Рішення № 125999438, 20.03.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/69/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.10.2024 про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі № 440/504/20, винесену при здійсненні виконавчого провадження № 74058150.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що судове рішення на користь ОСОБА_1 не виконане у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування, коштів, за рахунок яких можливо було б його виконати. За доводами позивача, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 позовну заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху. Указано, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Для усунення недоліків позовної заяви позивачеві судом встановлено строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.01.2025 позивачем подано до суду клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, у якому просив надати додатковий строк для оплати судового збору та усунення недоліків позовної заяви у справі №440/69/25.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 задоволено клопотання Територіального управлінню Державної судової адміністрації України в Полтавській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви. Продовжено Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Полтавській області процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду від 06.01.2025, до 14.02.2025.

14.02.2025 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Відповідач правом подання відзиву не скористався, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача 19.02.2025.

ОСОБА_1 скористалась правом подання пояснень, у яких просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначила, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області демонструє небажання виконувати судове рішення, що набрало законної сили, навіть у порядку вже виконавчого провадження. Тобто відверте нехтування вимогами дотримуватися законності та усувати наслідки попередньо допущених порушень її прав спостерігається не просто від органу державної влади, але безпосередньо влади судової.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2023 у справі №440/504/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Октябрського районного суду м. Полтави, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Національне агентство з питань запобігання корупції про зобов`язання вчинити певні дії: зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити судді Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 компенсацію у зв`язку з несвоєчасною виплатою суддівської винагороди за період 2016-2017 років та 2019 рік, а саме: за 06.07.2016, 13.09.2016, 14.09.2016, 21.09.2016, 22.09.2016, 23.09.2016, 28.09.2016, 11.10.2016, 18.10.2016, 16.03.2017, 05.04.2017, 14.09.2017, 15.09.2017, 14.03.2019, 05.06.2019, 07.06.2019, 01.11.2019, 19.11.2019, 20.11.2019, 27.11.2019 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Наведене рішення набрало законної сили 18.07.2023.

08.11.2023 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи.

06.02.2024 відкрито виконавче провадження №74058150 з примусового виконання вказаного вище судового рішення.

14.10.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про накладання штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи постанову державного виконавця накладення штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі за текстом - Закон України № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з статтею 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з статтею 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і спрямовано на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VІІІ. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте, не зробив цього.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність прийняття державним виконавцем постанови від 14.10.2024 про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на наведені вище норми Закону України "Про виконавче провадження", накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення).

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, у розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №821/1568/16, від 13.10.2021 у справі № 360/4708/20.

Суд зазначає, що у матеріалах справи наявний лист Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 15.10.2024, адресований в.о. голови Державної судової адміністрації України Максиму Пампурі, у якому висвітлено прохання виділити додаткові кошти на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 у справі №440/504/20 у сумі 27443,01 грн.

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 16.10.2024 №02/3351/2024-вих: станом на 16.10.2024 відсутні відповідні асигнування для виконання рішень суду за окремою бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" по загальному фонду (рахунок UA258201720343180003000015950) за кодом економічної класифікації видатків 2800 "Інші поточні видатки".

Наказом Державної судової адміністрації від 15.02.2023 №88 апарату ДСА України був затверджений паспорт бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів", ціллю якого є правовий захист суддів та працівників апаратів судів, а завданням виплата заборгованості за рішеннями судів, винесених на користь суддів та працівників апаратів судів у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Тобто, на загальний фонд структурних підрозділів ДСА України було виділено 1000000,00 грн для використання бюджетних коштів за такими напрямами як оплата рішень судів, винесених на користь суддів та працівників апаратів судів, та витрати на проведення виконавчих дій та сплата штрафів.

Цим наказом ДСА України був також затверджений і паспорт бюджетної програми 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", проте, ДСА України наказом №88 чітко розмежував виплати суддівської винагороди як спосіб забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя та виплати доплати суддівської винагороди в рамках виконання рішень судів на користь суддів. Тобто доплата суддівської винагороди за рішенням суду відповідно до цього наказу має виконуватись лише в межах бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" при наявності відповідних фінансових асигнувань незалежно від залишку коштів на рахунку управління.

Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" передбачено бюджетну програму 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої визначено ДСА України, та затверджено видатки в розмірі 10,0 млн гривень, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя, зокрема затверджено кошторисні призначення для ТУ ДСА України в Полтавській області за Програмою в сумі 23800,00 грн.

Отже, судове рішення про нарахування ОСОБА_1 компенсації управлінням не виконується у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів".

З урахуванням наведеного, суд погоджується з твердженнями позивача, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Отже, позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виплати за судовим рішенням.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Водночас, суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.10.2024 ВП №74058150 про накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, суд зазначає, що необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Указане відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18, від 20.03.2019 у справі 818/208/18.

У цій адміністративній справі спір виник щодо правомірності винесення постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області штрафу у розмірі 5100,00 грн. При цьому саме відповідач виступає суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції у даному спорі. Проте Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області звернулося до суду не як суб`єкт владних повноважень, на виконання владних управлінських функцій, а як юридична особа, яка звернулась до суду за захистом порушених прав.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 17, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 26304855) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Героїв пожежників, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43316700), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.10.2024 ВП №74058150 про накладення штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Героїв пожежників, буд. 13, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 43316700) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 17, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 26304855) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна