Постанова № 12602887, 26.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 листопада 2010 р.                                                                                 № 2-а- 12383/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Каплоух В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000710848/0 від 01.10.2010 р. про визначення йому суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем : податок на додану вартість в розмірі 706785,00 грн.

Позивач обгрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, за наслідками проведеної СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові документальної невиїзної перевірки ТОВ "Техно-Арт" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року у розрізі контрагентів та складеного акту перевірки від 15.09.2010 р. за №3368/48-0/32761622, відповідно до висновків якого з боку товариства малися порушення податкового законодавства, а саме: п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ними було занижено податок на додану вартість за травень-червень 2010 на суму 496 990 грн., у тому числі: за травень 2010 року на суму 109 990 грн. та за червень 2010 на суму 387 000 грн.

За результатами акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було винесено податкове повідомленні - рішення за № 0000710848/0 від 01.10.10 р. на загальну суму 706 785,00 грн., з яким вони не погоджуються з наступних підстав.

Так, в мотивувальній частині акту перевірки зазначається про те, що їх контрагентами не були подані податкові декларації з податку на додану вартість за квітень - червень 2010р. Також не було встановлено місцезнаходження контрагентів для дачі необхідних пояснень.

Даний висновок податкового органу спростовується наступним.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України, - суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб'єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

При цьому звертає увагу суду на те, що товариством при здійсненні господарської діяльності було дотримано всіх вимог чинного податкового законодавства України, а тому відповідач не мав правових підстав для вищезазначеного висновку, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Також, зазначив, що підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) передбачено ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Окрім того, статтею 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення.

Посилання податкової інспекції на ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХП від 04.12.1990 року не мають під собою правового підґрунтя, оскільки, як вказано в акті перевірки СДПІ проведено документальну невиїзну перевірку підприємства.

Відповідно до приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" камеральною          вважається

перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Тобто, виходячи з норм Закону України № 2181 - III від 21.12.2000 року та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податковий орган в ході проведення камеральної перевірки не має законних підстав вимагати у платника податків надання будь-яких пояснень чи документів, а також досліджувати будь-які інші документи.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Акт перевірки, стосовно ТОВ "Техно-Арт", на його думку складено з порушеннями вимог діючого законодавства України, спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним і необ'єктивним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, посилаючись на законність оскаржуваного рішення, що прийнято було за результатами перевірки товариства, відповідно до якого були встановлені порушення податкового законодавства останнім.

Окрім того, зазначила, що вказана перевірка була проведена у межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні, а тому підстави вважати її неправомірною відсутні.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що уповноваженими особами СДПІ ВПП в м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Техно-Арт" з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, червень 2010 року у розрізі контрагентів, за результатами якої 15.09.2010 р. було складено акт перевірки № 3368/48-0/32761622, відповідно до якого, за висновками контролюючого органу, з боку позивача порушено п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість за травень-червень 2010 на суму 496 990 грн., у тому числі: за травень 2010 року на суму 109 990 грн. та за червень 2010 на суму 387 000 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000710848/0 від 01.10.2010 р. про визначення позивачеві суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем : податок на додану вартість в розмірі 706785,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку зазначена відповідна сторона не надала належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що основною причиною порушень, визначених у висновках акту перевірки, податковий орган вказав: не надання контрагентами, з якими позивач мав взаємовідносини декларацій по ПДВ, що свідчить про відсутність задекларованих податкових зобов'язань, що призвело до безпідставного формування ТОВ "Техно-Арт" податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від вищезазначених контрагентів-постачальників на загальну суму 496990,00 грн. за травень, червень 2010 року, що є безпідставним та спростовується наступним.

Так, згідно до вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про додаток на додану вартість", де передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися від оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.1. дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; -          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Згідно п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

-          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи контрагентами позивача були виписані податкові накладні з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладним позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, з відображенням вищезазначених податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані яких відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку в додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Виходячи із вищевикладеного, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", суд вважає, що ТОВ "Техно-Арт" правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Таким чином, висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що підпунктом 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товар (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і водночас розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування кошт від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робі послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Також, суд зазначає, що у відповідності до абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Як вбачається із матеріалів справи, то всі податкові декларації були надані контрагентами позивача у відповідності до вимог діючого законодавства України і відповідач не надав доказів зворотнього.

Окрім того, суд звертає увагу, що жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність платника податку за дії контрагента, а тому висновок податкового органу щодо останнього є безпідставним.

Що стосується незаконності перевірки, проведеної податковим органом, як підстави для скасування оскаржуваного рішення, на що посилається позивач, то суд їх вважає необгрунтованими та як такими, що судом не можуть бути враховані при прийнятті рішення, оскільки суд вважає, що в даному випадку вказана перевірка була проведена у межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Законом України "Про державну податкову службу в Україні, а тому підстав вважати її неправомірною суд не вбачає.

Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України, то правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона - СДПІ ВПП в м. Харкові не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

          Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Законом України "Про податок на додану вартість", суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000710848/0 від 01.10.2010 р. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Арт" суми податкового зобов"язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем : податок на додану вартість в розмірі 706 785,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 30.11.2010 року.

Суддя                                                             Самойлова В.В.