Постанова № 12602702, 24.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.14

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2010 року Справа № 2а-8089/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Чиркіна С.М.,

при секретарі Лисенко Є.М.,

за участю

представника позивача Кувічки Л.Е.(довіреність від 11.01.2010 № 15/3-18)

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Біловодського районного центру зайнятості Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в розмірі 1320,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2010 року Біловодський районний центр зайнятості Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманих коштів у сумі 1320,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідач звернулася до Біловодського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи 08.07.2008, коли й була зареєстрована. 15.07.2008 при присвоєні статусу безробітної громадянка ОСОБА_2 власноручно поставила підпис, що на вказану дату не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, не має іншого доходу. В період з 27.08.2008 по 09.09.2008 та з 09.01.2009 по 23.04.2009 відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 1320, 24 грн.

В ході самоперевірки позивачем встановлено, що безробітна ОСОБА_2 27.08.2008 зареєструвалася як фізична особа-підприємець, про даний факт не повідомила спеціалістів служби зайнятості та продовжувала отримувати допомогу по безробіттю.

Тобто, відповідачем порушено вимоги п. 2 та п. 3 ст. 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати їм забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов`язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.

Після виявленого факту незаконного отримання коштів громадянкою ОСОБА_2 їй було надісланий лист та запропоновано повернути незаконно отримані кошти у сумі 1320,24 грн., однак до теперішнього часу відповідач у добровільну порядку зазначені кошти не сплатив.

Тому позивач просить стягнути з відповідача 1320,24 грн. розмір незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Відповідно до частини 6 статті 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована в Біловодському районному центрі зайнятості Луганської області з 08 липня 2008 року як така, що шукає роботу. За період з 27.08.2008 по 09.09.2008 та з 09.01.2009 по 23.04.2009 ОСОБА_2 була нарахована от виплачена допомога по безробіттю в сумі 1320,24 грн. З метою контролю за цільовим і ефективним використанням коштів Фонду, Державним центром зайнятості проведено SQL-запит в ході якого було виявлено, що відповідач ОСОБА_2 була зареєстрована фізичною особою підприємцем Біловодською районною державно адміністрацією Луганської області 27.08.2008 за № НОМЕР_2. Про факт реєстрації фізичною особою-підприємцем відповідач ОСОБА_2 Біловодський районний центр зайнятості Луганської області не повідомила. На підставі даних, отриманих позивачем, Біловодським районним центром зайнятості Луганської області прийнято рішення про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю відповідачем. Копію наказу про повернення коштів особою було направлено поштою відповідачу 11.08.2010, який остання отримала 16.08.2010, ОСОБА_2 було надано п'ятнадцять днів для добровільного погашення заборгованості. До теперішнього часу незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 1320,24 грн. відповідачем ОСОБА_2 не сплачено.

Вказані обставини підтверджуються актом Біловодського районного центу зайнятості від 04.08.2010 № 1 (арк. справи 6), довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 11.08.2010 № 137 (арк. справи 7), листом Біловодського районного центру зайнятості від 12.08.2010 № 15/2-593 (арк. справи 8), розрахунком нарахованої допомоги (арк. справи 10), наказом Біловодського районного центру зайнятості від 21.08.2010 № 211 (арк. справи 11), заявою ОСОБА_2 від 15.07.2008 (арк. справи 22), додатком до персональної картки про прийняття рішення щодо нарахувань та платежів (арк. справи 23, 25), заявою ОСОБА_2 від 09.01.2009 (арк. справи 24), витягом з наказів Біловодського районного центру зайнятості (арк. справи 26), довідками щодо виплат допомоги по безробіттю ОСОБА_2 (арк. справи 30, 31).

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

За таких обставин, а також з урахуванням того, що відповідачем ОСОБА_2 позовні вимоги визнанні в повному обсязі, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 87, 94,136, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Біловодського районного центру зайнятості Луганської області (92800, Луганська обл., смт.Біловодськ, вул.Козюменського,17, реквізити для перерахунку платежу: відділенні Держказначейства в Біловодському районі , р/р 37177971900103 в управлінні Держказначейства в м.Луганську, МФО 804013, код 13392734) незаконно отримане матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 1320,24 (одна тисяча триста двадцять гривень двадцять чотири копійки) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяС.М. Чиркін