Постанова № 12603049, 09.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.04.2009 р. 09:35№ 7/609

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

ОСОБА_1

до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Києві

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації у розмірі 34118,02грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2, представник за довіреністю

від відповідача Цінчик В.М. представник за довіреністю

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірними дій щодо обмеження в перерахунку пенсії, про виплату різниці недоплаченої пенсії та зобовязання провести перерахунок пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем під час нарахування позивачу пенсії було застосовано обмеження в розмірі 12 мінімальних розмірів пенсії за віком. Зазначені дії відповідача позивач вважав такими, що порушують його конституційні права та просив суд зобовязати відповідача перерахувати пенсійне забезпечення позивачу, виходячи з 90 % грошового забезпечення (вислуга 39 років), та грошового забезпечення в розмірі 14608,00 грн., з урахуванням права на пенсію за особливі заслуги та інших доплат, передбачених законодавством 13411,82 грн; зобовязати відповідача виплачувати пенсійне забезпечення позивачу, виходячи з 90 % грошового забезпечення (вислуга 39 років), та грошовогозабезпеення в розмірі 14608,00 грн, з урахуванням права на пенсію за особливі заслуги та інших доплат, передбачених законодавством, що становить 13411,82 грн.; стягнути з відповідача 34118,02 грн якості компенсації неотриманої різниці пенсійного забезпечення, що не виплачувалася, починаючи з 01.01.2008 по 01.10.2008.

22.12.08 Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 25.02.09.

Відповідач надав суду заперечення на позов, відповідно до яких зазначив, що при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії керувався положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», відповідно до якого обмежувався максимальний розмір пенсії дванадцяти мінімальними розмірами пенсії за віком.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих міркувань, що всі перерахунки пенсії позивачу були проведені та виплачені у відповідності та без порушення норм чинного пенсійного законодавства України, просив суд відмовити у задоволенні позову.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до наявних у справі матеріалів позивача було звільнено з військової служби у відставку за віком.

Київським міським військовим комісаріатом позивачу була призначена пенсія, розмір якої підлягав перерахунку на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 15.01.2007 у справі № 2а-87 2007 р. Разом з тим, зазначеним судовим рішенням максимальний розмір пенсії позивача був обмежений 10000 грн., згідно з вимогами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Проте, позивач вважає, що виплата пенсійного забезпечення здійснюється не в повному розмірі, чим порушуються його законні права та інтереси.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач посилався на ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», де передбачено, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у статті 43 після частини третьої доповнити двома новими частинами такого змісту: "Обчислення пенсій окремим категоріям військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які були відряджені для виконання службових обов'язків до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших цивільних установ, організацій і підприємств, у тому числі у довготермінові закордонні відрядження, здійснюється за переліком посад і в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З позицією відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Право на пенсійне забезпечення умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначається Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” та п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей” при обчисленні пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Згідно з вимогами ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” призначені військовослужбовцям пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Перерахунки пенсії проводяться з підвищенням тих видів грошового забезпечення, що передбачені ст. 43 вказаного Закону.

Таким чином зазначене право позивача, як військовослужбовця, за своєю природою є певною соціальною гарантією, нерозривно повязаною зі статусом військовослужбовця.

Наділивши військовослужбовців зазначеною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобовязання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які несуть військову службу, виконуючи функції, повязані із захистом Вітчизни.

Тобто, між позивачем і державою встановлений певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю взаємних прав та обовязків: держави забезпечити соціальний та правовий статус військовослужбовців, а останніх належним чином виконувати функції, повязані із захистом Вітчизни.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для військовослужбовців як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання військовослужбовцям певних гарантій, а саме реалізацію права військовослужбовців на отримання пенсійного забезпечення у розмірі, що визначається за правилами, встановленими ч. 3 ст. 43 та ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб”, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Частиною 2 статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України, які приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Пунктом 3 частини першої статті 85 та статтею 91 Конституції України до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в України віднесено прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система (п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України).

В ч.1 ст. 96 Конституції України закріплено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин на інший період.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст. 95 Конституції України”).

При цьому, Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого Рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 констатував: метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобовязання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обовязків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 7, 8 п.4 вказаного Рішення).

Відповідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права свободи не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Відповідно до ст. 46 Конституції України це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

З пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 вбачається, що “Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин”.

Таким чином, суд вважає, що реалізація відповідачем встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»обмежень щодо перерахунку та виплати пенсійного забезпечення порушує права та законні інтереси позивача.

Звернувшись за захистом своїх порушених прав та інтересів, позивач просив суд задовольнити викладені в позовній заяві вимоги. Разом з тим, суд, оцінивши заявлені позивачем вимоги, прийшов до висновку, що їх задоволення не дозволить в повному обсязі захистити права та законні інтереси позивача. Тому, зважаючи на часткову обґрунтованість позову, керуючись ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Також судом враховано необхідність перевірки дій відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, та встановлено, що дії відповідача суперечать положенням зазначеної вище статті.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів правомірності відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу призначеної йому пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.Київ, вул. Воровського, 16 Код ЄДРПОУ 22869069) перерахувати та виплатити з 01.01.2008 р. пенсійне забезпечення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) виходячи з 90% грошового забезпечення (вислуга 39 років), та грошового забезпечення в розмірі 14608 грн.00 коп., з урахуванням права на пенсію за особливі заслуги та інших доплат передбачених законодавством, що становить 13411,82 грн. (тринадцять тисяч чотириста одинадцять гривень 82 коп.) без обмежень .

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь ОСОБА_4 за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.04.2009 року.

Суддя Арсірій Р.О.