Рішення № 125920867, 13.03.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2025 Справа №607/28206/24 Провадження №2-а/607/127/2025

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Багрія Т.Я., з участю секретаря судового засідання Новосад С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку ч.3 ст.194 КАС України у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу поліції (м.Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3741194 від 27 грудня 2024 року та закрити провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що постановою №3741194 від 27 грудня 2024 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки SUZUKI GRAND VITARA, номерний знак НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби. Після зупинки транспортного засобу до її автомобіля підійшов працівник поліції, який не представився, не надав службового посвідчення, не повідомив про здійснення відеофіксації та перед складанням постанови не роз`яснив її процесуальні права та обов`язки. Після того, як вона надала поліцейському документи на транспортний засіб, він одразу ж пішов складати постанову. Поліцейський виніс постанову без будь-якої підготовки до розгляду справи. Вважає винесену стосовно неї постанову незаконною, оскільки відповідачем не дотримано вимог ст.278, 279 КУпАП щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовільнити.

Ухвалою суду від 23 січня 2025 року замінено неналежного відповідача - Відділ поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області на належного відповідача -Головне управління Національної поліції в Тернопільській області.

Представник відповідача - ГУНП в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Від представника ГУНП в Тернопільській області Куриляк М.Г. до суду надійшов відзив, у якому він просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. У відзиві зазначено, що зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР та попросив пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз`яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивачу роз`яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу. На відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано транспортний засіб позивача без включеного ближнього світла фар та без ввімкнених денних ходових вогнів. Вважає, що твердження позивача про неправомірні дії з боку працівника поліції, допущені під час складання спірної постанови, є безпідставними, оскільки будь-яких доказів на обґрунтування зазначених доводів до позову не додано. У зв`язку із службовою зайнятістю, просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Зі змісту оскаржуваної постанови серії ЕНА №3741194 від 27 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 27.12.2024 о 17 год. 30 хв. в м.Тернопіль, по вул.Збаразька, керувала транспортним засобом марки SUZUKI GRAND VITARA, н.з. НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби, чим порушила п.19.1 ПДР України. Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.122 КУпАП.

Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п.п. 9, 10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу.

Частиною другою статті 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З долученого до відзиву відеозапису під назвою 2-2-d6034460-d718-11ef-af4b-c779104d978b вбачається, що після зупинки транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, н.з. НОМЕР_1 , працівник поліції підійшов до водія ОСОБА_1 та повідомив їй про те, що у керованого нею транспортного засобу «погано світить світло» (00:00:23 відеозапису). На 00:00:23 вказаного відеозапису працівник поліції просить ОСОБА_1 надати документи на транспортний засіб та пред`явити страховий поліс, на що вона погоджується та надає необхідні документи. Після того, як позивач ОСОБА_1 надала документи, працівник поліції повідомляє їй про те, що на неї буде накладено штраф (00:01:36). На 00:05:08 хв. відеозапису працівник поліції знову підходить до ОСОБА_1 та повідомляє їй про те, що на неї буде накладено штраф за те, що вона керувала транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар в темну пору доби та просить зачекати поки він надрукує постанову. Після цього, працівник поліції сідає в службовий автомобіль та виносить оскаржувану постанову.

Аналізуючи долучений до матеріалів справи відеозапис можна дійти висновку, що позивач ОСОБА_1 на місці зупинки загалом не оспорювала порушення п.19.1 ПДР України. При цьому, із відеозапису вбачається, що всупереч вимог ст.279 КУпАП приймаючи рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, ОСОБА_1 не було повідомлено про те, яка справа розглядається, не було роз`яснено їй права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, а відсутні відомості про роз`яснення їй порядку і строків оскарження постанови.

З відеозапису не встановлено фактів відмови позивача ОСОБА_1 від роз`яснення відповідних прав, натомість судом встановлено, що такі їй взагалі роз`яснені не були. В оскаржуваній постанові серії ЕНА №3741194 від 27 грудня 2024 року відсутній підпис позивача ОСОБА_1 про те, що їй роз`яснено права передбачені ст..268 КУпАП, в тому числі її право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.

Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine).

Отже враховуючи те, що у справах цієї категорії обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладено на суб`єкта владних повноважень, суд констатує, що у спірному випадку суб`єктом владних повноважень не було доведено дотримання прав позивача та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що не дозволяє стверджувати про правомірність оскаржуваної постанови.

Рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.

Порушення прав особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, та порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є окремою підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , працівник поліції належним чином представився, повідомив про час та місце розгляду справи та роз`яснив її права передбачені ст..63 Конституції України та ст..268 КУпАП, оскільки з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівник поліції підійшовши до ОСОБА_1 не представився та не повідомив про застосування технічних засобів, що здійснюють відеозапис.

З огляду на встановлені судом фактичні обставин справи, суд вважає доведеним те, що при винесенні оскаржуваної постанови працівником поліції було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, із оглянутого судом відеозапису неможливо достовірно встановити те, що ОСОБА_1 вчинила зазначене у оскаржуваній постанові адміністративне правопорушення, оскільки відеозапис починається з моменту фактичної зупинки працівником поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Враховуючи те, що працівник поліції стоїть ліворуч по ходу руху транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, н.з. НОМЕР_1 , тому із врахування погодніх умов та наявності зовнішнього освітлення вулиці неможливо достовірно встановити те, що автомобіль рухався з вимкненим ближнім світлом фар. При цьому, підійшовши до ОСОБА_1 працівник поліції повідомив їй, що в автомобілі «погано світить світло». Після цього працівник поліції підійшов до передньої частини автомобіля та пересвідчився, що фари вимкнені, однак двигун автомобіля на цей час вже не був запущений та ОСОБА_1 вийшла з автомобіля, тому фари відповідно були вимкнені. Враховуючи наведене, наданий представником відповідача відеозапис не може вважатись достатнім доказом порушення ОСОБА_1 вимог п.19.1 ПДР України.

Сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначеного в оскаржуваній постанові про притягнення її до адміністративної відповідальності, окрім відеозапису, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові №607/7989/20 від 05.03.2020 зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вказаним приписам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, заперечуючи позов, не надав відповідних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

При цьому суд також враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, відповідно до яких у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ч.3 ст.286 КУпАП, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі наданих доказів та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови розгляд справи про адміністративне правопорушення належним чином не відбувся, при цьому вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, тому позовну заяву слід задовільнити, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок їх бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст. 5,77, 139,194, 205,229, 241-243, 250, 255, 257, 271, 286, 297, п.п. 15.5 п.1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 7, 9, 33, 122, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3741194 від 27 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судуабо через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Реквізити сторін:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 ;

- відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, 46001, м, Валова вулиця, 11, Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 40108720, тел. 0352-27-12-58, e-mail: vpz1@tp.npu.gov.ua.

Головуючий суддяТ. Я. Багрій