Рішення № 125992431, 18.06.2024, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/13221/20

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Укрсиббинк» до Комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , третя особа - Профспілка співробітників банківського та фінансового сектору, про скасування рішення, відмову у задоволенні заяви про незаконне накладення дисциплінарного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернулося до суду з позовом до Комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк», ОСОБА_1 про скасування рішення, відмову у задоволенні заяви про незаконне накладення дисциплінарного стягнення.

Зазначало, що Рішенням КТС у справі № 3/7.11.2020 від 07.11.2020 було задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання незаконним накладення на неї стягнення у вигляді догани згідно з наказом АТ «УкрСиббанк» № 302-ВК від 09.10.2020 та зобов`язано Адміністрацію АТ «УкрСиббанк» скасувати зазначений наказ.

Підставою для оскарження ним рішення КТС у справі № 3/7.11.2020 від 07.11.2020 є порушення його прав і законних інтересів, оскільки згідно зі ст. 229 КЗпП рішення КТС підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, які передбачені на його оскарження.

Вважає, що рішення КТС у справі № 3/7.11.2020 від 07.11.2020 є незаконним та безпідставним з огляду на наступне.

КТС Департаменту корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк» не має повноважень щодо розгляду індивідуальних трудових спорів працівників АТ «УкрСиббанк».

У банку не проводились загальні збори (конференція) трудового колективу з питання створення комісії з трудових спорів у АТ «УкрСиббанк» або у його підрозділах.

Отже, його трудовий колектив не ухвалював рішення про створення КТС в установі, не обирав членів КТС, не ухвалював рішення про створення КТС у структурному підрозділі - Департаменті корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк».

Протокол від 20.03.2017 не підтверджує фактів проведення зборів трудового колективу АТ «УкрСиббанк» (11 працівників), які жодним чином не уповноважені його трудовим колективом (6 509 працівників) начебто провели загальні збори трудового колективу та прийняття рішення про створення КТС.

Тобто у порушення вимог ч. 1 ст. 223 КЗпП рішення про обрання КТС прийнято не на загальних зборах (конференції) трудового колективу підприємства, а профспілкою, тому КТС створено з грубим порушенням норм чинного трудового законодавства.

Зазначає, що наказ № 302-ВК від 09.10.2020 про оголошення догани працівнику винесено за наявності достатніх підстав та у відповідності до вимог чинного законодавств, тобто він є законним з огляду на наступне.

Вказаним наказом начальнику відділення № 959 АТ «УкрСиббанк» Вілінській Л.О. було оголошено догану за недотримання вимог інформаційної безпеки АТ «УкрСиббанк», а саме пересилку (розповсюдження) інформації з обмеженим доступом - конфіденційної інформації (внутрішній документ банку щодо банківського продукту) на зовнішню адресу електронної пошти.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є службова записка провідного фахівця з операційної діяльності відділу операційної діяльності Першого Київського регіонального управління Київського регіонального департаменту роздрібного бізнесу АТ «УкрСиббанк» Рудюк Т.В. від 17.09.2020, пояснювальна записка начальника відділення № 959 АТ «УкрСиббанк» Вілінської Л.О. року від 10.09.2020, подання від 25.09.2020 № 59/119067.

Відповідно до службової записки 17.09.2020 Службою інформаційної безпеки 09.09.2020 виявлено факт порушення інформаційної безпеки начальником відділення ОСОБА_1 , а саме: 09.09.2020р. зі своєї службової адреси електронної пошти здійснила відправлення на зовнішню адресу електронної пошти нормативного документу банку, що відповідно до п. 3.1. Положення про конфіденційну інформацію та банківську таємницю в АТ «УкрСиббанк», затвердженого наказом, відноситься до конфіденційної інформації та становить комерційну таємницю.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 10.09.2020, вона ненавмисно та випадково вклала в повідомлення замість файла з особистим фото документ банку.

Ним було встановлено порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни через порушення вимог внутрішніх нормативних документів Банку, отже він мав підстави для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, таким чином його дії по притягненню ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є законними, а наказ № 302-ВК від 09.10.2020 не підлягає скасуванню.

Посилаючись на вищевикладене, просив скасувати рішення Комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк» у справі № 3/7.11.2020 від 07.11.2020 та відмовити ОСОБА_1 у задоволені заяви про незаконність притягнення її до дисциплінарної відповідальності та незаконність застосування до неї засобу дисциплінарного стягнення у вигляді догани, яку накладено на неї згідно з наказом АТ «Укрсиббанк» № 302-ВК від 09.10.2020.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.11.2023 було залучено Профспілку співробітників банківського та фінансового сектору до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

У письмових поясненнях Профспілки співробітників банківського та фінансового сектору, надісланих на адресу суду, було зазначене наступне.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 як заявник звернулася до КТС (як органу з вирішення трудових спорів) з вимогами про скасування наказу АТ «Укрсиббанк».

Справа № 758/13221/20 не є трудовим спором за позовом ОСОБА_1 до Банку., який вирішувався в КТС, а є позовом АТ «Укрсиббанк» до КТС і ОСОБА_1 з іншим, невизначеним до кінця предметом спору.

Рішення КТС в такий спосіб не оскаржується (тому що законом передбачено іншу процедуру), і не підлягає скасуванню з наведених банком підстав, а КТС не є юридичною особою.

При розгляді заяви ОСОБА_1 він дійшов висновку про те, що:

- ОСОБА_1 добросовісно працює в АТ «Укрсиббанк» з 2013 року.

- Раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.

- Інформацію на свою електронну пошту з корпоративної відправила з необережності (без умислу).

- Інформація не становить банківську чи комерційну таємницю.

- Інформація була відправлена не третім особам, а самій ОСОБА_1 , не була поширена в засобах масової інформації чи в інший спосіб.

- Дії ОСОБА_1 не завдали шкоди АТ «Укрсиббанк».

На підставі вказаного ним було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Посилаючись на вищевикладене, просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення засідання від них не надходило.

Представник Профспілки співробітників банківського та фінансового сектору у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення засідання від нього не надходило.

Суд, відповідно до ст. 223 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачів та третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази в справі в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до наказу АТ «УкрСиббанк» № 302-ВК від 09.10.2020 ОСОБА_1 оголошено догану за недотримання вимог інформаційної безпеки АТ «УкрСиббанк» (а.с. 24).

Відповідно рішення Комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк» від 07.11.2020 у справі № 3/7.11.2020 заяву начальника відділення № 959 АТ «УкрСиббанк» Вілінської Л.О. про визнання незаконним та накладення на неї стягнення у вигляді догани згідно з Наказом АТ «Укрсиббанк» № 302-ВК від 09.10.2020 ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії адміністрації АТ «Укрсиббанк» щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, згідно з Наказом АТ «Укрсиббанк» № 302-ВК від 09.10.2020 на ОСОБА_1 незаконними.

Зобов`язано адміністрацію АТ «Укрсиббанк» скасувати наказ № 302-ВК від 09.10.2020 щодо накладення стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 , про що внести відповідний запис до особової справи ОСОБА_1 (а.с. 8-10).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що КТС Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк» не має повноважень щодо розгляду індивідуальних трудових спорів працівників АТ «Укрсиббанк».

У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до статті 221 Кодексу законів про працю України трудові спори розглядаються комісіями по трудових спорах та районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно зі статтею 225 КЗпП України працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Незалежно від того, працівником, власником або уповноваженим ним органом порушена справа, після вирішення спору в КТС суд розглядає її в порядку позовного провадження як трудовий спір, що вирішувався в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства, установи, організації (пункт 5 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Аналізуючи зміст наведених норм трудового законодавства слід дійти висновку, що предметом судового розгляду є не законність/незаконність рішення КТС, постановленого цим органом за заявою працівника, а законність/незаконність вимог працівника, з якими він попередньо звернувся до комісії.

Такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 487/2492/16-ц (провадження № 61-29св21).

Зі змісту позовної заяви вбачається те, що позивач посилається на порушення процедури створення КТС Департаменту корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк» як на підставу скасування рішення КТС Департаменту корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк» від 07.11.2020 у справі № 3/7.11.2020 .

Таким чином, предметом даного позову є законність/незаконність рішення КТС, постановленого цим органом за заявою ОСОБА_1 , а не законність/незаконність вимог ОСОБА_1 , з якими вона попередньо звернулася до КТС Департаменту корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк».

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Звідси випливає, що позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Оскільки позивачем оскаржується рішення КТС Департаменту корпоративного бізнесу АТ «УкрСиббанк», ним обраний неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, а тому правових підстав для задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову акціонерного товариства «Укрсиббинк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) до Комісії з трудових спорів Департаменту корпоративного бізнесу АТ «Укрсиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, каб. 512), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія паспорта невідомі), третя особа - Профспілка співробітників банківського та фінансового сектору (03115, м. Київ, вул. Верховинна, 37, кв. 127, код ЄДРПОУ 43714763), про скасування рішення, відмову у задоволенні заяви про незаконне накладення дисциплінарного стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук