Рішення № 125956713, 18.03.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1025/24

Провадження № 2/513/190/25

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі представника позивача Собчука Олега Віталійовича до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, суд,-

В С Т А Н О В И В:

27 серпня 2024 року до суду надійшла позовна заява АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82-213712711 від 22 червня 2023 року у розмірі 347 567,82 грн, у зв`язку з ухиленням відповідача від добровільного виконання договірного зобов`язання. Просили справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 24.11.2017 року, відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача і підписав угоду №PDV2-2226024 від 24.11.2017 року про акцепт публічної пропозиції/угода (далі - «Заява»). Відповідно до цієї угоди відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб а АТ «Райффайзен Банк Аваль», що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті www.aval.ua, висловив повну та безумовну згоду з її умовами. 22.06.2023 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами і обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», що підтверджується статутом (Надалі по тексту «Позивач», «Банк Кредитор», «АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_1 (Надалі по тексту «Боржник», «Позичальник», «Відповідач») було укладено заяву-договір №014-RO-82-213712711 (Надалі по тексту «Заява-договір», «Кредитний договір», за яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 232 297,64 гривень до 22.06.2029 року під фіксовану процентну ставку 29,90% річних. Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти на поточний рахунок у сумі 232 297,64 гривень 22.06.2023 року.

Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується копією виписки по рахунку, яка в свою чергу підтверджує факт переказу та зарахування грошових коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 - № НОМЕР_1 .

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань умов кредиту на його адресу було направлено вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за № 114/5392621 від 29.05.2024 року, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Проте дана вимога не виконана у визначений строк відповідачем.

Станом на 28.03.2024 року заборгованість відповідача перед позивачем за заявою-договором складає: 347 567,82 гривні, яка складається з: заборгованості за кредитом в у розмірі 314 871,29 гривні та заборгованості за відсотками у сумі 32 696,53 гривень, яку просить стягнути з відповідача та не заперечує проти заочного рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2024 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи у поряку спрощеного позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року підготовче судове засідання закрито, справу призначеного до судового розгляду.

Позивач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, шляхом направлення виклику до суду на електронну адресу юридичної особи, який ним отримано, у судове засідання не з`явився. До суду направив заяву в якій просить розглянути справу у відсутність представника позивача та ухвалити рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, не проти винесення заочного рішення по справі (17.03.2025 №1766/25-вх).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яку повернуто з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Крім того, про розгляд справи відповідач повідомлений згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 24 листопада 2017 року у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_1 уклав Угоду № PDV2-2226024, якою акцептував Публічну пропозицію/Угоду, якою прийняв умови публічної пропозиції Банку про надання послуг в порядку та на умовах, викладених в правилах, та висловив повну та безумовну згоду з її умовами.

Згідно зі Статутом, затвердженим протоколом Загальних зборів акціонерів від 23 квітня 2021 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» змінив своє найменування на АТ «Райффайзен Банк».

22 червня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк», правонаступником ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82-213712711, який є Додатком до Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди № PDV2-2226024 від 24 листопада 2017 року, за умовами якої Банк надав позичальнику кредит у вигляді поточного ліміту в розмірі 323 297,64 грн, з яких: 320 000,00 грн надано для власних особистих потреб; 3 297,64 грн для оплати страхового платежу на користь ПрАТ «СК «УНІКА Життя», строком на 72 місяці та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 29,90 % річних (може бути змінена в порядку та на умовах, згідно з підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Заяви-Договору). Дата оплати щомісячного ануїтетного платежу 22 числа кожного календарного місяця, згідно з Графіком.

Цього ж дня ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою», який містить умови щодо порядку та розміру нарахування заборгованості за кредитом, відсотками, комісіями, а також нарахування неустойки (штрафу та пені).

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по рахунку за період з 22 червня 2023 року по 27 березня 2024 року.

Відповідач на погашення кредитних коштів проводив оплату, останній раз 22 листопада 2023 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 28 березня 2024 року у ОСОБА_1 перед Банком виникла заборгованість за кредитом, що складає 347 567,82 грн, з яких: 314 871,29 грн заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 7 944,62 грн; 32 696,53 грн заборгованість з відсотками, у тому числі прострочена заборгованість 31 153,14 грн.

Позивач заявив вимогу про дострокове стягнення з відповідача всіх сум за кредитним договором.

29 травня 2024 року Банком на адресу відповідача направлено вимогу про дострокове виконання договірних зобов`язань, надавши можливість останньому добровільно (у позасудовому порядку) врегулювати заборгованість протягом 30 днів. Однак, дана вимога відповідачем не виконана.

Із змісту положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України випливає, що вимога про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань, тобто є способом цивільно-правової відповідальності боржника.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за умовами укладеного договору не виконує, та ним не надано доказів на спростування заявлених позовних вимог позивача, суд погоджується з наданим Банком розрахунком заборгованості.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачем умови договору не виконуються, грошові кошти та відсотки за їх користування не повертаються.

Таким чином заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 5 213,52 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути достроково з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 червня 2023 року станом на 28 березня 2024 року в розмірі 347 567,82 грн (триста сорок сім тисяч п`ятсот шістдесят сім грн 82к.), з яких: 314 871,29 грн заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість 7 944,62 грн; 32 696,53 грн заборгованість з відсотками, у тому числі прострочена заборгованість 31 153,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», код ЄДРПОУ 14305909, судові витрати у розмірі 5 213,52 грн (п`ять тисяч двісті тринадцять грн 52 к.).

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 18.03.2025 року.

Суддя В. С. Миргород