Ухвала суду № 126008416, 20.03.2025, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/7290/23

н/п 1-кп/766/439/25

УХВАЛА

про продовження строку дії запобіжного заходу

20.03.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області колегією у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у кримінальному провадженні за №42023230000000171 від 29.03.2023 року,передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-

встановив:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №42023230000000171 від 29.03.2023 року відносно ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч.7 ст.111-1 КК України.

Прокурор всудовому засіданнізвернувся досуду зклопотанням пропродовження строкузастосування дообвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні за № 42023230000000171, оскільки ризики, передбачені п.1,3,5 ст. 177 КПК України зазначені судами в ухвалах про обрання та продовження строку тримання під вартою, а саме переховування від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, на даний час не зменшились і продовжують існувати, а строк дії попередньої ухвали про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою закінчується 03.04.2025 року включно. У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу просив відмовити.

Захисник в судовому засіданні підтримав клопотання заявлене ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений в судовому засіданні заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який або визначити розмір застави. В обґрунтування клопотання зазначив про фабрикацію його кримінального провадження та відсутність доказів його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. В задоволенні клопотання прокурора просив відмовити.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 припиняє свою дію 03.04.2025 року, судове провадження не закінчене, прокурором подане відповідне клопотання, тому суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3ст. 331 КПК Українинезалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Частиною 2ст. 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Згідно із п. 4 ч. 2ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбаченіст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.довження строку дії запобіжного заходу зазначені ризики не змінились.

У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення-злочину, його тяжкість та суспільне значення, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченимист. 177 КПК України.Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати.

Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри визначено на стадії досудового розслідування.

На цій стадії процесу, суд повинен оцінювати лише підстави вважати обґрунтованим зникнення або зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували під час обрання запобіжного заходу, а ні в якому разі достатність доказів для визнання обвинуваченого винним, оскільки вказане питання вирішується в нарадчій кімнаті при винесенні вироку, лише при оцінці усіх доказів у кримінальному провадженні в їх сукупності.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч. 1ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення у якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість здійснення незаконного впливу обвинуваченого на свідків, а також враховує суспільну небезпечність інкримінованого йому кримінального правопорушення та високу імовірність ухилення обвинуваченого від суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Так, останній обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років з можливістю призначення додаткових покарань. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинівКК Українивиключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.Слід також зазначити, що матеріали кримінального провадження не містять достатніх та беззаперечних відомостей щодо наявності міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, що могли б гарантувати присутність його в межах м. Херсона. Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченоїКПК Українипроцедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду- усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомуст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі у відповідності до вимог ч. 4ст.95КПК України обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки злочин, інкримінований обвинуваченому, було вчинено у співпраці з окупаційною владою м. Херсона в період після 01.03.2022 року, що саме по собі і створює підвищену вірогідність того, що існує достатнє підґрунтя для продовження протиправної діяльності на користь держави-агресора.

Ці факти встановлені ухвалами суду при обранні та продовженні заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , однак, дані ризики на даний час не відпали і не зменшились.

Вік та стан здоров`я ОСОБА_7 не перешкоджають застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Сам по собі факт наявності міцних соціальних звязків, не спростовують висновків суду щодо наявності вищенаведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливості їм запобігти, шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, ці обставини існували і на момент скоєння злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.

Частиною 1 статті 182 КПК України визначено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Отже, дослідивши матеріали провадження, суд з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, доведених ризиків, вважає, що відсутні обєктивні передумови для визначення застави на даному етапі кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу до обвинуваченого на менш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком до 16 травня 2025 року включно.

Керуючись ст. ст. 7-9, 27, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 16травня 2025року включно.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3