Рішення № 12600138, 09.11.2010, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа №2-13/2010 р.

Категорія:26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2010 року Заставнівський районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді - Угриновської Л.Я.,

при секретарі Ковалюк О.В. ,

за участю представника позивача Тофан Наталії Вікторівни, відповідачки ОСОБА_2, , представника відповідача- ОСОБА_3 . представника служби у справах дітей- Лабюк Тетяни Дмитрівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ЗАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно передане в іпотеку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ЗАТ КБ „ПриватБанк" просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СVRSGA 00000007 від 28.01.2008 року в розмірі 15249,70 (долар США) звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані в АДРЕСА_1 , шляхом продажу даного майна ПАТ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу; виселити громадян, які зареєстровані і проживають у даному будинку, зі зняттям їх з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Заставнівському районі Чернівецької області та стягнути судові витрати по справі . В обгрунтування позову посилається на те, що 28.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір про надання останньому кредиту в розмірі 16825,00 (доларів США) зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.01.2018 року. Відповідач не виконує умови кредитного договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 15249,70 (Доларів США). Крім того в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 28.01.2008 року укладено договір іпотеки, згідно якого остання надала в іпотеку житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав, пояснив, що позивач ОСОБА_5 припинив виконувати умови кредитного договору в жовтні 2008 року. Фактично процентна ставка із 12% була збільшена тільки один раз в жовтні 2008 року, після цього процентна ставка не збільшувалась.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому позов визнала частково, пояснила, що при укладанні кредитного договору із банком було визначено відсоткову ставку в розмірі 12%. Із нею був укладений договір іпотеки. Пізніше відсоткову ставку було збільшено, вважає це незаконним. Через вказані обставини син ОСОБА_5 немав можливості погашати кредит.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав, оскільки вважає збільшення відсоткової ставки незаконною. Суду пояснив, що із-за втрати постійного місця роботи не мав можливості погашати кредит. ОСОБА_5 вказав, що банк неодноразово повідомляв його про заборгованість по кредиту, однак борг не погашався.

Судом встановлено, що 28.01.2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір про надання останньому кредиту в розмірі 16825,00 (доларів США) зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.01.2018 року. Відповідно до п.8.1 кредитного договору відповідач зобов”язаний щомісячно сплачувати банку 220,91 (долар США) для погашення заборгованості за кредитом, відсотками. Відповідно до п.8.4 кредитного договору відповідач за порушення термінів оплати відсотків за користування кредитом зобов”язаний сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але не менше 1 гривні. Згідно Кредитного договору відповідач зобов»язаний здійснювати погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, згідно графіку погашення кредиту в період із «5» по «9» число кожного місяця. Відповідач не виконував умови кредитного договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 15249,70 (Доларів США). В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 28.01.2008 року укладено договір іпотеки, згідно якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1, який належить їй на праві приватної власності. Згідно п.35 Договору Іпотеки у відповідності до п. 6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється і на земельну ділянку на якій розташований житловий будинок і яка буде належати іпотекодавцю на праві власності у майбутньому.

Дослідивши розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.5), судом встановлено, що 12% ставка діяла до 30.09.2008 року. Із 10.10.2008 року відсоткова ставка збільшилась до 15,12 % і діяла на момент подачі позовної заяви до суду. Згідно вказано розрахунку видно, що ОСОБА_5 сплачував кредит з врахуванням зміненої відсоткової ставки, тобто 15,12 %. Питання щодо визнання незаконним збільшенням відсоткової ставки в даному судовому процесі не ставить. Відповідно до п.2.3.1 укладеного між сторонами договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ ; зміні розміру відрахувань у страхових(резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшеною курсу долара США, тобто підвищення процентної ставки в односторонньому порядку здійснено Банком до набрання чинності Закону України № 661 від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності 01 січня 2009 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.2.3.3 кредитного договору в разі порушення позичальником строку повернення кредиту, відсотків і винагороди згідно графіку погашення кредиту і відсотків Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його використання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» позивач вправі вимагати виконання зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановленим фактом суд вважає факт невиконання боржником зобов»язання за кредитним договором. Відповідно до положень ст..ст.33,35 Закону України «Про іпотеку» згідно з яким в разі порушення основного зобов»язання… іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення у менш ніж тридцяти денний строку. В матеріалах справи така вимога відсутня, проте відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні від 11.02.2010 року визнав, що вимоги-претензії отримував від банку неодноразово, звертався до останнього з проханням про розстрочку кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.109 ч.3 Житлового кодексу України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов»язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Враховуючи те, що позивач перед звернення до суду не звертався до відповідача із письмовою вимогою про добровільне виселення із будинку протягом місяця, в справі така вимога відсутня, суд вважає дану вимогу в частині виселення із житлового будинку, що є предметом іпотеки необгрунтованою і такою, що задоволенню не підлягає.

По справі банком понесено судові витрати в розмірі 1182,73 по сплаті судового збору та 250 по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення, що на 30 грн. є більше ніж передбачено законом. Стягненню підлягають витрати в сумі 1402,78 грн.

Керуючись ст.ст.526,527,1046,1049,1050,1054 ЦК України, ст.109 ч.3 ЖК України, ст.ст.214,215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №СVRSGA 00000007 від 28.01.2008 року в розмірі 15249,70 (долар США) звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_2 із застосуванням процедури продажу встановленою ст.38 Закону України «Про іпотеку» .

В решті частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Угриновська Л.Я.