Постанова № 12602744, 01.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2а- 7888/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

судді - Юхтенко Л.Р.,

судді - Єфіменко К.С.

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Гниліченко Є.В. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування постанови №41/3/1_10/65-СК про застосування штрафу у розмірі 1700 грн.,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з додатковою відповідальністю «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування постанови №41/3/1_10/65-СК про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг у розмірі 1700 грн.

У судовому засіданні 26.11.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив скасувати постанову №41/3/1_10/65-СК про застосування штрафних санкцій у розмірі 1700 грн., обґрунтувавши обставинами зазначеними в позовній заяві (а.с.4-8). Так, 05.07.2010 року посадовими особами відповідача був складений Акт про порушення законів ті інших нормативно-правових актів ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»№ 41/3/1_10/65-СК. 26 липня позивач отримав Постанову № 41/3/1_10/65-СК про застосування штрафних санкцій. Штраф застосовано за порушення вимог статті 14 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” у частинні обовязковості надання фінансовою установою звітності відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, статті 33 Закону України “Про страхування” та пунктів 1.2, 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 лютого 2004 року №39 в частині складання форм звітних даних у вигляді документів, передбачених цим порядком. Згідно із звітними даними ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»за І квартал 2010 року, що надійшли до Держфінпослуг у паперовій формі, розділ 2 “Показники діяльності зі страхування життя” підписаний актуарієм ОСОБА_2, який не відповідає визначеним вимогам, що є порушенням статті 10 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та пункту 1.4 Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 08 лютого 2005 року №3519, в частині невідповідності кваліфікації особи, що займається актуарними розрахунками, вимогам, встановленим уповноваженим органом. Позивач не погоджується з винесеною постановою про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг та обгрунтовує позовні вимоги тим, що Порядок складання звітних даних страховиків не містить вимог стосовно права підпису розділу 2 тільки особами, які відповідають кваліфікаційним вимогам осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, тому позивач не порушив вимог статті 14 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” і відповідні норми Порядку, надав звітність до Держфінпослуг в електронній та паперовій формі у термін та в обсязі, встановленому Порядком; відповідно до наказу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю “Про кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, що здійснюють актуарні розрахунки” від 17 лютого 2000 року №12, актуарій ОСОБА_2 має право проводити та посвідчувати актуарні розрахунки страхових тарифів за всіма видами страхування без обмежень. Також позивач наголошує на неприпустимості застосування норм розпорядження Держфінпослуг “Про затвердження Кваліфікаційних вимог осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками” від 08 лютого 2005 року №3519, у звязку з його невідповідністю Конституції та Законам України. Крім того, на думку позивача, враховуючи колегіальний принцип діяльності відповідача, його постанови, зокрема про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг повинні видаватися колегіально, а не одноособово.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. 05.11.2010 року на адресу суду надійшло заперечення на позовну заяву (а.с.81-85) та клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача (а.с.86). У запереченні відповідач зазначив, що постанова про застосування штрафних санкцій винесена відповідно до діючого законодавства. Посилання позивача на неправомірність прийнятого рішення є хибними. Відповідач зазначає, що директор департаменту відповідно до пункту 5 статті 26 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” має право підписувати від імені комісії документи правозастосовного характеру і застосовувати заходи впливу у межах своєї компетенції, зокрема, у вигляді постанови про накладення штрафу; на момент вчинення позивачем порушення та фіксування їх в акті, кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками не скасовані та діяли в повному обсязі. Оскільки позивачем подано звітні дані щодо показників страхування життя підписані актуарієм, який не мав права займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх, вважається, що позивач не подав такі звітні дані.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі п.1 «Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України», затвердженого Указом Президента від 4 квітня 2003 року N 292/2003 є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом та згідно із п.п.3,4,5, цього ж Положення N 292/2003, Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.11.2003 року №125, застосовує штрафні санкції до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до компетенції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що 05.07.2010 року посадовими особами Держфінослуг був складений акт про порушення законів та інших нормативно-правових актів ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»№ 41/3/1_10/65-СК (а.с.18-19), яким встановлено порушення, а саме: ненадання розділу 2 «Показники діяльності із страхування життя»у складі звітності позивача за І квартал 2010 року, що свідчить про порушення товариством вимог статті 14 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” у частинні обовязковості надання фінансовою установою звітності відповідно до вимог законів та нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, статті 33 Закону України “Про страхування” та пунктів 1.2, 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 лютого 2004 року №39 в частині складання форм звітних даних у вигляді документів, передбачених цим порядком.

16.07.2010 року директор Департаменту пруденційного нагляду Держфінпослуг Стефановський С.Г. на підставі вищезазначеного акту виніс постанову № 41/3/1_10/65-СК, якою застосував до ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»штраф у розмірі 1700 грн. (а.с.15-16).

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про неправомірність прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для застосування до ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»штрафних санкцій відповідач визначив неподання розділу 2 “Показники діяльності із страхування життя” у складі звітності за І квартал 2010 року, оскільки дані показники підписані актуарієм, кваліфікація якого не відповідає кваліфікаційним вимогам до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 08лютого 2010року № 3519.

Відповідно до статті 33 Закону України “Про страхування”, страховики зобовязані щоквартально подавати Уповноваженому органу фінансову звітність та інші звітні дані за формою, встановленою Уповноваженим органом, затверджені власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Уповноваженого органу необхідні пояснення щодо звітних даних.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 лютого 2004 року №39, форми звітних даних складаються у вигляді документів, передбачених цим Порядком, у електронній та паперовій формах. Документи в електронній формі складаються шляхом заповнення українською мовою таблиць та форм, передбачених цим Порядком, за допомогою програмних засобів, які забезпечують формування файлів у форматі, визначеному Держфінпослуг.

Судом встановлено, що позивач у обсязі та строки, встановлені зазначеним Порядком, подав до Держфінпослуг звітні дані страховика за І квартал 2010 року (а.с.20-23), які розраховано актуарієм ОСОБА_2, диплом (сертифікат) №014 від 17 вересня 1999року (а.с.27).

Суд звертає увагу, що ні Закон України “Про страхування”, ні Закон України “Профінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ні Порядок складання звітних даних страховиків, затверджений розпорядженням Держфінпослуг від 03лютого 2004 року №39, не містять положень, які передбачають, що в разі підписання відповідних рядків звітності актуарієм, який не відповідає встановленим вимогам, є підстави вважати, що така звітність є неподаною.

Таким чином, висновок відповідача про неподання ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ» розділу 2 “Показники діяльності із страхування життя” у складі звітності за І квартал 2010 року спростовується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” за ненадання , несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи субєкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

Оскільки суд встановив факт надання позивачем до Держфінпослуг звітних даних страховика за І квартал 2010 року у обсязі та строки, визначені Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 лютого 2004 року №39, застосування до Позивача штрафних санкцій на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” є протиправним.

Крім того, суд зазначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції встановлені статті 41 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статті 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до субєктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким субєктом господарське правопорушення.

В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного звязку між самим порушенням та його наслідками.

Матеріали справи свідчать, що актуарій ОСОБА_2 надавав позивачу послуги з актуарних розрахунків. На підтвердження своєї кваліфікації та права на здійснення актуарних розрахунків ОСОБА_2 надав позивачу наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 17 лютого 2000 року №12 (а.с.24-25), згідно з яким ОСОБА_2 проводить та посвідчує актуарні розрахунки страхових тарифів за всіма видами страхування без обмежень, також надав копію диплому № 014, виданого 17 вересня 1999 року.

Колегія суддів вважає, що позивач не несе відповідальності за ймовірну недостовірність даних про кваліфікацію особи актуарія, а обставини справи свідчать про відсутність вини позивача в межах спірних правовідносин, що виключає факт господарського правопорушення з боку ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ».

Оцінюючи також висновки відповідача в Акті про порушення ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»статті 10 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та пункту 1.4 Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 08 лютого 2005року №3519, суд звертає увагу про неможливість порушення позивачем зазначених правових норм, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України “Про страхування”, актуарними розрахунками можуть займатися особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленими Уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

Згідно з пунктом 1.4 Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 08 лютого 2005 року № 3519, актуарні розрахунки мають право посвідчувати фізичні особи, які мають кваліфікацію відповідно до цих Кваліфікаційних вимог та отримали свідоцтво на право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх (далі - Свідоцтво) згідно з додатком 1 до цих вимог.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що порушення цих норм може бути допущено особами, які здійснюють актуарні розрахунки, а не особами, на замовлення яких проводяться такі розрахунки, а тому висновки про порушення позивачем статті 10 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та пункту 1.4 зазначених вище Кваліфікаційних вимог є помилковими.

Враховуючи факт надання позивачем до Держфінпослуг звітних даних страховика за Іквартал 2010 року у обсязі та строки, визначені Порядком складання звітних даних страховиків, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 03 лютого 2004 року №39, та відсутність вини позивача, беручи до уваги помилковість висновків Акта про порушення позивачем вимог статті 10 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та пункту 1.4 Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 08лютого 2005 року №3519, постанова про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, Держфінпослуг не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття постанови про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг від 14 липня 2010 року №41/3/1_10/65-СК з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТДВ «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг №41/3/1_10/65-СК від 14.07.2010 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «СК «СОЦКОМ-СТРАХУВАННЯ» (65023, м. Одеса, вул Пастера, 60, Код ЄДРПОУ 33313394) судові витрати у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 01.12.2010 року.

Головуючий суддя Бутенко А.В.

Суддя Юхтенко Л.Р.

Суддя Єфіменко К.С.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про застосування штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг №41/3/1_10/65-СК від 14.07.2010 року.

01 грудня 2010 року