Рішення № 126030538, 21.03.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/950/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5 Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025р. № 112750008426.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді педагога по класу фортепіано і концертмейстра Новопразької дитячої музичної школи Олександрійського району Кіровоградської області та на посаді викладача по класу фортепіано Олександрійської дитячої музичної школи та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з досягненням ІНФОРМАЦІЯ_1 віку 60 років, звернулась за місцем проживання до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Заява за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем та прийнято рішення про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій зважаючи на відсутність необхідного педагогічного стажу (не менше 31 року). Позивач вказує, що відповідачем безпідставно не зараховано до спеціального страхового стажу періоди роботи на посаді педагога по класу фортепіано і концертмейстра та викладача по класу фортепіано, що підтверджується відповідним записами в трудовій книжці та довідками.

Вказані обставини зумовили необхідність звернення до суду.

Ухвалою суду від 19.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

21.02.2025 відповідачем через систему "Електронний суд" подано відзив на позов вимоги якого не визнаються з підстав аналогічним наведеним у оскаржуваному рішенні від 29.01.2025р. № 112750008426 (а.с.31,32).

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно паспорту позивачки, 03.11.2024 вона досягла віку 60 років (а.с.8).

25.11.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про виплату пенсії та грошової допомоги (а.с.9).

Заява за принципом екстериторіальності розглянута відповідачем та прийнято рішення від 29.01.2025р. № 112750008426 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій (а.с.10).

Зокрема вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж заявника становить 42 роки 10 місяців 26 днів, необхідний страховий стаж не менше 31 рік, наявний стаж 24 роки 4 місяці 9 днів.

Згідно розрахунку страхового стажу, до необхідного стажу не зараховано період з 01.01.1992 по 01.09.1994 та з 01.09.2012 30.09.2024 зважаючи на те, що у вказані періоди позивач працювала, та продовжує працювати, в навчальних закладах, які не входять до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого ПКМУ від 11.04.1993 №909 (а.с.12а).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 р. визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.

Згідно пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З викладеного слідує, що право на отримання відповідної грошової допомоги не залежить та не пов`язується із призначенням саме пенсії за вислугою років, а є окремим правовим механізмом відповідної соціальної виплати, який також може реалізовуватись при призначенні пенсії за віком.

Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі № 442/456/17 та від 13.02.2019 р. у справі № 233/4308/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).

Порядок № 1191 визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст.55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 (далі по тексту - Перелік № 909).

Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст.55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 р. у справі № 175/4084/16-а за змістом наведених норм законодавства прийшов до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Водночас, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Верховний Суд зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-IVстаном на день її призначення.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Щодо необхідності зарахування до спеціального страхового стажу періоду роботи позивача з 01.01.1992 по 31.08.1994 у Новопразькій (Олександрійська) дитяча музична школа на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстра та з 01.01.2004 по 30.09.2024 у Олександрійській міській гімназії №1 ім. Т.Г.Шевченка на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстра та Олександрійська дитяча музична школа на посаді викладача по класу фортепіано, суд зазначає наступне.

Вказані періоди роботи підтверджуються записами в трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с.11,12).

Загальний стаж робот за вказані періоди складає:

-з 01.01.1992 по 01.09.1994 2 роки 8 місяців 1 день;

-з 01.09.2012 по 30.09.2024 12 років 0 місяців 30 днів,

всього за вказані періоди 14 років 9 місяців 1 день.

Відмовляючи у зарахуванні до спеціального стажу вказаних періодів роботи, відповідач виходів з того, що у вказані періоди позивач працювала, та продовжує працювати, в навчальних закладах, які не входять до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого ПКМУ від 11.04.1993 №909.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Щодо зарахування до спеціального страхового стажу періоду трудової діяльності у Новопразькій (Олександрійська) дитяча музична школа на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстра, у Олександрійській міській гімназії №1 ім. Т.Г.Шевченка на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстра та Олександрійській дитячій музичній школі на посаді викладача по класу фортепіано, суд зазначає наступне, суд зазначає наступне.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 (далі - Перелік № 909), визначені заклади і установи охорони здоров`я та посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Згідно з розділом 1 Переліку №909 що в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах посадами, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, є: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Таким чином, наведеним Переліком визначено навчальні і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, а отже і право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Разом з цим, Кабінетом Міністрів України дорученням від 06.01.1995 р. №397/21 погоджено поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання Порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909, без внесення змін до неї, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 р. №01-3/133-02-2.

Вказане свідчить про те, що особа, яка займає посаду викладача в музичній школі, є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, і робота на такій посаді дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів " е-ж" ст.55 Закону №1788-ХІІ. Отже, стаж роботи особи на посаді викладача повинен зараховуватися до страхового стажу відповідно до пункту "е" ст.55 Закону №1788-ХІІ, навіть якщо така посада прямо не передбачена Переліком №909.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.02.2019 р. у справі № 233/4308/17, відповідно до якої викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач позашкільного навчального закладу є педагогічним працівником цього позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем повинен зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні статті 55 пункту е Закону України Про пенсійне забезпечення при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

Приписами ст.62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, саме трудова книжка працівника є основним документом, який підтверджує його трудовий стаж. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 р. у справі № 159/4315/16-а та від 26.04.2021 р. у справі № 348/2180/16-а.

Таким чином, суд дійшов висновку, що період роботи позивача у Новопразькій (Олександрійська) дитяча музична школа на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстра, у Олександрійській міській гімназії №1 ім. Т.Г.Шевченка на посаді викладача по класу фортепіано і концертмейстра та Олександрійська дитяча музична школа на посаді викладача по класу фортепіано, підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007 р. №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. №8-рп/99, від 20.03.2002 р. №5-рп/2002, від 17.03.2004 р. №7-рп/2004).

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про помилковість висновків відповідача наведених у рішенні від 29.01.2025р. № 112750008426.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.01.2025 р. про нарахування і виплату грошової допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним формулюванням способу поновлення порушених прав, що не впливає на розмір судового збору, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,60 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.01.2025р. № 112750008426.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи на посаді педагога по класу фортепіано і концертмейстра Новопразької дитячої музичної школи Олександрійського району Кіровоградської області та на посаді викладача по класу фортепіано Олександрійської дитячої музичної школи.

Повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 21.01.2025 р. про нарахування і виплату грошової допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком відповідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1211,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК