №0000402342/0 від 04.07.2007 про завищення податкового кредиту в розмірі 13153 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт №338/63/23-6-25111054 від 22.06.2007.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при отриманні в 3 кварталі 2005 року –1 кварталі 2007 року послуг по оренді устаткування від ТОВ «Донбас-Делівер», які не підтверджені документально, а також завищено валові витрати на суму 1691 грн. вартості послуг телекомунікаційного зв’язку; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв’язку віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при оплаті послуг з оренди устаткування в сумі 12812 грн., які не підтверджені документально і не відносяться до складу валових витрат, наявні податкові накладні складені з порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також завищено суму податкового кредиту на 339 грн. по операціям з придбання послуг телекомунікації від ВАТ «Укртелеком»Донецька філія.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000392342/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 23956 грн., у т.ч. штрафні санкції –7517 грн. та №0000402342/0 про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток замість податку на додану вартість в сумі 19730 грн., у т.ч. штрафні санкції в розмірі 6577 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.2004 між позивачем та ТОВ «ДонбасДелівері»укладено договір №б/н оренди обладнання, номенклатура якого наведена у специфікації до договору. Згідно специфікації №1 від 01.12.2004 до договору в оренду передано три найменування обладнання, а саме: одна підстанція трансформаторна комплектна 1 КТП-630-10/0,4-У3, одна пересувна компресорна станція ПКС-3,5А, одна лінія точечної зварки сітки –затяжки. При цьому п.5.1 договору орендна плата за користування обладнанням встановлена у розмірі 4804 грн. з врахування податку на додану вартість. Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 01.12.2004. Згідно специфікації №2 від 02.09.2005 до договору оренди позивачу додатково передано в оренду іще одну одиницю обладнання –обрізний станок И 6119, факт передачі якого підтверджується актом приймання-передачі від 02.09.2005, без збільшення розміру орендної плати. Додатковими угодами до договору оренди від 29.12.2005, 30.10.2006, 28.12.2007 строк дії договору було пролонговано до 31.12.2007. Актом інвентаризації, складеним комісією орендодавця, відповідно до умов договору (п.4.2), станом на 01.11.2006 підтверджено знаходження на виробничій території заводу позивача орендованого обладнання та його використання за призначенням. Внесення орендної плати здійснювалось позивачем на підставі рахунків-фактур, що виставлялись орендодавцем, яким також надавались позивачу за цими операціями податкові накладні за користування обладнанням у сумі 4804 грн., у т.ч. податок на додану вартість 800,67 грн. Суми орендної плати за обладнання без податку на додану вартість включені позивачем до складу валових витрат у 3-4 кварталі 2005 року, у 2006 році та 1 кварталі 2007 року, а суми податку на додану вартість на підставі отриманих від орендодавця податкових накладних віднесені до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що підтверджується актом перевірки відповідача.

Правовідносини щодо отримання послуг електрозв’язку здійснювались на підставі договору №270 від 04.10.2005, укладеному між позивачем та Центром електрозв’язку №10 Донецької філії ВАТ «Укртелеком». Витрати на послуги зв’язку, на підставі рахунків за телекомунікаційні послуги та податкових накладних, включались позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність у позивача необхідних первинних бухгалтерських документів на підтвердження валових витрат, за відсутності заборони щодо включення подібних витрат до складу валових, та за відсутності доказів придбання зазначених послуг не з метою їх використання в господарській діяльності, дійшли вірного висновку про наявність у позивача правових підстав для включення понесених витрат у зв’язку з орендою обладнання та отриманням послуг електрозв’язку до складу валових.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а відповідно до пп. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Враховуючи правомірність включення позивачем до складу валових витрат вищезазначених сум за договором оренди обладнання та послуг електрозв’язку, віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні за вказані послуги до складу податкового кредиту також є правомірним.

Надання розшифровки телефонних розмов є окремою платною послугою оператора зв’язку, обов’язковість укладення угоди на отримання додаткових послуг чинним законодавством не передбачено, до того ж така «деталізація дзвінків»не є первинним документом у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», чим спростовуються доводи касаційної скарги відповідача.

Крім того, незначні недоліки податкової накладеної не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування податкового кредиту, за наявності інших первинних документів, що дають можливість ідентифікувати операцію.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.11.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2007 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Суддя Л.В. Ланченко