Рішення № 125945288, 17.03.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2025Справа № 910/1084/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни , м. Київ

про стягнення 32728,17 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни про стягнення попередньої оплати в сумі 30 000 грн, 3% річних в сумі 506,71 грн, інфляційних втрат в сумі 2221,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором про надання консультаційних послуг №01/05 від 20.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як встановлено судом відповідачем не здійснено реєстрацію електронного кабінету в підсистемі електронний суд.

Ухвала про відкриття провадження була направлена судом на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Конверт із судовою кореспонденцією було вручено відповідачу 12.02.2025, що підтверджується поштовим повідомленням №0610228416366.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Чумаковою Іриною Юріївною (виконавець) було укладено договір №01/05 про надання консультаційних послуг, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та керування (далі по тексту договору - консультаційні послуги), що включають підготовку та систематизацію інформації задля створення внутрішньої системи управління якістю (далі - СУЯ) аудиторських послуг, що надаються замовником, та її впровадження в практику аудиторської діяльності замовника, а також розробки окремих внутрішньофірмових робочих документів, політик і процедур, які мають бути впроваджені замовником у відповідь на ризики якості для аудитів та інших завдань з надання впевненості у відповідності до вимог чинних професійних стандартів, Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність № 2258, інших законодавчих і нормативних актів, що регулюють аудиторську діяльність в Україні, які визначені специфікаціями, наведеними у додатках до даного договору, що є невід`ємними частинами цього договору, а саме:

- актуалізація внутрішньофірмових документів замовника у відповідності до Міжнародного стандарту управління якістю (далі - МСУЯ) 1 «Управління якістю для фірм, що виконують аудити чи огляди фінансової звітності або інші завдання з надання впевненості чи супутніх послуг» та МСУЯ 2 «Перевірки якості завдання»;

- підготовка проектів внутрішніх документів, необхідних для розробки і впровадження політик та/або процедур, що стосуються завдань, які повинні бути предметом перевірки якості, та проведення моніторингу після впровадження СУЯ;

- оцінка зауважень та ідентифікованих недоліків за результатами проведення моніторингу з метою розроблення відповідних заходів для реагування та підготовка до першої оцінки СУЯ замовника.

Згідно п.1.2 договору №01/05 від 20.05.2024 замовник бере на себе зобов`язання вчасно прийняти та оплатити консультаційні послуги, надані виконавцем.

Строк надання консультаційних послуг, зазначених у п.п. 1.1: з дати укладання цього договору по 30 червня 2024 року. Терміни надання консультаційних послуг, зазначених у п. 1.1.3 даного договору, узгоджуватимуться сторонами додатково (п.1.3 договору №01/05 від 20.05.2024).

Пунктом 2.3 договору №01/05 від 20.05.2024 факт надання консультаційних послуг виконавцем засвідчується актом наданих послуг, підписаним уповноваженими представниками сторін, який надається виконавцем після виконання всього обсягу замовлених послуг в межах строків їх надання, визначених Специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору. До акту наданих послуг додається звіт з детальним розшифруванням наданих послуг згідно з відповідною специфікацією.

Згідно п.4.1 договору №01/05 від 20.05.2024 загальна вартість даного договору становить суму наданих послуг, передбачених специфікаціями до цього договору та переданих замовнику згідно акту наданих послуг. Вартість послуг, зазначених у п.п. 1.1.1-1.1.2 розділу 1 договору та деталізованих у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), встановлюється в сумі 90 000 грн.

Згідно п.4.2 договору №01/05 від 20.05.2024 оплата здійснюється замовником у безготівковій формі шляхом:

- попередньої оплати в розмірі 15 000 грн. без ПДВ, протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору на підставі рахунку Виконавця;

- проміжної оплати в розмірі 15 000 грн., без ПДВ протягом трьох банківських днів за фактом виконання послуг, деталізованих у блоці 1 специфікації 1;

- проміжної оплати в розмірі 15 000 грн., без ПДВ протягом трьох банківських днів за фактом початку виконання робіт, деталізованих у блоці 2 специфікації 1;

- проміжної оплати в розмірі 15 000 грн. без ПДВ, протягом трьох банківських днів за фактом виконання послуг, деталізованих у Блоці 2 Специфікації № 1;

- проміжної оплати в розмірі 15 000 грн, без ПДВ, протягом трьох банківських днів за фактом початку виконання послуг, деталізованих у Блоці 3 Специфікації № 1;

остаточного розрахунку в розмірі 15 000 грн, без ПДВ, протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг на підставі рахунку виконавця.

Порядок оплати - безготівковий на поточний рахунок виконавця, визначений у розділі 9 договору (п.4.3 договору №01/05 від 20.05.2024).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та за наявності скріплення печаткам сторін і діє до 01.01.2025, а в частині фінансових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5.1 договору №01/05 від 20.05.2024).

У специфікації до договору №01/05 від 20.05.2024 контрагентами визначено обсяг і сукупність консультаційних послуг та строк їх виконання, кінцевою датою якого визначено 30.06.2024.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №01/05 від 20.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» було перераховано на рахунок Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни грошові кошти в якості попередньої оплати згідно платіжних інструкцій №131 від 20.05.2024 на суму 15 000 грн та №143 від 04.06.2024 на суму 15 000 грн.

Проте, як вказано в позовній заяві, відповідачем своїх обов`язків із надання послуг за договором №01/05 від 20.05.2024 виконано не було, послуги, перелік яких визначено у п.1.1 договору та специфікації, у строки визначені за домовленістю сторін не надано.

Позивачем зазначено, що на електронну пошту Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни направлялась вимога щодо неналежного виконання зобов`язань по договору та повернення суми попередньої оплати в розмірі 30 000 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» наголошено, що на означене звернення відповідачем відповіді надано не було, грошові кошти не повернуто.

10.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» було направлено на поштову адресу Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни претензію №01/09 від 10.09.2024 щодо повернення суми коштів в розмірі 30 000 грн. У вказаній вимозі заявник просив розглянути претензію протягом строку, встановленого ч.6 ст.222 Господарського кодексу України та сплатити суму боргу. На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист та поштовий конверт - повернення поштового відправлення.

Проте, як вказує позивач, вимоги претензії Фізичною особою - підприємцем Чумаковою Іриною Юріївною виконано не було, грошові кошти в сумі 30 000 грн не повернуто, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина перша статті 903 Цивільного кодексу України пов`язує обов`язок замовника здійснити оплату саме із наданням йому послуги.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 Цивільного кодексу України ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 Цивільного кодексу України ).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, та відшкодування збитків (згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України ).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частини перша та третя статті 612 Цивільного кодексу України).

Правило, викладене у частині третій статті 612 Цивільного кодексу України , конкретизовано приписами статті 615 Цивільного кодексу України , за змістом яких у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, внаслідок чого відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що у разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, цивільним законодавством не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обґрунтованість застосування приписів ст.693 Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли з договору про надання послуг підтверджено Верховним Судом у постанові від 05.10.2023 по справі №910/12597/22.

Судом було встановлено, що згідно п.1.3 договору №01/05 від 20.05.2024 строк надання консультаційних послуг, зазначених у п.п. 1.1: з дати укладання цього договору по 30 червня 2024 року. Терміни надання консультаційних послуг, зазначених у п. 1.1.3 даного договору, узгоджуватимуться сторонами додатково.

У специфікації до договору №01/05 від 20.05.2024 контрагентами визначено обсяг і сукупність консультаційних послуг та строк їх виконання, кінцевою датою якого визначено 30.06.2024.

Отже, строк надання послуг за договором №01/05 від 20.05.2024 настав.

Наразі, суд звертає увагу відповдача на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, всупереч принципу змагальності, відповідачем не надано до матерів справи доказі надання послуг за укладеним між сторонами правочином, а отже, у позивача виникло право вимагати повернення попередньої оплати.

Судом було встановлено, що в межах договору №01/05 від 20.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» було перераховано на рахунок Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни грошові кошти в якості попередньої оплати згідно платіжних інструкцій №131 від 20.05.2024 на суму 15 000 грн та №143 від 04.06.2024 на суму 15 000 грн.

За таких обставин, враховуючи все вище викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» до Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни про стягнення попередньої оплати в сумі 30 000 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення % річних в сумі 506,71 грн, інфляційних втрат в сумі 2221,46 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Одночасно, згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 зазначила, що при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором.

З позовної заяви вбачається, що 3% річних позивачем нараховано за період з 01.07.2024 по 22.01.2025, а інфляційні втрати з 01.07.2024 по 22.01.2025.

Проте, суд вважає такий розрахунок помилковим, оскільки позивач безпідставно ототожнює закінчення строку надання послуг із виникнення обов`зку повернути попередню оплату та настанням строку його виконання.

В контексті означеного дослідженню підлягають саме вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати.

Як вказано в позовній заяві 12.07.2024 на електронну пошту Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни направлялась вимога щодо неналежного виконання зобов`язань по договору та повернення суми попередньої оплати в розмірі 30 000 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» наголошено, що на означене звернення відповідачем відповіді надано не було, грошові кошти не повернуто.

Проте, суд критично ставиться до вказаних тверджень, оскільки в якості доказу направлення вказаної вимоги засобами електронної пошти позивачем долучено до матеріалів справи скріншот з електронної пошти, з якого взагалі неможливо встановити на яку електронну поштову адресу направлений лист, а також дату його направлення.

Також, у позові вказано, що 10.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» було направлено на поштову адресу Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни претензію №01/09 від 10.09.2024 щодо повернення суми коштів в розмірі 30 000 грн. У вказаній вимозі заявник просив розглянути претензію протягом строку, встановленого ч.6 ст.222 Господарського кодексу України та сплатити суму боргу. На підтвердження направлення вказаної претензії позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист та поштовий конверт - повернення поштового відправлення. Тобто, вказана вимога так і не була вручена адресату.

Наразі, судом враховано, що у ч.6 ст.222 Господарського кодексу України вказано, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Отже, оскільки у даному випадку претензія №01/09 від 10.09.2024 так і не була вручена відповідачу, про що позивачем самостійно вказано в позовній заяві, у суду відсутня можливість встановити початкову дату прострочення виконання зобов`язання з повернення попередньої оплати, з якої могло бути нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

За таких обставин, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» до Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни про стягнення 3% річних в сумі 506,71 грн, інфляційних втрат в сумі 2221,46 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» до Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни про стягнення попередньої оплати в сумі 30 000 грн, 3% річних в сумі 506,71 грн, інфляційних втрат в сумі 2221,46 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Чумакової Ірини Юріївни ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Е.П.Р.Компані» (04070, м.Київ, вул..Григорія Сковороди, буд.5-А, ЄДРПОУ 37642665) попередню оплату в сумі 30 000 грн та судовий збір в розмірі 2775,59 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 17.03.2025.

Суддя В.В. Князьков